ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 140/8173/22
адміністративне провадження № К/990/24174/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу № 140/8173/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Глушка І.В., суддів Довгої О.І., Запотічного І.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Волинській області від 14.11.2022 № 514-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити позивача на посаді начальника відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області з 14.11.2022;
- стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в порушення вимог частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу", статті 49-2 КЗпП України йому не були запропоновані всі наявні вакантні посади державної служби за наявності таких в Головному управлінні ДПС у Волинській області на момент попередження про скорочення займаної ним посади та звільнення. Позивач вказував на те, що пропозиція усіх рівнозначних наявних вакантних посад є обов`язковою для належного дотримання процедури звільнення державного службовця на підставі п. 1 ч. 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". Крім того позивач зазначав про те, що в порушення статті 42 КЗпП України відповідач не проводив аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися працювати, та тих, які підлягали звільненню.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Волинській області від 14.11.2022 № 514-о "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області з 15 листопада 2022 року; стягнуто з Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 73974,70 грн.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактичного скорочення штату працівників, як необхідної підстави для дострокового звільнення позивача з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України не відбулось. Виведення зі структури Головного управління ДПС у Волинській області, зокрема, з управління податкового аудиту співробітників відділу перевірок податкових агентів зі штатною чисельністю 8 співробітників та введення у складі організаційної структури Головного управління ДПС у Волинській області управління оподаткування фізичних осіб та у його складі підрозділу відділу перевірок податкових агентів з штатною чисельністю 8 осіб не вплинуло на штатну чисельність відділу, у якому працював позивач.
5. У попередженні про наступне звільнення від 12.10.2022 позивачу запропоновано лише одну вакантну посаду - начальника Ківерцівської державної податкової інспекції. Доказів пропонування інших посад, які були вакантними у відповідача або з`явилися після попередження про наступне звільнення відповідач не надав, як і не навів необхідного обґрунтування щодо неприйняття рішення про переведення позивача до реорганізованого відділу у складі іншого управління. Також суд вказав на те, що відповідач не надав доказів того, що під час звільнення позивача проводився аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися працювати і тих, які підлягали звільненню.
6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що реорганізація ГУ ДПС у Волинській області відбулася без скорочення чисельності або штату державних службовців, тобто кількість посад не змінилася. При цьому відбулося скорочення посади державної служби, на якій перебував позивач - начальника відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту. У новій організаційній структурі ГУ ДПС у Волинській області функції, які виконував відділ перевірок податкових агентів управління податкового аудиту, передані до управління оподаткування фізичних осіб.
8. Суд апеляційної інстанції уважав, що відповідачем виконано обов`язок щодо працевлаштування позивача, а саме було вчинено заходи, направлені на забезпечення позивача можливістю продовжити державну службу з урахуванням його кваліфікації. ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення завчасно, йому було запропоновано наявну вакантну посаду, рівнозначну тій, яку він обіймав, тому відповідач діяв у межах, передбачених чинним законодавством України.
9. Стосовно доводів позивача про те, що у відповідача був обов`язок запропонувати йому інші посади, що були вакантними в апараті Головного управління ДПС у Волинській області категорії «Б», то суд апеляційної інстанції вказав на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 могли пропонуватись інші посади, на які він може претендувати, враховуючи його фах, кваліфікацію та досвід трудової діяльності. При цьому, судом вказано, що визначення професійної компетентності та переважного права на залишення на роботі працівників відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
11. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, касатор посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
12. Касатор вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину третю статті 87 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ та статтю 42 КЗпП України, без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 05 квітня 2023 року у справі № 640/12871/21, від 30 листопада 2022 року у справі № 640/15797/21, від 10 листопада 2022 року у справі № 640/24023/21, від 22 вересня 2020 року № 161/7196/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 813/1713/16.
13. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що положення частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону України від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ треба розуміти так, що в разі реорганізації державного органу, що є підставою для звільнення державного службовця у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженому про звільнення, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести.
14. На момент попередження про наступне вивільнення у Головному управлінні ДПС у Волинській області вакантними були такі посади: начальник відділу позапланових перевірок ризикових платників; заступник начальника управління - начальник відділу якості перевірок та перевірок фінансових операцій; заступник начальника відділу контролю за виробництвом та обігом пального; заступник начальника управління - начальник відділу обслуговування акцизних складів та податкових постів, контролю за обігом марки акцизного податку; заступник начальника управління - начальник відділу адміністрування акцизного податку; заступник начальника управління - начальник відділу бухгалтерського обліку, звітності та бюджетування; начальник управління з податковим боргом; начальник відділу інфраструктури та господарського забезпечення; начальник Володимир-Волинської податкової інспекції; начальник Горохівської податкової інспекції. Проте позивачу було запропоновано лише одну посаду.
ІV. Позиція інших учасників справи
15. Головне управління ДПС у Волинській області надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
V.Рух справи у суді касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А., від 13 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року.
17. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
18. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 21 грудня 2023 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
19. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 працював на різних посадах в органах державної податкової служби, в тому числі на посаді начальника відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області.
20. Згідно додатку до наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 18.08.2021 №2407 «Про введення в дію переліку змін до організаційної структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Волинській області» та штатного розпису Головного управлінням ДПС у Волинській області на 2022 рік, затвердженого 24.01.2022, затверджено штат працівників у кількості 533 штатних одиниці.
21. Наказом Державної податкової служби України від 04.02.2022 № 91 «Про введення в дію структур територіальних органів ДПС та затвердження методичних рекомендацій щодо побудови організаційних структур територіальних органів ДПС» та наказом Головного управління ДПС у Волинській області від 14.07.2022 № 248 «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Волинській області» введено в дію з 21.07.2022 організаційну структуру та штатний розпис Головного управління ДПС у Волинській області.
22. Відповідно до додатку 1 до наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 14.07.2022 №248 «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Волинській області», яким введено в дію з 21.07.2022 організаційну структуру та штатний розпис Головного управління ДПС у Волинській області на 2022 рік, затверджений 20.06.2022, затверджено штат працівників у кількості 556 штатних одиниці.
23. Як вбачається з попередження від 12.10.2022, ОСОБА_1 проінформовано, що його посада державної служби скорочується внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу Головного управління ДПС у Волинській області без скорочення чисельності або штату державних службовців та про наступне звільнення його з посади, яку він обіймає. Одночасно позивачу запропоновано зайняти іншу рівнозначну вакантну посаду, а саме - посаду начальника Ківерцівської державної податкової інспекції.
24. Від запропонованої посади позивач відмовився.
25. В подальшому, наказом в. о. начальника Головного управління ДПС у Волинській області від 14.11.2022 №514-о «Про звільнення ОСОБА_1 », припинено державну службу та звільнено з 14.11.2022 ОСОБА_1 з займаної посади начальника відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни організаційної структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Волинській області без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
26. Конституція України.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
28. Частинами 1-3 статті 5 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-VIII) правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
29. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
30. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
31. Приписами пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII встановлено, що державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.
32. Згідно з частиною першою статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
33. З 06.03.2021 набрав чинності Закон України від 23.02.2021 № 1285-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби", яким викладено в новій редакції частину 3 статті 87 Закону № 889-VIII.
34. За змістом частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
35. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
36. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
37. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
38. Частиною третьої статті 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
39. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд постанови суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги.
41. Касаційне провадження у цій справі відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
42. Надаючи оцінку доводам позивача, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
43. У постановах від 05 квітня 2023 року у справі № 640/12871/21 та від 12 квітня 2023 року у справі № 340/1791/22 Верховний Суд дійшов висновку про те, що у випадку звільнення державного службовця в разі реорганізації державного органу, що є підставою для звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», суб`єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести.
44. Колегія суддів Верховного Суду не убачає підстав для відступу від цієї правової позиції.
45. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, Верховний Суд звертав увагу на обов`язок суду з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі (постанови від 9 квітня 2020 року у справі №182/1670/18, від 1 квітня 2020 року у справі №683/1084/17).
46. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивача було звільнено з посади начальника відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України внаслідок зміни організаційної структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Волинській області без скорочення чисельності або штату державних службовців.
47. Порівнюючи штатний розпис Головного управлінням ДПС у Волинській області на 2022 рік, затверджений 24.01.2022 та штатний розпис Головного управління ДПС у Волинській області на 2022 рік, затверджений 20.06.2022, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок зміни організаційної структури та штатного розпису кількість працівників Головного управління ДПС у Волинській області не зменшилась, а навпаки збільшилася на 23 штатні одиниці.
48. При цьому, відбулось скорочення посади державної служби, на якій перебував позивач - начальника відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту.
49. У новій організаційній структурі ГУ ДПС у Волинській області функції, які виконував відділ перевірок податкових агентів управління податкового аудиту, передані до управління оподаткування фізичних осіб.
50. Виведення зі структури Головного управління ДПС у Волинській області, зокрема, з управління податкового аудиту співробітників відділу перевірок податкових агентів зі штатною чисельністю 8 співробітників та введення у склад організаційної структури Головного управління ДПС у Волинській області управління оподаткування фізичних осіб вказаного відділу з штатною чисельністю 8 осіб, не вплинуло на штатну чисельність відділу, у якому працював позивач.
51. Як слідує з установлених обставин справи, відповідач попередив позивача про наступне звільнення з пропонуванням йому однієї вакантної посади, при цьому, у Головного управління ДПС у Волинській області були наявні інші вакантні посади, у тому числі й рівноцінні посаді, яку займав позивач до звільнення.
52. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.
53. Доказів пропонування позивачу інших посад, які були вакантними у відповідача або з`явилися після попередження про наступне звільнення відповідач не надав. Також в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність обставин, які б унеможливлювали пропонування позивачу таких посад.
54. Наведене свідчить, що на момент звільнення позивача із займаної посади, йому не було запропоновано всі вакантні посади, незважаючи на те, що такі були в наявності, а тому колегія суддів Верховного Суду уважає, що спірний наказ прийнято позивачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України, з порушенням процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.
55. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про скасування наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 14.11.2022 № 514-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлення позивача на посаді, яку він обіймав до звільнення.
56. У свою чергу суд апеляційної інстанції, безпідставно не врахувавши наведені правові висновки Верховного Суду, дійшов неправильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та про наявність правових підстав для відмови у задоволення позовних вимог.
57. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні питання звільнення позивача неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано існуючу правозастосовчу практику Верховного Суду, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке підлягає скасуванню.
58. Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України уважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 344 349 352 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року в справі № 140/8173/22 скасувати.
3. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року в справі № 140/8173/22 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
С.А. Уханенко