ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09 січня 2024 року

справа № 140/515/23

адміністративне провадження № К/990/40898/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року (суддя - Димарчук Т. М.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року (судді: Ніколін В. В., Гудим Л. Я., Пліш М. А.)

у справі №140/515/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги,

УСТАНОВИВ:

Рух справи

ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) 17 січня 2023 року звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року №0006901302, №0006911302, №0006931302 та податкову вимогу від 19 липня 2019 року №144006-555.

Одночасно з позовною заявою позивачка подала заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом, яка обґрунтована тим, що Головне управління ДПС у Волинській області надіслало їй лист від 09 листопада 2022 року за №12479/03-20-13-04-06, в якому повідомлялося, що станом на 09 листопада 2022 року у неї (суб`єкта господарювання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )) наявний податковий борг на загальну суму - 132 344,27 грн, який виник внаслідок винесених податкових повідомлень-рішень. Надалі, Головне управління ДПС у Волинській області подало до Волинського оружного адміністративного суду позовну заяву від 21 листопада 2022 року про стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 , копію якої з додатками позивач отримала 25 листопада 2022 року. Вказує на те, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19). Зважаючи на те, що про існування податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2019 року №0006901302, №0006911302, №0006931302 та податкової вимоги від 19 липня 2019 року №144006-555 позивач дізналася з копії позовної заяви від 21 листопада 2022 року та додатків до неї (які вона отримала 25 листопада 2022 року), перебіг строку на оскарження починається для неї з моменту коли вона дізналася про існування таких повідомлень-рішень (а. с. 32-35).

21 лютого 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позов та клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском встановленого строку звернення до суду.

У клопотанні представник відповідача вказує на те, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 відступила від висновку Верховного Суду викладеного у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі №805/1146/17-а та сформулювала правовий висновок, відповідно до якого процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до суду в даній адміністративній справі. Клопотання представника відповідача Головного управління ДПС Волинській області про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року про залишення позову без розгляду №140/515/23 - без змін.

Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, при цьому, поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом не зазначила, тому наявні підстави для залишення позову без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Суди першої та апеляційної інстанцій врахували те, що копії вказаних податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2019 року №0006901302, №0006911302, №0006931302 надісланні відповідачем у встановленому порядку за місцем проживання позивача ( АДРЕСА_1 ), однак 15 травня 2019 року були повернуті відділенням поштового зв`язку до контролюючого органу із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання». Суди, з огляду на положення пункту 58.3 статті 58, пунктів 42.2, 42.4 статті 42 ПК України, визнали, що податкові повідомлення-рішення вручені позивачу належним чином.

5 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі №140/515/23, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року та витребувано справу з суду першої інстанції.

29 грудня 2023 року справа №140/515/23 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

В касаційній скарзі позивач зазначає, що про існування податкових повідомлень- рішень №0006901302, №0006911302, №0006931302 від 11 квітня 2019 року вона дізналася з копії позовної заяви від 21 листопада 2022 року та додатків до неї, які вона отримала 25 листопада 2022 року, перебіг строку на оскарження починається з моменту коли особа дізналася про існування таких повідомлень - рішень.

Позивач спростовує висновки судів про те, що представнику позивача 07 березня 2019 року вручені копії наказу від 01 березня 2019 року №821 «Про проведення документальної позапланової невиїзної ОСОБА_1 та повідомлення про проведення перевірки від 01 березня 2019 року №268, обґрунтовуючи свої доводи тим, що не вказано прізвище представника ОСОБА_1 та на підставі яких документів діяв представник від її імені. Позивач стверджує, що у неї не було та не має на даний час особи (представника), якій би вона делегувала повноваження на представлення її інтересів.

Скаржник просить задовольнити її касаційну скаргу, скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 140/515/23, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу позивача від податкового органу до суду не надходило.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Обставини справи

Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до пункту 75.1 статті 75. підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України на підставі наказу від 01 березня 2019 року №821 та у зв`язку із отриманням інформації від АТ «УКРСИББАНК» про виплату ОСОБА_1 доходу та не поданням фізичною особою декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, Головне управління ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзду перевірку ОСОБА_1 з метою дослідження питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Копія наказу від 01 березня 2019 року №821 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 » разом із повідомленням про проведення перевірки від 01 березня 2019 року №268 надіслані на адресу позивача 04 березня 2019 року та як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення вручені представнику позивача - 07 березня 2019 року (а. с. 50).

За наслідками проведення перевірки складений акт від 14 березня 2019 року №4666/03-20-13-02/ НОМЕР_1 , яким встановлено, що позивач здійснила порушення:

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 179 ПК України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 62301, 48 грн;

- пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір за 2015 рік в сумі 5220,71 грн;

- статті 49, підпункту 176.1 статті 176 ПК України, а саме: не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік.

Копія акта перевірки від 14 березня 2019 року №4666/03-20-13-02/ НОМЕР_1 вручена особисто позивачу 21 березня 2019 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 55).

11 квітня 2019 року на підставі акта перевірки Головне управління ДФС у Волинській області винесло оскаржувані податкові повідомлення - рішення:

- №0006901302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок па доходи з фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 77876,85 грн (у тому числі: 62301, 48 грн основний платіж; 15575,37 грн - штрафні санкції);

- №0006931302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у загальному розмірі 6525,88 грн (в тому числі: 5220,71 грн основний платіж; 1305,17 грн - штрафні санкції);

- №0006911302, яким нараховано штрафні санкції за платежем ПДФО в розмірі 170,00 грн.

Копії вказаних податкових повідомлень-рішень надісланні відповідачем за місцем проживання позивача ( АДРЕСА_1 ), однак 15 травня 2019 року повернуті відділенням поштового зв`язку до контролюючого органу із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 58).

Правове регулювання і правова позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою цієї статті встановлено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частинами третьою і четвертою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За змістом частини другої статті 240 КАС України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Отже, вирішуючи питання про залишення позову в цій справі без розгляду, суди мають установити день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та відповідно визначити чи дотримано контролюючим органом порядок направлення спірних актів індивідуальної дії на адресу платника податку.

У відповідності до пункту 58.1 статті 58 ПК України (у редакції на час винесення спірних податкових повідомлень-рішень) контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно з пунктом 70.7. статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За приписами пункту 58.3 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Аналогічні положення містить пункти 3.8., 3.10. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4, статті 42 ПК України).

З положення наведених норм чинного законодавства вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 ПК України, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Такий висновок неодноразово висловлений Верховним Судом у своїх рішеннях.

Як установили суди попередніх інстанцій з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що спірні податкові повідомлення-рішення направлялись на актуальну адресу позивача: АДРЕСА_1 (вказану адресу позивач також зазначила звертаючись до суду з даним позовом).

Враховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені за правильною (актуальною) адресою позивача ОСОБА_1 та вважаються врученими останній належним чином - 15 травня 2019 року.

Отже, у суду першої інстанції були підстави для залишення позову без розгляду в частині оскарження податкових повідомлень-рішень №0006901302, №0006911302, №0006931302 від 11 квітня 2019 року відповідно до частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в цій частині.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що предметом заявленого позивачем позову також є оскарження податкової вимоги від 19 липня 2019 року №144006-555, щодо якої суди попередніх інстанцій не досліджували обставини про її направлення на адресу платника податку. Тобто, день коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про існування податкової вимоги від 19 липня 2019 року №144006-555, суди не установили, а тому висновок судів про наявність підстав для залишення позову без розгляду в цій частині є передчасним.

Результати касаційного розгляду

Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення судів попередніх інстанцій частково не відповідають зазначеним вимогам.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі №140/515/23 скасувати в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 19 липня 2019 року №144006-555.

Справу №140/515/23 в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі №140/515/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк