Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 1505/2703/2012

провадження № 61-10291св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, як орган опіки та піклування, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 ,

відповідач - Білгород-Дністровська міська рада,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2012 року служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, як орган опіки та піклування, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності на спадщину, у якому просила визнати за ОСОБА_1 право власності на спадщину у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що ОСОБА_1 на підставі рішення Білгород-Дністровської міської ради від 15 жовтня 2009 року має статус дитини-сироти, а померлі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є його рідними дідусем та бабусею, після смерті яких син ОСОБА_1 не встиг прийняти спадщину, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому його син ОСОБА_1 має право на спадкування за правом представлення - спадкова трансмісія.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 квітня 2012 року позов служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, як органу опіки і піклування, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 задоволений.

Встановлений факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вигляді житлового будинку, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 , особа, яка не приймала участі у розгляді справи, однак вважає, що оскаржуваним рішенням суду порушені її права та законні інтереси, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 обґрунтовувала апеляційну скаргу тим, що судом не були встановлені обставини, які мали значення для справи, не визначено справжнє коло спадкоємців, не визначено спадкову масу, яка ймовірно і могла бути успадкованою після померлих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та судом фактично визнано право власності в порядку спадкування на майно, яке вже було за 9 років до ухвалення рішення суду успадковане.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 квітня 2012 року закрито.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскаржуваним судовим рішення не було порушено прав ОСОБА_2 , а тому апеляційне провадження підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення місцевого та апеляційного судів та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 їх син ОСОБА_1 успадкував об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 .

Одразу після отримання свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_1 отримав від неї грошові кошти за об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 97 %, про що ним було особисто написано розписку та надано дозвіл на вселення її родини та проведення ними ремонтних робіт щодо звершення об`єкту будівництва. Одразу після приведення всіх необхідних документів у відповідність ОСОБА_1 зобов`язався укласти із нею нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.

08 вересня 2004 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за ОСОБА_1 визнано право власності на самочинно зведені прибудови.

На вказаний будинок згодом було накладено арешт у зв`язку із зверненням рідної сестри ОСОБА_1 - ОСОБА_5 до суду із позовом про визнання за нею права власності на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2005 року визнані частково недійсними свідоцтва про право власності, видані ОСОБА_1 , та визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку.

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а тому вони не встигли нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу житлового будинку, оскільки останній, отримавши грошові кошти, не поспішав отримати необхідні документи для укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Заявник вказує, що зазначений житловий будинок є єдиним житлом для всієї родини, в тому числі двох неповнолітніх дітей. Під час проживання у будинку ними за власні кошти проведено відновлювальний ремонт, проведено ряд комунікацій, встановлено та замінено лічильники, вартість майна збільшено в десятки раз.

Крім того, при зверненні до суду із вказаним позовом службою у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради надано неправдиві документи, які вказують на те, що спірний будинок після смерті бабусі та дідуся позивача ніким не успадкований. Посилається на те, що ніколи за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не було зареєстровано право власності на вказаний будинок, а належний останнім об`єкт незавершеного будівництва був успадкований спадкоємцем першої черги у 2004 році. Оскільки у 2004 року спірний об`єкт було успадковано, тому вирішення місцевим судом питання щодо спадкової трансмісії було помилковим.

ОСОБА_2 вказує, що вони не встигли оформити нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку, проте їх родина вісімнадцять років відкрито та добросовісно користується вказаним будинком, тобто є фактичними його володільцями.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_4 , яким в рівних частках належав житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 01 червня 1959 року, посвідченого державним нотаріусом Стояновою В. Р.

Єдиним їхнім спадкоємцем був син - ОСОБА_1 , але не встигнувши оформити право власності на будинок, він помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 570. Його сину - ОСОБА_1 рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 15 жовтня 2009 року було надано статус дитини-сироти.

Оскільки, ОСОБА_1 був єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_1 , то до нього перейшли всі його права та обов`язки, в тому числі право на спадщину померлих дідуся ОСОБА_3 і бабусі ОСОБА_4 , як спадкова трансмісія, оскільки його батько помер після відкриття спадщини, але не встиг її прийняти.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 квітня 2012 року, ОСОБА_2 посилалась на його незаконність, прийняття з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки майно, з приводу якого виник спір, вже було успадковано батьком позивача, що унеможливлює застосування норм щодо спадкової трансмісії.

Крім того, судом не було з`ясовано факту існування інших спадкоємців та прийняття ними спадщини, не визначено спадкову масу. ОСОБА_2 також зазначала, що суд прийняв рішення щодо її прав, свобод та інтересів, не залучивши її до участі у справі, оскільки спірний будинок вона придбала у батька ОСОБА_1 - ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкованим іншими правовідносинами.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що оскаржуване ОСОБА_2 рішення місцевого суду не містить у собі будь-яких висновків про права та/чи обов`язки останньої.

Порушення своїх прав ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що 02 лютого 2004 року ОСОБА_1 отримав від неї кошти за об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , готовністю 97 %, про що ним було особисто написано розписки та надано дозвіл вселення її родини, проведення ремонтних робіт щодо завершення об`єкта будівництва. Вказувала, що після приведення всіх необхідних документів у відповідність ОСОБА_1 зобов`язався укласти з нею нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.

Проте, договір купівлі-продажу було укладено у простій письмовій формі.

Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, укладений договір купівлі-продажу є нікчемним та не породжує будь-яких правових наслідків. Посилання заявника на те, що вони не встигли оформити посвідчений нотаріально договір купівлі-продажу, не можуть бути прийняті судом, оскільки ОСОБА_2 не була позбавлена права на підставі частини другої статті 220 ЦК України звернутися до суду й визнати договір купівлі-продажу дійсним.

Посилання заявника на те, що ОСОБА_1 надав дозвіл на вселення її родини до будинку й, відповідно, наявність у них законних підстав для проживання судом відхиляються, оскільки з розписки від 06 листопада 2003 року вбачається, що ОСОБА_1 дав дозвіл на ремонт будинку, а у разі відмови від його продажу зобов`язався компенсувати вартість ремонту. Факт тривалого проживання її сім`ї у вказаному будинку не свідчить про перехід права власності на будинок.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 разом із своєю сім`єю у спірному будинку не зареєстрована, має реєстрацію в іншому місці, а саме: АДРЕСА_2 (а. с. 52).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що рішенням місцевого суду не вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_7 й, відповідно, закрив апеляційне провадження.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що 1/2 частина будинку належить ОСОБА_5 на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2005 року, не можуть бути прийняті судом, оскільки остання в апеляційному порядку рішення місцевого суду не оскаржувала. Крім того, вказана обставина не впливає на висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 .

Посилання заявника на інші порушення, допущені місцевим судом, не можуть бути прийняті касаційним судом, оскільки ОСОБА_2 оскаржувала рішення суду першої інстанції як особа, яку не було залучено до участі у справі й рішенням порушено її права, проте, як вказувалось вище, рішенням місцевого суду не вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_7 , а отже суд позбавлений можливості переглядати судове рішення по суті.

Висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами процесуального права, які судом дотримано при постановленні ухвали.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян