Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 144/750/21

провадження № 61-16302св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що з 29 вересня 2018 року по 06 квітня

2021 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

За час шлюбу, а саме 31 серпня 2019 року, ними за спільні кошти було придбано автомобіль марки «Renault Megane», 2013 року випуску, який було зареєстровано за ОСОБА_2

27 червня 2020 року без її відома та згоди ОСОБА_2 було здійснено перереєстрацію вказаного автомобіля на свого батька - ОСОБА_3 на підставі укладеного між ними договору купівлю-продажу транспортного засобу від 27 червня 2020 року № 7142/2020/2070797. Таким чином,

її чоловік самовільно здійснив відчуження автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя, на користь свого батька - ОСОБА_3 , тобто особи, з якою перебуває у родинних відносинах, без отримання її попередньої згоди, як співвласника.

Оскільки ОСОБА_2 на момент укладення оспорюваного договору був обізнаний про наявність у неї до нього вимоги про визнання права власності на 1/2 частину вказаного автомобіля, позивачка вважала, що відповідачі діяли недобросовісно, відчуження автомобіля було здійснено виключно з метою позбавлення її права власності на вказане майно.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати договір купівлі-продажу № 7142/2020/2070797 автомобіля марки «Renault Megane», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладений 27 червня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , недійсним.

Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження автомобіля марки «Renault Megane», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 12 травня

2021 року у складі судді Довгалюк Л. В., з урахуванням ухвали цього суду від 19 травня 2021 року про виправлення описки, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено вчиняти будь-які дії (щодо реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку тощо), направлені на відчуження автомобіля «Renault Megane», 2013 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою районного суду про забезпечення позову, ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду

із апеляційною скаргою.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Теплицького районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року - без змін.

20 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, мотивуючи її тим, що у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 ним, як представником позивачки, було заявлено про те, що ОСОБА_1 понесено додаткові витрати за надання правової допомоги, остаточний розрахунок яких разом із доказами їх понесення буде надано протягом п`яти днів з моменту прийняття рішення за результатами розгляду зазначеної апеляційної скарги. До заяви було надано попередній розрахунок витрат

на правову допомогу, згідно з якого розмір витрат складає 5 164,25 грн та залежить від кількості витраченого часу на надання професійної правової допомоги. Зазначено, що вказані витрати були сплачені ОСОБА_1 та підтверджується додатковою угодою № 3 акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги до договору про надання правової допомоги

від 26 квітня 2021 року № 26/04/21, квитанцією до прибуткового касового ордера від 19 серпня 2021 року № 3.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 5 164,25 грн додатково понесених витрат на правову допомогу.

Стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правову допомогу, надану їй адвокатом у рамках розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Теплицького районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року про забезпечення позову, апеляційний суд виходив із критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу та значимості таких дій у справі, виходячи із конкретних

її обставин. При цьому апеляційний суд вказав, що відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Водночас заперечень відповідача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до апеляційного суду не надходило.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить додаткову постанову апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Теплицького районного суду Вінницької області.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - про ухвалення додаткового рішення, оскільки не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 квітня 20109 року у справі

№ 644/5503/17, провадження № 61-4050св19, згідно з якими додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав. Суд не врахував, що на час винесення оскаржуваної додаткової постави апеляційного суду від 07 вересня 2021 року справа № 144/750/21 судом першої інстанції по суті ще не була розглянута, жодного судового рішення по суті спору не ухвалювалося, а судове засідання Теплицького районного суду Вінницької області з розгляду справи № 144/750/21 по суті відбулося лише 28 вересня 2021 року. Крім того, апеляційний суд в оскаржуваній додатковій постанові зазначив, що відповідач заперечень щодо неспівмірності витрат на правову допомогу не надсилав. Разом

тим, він був позбавлений можливості надіслати до апеляційного суду заперечення щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, оскільки заяви від представника позивачки про ухвалення додаткового рішення разом з доданими до неї матеріалами він у встановленому законом порядку не отримував, а дізнався про оскаржуване додаткове рішення апеляційного суду лише 19 вересня 2021 року після його отримання разом з поштовим повідомленням.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - надіслав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому зазначено, що оскаржувана додаткова постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Ухвала про забезпечення позову є окремим видом судових рішень, що не пов`язані

з основним предметом спору, а тому оскарження таких ухвал допускається окремо від рішення суду відповідно до пункту 3 частини першої статті 353 ЦПК України, тому постанова апеляційного суду винесена внаслідок розгляду апеляційної скарги є окремим судовим рішенням, що не пов`язана з основним предметом спору. Ним, як представником позивачки, разом із відзивом на апеляційну скаргу ОСОБА_3 було надано, як попередній розрахунок витрат на правову допомогу, які планує понести позивачка, так і остаточні розрахунки зазначених витрат з доказами їх понесення разом

із заявою про ухвалення додаткового рішення. Проте, ОСОБА_3 не скористався своїми процесуальним правом на подачу відповіді на відзив та не висловив своїх заперечень щодо заявленої суми витрат на правову допомогу позивачки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У липні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу Теплицького районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року у справі № 144/750/21 про забезпечення позову (а. с. 19-22).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 липня 2021 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження ухвали Теплицького районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Теплицького районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року

у справі № 144/750/21 про забезпечення позову (а. с. 40).

05 серпня 2021 року до апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в якому, у тому числі, наведені попередні розрахунки витрат на правову допомогу, які планує понести позивачка (а. с. 52-55).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Теплицького районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року - без змін (а. с. 74-76).

20 серпня 2021 року до апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - про ухвалення додаткового рішення

у справі, в якій наведено остаточні розрахунки витрат позивачки на правову допомогу в рамках розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 , а також надано докази понесення цих витрат позивачкою (а. с. 80-84).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

У частинах першій, третій статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Тлумачення статті 270 ЦПК України свідчить про те, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 18 квітня 2019 року у справі № 464/944/17, провадження № 61-4050св19, з яким колегія суддів погоджується.

Судом установлено, що предметом апеляційного оскарження Вінницького апеляційного суду за апеляційною скаргою ОСОБА_3 була ухвала Теплицького районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року про забезпечення позову у справі № № 144/750/21. За результатами розгляду цієї апеляційної скарги Вінницьким апеляційним судом 17 серпня 2021 року винесено постанову про залишення без змін ухвали районного суду

від 12 травня 2021 року про забезпечення позову у справі № 144/750/21.

Отже, апеляційним судом переглядалася процесуальна ухвала суду першої інстанції - ухвала про забезпечення позову, а не рішення суду першої інстанції, ухвалене по суті спору.

Оскаржувана додаткова постанова Вінницького апеляційного суду

від 07 вересня 2021 року у справі № 144/750/21 була винесена

за результатами розгляду заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив вирішити питання розподілу судових витрат, понесених позивачкою

у зв`язку переглядом в апеляційному порядку процесуальної ухвали суду першої інстанції - ухвали про забезпечення позову.

Разом з тим, на час винесення апеляційним судом оскаржуваної

додаткової постанови від 07 вересня 2021 року про розподіл судових витрат, справа № 144/750/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним судом першої інстанції по суті ще не була розглянута, оскільки судове засідання Теплицького районного суду Вінницької області з розгляду цієї справи по суті відбулося лише 28 вересня 2021 року.

Відповідно до підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною другою статті 174 ЦПК України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Отже, першою заявою по суті спору для позивачки є позовна заява про визнання договору купівлі-продажу автомобіля від 27 червня 2020 року

№ 7142/2020/2070797 недійсним, в якій (а. с. 1-3) міститься попередній розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести

у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина третя статті 134 ЦПК України).

Водночас, доводити фактично понесені суми судових витрат позивач може лише після задоволення позову, оскільки відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже, цивільне процесуальне законодавство безпосередньо пов`язує повноваження суду апеляційної інстанції в частині ухвалення додаткового рішення відносно розподілу судових витрат із оскарженням в апеляційному порядку саме рішення суду першої інстанції повністю або частково, ухваленого після закінчення судового розгляду справи по суті.

Зазначене пов`язано із тим, що після розгляду справи по суті відповідно до вимог статті 141 ЦПК України підлягають розподілу всі понесені сторонами судові витрати.

З огляду на викладене, апеляційний суд у порушення вимог статей 368,

374 ЦПК України не звернув уваги на те, що подання заяви представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу саме на стадії апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову без наявності рішення суду першої інстанції, прийнятого по суті спору, є передчасним, а тому оскаржувана додаткова постанова Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у справі

№ 144/750/21 є такою, що ухвалена з порушенням норм цивільного процесуального законодавства.

Доводи відзиву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - є безпідставними, оскільки зводяться до власного тлумачення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню

з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 07 вересня

2021 року скасувати.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець