Постанова

Іменем України

26 травня 2022 року

м. Київ

справа № 1522/8791/12

провадження № 61-956св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Груєва Олександра Валеріївна,

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2018 року в складі судді Бойчука А. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Груєва Олександра Валеріївна, про визнання зобов`язання припиненим, розірвання іпотечного договору та зобов`язання провести вилучення запису про заборону відчуження нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Груєва О. В., про визнання зобов`язання припиненим, розірвання іпотечного договору та зобов`язання провести вилучення запису про заборону відчуження нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним затверджено мирову угоду, відповідно до якої за ОСОБА_1 визнається право власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира). Зазначена ухвала набрала законної сили 15 березня 2011 року, а 21 червня 2011 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вказану квартиру в комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реалізації об`єктів нерухомості».

14 лютого 2012 року при зверненні до нотаріуса позивачу стало відомо, що 21 березня 2007 року на вказану квартиру накладена заборона відчуження як на об`єкт нерухомості, який належить ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки, укладеного 21 березня 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»).

Вказана заборона відчуження порушує його законні права та інтереси, оскільки частиною першою статті 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено перехід права власності на майно, що є предметом іпотеки, у тому числі в порядку спадкування або правонаступництва, у результаті чого останній власник набуває статусу іпотекодавця. Проте ця норма права не передбачає такої підстави переходу права власності на майно, що перебуває в іпотеці, як судове рішення, тому стаття 23 Закону України «Про іпотеку» не може застосовуватись у даному випадку.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд розірвати іпотечний договір, укладений 21 березня 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В. і зареєстрований за № 1165; визнати зобов`язання щодо забезпечення кредитного договору від 21 березня 2007 року іпотекою припиненим; зобов`язати приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Груєву О. В. скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 , накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Вирішено розірвати іпотечний договір, укладений 21 березня 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В. і зареєстрований у реєстрі за № 1165.

Визнано зобов`язання щодо забезпечення кредитного договору від 21 березня 2007 року іпотекою квартири АДРЕСА_2 припиненим.

Зобов`язано приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Груєву О. В. скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 , накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В., нотаріальний номер 93, номер 4674945 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21 березня 2007 року.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки квартира, яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 21 березня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк», перейшла у власність іншої особи - ОСОБА_1 на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, а такий порядок не передбачає збереження дійсності іпотеки для набувача майна, як передбачено статтею 23 Закону України «Про іпотеку», то договір іпотеки за аналогією закону підлягає розірванню, а іпотека припиненню, як така, що порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 .

Короткий зміст заяви про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами

17 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект», товариство) звернулось до суду із заявою про перегляд вказаного вище рішення суду за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що на підставі договору факторингу від 12 грудня 2011 року № 1, укладеного з ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект» придбало право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 21 березня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк».

Також, 12 грудня 2011 року за договором відступлення права вимоги за договорами іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за іпотечним договором від 21 березня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк».

У силу статей 512 514 ЦК України, статті 37 ЦПК України 2004 року ТОВ «Кей-Колект» є сингулярним правонаступником ПАТ «УкрСиббанк». Проте при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АКІБ «УкрСиббанк», третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Груєва О. В., про визнання зобов`язання припиненим, розірвання іпотечного договору та зобов`язання провести вилучення запису про заборону відчуження нерухомого майна, судом до участі у справі ТОВ «Кей-Колект» залучено не було.

ТОВ «Кей-Колект» зазначало, що нововиявленою обставиною є ухвала апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2013 року, якою ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2011 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним залишено без розгляду.

Таким чином, ухвала апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2013 року є правовою підставою та нововиявленою обставиною для перегляду та скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року за нововиявленими обставинами, оскільки в його основу було покладено саме ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, якою затверджено мирову угоду між сторонами, за ОСОБА_1 визнано право власності на спірну квартиру.

Отже, зі скасуванням вказаної ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2011 року, квартира, яка є предметом іпотеки, залишається у власності ОСОБА_2 , а тому підстав для розірвання договору іпотеки від 21 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», немає.

Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 березня 2017 року у задоволенні заяви ТОВ «Кей-Колект» про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при ухваленні заочного рішення суду від 16 травня 2012 року право ТОВ «Кей Колект» на залучення судом до участі у цій справі як процесуального правонаступника ПАТ «УкрСиббанк» не існувало. Тому суд вважав, що у силу частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року право ТОВ «Кей Колект» на залучення судом до участі у вказаній справі як процесуального правонаступника відповідача ПАТ «УкрСиббанк» не може вважатися нововиявленою підставою для скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» залишено без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 березня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ТОВ «Кей Колект» вважало нововиявленою обставиною своє право на залучення судом до участі у цій справі як процесуального правонаступника ПАТ «УкрСиббанк», що є підставою для скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року. Проте право ТОВ «Кей Колект» на залучення судом до участі у справі не є нововиявленою обставиною у розумінні частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року, хоча ТОВ «Кей Колект» і мало право бути залученим до участі у справі як правонаступник ПАТ «УкрСиббанк».

Постановою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 березня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд виходив з того, що суди не врахували, що в силу статей 512 513 ЦК України ТОВ «Кей-Колект» є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», має всі процесуальні права та обов`язки, які б мав цей банк. Суди не звернули уваги на те, що ТОВ «Кей-Колект» посилалось як на нововиявлену обставину для перегляду заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року саме на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2013 року, якою скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2011 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції; та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2013 року, якою позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним залишено без розгляду.

Суди не перевірили доводів ТОВ «Кей-Колект», що у зв`язку із скасуванням ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2011 року, квартира, яка є предметом іпотеки, залишилася у власності ОСОБА_2 , а тому підстав для розірвання договору іпотеки від 21 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» не було.

При цьому суди не звернули уваги на те, що предметом і підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не залучення ТОВ «Кей-Колект» до участі у справі, а скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення оскаржуваного рішення суду.

Під час нового перегляду рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2018 року заяву ТОВ «Кей-Колект» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено.

Скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АКІБ «УкрСиббанк», третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Груєва О. В., про розірвання іпотечного договору, визнання зобов`язання припиненим, зобов`язання провести вилучення запису про заборону відчуження нерухомого майна.

Задовольняючи заяву ТОВ «Кей-Колект» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2013 року скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2011 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним залишено без розгляду.

Зі скасуванням ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2011 року квартира, яка є предметом іпотеки, залишилася у власності ОСОБА_2 , а тому підстав для розірвання договору іпотеки від 21 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», немає. Оскільки предметом і підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не залучення ТОВ «Кей-Колект» до участі у справі, а скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення оскаржуваного рішення суду, то заочне рішення від 16 травня 2012 року підлягає скасуванню.

Постановою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2018 року змінено, викладено резолютивну частину рішення у новій редакції:

Клопотання ТОВ «Кей-Колект» (правонаступник АКІБ «УкрСиббанк») про поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення суду від 16 травня 2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами задоволено.

Поновлено ТОВ «Кей-Колект» (правонаступник АКІБ «УкрСиббанк») строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення суду від 16 травня 2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами.

Задоволено заяву ТОВ «Кей-Колект» (правонаступник АКІБ «УкрСиббанк») про перегляд заочного рішення суду від 16 травня 2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами.

Скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року у цій справі.

Відмовлено ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 , ТОВ «Кей-Колект» (правонаступник АКІБ «УкрСиббанк»), третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Груєва О. В. про визнання зобов`язання щодо забезпечення кредитного договору від 21 березня 2007 року № 11131182000 іпотекою спірної квартири припиненим, розірвання іпотечного договору між ОСОБА_1 і ТОВ «Кей-Колект» (правонаступник АКІБ «УкрСиббанк») від 21 березня 2007 року, зобов`язання приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєву О. В. скасувати заборону відчуження квартири, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В. № 4674945 від 21 березня 2007 року.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви ТОВ «Кей-Колект» про скасування заочного рішення суду від 16 травня 2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами, однак залишив поза увагою клопотання товариства про поновлення процесуального строку для подачі заяви щодо перегляду заочного рішення суду від 16 травня 2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами, який пропущений з поважних причин, крім того резолютивна частина рішення суду першої інстанції, з врахуванням кола осіб, підлягає доповненню і уточненню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням резолютивної частини рішення суду першої інстанції у новій редакції.

Також зазначив, що висновки суду першої інстанції про скасування судом першої інстанції за нововиявленими обставинами заочного рішення суду від 16 травня 2012 року ґрунтується на вимогах закону, зокрема на пункті 3 частини другої статті 361 ЦПК України в редакції 2004 року. Також суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання зобов`язання припиненим, розірвання іпотечного договору та зобов`язання провести вилучення запису про заборону відчуження нерухомого майна, оскільки після скасування ухвали суду від 09 березня 2011 року, якою затверджена мирова угода про визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 , право власності на спірну квартиру, що є предметом іпотеки, стало належати ОСОБА_2 , іпотекодателю за іпотечним договором від 21 березня 2007 року. Тому оскільки ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, у нього відсутні правові підстави для оспорення іпотечного договору.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

У січні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 подали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційні скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року.

У касаційних скаргах, обґрунтовуючи порушення норм процесуального права, заявники, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилаються на порушення судами приписів статей 73 361 362 ЦПК України (в редакції 2004 року), статей 367 429 ЦПК України та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також зазначають, що судами не досліджено зібрані у справі докази та не надано їм належної оцінки в сукупності (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги мотивовані тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2018 року не було поновлено строк для подання заяви про перегляд цієї справи за нововиявленими обставинами, який було пропущено заявником, однак заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами задоволено. Це є порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, статті 362 ЦПК України.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та поновлюючи строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення суду від 16 травня 2012 року у зв`язку із нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги, у якій ОСОБА_1 не заявляв вимог про поновлення строку відповідачу. Зміна рішення суду першої інстанції в даному випадку з прийняттям рішення про поновлення строку є порушенням частини першої статті 367 ЦПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, заявники вважають поновлення строку судом апеляційної інстанції необґрунтованим та незаконним.

Також зазначають, що під час розгляду справи товариство не залучалось до участі у справі, а тому не мало право подавати заяву про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Обставини, на які посилається товариство не є нововиявленими, тому що вони не існували на час розгляду справи. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси прийнято 16 травня 2012 року, а підставою для перегляду рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами товариство зазначило ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2013 року та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2013 року, які не існували на час розгляду справи і були прийняті значно пізніше.

Крім того, в касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що він є власником спірної квартири на підставі договору дарування від 23 липня 2012 року, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 спірну квартиру.

У грудні 2020 року ОСОБА_3 від сина (позивача по справі) стало відомо про порушення його прав як власника квартири.

ОСОБА_3 вважає, що він має право оскаржувати у касаційному порядку рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, як особа яка не брала участі у справі, і суд вирішив питання про його права та інтереси.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року. Витребувано із Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу.

У квітні 2021 року витребувана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 березня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за яким позичальнику надано кредит у розмірі 64 000,00 дол. США зі сплатою 12,5 % річних терміном до 21 березня 2028 року та договір про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії з лімітом у розмірі 1 516,72 грн зі сплатою 17,5 % річних терміном до 21 березня 2028 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за вказаними кредитними договорами 21 березня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1165, за яким він передав в іпотеку банку належну йому на праві власності спірну квартиру (а. с. 5-12, 84-89 т. 1).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2011 року в справі № 2-5940/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 21 березня 2007 року затверджено мирову угоду між сторонами, на умовах якої за ОСОБА_1 визнається право власності на спірну квартиру. Зазначена ухвала набрала чинності 15 березня 2011 року та право власності позивача на спірну квартиру було зареєстрована в КП «ОМБТІ та РОН» 21 червня 2011 року (а. с. 13-15 т. 1).

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступник АКІБ «УкрСиббанк») та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу, за яким ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 21 березня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 . У той же день між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за яким ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимоги за іпотечним договором від 21 березня 2007 року, укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 (а. с. 90-99 т. 1)

14 лютого 2012 року позивачеві при зверненні до нотаріуса було роз`яснено, що на вказану квартиру 21 березня 2007 року накладена заборона відчуження як на об`єкт нерухомості, який належить відповідачеві ОСОБА_2 . Ця заборона накладена на підставі договору іпотеки від 21 березня 2007 року № 1165, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2

11 квітня 2012 року ОСОБА_1 , посилаючись на наявність ухвали суду від 09 березня 2011 року у справі № 2-5940/11 про затвердження мирової угоди, звернувся із позовом до ОСОБА_2 та банка про розірвання іпотечного договору, визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання провести вилучення запису про заборону відчуження нерухомого майна (а. с. 2-4 т.1).

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано іпотечний договір, укладений 21 березня 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В., зареєстрований у нотаріальному реєстрі за № 1165. Визнано зобов`язання щодо забезпечення кредитного договору від 21 березня 2007 року іпотекою спірної квартири припиненим. Зобов`язано приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Груєву О. В. скасувати заборону відчуження спірної квартири, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І. В., нотаріальний номер 93, номер 4674945 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21 березня 2007 року (а. с. 33, 34 т. 1).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2013 року скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2011 року в справі № 2-5940/11 про затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, а ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2013 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу (а. с. 110-113 т.1).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційних скарг з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Відповідно до частини першої статті 361 ЦПК України в редакції, що діяла на час подання заяви, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами.

За положеннями частини другої статті 361 ЦПК України в редакції, що діяла на час подання заяви, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 2-1) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Звертаючись з заявою про перегляд заочного рішення від 16 травня 2012 року за нововиявленими обставинами, ТОВ «Кей-Колект» посилалося на те, що на підставі договору факторингу від 12 грудня 2011 року № 1 та договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладених з ПАТ «УкрСиббанк», товариство придбало право вимоги за договором про надання споживчого кредиту та договором іпотеки від 21 березня 2007 року, укладених між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк». Зазначало, що нововиявленою обставиною є ухвала апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2013 року, якою ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2011 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним залишено без розгляду.

Задовольняючи заяву ТОВ «Кей-Колект» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2013 року скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2011 року про затвердження мирової угоди, яка стала підставою для ухвалення заочного рішення суду від 16 травня 2012 року про розірвання договору іпотеки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на нормах закону, зокрема на пункті 3 частині другої статті 361 ЦПК України в редакції 2004 року.

Ухвала апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2013 року є правовою підставою і нововиявленою обставиною для перегляду та скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року за нововиявленими обставинами, оскільки в його основу було покладено саме ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, якою затверджено мирову угоду між сторонами та за ОСОБА_1 визнано право власності на спірну квартиру.

Оскільки зі скасуванням ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2011 року квартира, яка є предметом іпотеки, залишилася у власності ОСОБА_2 , тому відсутні підстави для розірвання договору іпотеки від 21 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк».

Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для перегляду заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року за нововиявленими обставинами згідно з пунктом 3 частини другої статті 361 ЦПК України в редакції на час подання заяви, оскільки скасоване судове рішення (ухвала суду від 09 березня 2011 року про затвердження мирової угоди), яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Такі обставини мають істотне значення для розгляду цієї справи та виникли після набрання судовим рішенням законної сили.

Також, встановивши, що ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, не є стороною договору іпотеки, його права договором іпотеки від 21 березня 2007 року не порушено, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Верховним Судом відхиляються доводи касаційних скарг про те, що ТОВ «Кей-Колект» пропустив встановлений статтею 362 ЦПК України в редакції 2004 року строк на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з огляду на таке.

Строк для подання заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами обчислюється у випадках, встановлених пунктом 3 частиною другою статті 361 ЦПК України, з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду.

Частиною першою статті 127 ЦПК України (в редакції на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

ТОВ «Кей-Колект» разом із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами подало до суду першої інстанції клопотання про поновлення строку на подачу такої заяви, яке мотивоване тим, що товариство, як правонаступник банку та іпотекодержатель за оспорюваним позивачем договором іпотеки, до участі у справі в якості відповідача судом першої інстанції не залучалось і не повідомлялось судом про розгляд справи 16 травня 2012 року. Датою встановлення товариством нововиявленої обставини є 17 лютого 2017 року, оскільки саме з цієї дати товариство отримало інформацію про існування рішень, які мають статус нововиявленої обставини через інтернет ресурс ЄДРСР і невідкладно подало заяву про отримання судових рішень для підтвердження інформації їх існування та чинності; 01 лютого 2017 року на адресу товариства від суду першої інстанції надійшли належно оформлені копія ухвали апеляційного суду від 25 січня 2013 року і копія ухвали суду першої інстанції від 17 жовтня 2013 року, після чого, а 14 лютого 2017 року товариство звернулось до суду із відповідною заявою (а. с. 101-115 т. 1).

Надаючи оцінку поважності пропущеного товариством строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив із того, що про наявність нововиявленої обставини (ухвали апеляційного суду від 25 січня 2013 року і ухвали суду першої інстанції від 17 жовтня 2013 року) товариству стало відомо 17 січня 2017 року, то місячний строк на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами товариство пропустило з поважних причин.

Отже, суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку пропуску товариством строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстави для його поновлення.

Розглядаючи заяву ТОВ «Кей-Колект» по суті, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не вирішив питання про поновлення строку на подання такої заяви. Однак, при розгляді апеляційної скарги апеляційний суд усунув допущенні судом першої інстанції порушення норм процесуального права та змінив рішення суду першої інстанції, доповнивши її резолютивну частину абзацом про поновлення ТОВ «Кей-Колект» строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення суду від 16 травня 2012 року.

При цьому, Верховний Суд вважає, що процесуальні недоліки суду першої інстанції, а саме: не здійснення перевірки дотримання строку звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами під час розгляду судом першої інстанції, які усунені судом апеляційної інстанції, не впливають на обґрунтованість оскаржуваного судового рішення по суті заяви про перегляд рішення.

Доводи касаційних скарг про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги.

Верховний Суд, звертає увагу, що у сукупності з іншими обставинами справи, з врахуванням принципу процесуальної економії часу, зазначені порушення не можуть бути підставою для скасування правильних по суті рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки такі порушення не призвели до неправильного вирішення спору.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що він є власником спірної квартири на підставі договору дарування від 23 липня 2012 року, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 спірну квартиру, та оскаржуваними судовими рішеннями порушено його права та інтереси, як особи яка не брала участі у справі, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги. Оскільки судове рішення на підставі, якого ОСОБА_1 (дарувальник) набув права власності на спірну квартиру - скасоване, то останній не мав правових підстав для дарування квартири ОСОБА_3 .

Інші доводи касаційних скарг не спростовують правильність судових рішень попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявників з висновками судів, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, які їх спростував.

Колегія суддів перевірила доводи касаційних скарг на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

РішенняПриморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко