ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №1440/2182/18

адміністративне провадження № К/9901/12043/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Інвест» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 (колегія суддів: Потапчук В.О., Шляхтицький О.І., Семенюк Г.В.) у справі № 1440/2182/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Інвест» до Головного управління ДПС в Миколаївській області як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Інвест» (далі - ТОВ «Експрес Інвест», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник якого є Головне управління ДПС в Миколаївській області як відокремлений підрозділ ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2018 року № 00036271401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що проведені позивачем господарські операції були належним чином відображені, підтверджені первинними документами та оподатковані. Але, відповідач в порушення ст.187 ПК України повторно визначив позивачу об`єкт оподаткування з податку на додану вартість.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 адміністративний позов ТОВ «Експрес Інвест» задоволено, зазначивши, що позивач правильно визначав суму ПДВ з операцій реалізації товару (цементу) неплатникам податку, що підтверджується належно складеними первинними документами, зокрема податковими накладними.

Натомість суд апеляційної інстанції постановою від 26.03.2019 рішення суду першої інстанції скасував у задоволенні позову відмовив, з огляду на підтвердження виявленої відповідачем під час податкової перевірки несплати позивачем податкових зобов`язань з ПДВ під час реалізації товару - цементу неплатникам податків, за який останніми було сплачено на розрахунковий рахунок, тобто за наслідком події яка виникла вперше.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишивши без змін рішення суду першої інстанції. Вказується на допущення судом норм процесуального права, з огляду на те, що про розгляд справи в суді апеляційної інстанції він не повідомлявся, копію апеляційної скарги, ухвалу про відкриття апеляційного провадження та повістку про виклик в судове засідання він не отримував, що обмежило його право на судовий розгляд справи. В частині порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права позивач в касаційній скарзі посилається на те, що ним був дотриманий порядок складення податкових накладених, з огляду на факт реалізації цементу неплатникам податків. При цьому обставина оплати за такий товар 3-ми особами, не покупцями товару не може слугувати підставою для висновку про заниження ним податкового зобов`язання за наслідками таких операцій.

В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу позивача, який надійшов до Верховного Суду відповідач просив її залишити без задоволення, а оскаржуване нею рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Експрес Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 лютого 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року та складено акт від 17 квітня 2018 року №874/14-29-14-01/34993471.

За результатами перевірки встановлено, серед іншого, порушення п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 271 889 грн.

Такі висновки обґрунтовані тим, що згідно банківських виписок на розрахунковий рахунок підприємства надходили грошові кошти, однак до перевірки підприємством не надані видаткові накладні на підтвердження реалізації, тому контролюючий орган дійшов висновку, що позивач отримав суму переплати на яку не нараховані податкові зобов`язання за період березень-липень 2015 в сумі 271889 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема акту податкової перевірки, що згідно із банківських виписок, на розрахунковий рахунок у перевіряємий період підприємства надходили грошові кошти за товар. При цьому документального підтвердження про те, що такий товар був відвантажений покупцям не має.

Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що у позивача виникли податкові зобов`язання за наслідками господарської операції реалізації товару не платникам ПДВ по даті зарахування коштів від них на банківський рахунок.

Отже не здійснення нарахування на такі операції ПДВ є порушенням наведених приписів податкового законодавства, що встановлено податковим органом, за наслідком чого винесене законне податкове повідомлення-рішення.

Доказів того, що відповідні операції мали б оподатковуватись ПДВ по події відвантаження товару матеріали справи не містять, з огляду на неповноту визначення інформації у видаткових накладних, що правильно встановлено судом апеляційної інстанції, зауважень щодо чого платних не зазначає в касаційній скарзі. Податкові накладні складались позивачем на ім`я іншої особи, відмінної від тієї яка здійснювала оплату за товар.

З урахуванням наведеного відхиляються доводи позивача про дотримання ним форми складання податкових накладних, з огляду на те, що спірним моментом є дата виникнення податкових зобов`язань, які виникають, як зазначено вище за правилами приписами статті 187 ПК України. Інші доводи позивача вважаються необґрунтованими, так як не спростовують допущених позивачем порушень приписів податкового законодавства.

Таким чином, доводи позивача в касаційній скарзі про те, судом апеляційної інстанції було допущено порушення приписів матеріального права в ході розгляду даної справи є необгрунтованими.

Також не підтверджуються доводи позивача щодо порушення судом апеляційної інстанції приписів процесуального законодавства, а саме не повідомлення його про наявність апеляційної скарги відповідача, а також про дату, час і місце її розгляду, з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься поштовий конверт адресований позивачу з відміткою на довідці ф.20, «повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання», в якому вкладено: ухвала суду від 31.01.2019 про відкриття провадження апеляційного провадження, інформаційний лист, повістка, копія апеляційної скарги. Разом з тим, відповідно до відтиску поштового штампу на цій же довідці ф.20, що приклеєна до такого конверту він повернувся до поштового відділення відправника, тобто суду 14.03.2019.

Надаючи оцінку вказаному, Верховний Суд відзначає, що згідно реч. 2 частини одинадцятої статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Водночас, як вбачається із приписів частини восьмої названої статті процесуального Закону, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Як вбачається із зазначеної позивачем адреси у позовній заяві вона відповідає адресі, на яку суд апеляційної інстанції надсилав вказаний конверт, а саме: вул. Потьомкінська, 129 Б/1, м. Миколаїв, 540003. Крім того, така ж адреса зазначена директором позивача в касаційній скарзі.

Відповіді обставини враховані судом апеляційної інстанції під час розгляду справи по суті. Справа була розглянута в письмовому провадженні, згідно приписів статті 311 КАС України на підставі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Інвест» залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва