ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 140/3530/19

адміністративне провадження № К/9901/35153/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката Чеботарьова Володимира Володимировича - представника ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року (у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.) у справі №140/3530/19,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовом , в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора України від 23.12.2011 № 2086к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» про його звільнення із займаної посади з позбавленням його класного чину старшого радника юстиції, присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13.05.2003 № 433;

поновити його на посаді прокурора Ківерцівського району Волинської області з 24 грудня 2011 року або на рівноцінній посаді;

стягнути з прокуратури Волинської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.12.2011 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

стягнути з Офісу Генерального прокурора та прокуратури Волинської області відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 000 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивача неправомірно звільнили з органів прокуратури за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, що охоплюється кримінальною справою, порушеною Генеральною прокуратурою України постановою від 14.12.2011 відносно позивача.

3. Позивач вказував, що його фактично притягнуто до дисциплінарної відповідальності з тих самих підстав, з яких порушено кримінальне провадження, проте, на час притягнення його до дисциплінарної відповідальності відносно нього, вирок суду в кримінальній справі не виносився, тому відповідно до частини другої статті 2 Кримінального кодексу України (далі - КК України) він вважається невинуватим у вчиненні злочину; лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено певні діяння можуть бути використані при наданні оцінки протиправності вчинку.

4. Позивач зазначав, що на час його звільнення достатньо обґрунтованих та законних підстав стверджувати про порушення ним вимог Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури України, Дисциплінарного статуту прокуратури України, вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури - не було.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 грудня 2011 року № 2086к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким прокурора Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з позбавленням його класного чину старшого радника юстиції, присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13.05.2003 № 433к.

Поновлено ОСОБА_1 в системі прокуратури України на посаді, рівнозначній посаді прокурора Ківерцівського району Волинської області з 26 грудня 2011 року.

Стягнуто солідарно з Волинської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

Стягнуто з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі визначеному відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 за період з 24 грудня 2011 року по 25 січня 2021 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

6. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивача неправомірно було звільнено з посади, що має наслідком його поновлення на відповідній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року в адміністративній справі № 140/3530/19 скасовано.

Позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Волинської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди залишено без розгляду.

8. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов висновків за неповного з`ясування усіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

9. Суд апеляційної інстанції зазначав, що позивача звільнено з посади прокурора Ківерцівського району Волинської області наказом Генерального прокурора України від 23.12.2011 № 2086к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», із оскаржуваним наказом позивач ознайомився 29 грудня 2011 року, а до суду із вказаним позовом він звернувся лише 02 грудня 2019 року, тобто з пропущенням місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду).

10. Розглядаючи доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів дійшла висновків, що перебування під вартою у конкретні періоди є поважними причинами, які перешкоджали позивачу звернутися до адміністративного суду із даним позовом у вказані періоди; разом з тим, у періоди з 07 лютого 2013 року по 08 лютого 2016 року та з 04 червня 2016 року по 01 грудня 2019 року (загалом 6 років 6 місяців 28 днів) позивач під вартою не перебував; згідно із наявними у справі медичними документами, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в такі періоди: з 19.04.2013 по 29.04.2013, з 24.05.2013 по 11.06.2013, з 10.10.2013 по 22.10.2013, з 25.10.2013 по 07.11.2013, з 02.09.2014 по 22.19.2014, з 02.02.2015 по 20.02.2015, з 22.01.2015 по 30.01.2015 та з 05.08.2015 по 11.08.2015, що загалом складає 3 місяці 10 днів, і вказані обставини є поважними причинами; проте, в інші періоди (загалом 6 років 3 місяці 18 днів), на переконання колегії суддів, у позивача були відсутні жодні перешкоди, через які він не міг би звернутися до суду із даним адміністративним позовом.

11. При цьому, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновків про безпідставність посилань позивача на те, що на нього та членів його сім`ї постійно чинився тиск та залякування зі сторони державних органів, позаяк такі не підтверджені жодними належними й допустимими доказами, позаяк таке не було перешкодою для звернення його до суду із позовом щодо пенсійних виплат та до Європейського суду з прав людини зі скаргою щодо незаконного затримання та тримання під вартою.

12. Окрім зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про відсутність підстав для початку обчислення строку звернення до суду із вказаним позовом після набрання законної сили вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2019 року - 31 жовтня 2019 року, позаяк позивача було звільнено не у зв`язку з набранням вироком законної сили і не у зв`язку з вчиненням злочину, а у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку, який порочить його як працівника прокуратури.

13. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, а підстави, які були вказані позивачем і через які позов не було подано до суду вчасно, не є неповажними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

14. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

15. Як на підставу касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання звернення до суду з істотним пропуском встановленого законом строку, а також недослідження в повній мірі судом причин пропуску такого строку, що призвело до порушення гарантованого права на справедливий суд.

16. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим та таким, що прийняте без дослідження будь-яких фактичних обставин справи, без надання оцінки будь-яким доводам позивача та/або відповідачів по справі, що в свою чергу призвело до порушення норм процесуально права та скасування законного рішення суду першої інстанції; судом апеляційної інстанції, на думку скаржника, проведено формальний калькуляційний розрахунок строків звернення позивача до адміністративного суду із позовом, без надання жодної оцінки доводам позивача та недослідження доказів і фактичних обставин справи, що призвело до порушення статті 9 КАС України.

17. Касатор вказує, що в межах дослідження судом даної адміністративної справи, повинні були б досліджені матеріали кримінальної справи №1715/6764/12, проте Восьмим апеляційним адміністративним судом не витребовувались будь-які додаткові документи по суті справи, сторонам не пропонувалось надавати будь-які пояснення по справі, судом не досліджувались докази по справі, а саме копії рішень по суті справи №1715/6764/12.

18. Висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для початку обчислення строку звернення до суду із вказаним позовом після набрання законної сили вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2019 року - 31 жовтня 2019 року, позаяк позивача було звільнено не у зв`язку з набранням вироком законної сили і не у зв`язку з вчиненням злочину, а у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку, який порочить його як працівника прокуратури, - касатор вважає такими, що відповідають загальним положенням нормам матеріального права, однак, судом не взято до уваги факт наявності кримінальної справи, як підстави, що унеможливлювала звернення до суду.

19. Окрім зазначеного, касатор вважає, що наявний причинно-наслідковий зв`язок між порушенням кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 та його подальшим звільненням з органів прокуратури, а для встановлення поважності причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду, судом апеляційної інстанції повинні були з`ясовуватись додаткові обставини; під час розгляду судами кримінальної справи №1715/6764/12, можливість позитивного вирішення питання про поновлення на роботі було неможливим з огляду на те, що орган, в якому мав би намір поновитись ОСОБА_1 , одночасно підтримував державне обвинувачення в кримінальній справі стосовно останнього.

20. Від Офісу Генерального прокурора та Волинської обласної прокуратури до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких відповідачі просять залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржуване судове рішення - без змін, з огляду на те, що судом апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано було зроблено висновки про пропущення позивачем строку звернення до суду та залишення позову без розгляду.

21. Обґрунтовуючи подані відзиви, відповідачі, окрім іншого зазначали, що стверджуючи про неможливість звернення до суду з позовом про скасування наказу про його звільнення у більш короткі строки, позивач не повідомив суттєві обставини, які повинні були ним повідомлені, а судом апеляційної інстанції були зроблені правомірні висновки про відсутність підстав для обчислення строку звернення до суду із вказаним позовом після набрання законної сили вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21.05.2019 - 31 жовтня 2019 року тощо.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

22. Касаційна скарга адвоката Чеботарьова Володимира Володимировича - представника ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надійшла 21 вересня 2021 року.

23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021 визначено склад колегії суддів: Головуючий судді - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Соколов В.М.

24. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року відкрито провадження за касаційною скаргою адвоката Чеботарьова Володимира Володимировича - представника ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі №140/3530/19.

25. Ухвалою судді Верховного Суду від 03 грудня 2021 року дану справу призначено до письмового розгляду за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював в органах прокуратури з 01 серпня 1989 року.

27. Наказом Генерального прокурора України від 09.09.2010 № 1215к позивач призначений на посаду прокурора Ківерцівського району Волинської області.

28. Постановою про порушення кримінальної справи від 14.12.2011 щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.

29. Вказаною постановою було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2 , одержав, поєднаного із вимаганням, хабаря у сумі 5 500 доларів США, за вчинення в інтересах ОСОБА_3 дій, із використанням наданого йому службового становища.

30. В межах вказаного кримінального провадження 19 грудня 2011 року було винесено постанову про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_1 та пред`явлено йому обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.

31. 22 грудня 2011 року прокурором Волинської області за № 15-7вих-11 було направлено Генеральному прокурору України подання про звільнення з посади прокурора Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_1 з позбавленням його класного чину.

32. 23 грудня 2011 року Генеральним прокурором України прийнято наказ № 2086к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого на підставі статтей 46-2, 48 Закону України «Про прокуратуру», частини першої статті 8, пункту 6 статті 9, статті 11 Дисциплінарного статуту України та пункту 10 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, прокурора Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з позбавленням його класного чину старшого радника юстиції, присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13.05.2003 № 433.

33. Із вказаним наказом позивач ознайомився 29 грудня 2011 року.

34. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21.05.2019 у справі 1715/6764/12 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 152 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 визнано невинним в пред`явленому йому обвинувачені і виправдано за недоведеністю його участі у вчинені інкримінованого злочину.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Дане касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржник зазначав на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання звернення до суду з істотним пропуском встановленого законом строку, а також недослідження в повній мірі судом причин пропуску такого строку, що призвело до порушення гарантованого права на справедливий суд.

36. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

38. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

39. Відповідно до пунктів 2, 4 частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі тощо.

40. Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

41. Відповідно до частини 1 статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

42. Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

43. Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

44. Частина 5 вказаної статті визначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

45. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України, відповідно до частин третьої, четвертої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

46. Вказані норми відповідають приписами статей 99 100 КАС України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з посади).

47. Так, відповідно до частин першої - третьої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

48. Статтею 100 КАС України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, відповідно до частини першої якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

49. Таким чином, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

50. Згідно уставленої судової практики, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

51. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитись до виконання своїх обов`язків.

52. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що оскільки поновлення пропущеного строку на вчинення процесуальних дій за своєю суттю є оціночним, то суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.

53. Відтак, поважність причин пропуску строку звернення до суду необхідно оцінювати в кожній справі, з огляду на усі обставини справи та доводи сторін про поважність/неповажність пропуску такого строку.

54. Виходячи зі змісту оскаржуваного наказу про звільнення, випливає зв`язок між вчиненням кримінального правопорушення та притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності.

55. Так, вказаним наказом, окрім іншого, прямо зазначено, що «… ОСОБА_1 , діючи всупереч інтересам служби та з корисних мотивів, вимагав та отримав 14.12.2011 від зацікавленої особи хабара у розмірі 5,5 тис. дол. США, за прийняття законного рішення по кримінальній справі…

…Генеральною прокуратурою України 14.12.2011 щодо ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за частиною 3 статті 368 КК України та обрано запобіжний захід…»

56. Як встановлено та підтверджується матеріалами справи, вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21.05.2019, залишеним без змін ухвалою Рівненського апеляційного суду від 31.10.2019 у справі № 1715/6764/12, ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за частиною 3 статті 368 КК України визнано невинним і виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованого злочину; запобіжний захід у виді застави - скасовано.

57. Відтак, з урахуванням вказаних обставин даної справи та спірних правовідносин, звернення до суду із даним адміністративним позовом, в період розслідування злочину в межах кримінального провадження щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, не набуло б юридичного змісту.

58. Застосування строку на звернення до суду перш за все нерозривно пов`язано з обставинами, що зумовлюють початок його перебігу та законодавством, яке повинно бути застосоване для його обчислення.

59. Слід звернути увагу, що зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

60. Верховний Суд звертає увагу на позицію Волинського окружного адміністративного суду, висловлену в ухвалі від 18.11.2020, якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, про те, що хоча стаціонарне лікування не мало безперервного характеру, однак таке тривале лікування в медичних закладах свідчить про значні ускладнення здоров`я позивача, що в свою чергу не могло негативно не вплинути на можливості та здатність позивача на реалізацію свого права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

61. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, також зазначав, що істотне погіршення стану здоров`я позивача після 2011 року (встановлення йому групи інвалідності) та тривале стаціонарне лікування мало негативний вплив на його можливість реалізувати своє право на звернення до суду та істотно ускладнило таку реалізацію, а відтак, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

62. Також судом першої інстанції враховано поведінку позивача, зокрема те, що ним вживались дії для захисту своїх прав, а саме звернення до Європейського суду з прав людини з відповідною скаргою, а також те, що позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом через місяць після винесення 31 жовтня 2019 року Рівненським апеляційним судом ухвали про залишення без змін вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 21.05.2019, яким ОСОБА_1 визнано невинним та виправдано, що, на переконання позивача, мало ключове значення для вирішення даної справи. Вказане, на думку суду першої інстанції, свідчило про намагання позивача діяти добросовісно навіть в ситуації, коли є очевидним істотне недотримання позивачем встановленого строку на звернення до суду.

63. Слід також звернути увагу, що не лише судом першої інстанції у цій справі неодноразово піднімалось питання щодо поважності причин пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом.

64. Так, Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 19.05.2020 у даній справі, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції від 02.01.2020 щодо повернення позовної заяви у зв`язку з пропущенням строків зверненням до суду та визнання причин пропуску строку неповажними, зазначалось, що обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді; інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

65. Вказані обставини зумовлюють перебування позивача у стані юридичної невизначеності, оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 колегія суддів фактично визнає причини пропуску строку позивача поважними, а постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків та зазначив, що підстави, вказані позивачем не є поважними.

66. Згідно практики Європейського Суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги без розгляду є порушенням права на справедливий судовий захист.

67. Європейським Судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Белех та інші проти Чеської Республіки», «Зубац проти Хорватії», «Волчлі проти Франції»).

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» тощо.

68. У рішенні по справі «Міграль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

69. З огляду на зазначене, виходячи із встановлених обставин даної справи та характеру спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про застосування надто формального підходу судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові щодо питання строку звернення до суду, яке вже неодноразово вирішувалось.

70. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник також зазначає, що оскаржуване судове рішення прийняте без дослідження усіх фактичних обставин справи, без надання оцінки усім доводам позивача та/або відповідачів по справі, що, на думку позивача, призвело до порушення статті 9 КАС України, а також, що в межах дослідження судом даної адміністративної справи, повинні були б досліджені матеріали кримінальної справи №1715/6764/12 тощо.

71. Зазначені доводи касатора частково знайшли своє підтвердження, з огляду на що Верховний Суд зазначає наступне.

72. Пункт 3 частини першої статті 322 КАС України встановлює, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

73. Розглядаючи доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів апеляційного суду досліджувала періоди перебування позивача під вартою, та вказані періоди суд апеляційної інстанції визнав як поважну причину, яка перешкоджала позивачу звернутися до адміністративного суду із даним позовом.

74. Окрім того, на підставі наявних у справі медичних документів, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в періоди: з 19.04.2013 по 29.04.2013, з 24.05.2013 по 11.06.2013, з 10.10.2013 по 22.10.2013, з 25.10.2013 по 07.11.2013, з 02.09.2014 по 22.19.2014, з 02.02.2015 по 20.02.2015, з 22.01.2015 по 30.01.2015 та з 05.08.2015 по 11.08.2015, що загалом складає 3 місяці 10 днів і колегія суддів визнала вказані обставини як поважні причини пропуску строку звернення до суду.

75. Проте, з огляду на те, що позивач, зокрема, наголошував на необхідності дослідження матеріалів кримінальної справи №1715/6764/12, судом апеляційної інстанції всупереч наведеним вище приписам не надано оцінки необхідності дослідження матеріалів кримінальної справи, зокрема судових рішень, та/або врахування вже встановлених у справі №1715/6764/12 обставин.

76. Необхідно звернути увагу, що Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

77. З огляду на характер спірних правовідносин та обставини даної справи, визнаючи неповажними причини пропуску строку звернення позивача до суду, при неповному дослідженні всіх обставин та ненаданні відповідної правової оцінки всім доводам сторін, суд апеляційної інстанції дійшов передчасних та помилкових висновків щодо наявності підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

78. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

79. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

80. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а тому в силу положень статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню, а справа направленню на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

81. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката Чеботарьова Володимира Володимировича - представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 у справі №140/3530/19 скасувати.

3. Справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіА.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко В.М. Соколов