Постанова

Іменем України

15 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 148/2383/19

провадження № 61-11438св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс фінанс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 січня 2020 року у складі судді Саламаха О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2020 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс фінанс»), який є правонаступником після ПАТ «Платинум банк», про визнання кредитного договору недійсним.

Позивачка вказує, що кредитний договір від 13 квітня 2012 року № 155/5338BCLCвона не підписувала, кредитних відносин з банком ніколи не мала.

З урахуванням викладених обставин просила суд визнати недійсним кредитний договір від 13 квітня 2012 року № 155/5338BCLC.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Кредекс фінанс» про визнання кредитного договору недійсним визнано неподаною і повернуто разом з усіма доданими до неї матеріалами з підстав не усунення недоліків позовної заяви.

Ухвала суду мотивована тим, що заявником не були усунуті недоліки позовної заяви, наведені в ухвалі суду від 20 грудня 2019 року про залишення позовної заяви без руху.

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 січня 2020 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позовна заява ОСОБА_1 не містить посилань на докази, якими обґрунтовані заявлені вимоги, а також з тим, що позивачка обмежилася лише подачею позову без додавання будь-яких інших матеріалів, крім клопотання про витребування оригіналу кредитного договору з ТОВ «Кредекс фінанс», а також про призначення судових почеркознавчої та хімічної експертиз за вказаним кредитним договором.

Апеляційний суд вказав, що позивачкою не зазначено, у кого знаходяться такі оригінали, причини, з яких ці докази не можуть бути додані до позовної заяви.

При цьому апеляційний суд визнав помилковими висновки суду першої інстанції про порушення позивачем вимог частини другої статті 175 ЦПК України в частині не надання до позовної заяви документів, на основі яких можна встановити особу, що звернулася з цим позовом та відсутності відомостей про поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомих номерів засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та електронної пошти відповідача.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 січня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2020 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

08 вересня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Кредекс фінанс» про визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 на підставі статті 185 ЦПК України було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що вона подана без додержання вимог статей 175 177 ЦПК України, а саме: до позовної заяви не додано документів на основі яких можна було б встановити особу, що звернулася до суду з даною позовною заявою, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості перевірити наявність відповідних повноважень у особи, яка залишила у позовній заяві підпис від імені ОСОБА_1 ; у позовній заяві відсутні відомості про поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відповідача; позовна заява не містить посилань на докази, якими обґрунтовуються заявлені вимоги, а також особа, яка подала позов обмежилася лише подачею самої позовної заяви без додавання будь-яких інших матеріалів, крім клопотання про проведення експертизи.

Позивачка на виконання вимог вказаної ухвали суду від 03 січня 2020 року надала заяву, в якій вказала, що вимога щодо вказівки ідентифікаційного номера юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, а тому є необґрунтованою щодо позивача-фізичної особи, а відомості щодо поштового індексу, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача їй не відомі. Обов`язок позивача додавати документи на основі яких суд встановлює особу, яка звернулася до суду не передбачено нормами статей 175 177 ЦПК України. Щодо відсутності доказів, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, то вказала, що не має можливості надати для суду такі докази, оскільки оригінал оспорюваного кредитного договору відсутній у позивача, і на усні прохання відповідач відмовляється його надавати, в зв`язку з чим просить витребувати його у ТОВ «Кредекс фінанс» для проведення почеркознавчої та хімічної експертизи, при цьому саме на цей доказ, позивач посилається у своїй позовній заяві. Тому просила прийняти до розгляду позовну заяву.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Кредекс фінанс» про визнання кредитного договору недійсним, визнано неподаною і повернуто разом з усіма доданими до неї матеріалами з підстав не усунення недоліків позовної заяви.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У відповідності до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є принцип пропорційності (пункт 6 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (справа «Дія 97» проти України» (заява № 19161/04) від 21 жовтня 2010 року).

Право особи звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересівпередбачено і частиною першою статті 4 ЦПК України.

Встановлено, що ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 на підставі статті 185 ЦПК України було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що вона подана без додержання вимог статей 175 177 ЦПК України, а саме: до позовної заяви не додано документів на основі яких можна було б встановити особу, що звернулася до суду з даною позовною заявою, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості перевірити наявність відповідних повноважень у особи, яка залишила у позовній заяві підпис від імені ОСОБА_1 ; у позовній заяві відсутні відомості про поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відповідача; позовна заява не містить посилань на докази, якими обґрунтовуються заявлені вимоги, а також особа, яка подала позов обмежилася лише подачею самої позовної заяви без додавання будь-яких інших матеріалів, крім клопотання про проведення експертизи.

Позивачка на виконання вимог вказаної ухвали 03 січня 2020 року надала заяву, в якій вказала, що вимога щодо вказівки ідентифікаційного номера юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, а тому є необґрунтованою щодо позивача-фізичної особи, а відомості щодо поштового індексу, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача їй не відомі. Обов`язок позивача додавати документи на основі яких суд встановлює особу, яка звернулася до суду не передбачено нормами статей 175 177 ЦПК України. Щодо відсутності доказів, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, то вказала, що не має можливості надати для суду такі докази, оскільки оригінал оспорюваного кредитного договору відсутній у позивача, і на усні прохання відповідач відмовляється його надавати, в зв`язку з чим просить витребувати його у ТОВ «Кредекс фінанс» для проведення почеркознавчої та хімічної експертизи, при цьому саме на цей доказ, позивач посилається у своїй позовній заяві. Тому просила прийняти до розгляду позовну заяву.

Апеляційний суд вірно визнав помилковими висновки суду першої інстанції про порушення позивачем вимог частини другої статті 175 ЦПК України в частині не надання до позовної заяви документів, на основі яких можна встановити особу, що звернулася з цим позовом та відсутності відомостей про поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомих номерів засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та електронної пошти відповідача.

Разом із тим, не є обґрунтованими висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що позовна заява ОСОБА_1 не містить посилань на докази, якими обґрунтовані заявлені вимоги, а також з тим, що позивачка обмежилася лише подачею позову без додавання будь-яких інших матеріалів, крім клопотання про витребування оригіналу кредитного договору з ТОВ «Кредекс фінанс», а також клопотання про призначення судових почеркознавчої та хімічної експертиз за вказаним кредитним договором.

Помилковими також є посилання судів попередніх інстанцій на те, що позивачкою не зазначено, у кого знаходяться такі оригінали, причини, з яких ці докази не можуть бути додані до позовної заяви.

Так, згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина перша статті 196 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Відповідно до пунктів 5, 7, 8 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

За змістом положень статей 102 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Колегія суддів вважає, що особа, яка подає позовну заяву, вправі очікувати від суду застосування вказаних норм процесуального законодавства, які надають їй право звернення з позовом з можливістю подальшого вирішення процесуальних питань щодо визначення предмета доказування, надання та витребування доказівв установленому порядку.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судовий захист, зокрема звернення з позовною заявою до суду відповідно до приписів частини першої статті 4 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи, не маючи на меті захист суспільних інтересів.

У зв`язку з наведеним колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд, повертаючи позовну заяву без розгляду, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права особи на судовий захист.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов необгрунтованого висновку про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У частині шостій статті 411 ЦПК України зазначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

При таких обставинах суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 січня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. І. Крат