Постанова

Іменем України

16 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 140/343/14

провадження № 61-2181св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус»,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 25 червня 2020 року ОСОБА_2

та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2021 року у складі колегії суддів:Копаничук С. Г., Оніщука В. В., Медвецького С. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІнвестХаус» (далі - ТОВ «ФК «ІнвестХаус») звернулось до суду

з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення його до виконання.

Заява обґрунтована тим, що 04 лютого 2014 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 259-02-08-2, укладеного між банком

та ОСОБА_1 , згідно якого остання отримала у кредит готівкові кошти в розмірі 51 000,00 євро.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 26 березня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» заборгованість за кредитним договором, наявну станом на 31 січня 2014 року,

в розмірі 372 464,54 грн та 3 654,00 грн судового збору. Рішення суду набрало законної сили, в зв`язку з чим Немирівський районний суд видав виконавчі листи з його виконання.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 11 липня 2019 року замінено стягувача у виконавчих листах з ПАТ «Банк «Київська Русь» на ТОВ «ФК «ІнвестХаус».

Посилаючись на те, що виконавчий лист з виконання рішення Немирівського районного суду від 26 березня 2014 року втрачено, в зв`язку з процедурою ліквідації банку, звільненням працівників та закриттям регіональних відділень

і на виконанні у відділі державної виконавчої служби (далі - ВДВС) не перебуває, від ПАТ «Банк «Київська Русь» до TOB «ФК «ІнвестХаус» не передавався, а також на те, що ТОВ «ФК «ІнвестХаус» не було стороною виконавчого провадження,

не могло знати про стадію виконання рішення суду, просило видати дублікат виконавчого листа і поновити строк пред`явлення його до виконання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 25 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду

від 04 лютого 2021 року, заяву задоволено.

Видано ТОВ «ФК «Інвест Хаус» дублікати виконавчих листів по справі № 140/343/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором

від 15 серпня 2008 року № 259-02-08-2. Поновлено строк пред`явлення

до виконання виконавчих листів по справі № 140/343/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 259-02-08-2.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що матеріали справи підтверджують, що виконавчий лист втрачено в зв`язку з процедурою ліквідації, звільненням працівників банку

та закриттям регіональних відділень і рішення суду не виконано, а тому причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання

є обґрунтованими.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу

у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

ОСОБА_1 вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, і посилається на висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17,

від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11, від 22 жовтня 2018 року у справі

№ 2-824/2009, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області

від 25 червня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду

від 04 лютого 2021 року, в частині щодо видачі дубліката виконавчого листа

у справі № 140/343/14, витребувано її з Немирівського районного суду Вінницької області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 26 березня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» заборгованість за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 259-02-08-2 станом на 31 січня 2014 року, в розмірі 372 464,54 грн та 3 654,00 грн судового збору. На підставі цього рішення Немирівський районний суд 07 квітня 2014 року видав ПАТ «Банк «Київська Русь» виконавчі листи з його виконання.

Постановою державного виконавця від 26 січня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості

за кредитним договором в розмірі 372 464,54 грн. Постановами державного виконавця від 18 березня 2015 року оголошено арешт майна боржника і розшук майна останнього.

Постановою державного виконавця від 31 травня 2016 року повернуто виконавчий документ стягувачу в зв`язку з невиявленням боржника і належного йому майна.

Постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонду) прийнято рішення від 19 березня 2015 року № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно з яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію

та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», розпочато процедуру ліквідації банку.

24 травня 2019 року ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» уклали договір відступлення прав вимоги, зокрема, за кредитним договором

від 15 серпня 2008 року № 259-02-08-2, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 20 червня 2019 року ТОВ «ФК «Інвест Хаус» звернулось

до Немирівського районного суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадження.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 11 липня 2019 року заяву задоволено, замінено стягувача ПАТ «Банк «Київська Русь»

на його правонаступника ТОВ «ФК «Інвест Хаус» у цій цивільній справі.

25 лютого 2020 року до Немирівського районного суду надійшла заява

ТОВ «ФК «Інвест Хаус» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, яка ухвалою суду

від 26 лютого 2020 року повернута заявнику, оскільки така заява подана особою, яка немає процесуальної дієздатності.

17 березня 2020 року ТОВ «ФК «Інвест Хаус» повторно звернувся до суду

з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Немирівського районного суду від 21 квітня 2020 року вказану заяву повернуто заявнику, у зв`язку із невиконанням ухвали суду від 19 березня 2020 року про усунення недоліків.

16 червня 2020 року ТОВ «ФК «Інвест Хаус» звернулось до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Станом на 02 березня 2020 року виконавчий лист з виконання рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 березня 2014 року повторно до ВДВС для виконання

не пред`являвся.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено,

що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль

за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права

на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду,

що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було

б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно з пунктом 17.4 розділу VІІІ Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (касаційне провадження № 61-10084сво18) дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій у частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не підлягають касаційному оскарженню.

Пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, після їх перегляду в апеляційному суді (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України), у статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня

2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа

до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку

до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький

за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Встановивши, що оригінал виконавчого листа втрачено не з вини стягувача, судове рішення, на підставі якого його видано, не виконано, пропущений стягувачем строк для пред`явлення виконавчого документа поновлено, суди зробили правильний висновок про наявність правових підстав для видачі дубліката виконавчого листа.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм права в частині вимог про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки вони не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційним судом застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах в постановах Верховного Суду

від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17, від 10 жовтня 2018 року

у справі № 2-504/11, від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009,

від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10 на увагу не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині видачі дубліката виконавчого листа ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку

з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення в зазначеній цій частині - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 25 червня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2021 року в частині щодо видачі дубліката виконавчого листа у справі № 140/343/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська