Постанова

Іменем України

24 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 148/2034/16-ц

провадження № 61-26916св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний нотаріус Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Наталія Федорівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року у складі головуючого-судді Штифурко Л. А. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 15 березня 2018 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Денишенко Т. О., Марчук В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, зміну черговості у спадкуванні.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є двоюрідною тіткою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Маючи намір оформити спадкові права після його смерті, вона звернулась з відповідною заявою до Тульчинської державної нотаріальної контори, однак підтвердити родинні зв`язки з померлим не має змоги, оскільки документи, які підтверджують факт родинних відносин між її матір`ю та бабою ОСОБА_3 не збереглись.

Крім того, позивач вважає, що вона має право на спадкування зі спадкоємцем другої черги, хоча сама являється спадкоємцем п`ятої черги за законом, оскільки саме вона, починаючи з дитинства ОСОБА_3 опікувалася ним, допомагала в його вихованні тітці ОСОБА_4 , яка була призначена його опікуном. Після смерті ОСОБА_4 саме вона допомагала племіннику оформити право на спадщину. Окрім неї ніхто більше не виказував йому своєї опіки та турботи. Відповідач ОСОБА_2 ніколи ні в чому не допомагав брату ОСОБА_3 , не опікувався ним. У 2015 році ОСОБА_3 захворів на туберкульоз, однак лікуватися відмовлявся, вважав себе здоровою людиною. В останні місяці перед смертю він був у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги, які надавала саме вона. Після його смерті саме вона організувала похорони та здійснювала всі витрати на поховання.

Ураховуючи викладене, позивач просила встановити факт родинних відносин між нею та померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та змінити черговість одержання права на спадкування, надавши їй можливість спадкування разом зі спадкоємцем другої черги за законом, відповідачем ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року позов задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є двоюрідною тіткою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов в частині факту родинних відносин підлягає задоволенню, оскільки факт того, що ОСОБА_1 є двоюрідною тіткою ОСОБА_3 підтверджені письмовими доказами та показами свідків у судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні позову в частині зміни черговості одержання права на спадкування, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем належними та допустимими доказами своїх вимог в цій частині.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 15 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд не здійснював перегляд рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту родинних відносин, оскільки рішення в цій частині не оскаржувалося.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив наявні у справі докази, унаслідок чого обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині зміни черговості права на спадкування. Апеляційний суд вказав, що позивачем належним чином не доведено перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані, що виключає можливість зміни черговості спадкування після його смерті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У траві 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову про зміну черговості права на спадкування скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення містять формальні ознаки законного рішення, яким надано визначення безпорадного стану особи, проте таке рішення не є справедливим і не може залишатися в силі з огляду на принцип верховенства права та гарантованого Конституцією і Законами України права на справедливий суд. Оскаржуваним рішенням позбавлено заявника права на спадщину за законом як особу, яка утримувала спадкодавця протягом всього його життя, займалась його лікуванням та похованням останнього. При наявності такого рішення спадщина фактично відійде повністю абсолютно сторонній людині, яка за життя спадкодавця не підтримувала з ним жодних стосунків, в тому числі і родинних.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року

№ 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05 квітня 2016 року.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулись 12 квітня 2016 року його тітка ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 - брат ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила суд змінити черговість спадкування і визнати за нею право на спадкування за законом разом з тією чергою, яка є у відповідача ОСОБА_2 , тобто другою чергою спадкування за законом, оскільки вона допомагала в організації життя померлому, в отриманні документів на спадкове майно, переплануванні та ремонті квартири, надавала йому матеріальну допомогу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно зі змістом указаної норми закону при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо зміни ОСОБА_1 черговості одержання права на спадщину після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, безпорадного стану спадкодавця, за наявності яких у ОСОБА_1 могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що спадкодавець знаходився у безпорадному стані, оскільки хворів хронічними та невиліковними хворобами, зокрема, на двосторонній туберкульоз, був ВІЛ-інфікованим та наркозалежним, є припущеннями, а наявність таких захворювань не свідчить про те, що спадкодавець знаходився у безпорадному стані.

Крім того, доводи позивача про те, що вона тривалий час опікувалася спадкодавцем та надавала йому допомогу, не можуть бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Оскаржувані рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко