ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року

м. Київ

справа №140/856/24

адміністративне провадження №К/990/29526/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 140/856/24

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року (головуючий суддя: Ковальчук В.Д.)

і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2024 року (головуючий суддя: Судова-Хомюк Н.М., судді: Онишкевич Т.В., Сеник Р.П.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України вислугу років з 15 серпня 2016 року до 23 березня 2023 року у Державній кримінально-виконавчій службі України;

- зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України вислугу років з 15 серпня 2016 року до 23 березня 2023 року у Державній кримінально-виконавчій службі України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що з 27 березня 2023 року проходить службу в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України, при цьому до стажу служби в поліції йому не враховується попередня служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 15 серпня 2016 року до 23 березня 2023 року. Позивач вказує, що звертався до відповідача щодо зарахування йому цього періоду служби до стажу служби в поліції, проте відповідач відмовив у такому зарахуванні, мотивуючи це тим, що частиною другою статті 78 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VІІІ «Про Національну поліцію» (далі - «ЗУ «Про Національну поліцію») не передбачено зарахування періоду проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України до стажу служби в поліції. Водночас, як зазначає скаржник, з такою відмовою він не погоджується, оскільки це порушує його право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки згідно зі статтею 78 ЗУ «Про Національну поліцію». До того ж, стверджує, що оскільки особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України проходять службу в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (тепер - поліції), тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності є тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань, то така служба (у Державній кримінально-виконавчій службі) за своєю суттю відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 ЗУ «Про Національну поліцію» є підставою для зарахування спірного періоду до стажу служби в поліції.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України з 20 червня 2020 року до 23 березня 2023 року;

- зобов`язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України з 20 червня 2020 року до 23 березня 2023 року;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України судові витрати у сумі: 1984,48 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке судове рішення в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що частина п`ята статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

До того ж суд першої інстанції зауважив, що згідно з частиною першою статті 78 ЗУ «Про Національну поліцію» стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, і відповідно до якої до стажу служби в поліції зараховується, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

З огляду на наведене суд першої інстанції зазначив, що на позивача під час проходження служби в період з 20 червня 2020 року до 23 березня 2023 року в органах Державної кримінально-виконавчої служби України розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України (пізніше - поліції) та він має такий же правовий статус, як особи начальницького і рядового складу в органах внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції.

Щодо частини позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, суд першої інстанції виходив з того, що у вичерпному переліку видів служби, які зараховуються до стажу служби в поліції, передбаченому статтею 78 ЗУ «Про Національну поліцію», відсутній час навчання в будь-якому навчальному закладі, а тому у зарахуванні до стажу служби в поліції періоду навчання ОСОБА_1 в Академії Державної пенітенціарної служби з 15 серпня 2016 року до 20 червня 2020 року на визначення надбавки за вислугу років та додаткової оплачуваної відпустки слід відмовити.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2024 року рішення суду першої інстанції в частині зарахування до стажу служби в поліції періоду навчання в Академії Державної пенітенціарної служби з 15 серпня 2016 року до 20 червня 2020 року змінено:

- визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України з 15 серпня 2016 року до 20 червня 2020 року;

- зобов`язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України з 15 серпня 2016 року до 20 червня 2020 року.

В решті рішення залишено без змін.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (01106, місто Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 43305056) судові витрати у сумі: 3 437,92 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у зарахуванні до стажу служби в поліції ОСОБА_1 вислуги років у Державній кримінально-виконавчій службі України з 15 серпня 2016 року до 20 червня 2020 року, апеляційний суд виходив з того, що оскільки визначальною умовою для зарахування стажу в поліції відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 ЗУ «Про Національну поліцію» є служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, то присвоєння позивачу звання рядового внутрішньої служби під час навчання дає право вимагати зарахування до стажу служби в поліції періоду навчання в Академії Державної пенітенціарної служби з 15 серпня 2016 року до 19 червня 2020 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У липні 2024 року Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідач покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - «КАС України») та зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статей 60 та 78 ЗУ «Про національну поліцію» при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

У контексті викладеного скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25 травня 2023 року у справі №620/3663/19 щодо застосування положень статті 60 ЗУ «Про національну поліцію» та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 листопада 2019 року у справі №520/903/19, від 31 березня 2020 року у справі №520/2067/19, від 22 липня 2020 року у справі №520/5960/19, від 13 серпня 2020 року у справі №820/6656/16, від 9 вересня 2021 року у справі №520/5021/19, від 15 грудня 2021 року у справі №520/11545/19, від 22 лютого 2023 року у справі №320/12166/20, від 28 лютого 2023 року у справі №260/7359/21 та від 26 жовтня 2023 року у справі №140/7147/20 щодо застосування положень статті 78 ЗУ «Про національну поліцію».

Так, скаржник вказує, що положенням частини другої статті 78 ЗУ «Про національну поліцію» визначено вичерпний перелік видів служби та періодів роботи у відповідних органах, який зараховується поліцейським до стажу служби в поліції у цілях встановлення і виплати надбавки за роботу в органах поліції та під час розрахунку тривалості додаткової відпустки. До цього переліку, як зазначає касатор, не включено службу в Державній кримінально-виконавчій службі, тому відсутні правові підстави для зарахування позивачеві періоду служби з 15 серпня 2016 року до 23 березня 2023 року до стажу служби в поліції. Відповідач вважає, що до спірних правовідносин має бути застосовані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 листопада 2019 року у справі №520/903/19, від 31 березня 2020 року у справі №520/2067/19.

Серед іншого, скаржник зауважив, що порівняння позивачем служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та служби в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, виходячи лише з характеру окремих виконуваних обов`язків, є помилковим, адже суперечить статті 78 ЗУ «Про національну поліцію», який є спеціальним нормативно-правовим актом та який діяв на час прийняття позивача на службу до органів Національної поліції України. При цьому делегування частиною четвертою статті 78 вказаного Закону Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не дає останньому права визначати складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 ЗУ «Про національну поліцію».

До того ж, на думку касатора, Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393) не регулює питань щодо обчислення стажу служби в поліції, оскільки такі регламентовано статтею 78 ЗУ «Про національну поліцію».

Так, як зазначає відповідач, Постанова №393 не є нормативним актом в розумінні частини четвертої статті 78 ЗУ «Про національну поліцію», яка визначає правила обчислення вислуги років для встановлення надбавки за вислугу років та тривалості додаткової оплачуваної відпустки під час проходження служби в поліції, оскільки вона прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а її положення визначають виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення.

За таких обставин, скаржник виснував, що Департаментом правомірно не зараховано час навчання у вищому навчальному закладі та період служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України до стажу роботи в поліції, оскільки в переліку періодів служби, які включаються до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, відповідно до частини другої статті 78 Закон №580-VІІІ час навчання в навчальному закладі, не включається.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 15 серпня 2016 року до 20 червня 2020 року навчався в Академії Державної пенітенціарної служби, а з 20 червня 2020 року до 23 березня 2023 року проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_2 довідкою Державної установи "Маневицька виправна колонія (№42)" від 28 червня 2023 року №42/3035/5.

Відповідно до витягу із наказу Державної установи "Маневицька виправна колонія (№42)" від 23 березня 2023 року №37/ОС-23 лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , оперуповноваженого (по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів) оперативного відділу Державної установи "Маневицька виправна колонія (№42)", звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 23 березня 2023 року. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 6 років 7 місяць 8 днів.

Згідно трудової книжки з 24 березня 2023 року ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліцію, з 27 березня 2023 року проходить службу в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України, при цьому до стажу служби в поліції йому не врахована попередня служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 15 серпня 2016 року до 23 березня 2023 року.

На звернення ОСОБА_1 із рапортом про зарахування йому періоду проходження служби в органах Кримінально-виконавчої служби України до вислуги років у поліції (для виплати відсоткової надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки), Департамент стратегічних розслідувань листом від 15 листопада 2023 року повідомив, що відповідно до статті 78 ЗУ «Про національну поліцію» до стажу служби в поліції не зараховується вислуга років у Кримінально-виконавчій службі України.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача в частині незарахування до стажу служби в поліції періоду проходження служби в органах пенітенціарної служби України (Державної кримінально-виконавчої служби), позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 ЗУ «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписами статті 78 ЗУ «Про національну поліцію» передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною другою статті 78 ЗУ «Про національну поліцію» визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони ;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За змістом частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з метою перевірки доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 травня 2023 року у справі №620/3663/19, від 19 листопада 2019 року у справі №520/903/19, від 31 березня 2020 року у справі №520/2067/19, від 22 липня 2020 року у справі №520/5960/19, від 13 серпня 2020 року у справі №820/6656/16, від 9 вересня 2021 року у справі №520/5021/19, від 15 грудня 2021 року у справі №520/11545/19, від 22 лютого 2023 року у справі №320/12166/20, від 28 лютого 2023 року у справі №260/7359/21 та від 26 жовтня 2023 року у справі №140/7147/20.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Ключовим питанням, на яке має відповісти Верховний Суд у цій справі, є підтвердження або спростування правомірністі відмови Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України у зарахуванні позивачу на підставі частини другої статті 78 Закону ЗУ «Про національну поліцію» наявної у нього на момент прийняття на службу в поліцію вислуги років з 15 серпня 2016 року до 23 березня 2023 року у Державній кримінально-виконавчій службі України.

Водночас, означений позивачем у позовній заяві спірний період з 15 серпня 2016 року до 23 березня 2023 року, не є однорідним, адже складається з навчання позивача в Академії Державної пенітенціарної служби, який припадав на 15 серпня 2016 року - 20 серпня 2020 року та проходження позивачем служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 20 червня 2020 року до 23 березня 2023 року.

Тому, зважаючи на наведене, доцільно поділити цей період на два часові проміжки та дослідити правомірність незарахування вислуги років за кожний з цих проміжків окремо.

Так, досліджуючи питання щодо незарахування відповідачем до вислуги років позивача періоду проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 20 червня 2020 року до 23 березня 2023 року, Суд зазначає таке.

Так, у постанові від 20 жовтня 2022 року у справі № 160/11127/20 Верховний Суд вже формував правовий висновок стосовно того, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини другої статті 78 ЗУ «Про національну поліцію» зараховуватися до стажу служби в поліції.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України « Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у вищевказаній постанові дійшов висновку, що всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

У підсумку Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Повертаючись до обставин цієї справи, варто зазначити, що суд першої та апеляційної інстанцій, врахувавши тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, дійшли правильного висновку, що стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Враховуючи вищенаведену позицію Верховного Суду у справі №160/11127/20, яка є застосованою до правовідносин у цій справі, колегія суддів уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислуги років у Державній кримінально-виконавчій службі України з 20 червня 2020 року до 23 березня 2023 року

Щодо наявності/відсутності у ОСОБА_1 права на зарахування до вислуги років у службі в поліції періоду навчання в Академії Державної пенітенціарної служби з 15 серпня 2016 року до 20 червня 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Постанови №393, остання була прийнята відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» і Постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону.

Статтею 17 ЗУ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» передбачено, що Порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно до цього Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, Постанова №393 встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».

Верховний Суд звертає увагу, що пункт 2 Постанови №393 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Таким чином, Верховний Суд доходить висновку, що пункт 2 Постанови №393 не може бути застосовано при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки Постанова №393 прийнята на виконання ЗУ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» та може бути застосована для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років. У свою чергу, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 «Про національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.

При цьому делегування частиною четвертою статті 78 ЗУ «Про національну поліцію» Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає Уряду права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 ЗУ «Про національну поліцію».

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №520/903/19, від 31 березня 2020 року у справі №520/2067/19, від 22 липня 2020 року у справі №520/5960/19, від 13 серпня 2020 року у справі №820/6656/16, від 9 вересня 2021 року у справі № 520/5021/19, від 15 грудня 2021 року у справі №520/11545/19, а також від 22 лютого 2023 року у справі №320/12166/20, які враховуються в силу положень частини 3 статті 341 КАС України.

Водночас, суд апеляційної інстанції при тлумаченні приписів частини другої статті 78 ЗУ «Про національну поліцію» у контексті обставин наявності/відсутності у ОСОБА_1 права на зарахування до вислуги років періоду навчання в Академії помилково вважав, що присвоєння позивачу звання рядового внутрішньої служби дало право останньому вимагати зарахування до стажу служби в поліції періоду навчання, право на отримання якого, як було зазначено, виникає лише при призначення пенсії.

Ураховуючи фактичне перебування позивача на службі в поліції, а також те, що він не звертався до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу служби в поліції наявну у позивача вислугу років, що фактично є періодом навчання, задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене та враховуючи межі доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, ухвалив правильне по суті рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зарахування до стажу служби в поліції періоду навчання позивача в Академії Державної пенітенціарної служби.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, частково знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

За приписами статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 352 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України з 15 серпня 2016 року до 19 червня 2020 року та зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу служби в поліції вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України з 15 серпня 2016 року по 19 червня 2020 року - скасувати.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року в указаній частині залишити без змін.

У іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

…………………………………

…………………………………

…………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду