ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2023 року
м. Київ
справа №140/9068/21
адміністративні провадження № К/990/20865/22
№ К/990/22816/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - Волинська митниця Держмитслужби, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкриті за касаційними скаргами Волинської митниці Держмитслужби, Державної митної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року (головуючий суддя - Костюкевич С.Ф.), постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року (головуючий суддя - Іщук Л.П., судді: Обрізко І.М., Онишкевич Т.В.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), Волинської митниці ДФС, Державна митна служба України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Волинська митниця Держмитслужби (далі - третя особа), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 30 липня 2021 року №1131- о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії з 31 липня 2021 року;
- стягнути з Волинської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- зобов`язати Державну митну службу України прийняти позивача на роботу на рівнозначну посаду державної служби у Волинську митницю, як відокремлений структурний підрозділ Державної митної служби України, в порядку переведення із Волинської митниці ДФС.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ про звільнення прийнято із порушенням процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, а саме із порушенням частини третьої статті 87, частини п`ятої статті 22 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу». На думку позивача, у разі реорганізації органу роботодавець разом із попередженням про звільнення повинен запропонувати працівнику рівнозначну посаду у реорганізованому державному органі, однак позивачу посади не пропонувались та не доведена відсутність можливості їх пропонування.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії з 13 червня 2018 року по 30 липня 2021 року.
4. 25 червня 2021 року ОСОБА_1 , у зв`язку з реорганізацією Волинської митниці ДФС про скорочення посади, яку він обіймає, попереджено про наступне звільнення з посади по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення повідомлення на підставі пункту 1 частини першої та пункту 3 частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» з припиненням державної служби та виплатою вихідної допомоги.
5. Відповідно до наказів Волинської митниці ДФС від 30 червня 2021 року №6-кв, від 15 липня 2021 року №7-кв позивач з 01 липня по 31 липня 2021 року та з 01 серпня по 30 серпня 2021 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати.
6. 30 липня 2021 року наказом ДФС України №1131-о припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії у зв`язку із реорганізацією, скороченням штатної чисельності та штату державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
7. Не погодившись із своїм звільненням, позивач звернувся до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року, позовні вимоги задоволено.
8.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС від 30 липня 2021 року №1131-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
8.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії з 31 липня 2021 року.
8.3. Стягнуто з Волинської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55 716 (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот шістнадцять) гривень 82 копійки.
8.4. Зобов`язано Державну митну службу України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби у Волинську митницю як відокремлений структурний підрозділ Державної митної служби України в порядку переведення із Волинської митниці ДФС.
9. Приймаючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що процедура звільнення позивача з посади порушена, а тому він має бути поновлений на роботі, сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці та скорочення штатної чисельності працівників, не може бути підставою для беззаперечного звільнення з роботи без пропозиції рівнозначної посади. Оскільки відповідачем не було запропоновано позивачу жодної посади та не забезпечено можливість переведення позивача на рівнозначну вакантну посаду державної служби до реорганізованого державного органу, яку позивач міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації, професійної підготовки та професійної компетентності, враховуючи також і те, що позивач працює в фіскальних органах з 1994 року та виходячи з повноважень адміністративного суду, передбачених статтею 245 КАС України, суди дійшли висновку про зобов`язання Державної митної служби України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби в порядку переведення із Волинської митниці ДФС відповідно до вимог статті 87 Закону України «Про державну службу».
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
10. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна митна служби України та Волинська митниця Держмитслужби звернулись із касаційними скаргами до Верховного Суду, в яких просили скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 вересня 2022 року за скаргою Державної митної служби України відкрито касаційне провадження №К/990/20865/22 у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
12. Представник Державної митної служби у касаційній скарзі зазначив, що суд апеляційної інстанції, при розгляді цієї справи та вирішенні питання щодо зобов`язання Державної митної служби України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби у Волинську митницю як відокремлений структурний підрозділ Державної митної служби України в порядку переведення із Волинської митниці ДФС, застосував частину першу статті 235 КЗпП України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 липня 2021 року у справі №640/3456/20.
13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 вересня 2022 року за скаргою Волинської митниці Держмитслужби відкрито касаційне провадження №К/990/22816/22 у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
14. Представник Волинської митниці Держмитслужби у касаційній скарзі зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме: абзацу 7 пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при обчисленні середньої заробітної плати в інших випадках (зокрема, при вирішенні питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) у подібних правовідносинах. У скарзі наголошено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу у цій справі повинен був обраховуватись із окладу, а не з середньоденного заробітку позивача, оскільки ОСОБА_1 за два місяці перед звільненням не працював, а перебував у відпустці без збереження заробітної плати.
15. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбачене статтею 338 КАС України.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
16. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Згідно із частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
18. Частиною першою статті 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
19. Відповідно до частин другої, третьої статті 81 ЦК України передбачено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
20. Згідно із положеннями частин першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
21. Законом України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон № 3166-VI) регламентовано організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України.
22. Згідно із приписами частини першої статті 5 Закону № 3166-VI міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.
23. Відповідно до положень частини першої статті 13 Закону № 3166-VI територіальні органи міністерства чи іншого центрального органу держави (наприклад, Служби) утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.
Територіальні органи центрального органу держави можуть утворюватися, ліквідовуватися, реорганізовуватися міністром як структурні підрозділи апарату міністерства, що не мають статусу юридичної особи, за погодженням із Кабінетом Міністрів України.
24. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
25. Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
26. За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
27. Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
28. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу України, Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу України.
29. Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 02 жовтня 2019 року №858 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1, згідно з яким утворено Волинську митницю Держмитслужби, а також реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2, згідно якого Волинську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Волинської митниці Держмитслужби.
30. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 №895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» реорганізовано територіальні органи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби України. Зокрема, Волинську митницю Держмитслужби приєднано до Державної митної служби України.
31. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб- підприємців. з 03 листопада 2020 року Волинська митниця Держмитслужби перебуває в процесі припинення.
32. При цьому, відповідно до наказу Державної митної служби України від 19 жовтня 2020 року №460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» з метою забезпечення належного здійснення митної політики в частині реалізації концепції єдиної юридичної особи та визначення умов належного її функціонування, серед інших, утворено Волинську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
34. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційних скарг, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в їх межах.
35. Предметом спору у цій справі є відносини щодо звільнення заступника начальника Волинської митниці ДФС.
36. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що роботодавцем було порушено процедуру звільнення ОСОБА_1 . Даний факт скаржниками у касаційній інстанції не оскаржується.
37. Проте, у касаційній скарзі Волинська митниця Держмитслужби не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині визначення розміру середнього заробітку, що стягнутий на користь позивача за час вимушеного прогулу. На думку скаржника, обрахунок середнього заробітку зроблений із порушенням вимог Порядку №100, оскільки суди при обчисленні враховували середньомісячний заробіток позивача. Проте, позивач два місяці перед звільненням перебував у відпустці без збереження заробітної плати, а тому обрахунок середнього заробітку, в даному випадку, повинен здійснюватися із окладу працівника відповідно до абзацу 7 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100.
38. Верховний Суд не погоджується із доводами Волинської митниці Держмитслужби з огляду на наступне.
39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений 30 липня 2021 року. Відповідно до наказів Волинської митниці ДФС від 30 червня 2021 року №6-кв, від 15 липня 2021 року №7-кв позивач з 01 липня по 31 липня 2021 року та з 01 серпня по 30 серпня 2021 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати.
40. Приписами Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Абзацом третім пункту 4 Порядку № 100 визначено, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
41. За такого правового врегулювання, враховуючи те, що позивач працював у травні - червні 2021 року, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необхідність здійснення обчислення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до виплат за вказані два місяці роботи, а не з окладу позивача.
42. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №1340/3750/18.
43. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Волинської митниці Держмитслужби.
44. Державна митна служба України у своїй касаційній скарзі зазначила про незаконність оскаржуваних судових рішень в частині задоволених позовних вимог щодо зобов`язання Державної митної служби України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби у Волинську митницю як відокремлений структурний підрозділ Державної митної служби України в порядку переведення із Волинської митниці ДФС.
45. Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи вказану позовну вимогу, дійшли висновку, що факт порушення прав позивача при звільненні його з посади є доведеним, також є доведеним факт припинення органу, в якому працював позивач (Волинська митниця ДФС), а тому поновлення позивача на посаді у органі, який припинився, не відновить порушене право позивача на працю. При цьому правонаступником суб`єкта призначення - ДФС України є Державна митна служба України, на яку, відповідно, покладений обов`язок відновлення порушених прав колишніх працівників (державних службовців) ДФС України. Верховний Суд не погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
46. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб- підприємців Волинська митниця ДФС з 27 листопада 2019 року перебувала в процесі припинення, однак вказана юридична особа припинена була 23 червня 2022 року. Окрім того, ДФС України на момент розгляду справи Верховним Судом не є припиненою юридичною особою, а перебуває в стані припинення з 17 травня 2019 року.
47. Спір у цій справі виник у відносинах публічної служби і стосується поновлення позивача на посаді заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, поновили позивача на посаді, яку він займав відповідно до вимог частини першої статті 235 КЗпП України. Проте, зобов`язання поновити, а потім ще і перевести ОСОБА_1 до Державної митної служби України на рівнозначну посаду державної служби у Волинську митницю, як відокремлений структурний підрозділ Державної митної служби України, не відповідає приписам статті 235 КЗпП України та є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
48. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 640/3456/20.
49. Також колегія суддів Верховного Суду наголошує, що заміна ДФС України та його територіальних підрозділів може мати місце виключно у випадку фактичного їх вибуття унаслідок припинення.
50. Аналогічна за своєю суттю правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18, від 14 квітня 2021 року у справі №826/14904/18, від 13 травня 2021 року у справі №826/2850/17, від 03 червня 2021 року у справі №640/19105/19, від 26 жовтня 2022 року у справі №803/806/15-а.
51. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин та на момент прийняття оскаржуваних рішень орган, в якому працював позивач, не був припинений, а тому є передчасною та не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання Державної митної служби України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби у Волинську митницю як відокремлений структурний підрозділ Державної митної служби України в порядку переведення із Волинської митниці ДФС. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.
52. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
53. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
54. Порушення судами норм матеріального та процесуального при вирішенні питання щодо наявності у позивача права на переведення до Волинської митниці як відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби України призвело до ухвалення незаконних судових рішень в цій частині, що відповідно до положень статті 351 КАС України є достатньою підставою для їх скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
55. З урахуванням викладеного, касаційна скарга Волинської митниці Держмитслужби не підлягає задоволенню, касаційну скаргу Державної митної службу України належить задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення слід скасувати в частині задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Державної митної служби України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби у Волинську митницю як відокремлений структурний підрозділ Державної митної служби України в порядку переведення із Волинської митниці ДФС слід скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.
VIІ. СУДОВІ ВИТРАТИ
56. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Державної митної службу України задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі №140/9068/21 в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Державної митної служби України прийняти позивача на роботу на рівнозначну посаду державної служби у Волинську митницю, як відокремлений структурний підрозділ Державної митної служби України, в порядку переведення із Волинської митниці ДФС - скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі №140/9068/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді О.В. Калашнікова
М.В. Білак
Н.М. Мартинюк