№ 1519/2-1951/11 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 1519/2-1951/11

провадження № 61-10953св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

заінтересовані особи (боржники): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2017 року у складі судді Жуган Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, видачу дублікатів виконавчих листів та заміну стягувача у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява обґрунтована тим, що 20 жовтня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси задоволено позовні вимоги у справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

08 грудня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами ПАТ «Дельта Банк», зокрема, набуло право вимоги за кредитним договором від 27 листопада 2007 року № 11259322000, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Заявник посилався на те, що з текстом судового рішення представник банку ознайомився 31 жовтня 2016 року, оригінали виконавчих листів з ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» не надходили, що унеможливило реалізацію прав ПАТ «Дельта Банк» як нового кредитора.

Ураховуючи викладене, ПАТ «Дельта Банк» просило поновити пропущений строк пред`явлення виконавчих листів до виконання; видати дублікат виконавчого листа у зазначеній справі; винести ухвалу про заміну сторони стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2017 року заяву ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» у виконавчому провадженні з виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2011 року у справі № 2/1519/1951/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк».

Поновлено ПАТ «Дельта Банк» строк пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі № 2/1519/1951/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Видано ПАТ «Дельта Банк» дублікат виконавчого листа у справі № 2/1519/1951/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованості за кредитним договором від 27 листопада 2007 року № 11259322000 в загальному розмірі 985 579 грн 74 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що заявником наведено поважні причини для поновлення пропущеного строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа. Крім того, задовольняючи заяву про заміну сторони стягувача, видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк», оригінали виконавчого листа з ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» не передавалися, тому заява підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та у задоволенні заяви відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій проповажність причин поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заміну стягувача та видачу його дублікатає необґрунтованими. Єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску строку та наявність доказів на підтвердження факту втрати виконавчих документів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту від 27 листопада 2007 року № 11259322000 кредитну заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2012 року в прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2011 року відмовлено (т. 1 а.с. 175).

На підставі укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року відбулася заміна кредитора ПАТ «УкрСиббанк» на кредитора ПАТ «Дельта Банк».

Заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дублікатів виконавчих листів, заміну стягувача подано ПАТ «Дельта Банк» до суду 11 листопада 2016 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання

ОСОБА_2 оскаржує в касаційному порядку ухвали судів попередніх інстанцій, у тому числі в частині вирішення питання поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, проте в цій частині постанова суду не підлягає касаційному оскарженню з таких підстав.

Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, після їх перегляду в апеляційному суді (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України), у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, враховуючи норми ЦПК України та компетенційну складову у понятті «суд, встановлений законом», Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження розглядати питання, які виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції, є помилковим (Рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2012 року у справі «ТОВ «Фірма Верітас» проти України»).

Ураховуючи викладене, касаційне провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання відкрито помилково, оскільки зазначене судове рішення у цій частині не підлягає оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України, а тому підлягає закриттю.

Такий правовий висновок узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (провадження № 61-10084сво18).

Щодо заміни кредитора та видачі дублікатів виконавчих листів

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу положень статей 516 517 ЦК України вбачається таке: заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; ця заміна не впливає на обов`язок боржника погашати кредит взагалі, у тому числі первісному кредитору у випадку неповідомлення його про передачу права вимоги іншій особі.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

З огляду на вищенаведені норми права колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

У підпункті 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19).

Оскільки, судом першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, то наявні підстави для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа.

Крім того, суди попередніх інстанцій, встановивши, що заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2011 року невиконано, виконавчий лист на виконанні не перебуває, дійшли правильного висновку про видачу дубліката виконавчого листа.

Доводи касаційної скарги про те, що належними та допустимими доказами не підтверджено факт втрати виконавчого листа, безпідставні, оскільки спростовуються вищевказаними встановленими судами обставинами. Крім того, такий аргумент скарги зводиться до переоцінки доказів у справі, що не відноситься до процесуальних повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2017 року та постановуОдеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року в частині вирішення заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» щодо заміни кредитора та видачі дублікатів виконавчих листів залишити без змін.

Касаційне провадження у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для їх пред`явлення до виконання, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у частині вирішення заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк