ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2023 року
м. Київ
справа № 140/890/21
адміністративне провадження № К/9901/37708/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Яковенка М.М., Шишова О.О.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Большакової О.О., Качмара В.Я., Курильця А.Р. у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський про стягнення податкового боргу -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Головне управління ДПС у Волинській області звернулося до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський про стягнення податкового боргу в сумі 5 887 693,22 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року позов Головного управління ДПС у Волинській області задоволено.
Стягнуто з рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський у банках, що обслуговують платника податків, на користь держави податковий борг в сумі 5 887 693,22 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що грошові зобов`язання визначені Квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинський самостійно у податкових деклараціях з плати за землю та контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, є узгодженими та у встановлені Податковим кодексом України строки не сплачені, відповідно такі набули статусу податкового боргу. У зв`язку з чим податковий борг у сумі 5 887 693,22 грн підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Головного управління ДПС у Волинській області відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення податкового боргу з банківських рахунків відповідача, оскільки позивачем не дотримано порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства, визначеного статтею 96 Податкового кодексу України.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський зареєстрований, як юридична особа з 20.07.2001, перебуває на обліку як платник податків в контролюючому органі, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.01.2020 № 1006256237.
За Квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинський рахується податковий борг із земельного податку з юридичних осіб у загальній сумі 5 887 693,22 грн, про що зазначено у довідці про наявність боргу за платежами до бюджету та підтверджується розрахунком сум податкового боргу, зворотнім боком облікової картки платника.
Квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинський допущено податковий борг зі сплати платежів до бюджету в сумі 5 887 693,22 грн, а саме:
1) з земельного податку з юридичних осіб, м. Володимир-Волинський, що виник в результаті несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань згідно з податковою декларацією з плати за землю від 07.02.2020 № 9016070011 в сумі 216 762,08 грн щомісячно з термінами сплати 30.03.2020, 30.04.2020, 29.06.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 30.12.2020.
Уточнюючим розрахунком від 30.04.2020 № 9094002360 платником зменшено зобов`язання на суму 216 733,38 грн.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нараховано пеню 8 533,06 грн.
Загальна сума податкового боргу з даного платежу становить 1 959 420,48 грн.
2) податковий борг із земельного податку з юридичних осіб, ОТГ с. Овадне Володимир-Волинського району виник в результаті несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань згідно з податковою декларацією з плати за землю від 11.02.2020 № 9019762077 в сумі 137 483,3 грн щомісячно з термінами сплати 30.03.2020, 30.04.2020, 29.06.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 30.12.2020.
Уточнюючим розрахунком від 27.04.2020 № 9089835973 платником зменшено зобов`язання на суму 137 483,30 грн.
Також податковий борг збільшився в результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань на підставі податкового повідомлення-рішення від 01.12.2020 № 0030400408 в сумі 33 500,63 грн.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нараховано пеню 32 294,31 грн.
Загальна сума податкового боргу з даного платежу становить 1 303 194,64 грн.
3) податковий борг з земельного податку з юридичних осіб, м. Устилуг (Зоря) Володимир-Волинського району виник в результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань на підставі податкового повідомлення-рішення від 01.12.2020 № 0030420408 в сумі 1 516,24 грн.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нараховано пеню 2 057,09 грн.
Загальна сума податкового боргу з даного платежу становить 3 573,33 грн.
4) податковий борг з земельного податку з юридичних осіб, м. Устилуг Володимир-Волинського району виник в результаті несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань згідно з податковою декларацією з плати за землю від 11.02.2020 № 9019595386 в сумі 114 321,59 грн щомісячно з термінами сплати 30.03.2020, 30.04.2020, 29.06.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 3012.2020.
Уточнюючим розрахунком від 27.04.2020 № 9089817702 платником зменшено зобов`язання на суму 114 321,59 грн.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нараховано пеню 2 703,66 грн.
Загальна сума податкового боргу з даного платежу становить 1 031 597,97 грн.
5) податковий борг з земельного податку з юридичних осіб, смт Локачі Локачинського району виник в результаті несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань згідно з податковою декларацією з плати за землю від 07.02.2020 № 9015769617 в сумі 23,09 грн щомісячно з термінами сплати 30.03.2020, 30.04.2020, 29.06.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 30.12.2020.
Уточнюючим розрахунком від 27.04.2020 № 9089822149 платником зменшено зобов`язання на суму 23,09 грн.
Також податковий борг збільшився результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань на підставі податкового повідомлення-рішення від 18.12.2020 № 0042350408 в сумі 3,29 грн.
Загальна сума боргу з даного платежу становить 211,1 грн.
6) Земельний податок з юридичних осіб м. Ківерці Ківерцівського району виник в результаті несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань згідно з податковою декларацією з плати за землю від 11.02.2020 № 9019330811 в сумі 24 684,47 грн щомісячно з термінами сплати 30.03.2020, 30.04.2020, 29.06.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020.
Уточнюючим розрахунком від 27.04.2020 № 9089580322 платником зменшено зобов`язання на суму 24 684,47 грн.
Також податковий борг збільшився в результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань на підставі податкового повідомлення-рішення від 12.02.2020 № 0006675104 в сумі 66 227,61 грн. від 16.06.2020 № 0020745104 в сумі 1 368,92 грн.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нараховано пеню 895,05 грн. Відтак, загальна сума боргу з даного платежу становить 241 282,87 грн.
7) податковий борг з земельного податку з юридичних осіб, м. Жидичин Ківерцівського району виник в результаті несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань згідно з податковою декларацією з плати за землю від 13.02.2020 № 9023727170 в сумі 13 788,41 грн. щомісячно з термінами сплати 30.03.2020, 30.04.2020, 29.06.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020.
Уточнюючим розрахунком від 27.04.2020 № 9089696963 платником зменшено зобов`язання на суму 13 788,41 грн.
Також податковий борг збільшився в результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань на підставі податкового повідомлення-рішення від 12.02.2020 № 0006655104 в сумі 38 904,60 грн.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нараховано пеню 493,12 грн. Відтак, загальна сума боргу з даного платежу становить 181 181,42 грн.
8) податковий борг із земельного податку з юридичних осіб м. Ковель виник в результаті несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань згідно з податковою декларацією з плати за землю від 10.02.2020 № 9017757188 в сумі 8 348,27 щомісячно з термінами сплати 30.03.2020, 30.04.2020, 29.06.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020.30.2012.2020.
Уточнюючим розрахунком від 27.04.2020 № 9089846102 платником зменшено зобов`язання на суму 8 348,27 грн.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нараховано пеню 181,65 грн. Відтак, загальна сума боргу з даного платежу становить 75 316,08 грн.
9) податковий борг з земельного податку з юридичних осіб м. Луцьк виник в результаті несплати узгоджених, самостійно задекларованих грошових зобов`язань згідно з податковими деклараціями з плати за землю від 28.02.2020 № 9039010309 в сумі 68 296,23 грн. щомісячно з термінами сплати 30.03.2020, 30.04.2020, 29.06.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 30.12.2020 від 01.04.2020 № 9067828576 в сумі 3 397,70 грн. від 06.04.2020 № 9335456817 в сумі 32 795,68 грн. від 18.02.2020 № 9027970225 в сумі 35 110,32 грн щомісячно з термінами сплати 30.04.2020, 29.06.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 30.12.2020, а також уточнюючими розрахунками від 01.04.2020 № 9067828576 в сумі 1 698,85 грн щомісячно з термінами сплати 30.04.2020, 29.06.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 30.12.2020 від 05.10.2020 № 9312215969 в сумі 9 513,52 грн. від 28.04.2020 № 909073592 в сумі 99 704,91 грн. (зменшення до сплати), від 21.05.2020 № 9112477816 в сумі 624,64 грн щомісячно з термінами сплати 29.06.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 30.12.2020 (зменшення до сплати).
Також податковий борг збільшився в результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань на підставі податкового повідомлення-рішення від 02.03.2020 № 0034035504 в сумі 2 901,14 грн. від 02.03.2020 № 0034025504 в сумі 128 756,70 грн. від 05.10.2020 № 0089430413 в сумі 2 531,82 грн. від 07.12.2020 № 0017080413 в сумі 1 043,58 грн.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нараховано пеню 2 099,63 грн.
Загальна сума боргу з даного платежу становить 1 091 745,33 грн.
10) заборгованість по платежу адміністративні штрафи та інші санкції м. Луцьк виникла в результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань згідно з податковим повідомленням-рішенням від 02.03.2020 № 0002685512 в сумі 170,00 грн.
Таким чином, загальна сума податкового боргу до стягнення становить 5 887 693,22 грн в тому числі 49 257,573 грн пені.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДПС у Волинській області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме те, що вказаним судом не враховано, що процедура передбачена статтею 96 Податкового кодексу України повинна застосовуватись у разі неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, що знаходяться у власності платника податків, у порядку встановленому статтею 95 цього Кодексу.
Відповідно, скаржник указує, що зазначені норми права застосовані Восьмим апеляційним адміністративним судом без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 803/1931/16, від 01 вересня 2020 року у справі № 826/15776/15, від 20 грудня 2019 року у справі № 826/19486/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 826/8951/15, від 26 грудня 2018 року у справі № 810/3735/15, від 06 листопада 2018 року у справі №807/903/15.
Верховний Суд ухвалою від 29 жовтня 2021 року відкрив касаційне провадження за скаргою Головного управління ДПС у Волинській області з підстав передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідачем подано до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на безпідставність та необґрунтованість мотивів викладених в ній, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
06 грудня 2021 року на адресу Верховного Суду від позивача надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28.06.2023 проведено повторний автоматизований розподіл цієї справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Усенко Є. А. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 09.06.2023 № 9), що унеможливлює її участь у розгляді цієї справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад колегії суддів: Дашутін І. В. (суддя-доповідач), судді Шишов О.О., Яковенко М.М.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 96 ПК України регулюються правовідносини щодо погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.
У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (пункт 96.2. статті 96 ПК України).
Пунктом 96.3. статті 96 ПК України передбачено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
З урахуванням вказаних положень є вірним висновок про те, що обов`язок податкового органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу (органу місцевого самоврядування), в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, виникає у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог або не отримання відповіді, однак в будь-якому випадку за умови що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.
Передумовою звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади в порядку статті 96 ПК України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна боржника-комунального підприємства та встановлення неможливості внесення такого майна в податкову заставу внаслідок його відсутності.
Застосування процедури, передбаченої статтею 96 ПК України, є допустимим за умови неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника податків, у порядку встановленому статтею 95 Податкового кодексу України.
Аналогічний підхід до застосування наведених норм права викладено у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року (справа № 826/15776/15), від 20 грудня 2019 року (справа № 826/19486/15), від 11 вересня 2019 року (справа № 826/8951/15), від 26 грудня 2018 року (справа № 810/3735/15), від 6 листопада 2018 року (справа № 807/903/15).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир-Волинський Волинської області є державним підприємством, тобто підприємством, що діє на основі державної власності, управління яким виконує Командування Сил логістики Збройних Сил України.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що Головне управління ДПС у Волинській області не зверталося до Командування Сил логістики Збройних Сил України з поданнями, передбаченими статтею 96 ПК України.
Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем не було дотримано встановленого статтею 96 ПК України порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства, виконання вимог якого є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.
Аналогічної правової позиції дотримувався Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2021 року (справа № 803/1931/16) за адміністративним позовом Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський Волинської області про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський в банках, обслуговуючих такого платника податків.
З огляду на вищевикладене, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення податкового боргу з банківських рахунків відповідача, оскільки позивачем не дотримано порядок стягнення податкового боргу з державного підприємства визначений статтею 96 ПК України.
Скаржник в поданій касаційній скарзі указує на неврахування судом апеляційної інстанції під час прийняття постанови у справі правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 803/1931/16, від 01 вересня 2020 року у справі № 826/15776/15, від 20 грудня 2019 року у справі № 826/19486/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 826/8951/15, від 26 грудня 2018 року у справі № 810/3735/15, від 06 листопада 2018 року у справі №807/903/15.
Водночас, судом апеляційної інстанції при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин було враховано наведені висновки щодо застосування відповідної норм права, викладені в постановах Верховного Суду, як це передбачено частиною п`ятою статті 242 КАС України.
Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З урахуванням зазначеного підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд уважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі № 140/890/21 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді: О. О. Шишов
М. М. Яковенко