Постанова

Іменем України

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 148/2616/15-ц

провадження № 61-47019св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Кинашівська сільська рада Тульчинського району Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Вінницької області від 16 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Кинашівська сільська рада Тульчинського району Вінницької області, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, що перебуває у його користуванні.

У 2015 році йому було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, орієнтовною площею 0,29 га. Під час виготовлення документації стало відомо, що його ділянка стала вужчою на 2,05 м.

Його сусідом є ОСОБА_4 , який успадкував земельну ділянку після смерті своєї матері ОСОБА_5 , та яка належала останній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №256157, виданого на підставі рішення Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 23 листопада 2007 року.

Посилаючись на те, що у власність ОСОБА_6 було передано частину земельної ділянки, яка перебувала у його користуванні, чим порушено його права, позивач просив визнати недійсним та скасувати зазначений державний акт на право власності на земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 06 серпня 2018 року у складі судді Саламахи О. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_5 , серії ЯЖ №256157, виданий на підставі рішення Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 23 листопада 2007 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010882900141, та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 0524382900:05:001:011.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що при виготовленні технічної документації ОСОБА_5 не було погоджено в установленому законом порядку межі земельної ділянки з позивачем, як користувачем суміжної земельної ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 16 жовтня 2018 року рішення Тульчинського районного суду від 06 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності позовних вимог. Крім того, апеляційний суд зазначив, що відсутність підпису в акті погодження меж не є підставою для скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Апеляційний суд не взяв до уваги, що він не підписував акт погодження меж при передачі земельної ділянки ОСОБА_5 , тому державний акт про право власності на земельну ділянку їй виданий незаконно.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Кинашівська сільська рада Тульчинського району Вінницької області, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Витребувано із Тульчинського районного суду Вінницької області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка площею 0,28 га, на якій розташований вказаний житловий будинок, виділена з земель колгоспу «Україна», забудова на землях якого дозволена на підставі рішення виконкому Тульчинської районної ради депутатів від 26 грудня 1972 року, матері позивача ОСОБА_7 згідно зі свідоцтвом на забудову в сільських населених пунктах Української РСР від 06 лютого 1973 року.

Вказана земельна ділянка межує з земельною ділянкою, площею 0, 25 га, яка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 лютого 2010 року належить ОСОБА_4 , який успадкував її після смерті матері ОСОБА_5

ОСОБА_5 ця земельна ділянка належала на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 256157, виданого відповідно до рішення Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 23 листопада 2007 року.

Згідно з рішенням Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 22 січня 2015 року № 841 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 , орієнтованою загальною площею 0,29 га, з яких 0,25 га призначені для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,04 га - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до висновку експерта ТОВ «Подільський центр судових експертиз» від 31 липня 2017 року №355 встановити, чи є порушення меж зазначених земельних ділянок, неможливо, враховуючи, що ширина як земельної ділянки № НОМЕР_1 так і земельної ділянки АДРЕСА_1 зменшилась станом на час проведення дослідження. За відсутності достатньої інформації щодо зовнішніх розмірів, конфігурацій, прив`язок від будівель до меж земельних ділянок визначити межу між вказаними земельними ділянками також неможливо.

Згідно з висновком експерта Вінницького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 15 грудня 2017 року № 401-П підпис від імені ОСОБА_1 у акті погодження меж землекористування від 22 листопада 2007 року в технічній документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Інших доказів наявності порушення меж земельних ділянок, а також того, що у власність ОСОБА_6 передано частину земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача, суду не було надано.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою та другою статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частинами першою - третьою статті 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України).

Відповідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши недоведеність позивачем того, що передача у власність ОСОБА_5 земельної ділянки відбулася за рахунок включення до її складу частини земельної ділянки, яка перебувала в користуванні позивача, дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не підписував акт погодження меж при передачі земельної ділянки ОСОБА_5 , колегія суддів відхиляє, оскільки погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації із суміжними власниками та землекористувачами є складовою кадастрових зйомок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справах № 514/1571/14-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до оцінки доказів.

Верховний Суд не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Вінницької області від 16 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук