№ 1512/2-700/11 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 року

м. Київ

справа № 1512/2-700/11

провадження № 61-13685св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС»,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Медпромінвест і К», Медичне приватне підприємство «Вікторія-К»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Медпромінвест і К», Медичного приватного підприємства «Вікторія-К» про стягнення заборгованості за кредитним договором

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» на постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» (далі - ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС») звернулося до суду із заявою, в якій просило видати дублікати виконавчих листів у справі № 2-700/11 та поновити строк пред`явлення їх до виконання.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» посилалося на те, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2012 року змінено рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Медпромінвест і К» (далі - ПП «Медпромінвест і К»), Медичного приватного підприємства «Вікторія-К» (далі - МПП Вікторія-К») про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто заборгованість за кредитним договором від 03 червня 2008 року № 11355356000 в розмірі 4 406 223,64 грн, що еквівалентно 555 590,76 дол. США на день ухвалення рішення, з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 , ПП «Медпромінвест і К», МПП «Вікторія-К» на користь ПАТ «УкрСиббанк». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На виконання вказаного рішення видано виконавчі листи, які були пред`явлені до примусового виконання.

Ухвалами Київського районного суду м. Одеси здійснено заміну стягувача у виконавчих провадженнях з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»).

15 листопада 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» укладено договір № 2083/К про відступлення прав вимоги, за яким, в тому числі, відступлено право вимоги за договором кредиту від 03 червня 2008 року № 1135536000.

Водночас при передачі документів від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» на підставі договору № 2083/К купівлі-продажу прав вимоги від 15 листопада 2019 року було виявлено, що виконавчих документів немає.

На підтвердження відсутності виконавчих листів у ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» заявник надав витяг з акта приймання-передачі оригіналів договорів фізичних осіб за протоколом торгів від 23 жовтня 2019 року № UA-EA-2019-09-19-000002-b, перелік документів, переданих покупцю банком (продавцем).

ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» направило запит в ПАТ «Дельта Банк» щодо наявності виконавчих листів № 2-700/11, виданих 04 березня 2013 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості солідарно з ОСОБА_2 , ПП «Медпромінвест і К», МПП «Вікторія-К».

З відповіді ПАТ «Дельта Банк» від 26 серпня 2022 року № 342403 відомо, що в банку оригіналів виконавчих листів немає.

У зв`язку з цим ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» просило задовольнити заяву.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 12 грудня 2022 року частково відновив втрачене судове провадження у справі № 1512/2-700/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП «Медпромінвест і К», МПП «Вікторія-К» про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: в частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2011 року, ухвали Київського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2010 року про забезпечення позову, рішення Апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2012 року, ухвал Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2013 року, 10 червня 2013 року, 26 червня 2013 року, 27 червня 2013 року, 25 липня 2013 року, 31 липня 2013 року, 06 серпня 2013 року та 16 вересня 2013 року про заміну сторони у виконавчому провадженні. Заяву ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання у справі № 1512/2-700/11 задовольнив. Видав ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» дублікати виконавчих листів у справі № 2-700/11 та поновив строк для їх пред`явлення.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що за результатами перевірки Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень встановлено, що виконавчі провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП «Медпромінвест і К», МПП «Вікторія-К» на користь ПАТ «УкрСббанк» та/або ПАТ «Дельта банк» не зареєстровані. Разом з цим, рішення про стягнення заборгованості не виконане і не втратило законної сили, а доказів проповернення виконавчих листів до суду немає. Крім того, врахував, що сума боргу є досить значною, і неповернення грошових коштів може значно погіршити фінансовий стан стягувача.

Не погодившись з ухвалою суду, 23 січня 2024 року адвокат Смирнова Л. П., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 20 лютого 2024 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2022 року задовольнив. Поновив ОСОБА_2 процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2022 року, відкрив апеляційне провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Одеський апеляційний суд постановою від 18 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання відмовив.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» як підставу для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання зазначило те, що набуло прав кредитора лише 15 листопада 2019 року, що унеможливлює своєчасне пред`явлення виконавчих документів до виконання, а отже, строк пред`явлення виконавчих листів до виконання пропущений з не залежних від ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» причин.

Апеляційний суд встановив, що всі виконавчі листи були повернені у 2013 році в різні місяці. Водночас у матеріалах справи немає належних доказів наявності поважних причин, з огляду на які ПАТ «УкрСиббанк» як первісний кредитор, а в подальшому ПАТ «Дельта Банк» не мали змоги звернутись до виконавчої служби щодо пред`явлення виконавчих листів до виконання. Враховуючи, що строк пред`явлення виконавчих листів до виконання становив один рік, суд першої інстанції необґрунтовано поновив заявнику пропущений строк.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що наведені заявником причини пропуску строку не є поважними і не є безумовною та достатньою підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки невчинення дій щодо примусового виконання рішення суду попереднім кредитором не є поважною причиною для поновлення строку.

Апеляційний суд також врахував, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2021 року вирішувалось питання про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання, за результатами розгляду заяви стягувача суд відмовив у задоволенні цих вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, тому вимоги заяви про видачу дублікатів виконавчих листів також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У жовтні 2024 року ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження посилалося на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 757/15679/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17, від 26 липня 2023 року у справі № 753/4792/17, від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2022 року за межами преклюзивного (присічного) річного строку на апеляційне оскарження та безпідставно відкрив апеляційне провадження.

У лютому 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Смирнова Л. П. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

13 січня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2011 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП «Медромінвест і К», МПП «Вікторія-К» заборгованість за кредитним договором від 03 червня 2008 року № 11355356000 в сумі 555 590,76 дол. США, що за курсом НБУ на день постановлення рішення становить 4 406 223,64 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн.

Не погодившись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 24 вересня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2011 року. Стягнуто заборгованість за кредитним договором від 03 червня 2008 року № 11355356000 в розмірі 4 406 223,64 грн, що еквівалентно 555 590,76 дол. США на день ухвалення рішення, з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 , ПП «Медпромінвест і К», МПП «Вікторія-К» на користь ПАТ «УкрСиббанк». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2013 року задоволено заяву ПАТ «Дельта Банк» та замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-700/11, виданого 04 березня 2013 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ПП «Вікторія-К» грошової суми в розмірі 1 700,00 грн та 120 грн на користь ПАТ «УкрсСиббанк» на виконання зобов`язань за кредитним договором від 03 червня 2008 року № 11355356000. Визначено стягувачем у зазначеному виконавчому провадженню ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Київського районного суду від 10 червня 2013 року замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-700/11, виданого 04 березня 2013 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 1 700,00 грн та 120,00 грн на користь ПАТ «Укрсиббанк» на виконання зобов`язань за кредитним договором від 03 червня 2008 року № 11355356000, визначено стягувачем ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2013 року замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником ПАТ «Дельта Банк», у виконавчому провадженні від 23 квітня 2013 року № НОМЕР_1, відкритому відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області на підставі виконавчого листа від 04 березня 2013 року № 2-700/11.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2013 року здійснено заміну стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника - ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні від 23 квітня 2013 року № НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа № 2-700/11, виданого Київським районним судом м. Одеси 04 березня 2013 року, про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03 червня 2008 року № 11355356000 в розмірі 4 406 223,64 грн, що еквівалентно 555 590,76 дол. США на день ухвалення рішення, з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 , ПП «Медпромінвест і К» МПП «Вікторія-К».

15 листопада 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» укладено договір № 2083/К про відступлення прав вимоги, за яким, в тому числі, було відступлено право вимоги за договором кредиту від 03 червня 2008 року № 11355356000.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2021 року замінено стягувача у цивільній справі № 2-700/11 з примусового виконання виконавчого листа з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» прав кредитора, відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 листопада 2019 року № 2083/К. Відмовлено у видачі дубліката виконавчого листа та поновленні строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

З метою встановлення руху і підстав повернення виконавчих листів у цій справі, апеляційний суд постановив ухвалу від 05 червня 2024 року, якою витребував з Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) всю інформацію, з належними та допустимими доказами, щодо пред`явлення до виконання та повернення і з зазначенням причин повернення, виконавчих документів у справі № 2-700/11, виданих 04 березня 2013 року Київським районним судом м. Одеси, у виконавчих провадженнях, проте не виключно: № НОМЕР_2; № НОМЕР_1; № НОМЕР_3; № НОМЕР_4; № НОМЕР_5; № НОМЕР_6.

З відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24 червня 2024 року відомо, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі - Відділ) у період з 23 квітня до 26 грудня 2013 року перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-700/11, виданого 04 березня 2013 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП «Медпромінвест i К», МПП «Вікторія-К» на користь ПАТ «УкрСиббанк» судового збору в розмірі 1 700,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн (боржником визначено ОСОБА_1 ), яке завершенена підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент прийняття рішення (далі - Закон).

Також, згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (далі - АСВП) на виконанні у Відділі у період з 23 квітня до 27 червня 2013 року перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 (боржником визначено МПП «Вікторія-К»); у період з 23 квітня до 30 грудня 2013 перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 (боржником визначено ОСОБА_2 ); у період з 23 квітня до 27 червня 2013 року перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4 (боржником визначено ПП «Медпромінвест i К») з примусового виконання зазначеного виконавчого листа, які завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону.

Крім того, згідно з інформацією із АСВП, на виконанні у Відділі у період з 23 квітня до 27 червня 2013 року перебувало виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 2-700/11, виданого 04 березня 2013 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03 червня 2008 року №1135536000 в розмірі 4 406 223,64 грн, що еквівалентно 555 590,76 дол. США на день ухвалення рішення, з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 , ПП «Медпромінвест i К», МПП «Вікторія-К» на користь ПАТ «УкрСиббанк» (боржником визначено приватне підприємство «Медпромінвест i К»), яке завершене на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону.

Згідно з інформацією із системи, на виконанні у Відділі у період з 23 квітня до 26 грудня 2013 року перебувало виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа (боржником визначено ОСОБА_1 ), яке завершене на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону.

Також повідомлено, що після закінчення строку зберігання, встановленого Порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року №2274/5, матеріали зазначених виконавчих проваджень знищено.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що всі виконавчі листи були повернені стягувачу у 2013 році в різні місяці.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Щодо оскарження постанови апеляційного суду в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання

Під час підготовки справи до касаційного розгляду з`ясовано, що касаційну скаргу частково подано на судове рішення, що не може бути предметом касаційного перегляду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

За змістом наведених правових норм постанова апеляційного суду, прийнята за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції про поновлення чи відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не підлягає касаційному оскарженню (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України).

Подібний правовий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11.

Про закриття касаційного провадження з огляду на неможливість касаційного оскарження відповідного судового рішення Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала в ухвалах від 13 червня 2018 року у справах № 522/14750/16-ц і № 761/6099/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 750/14127/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 766/12353/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 817/1768/18, від 28 вересня 2022 року у справі № 477/1315/20, а також у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 761/30675/17.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE», № 21920/93, § 45, рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року «BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN», № 26737/95, § 37, 38).

З урахуванням того, що як ухвала місцевого суду такі постанова апеляційного суду в частині вимог щодо поновлення строків пред`явлення виконавчих документів до виконання не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, касаційне провадження у справі в цій частині слід закрити.

Щодо оскарження постанови в частині видачі дублікатів виконавчих листів

У частині шостій статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

Пропуск стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення такого пропущеного строку. Інакше кажучи, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, тому заява про видачу дубліката такого втраченого документа вважається поданою у межах строку, встановленого для пред`явлення його до виконання. Коли цей строк сплив, а суд його не поновив, то немає підстав для задоволення заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа.

Відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання апеляційний суд встановив відсутність поважних причин пропуску строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання. Постанова суду апеляційної інстанцій є предметом касаційного перегляду лише в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» у видачі дублікатів виконавчих листів. З огляду на викладене доводи касаційної скарги стосовно необґрунтованості оскаржуваної постанови у частині поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання Верховний Суд вважає неприйнятними.

Водночас безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2022 року за межами преклюзивного (присічного) річного строку на апеляційне оскарження, оскільки з матеріалів справи відомо, що ОСОБА_2 не був повідомлений про розгляд цієї справи в суді першої інстанції та не отримував ухвали місцевого суду. Апеляційна скарга була подана протягом п`ятнадцяти днів після ознайомлення представником заявника з матеріалами справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» на постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року в частині вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання закрити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» на постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року в частині вирішення питання про видачу дублікатів виконавчих листів залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року в цій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов