ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 140/7715/24
адміністративне провадження № К/990/6710/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №140/7715/24
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року, прийняту у складі головуючого судді Мачульського В.В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинський області від 25.06.2024 №231 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 , зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинський області від 24.06.2024 №1739/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділення поліції №1 (м. Любомль) Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області та вжиття заходів запропонованих дисциплінарною комісією» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області поновити ОСОБА_1 , на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Любомль) Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за вимушений прогул за період з 27 червня 2024 року до поновлення на службі.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
3. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона подана без додержання вимог, встановлених статтями 160 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази.
4. На виконання вимог вказаної ухвали позивач 11.09.2024 надав до суду першої інстанції заяву, в якій зазначив, що відповідач при видачі наказу про покарання та звільнення із служби в поліції навмисно не ознайомив його зі строками їх оскарження, чим обмежив право на звернення до суду. На думку позивача, для захисту законних прав, свобод та інтересів він має право на звернення до суду із позовом про оскарження наказу про звільнення зі служби в поліції у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, а не частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».
5. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду; задоволено клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду; позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
6. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи позивача, наведені у заяві про поновлення процесуального строку, виходив з того, що у контексті цього спору застосуванню підлягають положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), згідно з якими поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
7. При цьому, суд зауважив, що позивач був ознайомлений із оскаржуваним наказом 25.06.2024, а з позовом звернувся 24.07.2024, тобто із пропуском строку звернення до суду, визначеного статтею 31 Дисциплінарного статуту. Разом з тим, жодних пояснень і доказів поважності пропуску строку звернення до суду саме в періоді з 25.06.2024 по 24.07.2024 позивач до суду не надав.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
9. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що порядок та строки звернення за захистом порушених прав, свобод та законних інтересів громадян у тому числі поліцейських визначені статтею 122 КАС України, зокрема частиною п`ятою вказаної статті встановлено місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Також касатор зазначає, що статтею 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Так, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52,55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Закон України «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-ІХ, згідно розділу II Прикінцеві та перехідні положення вибірково обмежив виключно права поліцейських щодо звернення за захистом порушених прав до суду, гарантованих статтею 55 Конституції України з одного місяця до 15 днів.
10. Касатор посилається на те, що суди попередніх інстанції дійшли висновку про те, що у цій справі застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є Дисциплінарний статут Національної поліції України та відповідно застосували 15 денний строк звернення до суду, встановлений статтею 31 вказаного статуту. Разом з тим, суди не взяли до уваги пряму норму Основного Закону, яка забороняє звужувати права поліцейських на період дії воєнного стану, чим допущено грубе порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Також позивач стверджує, що Закон України «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-ІХ, покладений в основу оскаржуваних судових рішень, суперечить Конституції України.
IV. Позиція інших учасників справи
11. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
12. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А., від 20 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року.
13. Підставою відкриття касаційного провадження є оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
14. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 17 квітня 2025 року.
VI. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції
15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
16. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
17. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. У силу частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
20. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
21. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
22. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
23. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головне управління Національної поліції у Волинський області прийняло накази від 25.06.2024 №231 о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 та від 24.06.2024 №1739/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділення поліції №1 (м. Любомль) Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області та вжиття заходів запропонованих дисциплінарною комісією».
25. Із зазначеними наказами позивач ознайомився та отримав їх копії 25 червня 2024 року, про що свідчать особисті підписи та власноручно вчинені записи на вказаних документах.
26. До адміністративного суду з позовною заявою позивач звернувся 24 липня 2024 року.
27. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 31 Дисциплінарного статуту, яка передбачає 15-денний строк звернення до суду щодо оскарження наказів по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення (у цій справі - накази Головного управління Національної поліції у Волинський області від 25.06.2024 №231 о/с та від 24.06.2024 №1739).
28. Скаржник стверджує, що такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими, у зв`язку з тим, що Закон України «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-ІХ, обмежив виключно права поліцейських щодо звернення за захистом порушених прав до суду, гарантованих статтею 55 Конституції України з одного місяця до 15 днів, а тому, на думку позивача, вказаний закон суперечить Конституції України. Також зазначає, що порядок та строки звернення за захистом порушених прав, свобод та законних інтересів громадян, у тому числі поліцейських, визначені статтею 122 КАС України, зокрема, частиною п`ятою вказаної статті встановлено місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
29. Вирішуючи питання застосування строків звернення до суду із позовами про оскарження застосованих до поліцейських дисциплінарних стягнень, Верховний Суд зазначає наступне.
30. Законом України від 15.03.2022 № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» (далі - Закон №2123-IX) внесено зміни до указаних нормативно-правових актів. Зокрема, Дисциплінарний статут доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01.05.2022, зокрема, запроваджено інші строки звернення до суду.
31. Так, частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
32. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 1).
33. При цьому, надалі відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово продовжено, такий правовий режим триває й на сьогодні.
34. Верховний Суд звертає увагу, що приймаючи Закон №2123-ІХ та доповнюючи Дисциплінарний статут розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», зокрема щодо встановлення такого короткого строку на оскарження дисциплінарного стягнення, законодавець мав на меті оптимізувати діяльність поліції, у тому числі, під час дії режиму воєнного стану, та врегулювати питання діяльності поліції передусім в умовах воєнного стану.
35. Тобто, внесення відповідних змін до Дисциплінарного статуту спрямовані на забезпечення діяльності поліції та ефективного виконання нею завдань в умовах воєнного стану, а також задля швидкого та оперативного реагування на дії (бездіяльність) поліцейського, у разі кваліфікування їх як такі, що можуть виразитися у грубому порушенні службової дисципліни в умовах посиленого варіанту службової діяльності та (або) підриву авторитету Національної поліції України в цілому.
36. Верховний Суд зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним (КАС України) та спеціальним законом (Дисциплінарний статут) застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут.
37. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 08.02.2023 у справі № 120/7567/22, від 31.05.2023 у справі № 160/9356/22, від 31.10.2023 у справі № 340/4394/22, від 30.11.2023 у справі № 500/1224/23, від 28.03.2024 у справі № 420/22052/23, від 30.09.2024 у справі № 520/5571/24, від 04.10.2024 у справі № 580/4340/24, від 27.12.2024 у справі № 420/13235/24, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
38. Відповідно, доводи позивача, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми частини п`ятої статті 122 КАС України, є безпідставними.
39. Щодо доводів скаржника про необхідність застосування у цій справі статті 22 Конституції України, то Верховний Суд зазначає, що правом, на звуженні якого наголошує позивач є право на оскарження рішення органу влади, яке залишилося незмінним. Проте визначення приписами статті 31 Дисциплінарного статуту іншого строку на оскарження, відмінного від приписів частини п`ятої статті 122 КАС України, не є звуженням права на оскарження, а є виразом законодавчої імплементації права, закріпленого в статті 55 Конституції України в частині порядку і строків оскарження дисциплінарних стягнень такої категорії публічних службовців, як поліцейські.
40. З огляду на наведене, Верховний Суд уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, в редакції Закону №2123-IX, який передбачає оскарження наказу про звільнення у п`ятнадцятиденний термін з дня ознайомлення із відповідним наказом.
41. Таким чином, позивач, оскаржуючи спірні накази від 24.06.2024 та від 25.06.2024 (ознайомившись з ними 25.06.2024), звернувшись до суду 24.07.2024 із цим позовом пропустив п`ятнадцятиденний термін звернення до суду. При цьому, у зв`язку з незазначенням позивачем будь-яких фактичних обставин, які свідчили б про неможливість позивача подати позов у 15-денний строк з дня ознайомлення з оскаржуваним наказом у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшли правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
42. Стосовно доводів касатора про те, що приписи частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту суперечать Конституції України, Верховний Суд зазначає, що вирішення питання щодо конституційності правового акта - це компетенція Конституційного Суду України. Усі питання, вирішення яких згідно з Конституцією України належать до юрисдикції Конституційного Суду України не належать до юрисдикції жодного іншого органу, зокрема й адміністративного суду.
43. Ураховуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися за результатами касаційного перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
44. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
45. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
46. Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення, переглянуті судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №140/7715/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко