ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

25 лютого 2020 року

справа №140/363/19

адміністративне провадження №К/9901/1627/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у складі судді Денисюка Р.С.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у складі суддів Шинкар Т.І., Пліша М.А., Ільчишин Н.В.

у справі №140/363/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Авто-Ленд"

до Головного управління ДФС у Рівненькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Авто-Ленд" (далі - Товариство, платник податків, позивачу справі) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2018 року № 0008681406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму 336 515,86 грн та №0008671406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем акцизний податок із ввезених на територію України підакцизних товарів - транспортні засоби (крім мотоциклів та велосипедів) на загальну суму 1 682 579,26 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

25 червня 2019 року Волинський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення податкового органу від 11 вересня 2018 року № 0008671406 та № 0008681406.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій висновувалися з протиправності податкових повідомлень-рішень з огляду на недоведеність податковим органом складу податкових правопорушень.

У січні 2020 року відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій невірно надали оцінку наявним в матеріалах справи доказам без урахування кримінальних проваджень за фактом ухилення від сплати акцизного податку при митному оформлені транспортних засобів. Доводи касаційної скарги аналогічні (процитовані) доводам апеляційної скарги.

20 січня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 140/363/19 витребував з Волинського окружного адміністративного суду.

28 січня 2020 року справа № 140/363/19 надійшла на адресу верховного Суду.

Відзив від Товариства до Суду на касаційну скаргу відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону такі судові рішення не відповідають з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом у серпні 2018 року проведено документальну невиїзну перевірку Товариства щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за імпортними митними деклараціями типу ІМ40ДЕ від 25.10.2017 №UA204010/2017/230199, №UA204010/2017/230226, від 07.11.2017 №UA204010/2017/231756, від 08.11.2017 №UA204010/2017/231854, від 08.12.2017 №UA204010/2017/235526, від 12.12.2017 №UA204010/2017/235845, за результатами проведення якої складено акт від 28 серпня 2018 року №1928/17-00-14-06-06/ 0039032878 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення Товариством частини 1 статті 257 Митного кодексу України в частині заявлення недостовірних відомостей щодо транспортних засобів, задекларованих за МД від 25.10.2017 №UA204010/2017/230199, №UA204010/2017/230226, від 07.11.2017 №UA204010/2017/231756, від 08.11.2017 №UA204010/2017/231854, від 08.12.2017 №UA204010/2017/235526, від 12.12.2017 №UA204010/2017/235845, пункту 185.1 статті 185, статті 187, пункту 190.1 статті 190, статті 213, пункту 218.1 статті 218, підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання, які підлягають перерахуванню до Державного бюджету України в розмірі 1 615 276,10 грн в т.ч.: акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції), транспортних засобів (крім мотоциклів і велосипедів) в розмірі 1 346 063,41 грн, податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 269 212,69 грн.

11 вересня 2018 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України керівником податкового органу винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0008681406 за порушення пункту 190.1 статті 190, підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму 336 515,86 грн, з яких сума податкового зобов`язання складає 269 212,69 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 67 303,17 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №0008671406 за порушення підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем акцизний податок із ввезених на територію України підакцизних товарів - транспортні засоби (крім мотоциклів та велосипедів) на загальну суму 1 682 579,26 грн, з яких сума податкових зобов`язань складає 1346063,41 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі - 336 515,85 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Суди попередніх інстанцій установили, що склад податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, доводиться податковим органом посиланням на неправильне декларування позивачем строку експлуатації шести розмитнених автомобілей, який на момент митного оформлення сягав понад 5 років.

Також відповідач посилається на наявність кримінальних проваджень за фактом зловживання службовим становищем службовими особами митниці ДФС та формування невстановленою групою осіб «штучного» податкового кредиту для підприємств експортерів продукції, серед яких є позивач, які в подальшому отримують безпідставне право на бюджетне відшкодування.

Щодо посилань відповідача на матеріали зазначених досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, то суд апеляційної інстанції зауважив, що в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, та лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) чи вчинені вони цією особою, а тому сам факт відкриття кримінального провадження не може вважатися таким, що несе інформацію щодо предмета доказування, та не може бути покладений в основу судового рішення.

Суди попередніх інстанцій установили, що вирок суду, який би набрав законної сили на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в матеріалах справи відсутній.

Склад правопорушення, передбаченого підпунктом 215.3.52 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, полягає у неправильному визначенні грошового зобов`язання з акцизного податку та податку на додану вартість при ввезенні на митну територію України моторних транспортних засобів для перевезення вантажів.

Тлумачення норм підпункту 215.3.52 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України дозволяє здійснити висновок, що розмір акцизного податку, який нараховується при митному оформленні вантажних моторних транспортних засобів на митну територію України, визначається з урахуванням задекларованої митної вартості і коду товару згідно з УКТ ЗЕД, а також строку попередньої експлуатації, встановлених на підставі документів, поданих до митного оформлення.

Сума податку на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України, визначається на підставі положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, з урахуванням розміру нарахованого і включеного до вартості товару акцизного податку. Відтак, збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість можливе за умови доведення податковим органом факту неправильного визначення акцизного податку.

Підставою для висновку податкового органу щодо неправильного декларування позивачем строку експлуатації шести розмитнених автомобілів, який на момент митного оформлення сягав понад 5 років, стала інформація, зазначена в листі офіційного представника компанії «MAN Truck and Bus AG» від 11.04.2018 № 44, з якого вбачається, що за заводською базою MAN дата виготовлення НОМЕР_2 є 14.02.2012, дата першої реєстрації 10.04.2012, дата виготовлення НОМЕР_3 є 14.02.2012, дата першої реєстрації 10.04.2012, дата виготовлення НОМЕР_7 є 23.11.2011, дата першої реєстрації 24.11.2011, дата виготовлення НОМЕР_4 є 12.08.2011, дата першої реєстрації 29.09.2011, дата виготовлення НОМЕР_5 є 01.03.2012, дата першої реєстрації 20.03.2012, дата виготовлення НОМЕР_6 є 06.10.2011, дата першої реєстрації 13.10.2011.

Зазначена інформація відхилена судами попередніх інстанцій як неналежний доказ, такий, що не впливає на визначення строку попередньої експлуатації автомобілю.

Суд вважає передчасним такий висновок судів попередніх інстанцій в силу приписів статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною третьою якою передбачено витребування доказів за ініціативою суду. Суди попередніх інстанцій на виконання зазначених норм не витребували у офіційного представника компанії «MAN Truck and Bus AG» документи чи їх належним чином завірені копії, які підтверджують дату першої реєстрації спірних транспортних засобів.

Оцінюючи обставини справи, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суму акцизного податку, виходячи із строку попередньої експлуатації такого автомобіля, встановленого на підставі первинних реєстраційних документів. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур.

Суди попередніх інстанцій установили, що для митного оформлення придбаних транспортних засобів, бувших у використанні, Товариством через декларанта подані Свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів: від 31.08.2017 №00.045.958.736 за даними якого датою першої реєстрації транспортного засобу з ідентифікаційним номером НОМЕР_2 є 26.10.2012; від 31.08.2017 №00.045.203.388 за даними якого датою першої реєстрації транспортного засобу з ідентифікаційним номером НОМЕР_3 за даними якого датою першої реєстрації транспортного засобу є 26.10.2012; від 28.12.2012 №А30217700 за даними якого датою першої реєстрації транспортного засобу з ідентифікаційним номером НОМЕР_7 є 28.12.2012; від 14.12.2012 №WN250424, за даними якого датою першої реєстрації транспортного засобу з ідентифікаційним номером НОМЕР_4 є 14.12.2012; від 25.05.2016 №00.036.735.228 за даними якого датою першої реєстрації транспортного засобу з ідентифікаційним номером НОМЕР_5 є 28.12.2012; від 26.06.2016 №TG744303 за даними якого датою першої реєстрації транспортного засобу з ідентифікаційним номером НОМЕР_6 є 28.12.2012.

Однак, наявні в матеріалах справи світлокопії вказаних свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не підтверджують заявлену декларантом дату першої реєстрації спірних автомобілів, оскільки належним чином не засвідчені, в матеріалах справи відсутній їх офіційний переклад, що позбавляє можливості перевірити достовірність вказаних у них даних, зокрема ким, де і коли видані ці документи.

За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року скасувати, справу №140/363/19 направити на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: С. С. Пасічник

В. П. Юрченко