№ 152/657/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

24 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 152/657/21

провадження № 61-15141св21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_1 ,відповідачі: Шаргородська районна державна адміністрація Вінницької області, приватне підприємство «Золотий колос», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 червня 2021 року у складі судді Славінської Н. Л. та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області, приватного підприємства «Золотий колос» (далі - ПП «Золотий колос») про визнання права на земельну частку (пай).

17 травня 1995 року підприємство одержало державний акт на право колективної власності на землю серії ВН № б/н, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 29. На підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області від 13 травня 1997 року на її ім`я як члена КСП «Золотий колос» с. Михайлівка було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0264872, зареєстрований 01 липня 1997 року за № 375, який згодом нею було втрачено.

ОСОБА_1 як власник земельної частки (паю) бажає виділити цю ділянку в натурі, проте позбавлена можливості це зробити у зв`язку із втратою оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай). У зв`язку із цим позивач просив визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 1,76 умовних кадастрових гектарів на території Михайлівського старостинського округу Мурафської сільської ради Вінницької області (колишня територія Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області) без визначення її меж в натурі (на місцевості).

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та роз`яснено наслідки невиконання вимог цієї ухвали.

Позивач ОСОБА_1 копію ухвали суду від 28 травня 2021 року отримала 02 червня 2021 року. Однак жодних заяв з приводу виконання вимог відповідної ухвали суду з метою усунення недоліків позовної заяви та у визначений в ухвалі строк, позивач до суду не надала.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернено позивачу відповідно до частини третьої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк. Роз`яснено позивачу право повторно звернутися до суду із позовом, поданим і оформленим відповідно до статті 175 ЦПК України.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 червня 2021 року - без змін.

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачем не було усунуто недоліки відповідно до ухвали суду про залишення позову без руху.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

07 вересня 2021 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 червня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 червня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, безпідставно залишив позовну заяву без руху, оскільки вона була оформлена належним чином та відповідно до вимог ЦПК України. Із цих підстав районний суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, необґрунтовано визнав позовну заяву позивача неподаною та повернув. Отже, районний суди, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ухвалили незаконні рішення про повернення позовної заяви у зв`язку із неусуненням її недоліків.

Позиція інших учасників справ

15 грудня 2021 року ПП «Золотий колос» надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому воно вказує на законність оскаржуваних рішень та просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та надано строк для подання відзиву до 13 грудня року, але який не міг перевищувати десяти днів після вручення цієї ухвали.

Копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги ПП «Золотий колос» отримало 03 грудня 2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого листа. Однак, відзив був надісланий ним до суду після спливу десяти днів після отримання відповідних документів, тобто з пропуском установленого строку та ПП «Золотий колос» не порушує клопотання про поновлення строку на його подання, а суд позбавлений права самостійно вирішити дане процесуальне питання.

У зв`язку із цим, відповідно до статей 126 127 395 ЦПК України Верховний Суд залишає відзив ПП «Золотий колос» на касаційну скаргу без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Шаргородського районного суду Вінницької області із позовом до Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області, ПП «Золотий колос» про визнання права на земельну частку (пай).

Позовна заява мотивована тим, що рішенням загальних зборів колгоспу «Шляхом Леніна» с. Михайлівка Жмеринського (Шаргородського) району Вінницької області від 01 травня 1990 року вона була прийнята на роботу та в члени колгоспу. В подальшому цей колгосп було реорганізовано у КСП «Золотий колос», а потім - у ПП «Золотий колос». У цьому підприємстві вона працювала та перебувала з ним у членських відносинах до 2001 року. 17 травня 1995 року підприємство одержало державний акт на право колективної власності на землю серії ВН № б/н, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 29. На підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області від 13 травня 1997 року на її ім`я як члена КСП «Золотий колос» с. Михайлівка було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0264872, зареєстрований 01 липня 1997 року за № 375, який згодом нею було втрачено. ОСОБА_1 як власник земельної частки (паю) бажає виділити цю ділянку в натурі, проте позбавлена можливості це зробити у зв`язку із втратою оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай). У зв`язку із цим позивач просила визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 1,76 умовних кадастрових гектарів на території Михайлівського старостинського округу Мурафської сільської ради Вінницької області (колишня територія Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області) без визначення її меж в натурі (на місцевості).

Шаргородський районний суд Вінницької області ухвалою від 28 травня 2021 року залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху з тих підстав, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статті 175 ЦПК України. Зокрема, у порушення пункту 3 частини третьої 175 ЦПК України позивачем у позовній заяві не зазначено обґрунтованої ціни позову, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити, чи сплачено судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір»; виходячи зі змісту позову, спосіб захисту права, зазначений позивачем, не ґрунтується на Законі, оскільки позивач не наводить законодавчих актів, на підставі яких може бути здійснено захист порушеного права; у порушення пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позивач не зазначає викладу обставин та не вказує доказів на підтвердження факту втрати виданого на її ім`я сертифікату на земельну частку (пай); у порушення вимог пункту 8 частини третьої статті 175 ЦПК України позивач не наводить переліку із зазначенням доказів, які не можуть бути подані разом з позовною заявою.

Цією ухвалою позивачу ОСОБА_1 надано строк для усунення недоліків позовної заяви, який не міг перевищувати семи днів з дня отримання копії ухвали та роз`яснено, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2350001263780 ОСОБА_1 копію ухвали суду про залишення її позову без руху отримала 02 червня 2021 року.

Позивач ОСОБА_1 будь-яких заяв (клопотань) з приводу виконання вимог ухвали суду про залишення її позову без руху (або: неможливості виконання ухвали, продовження строку на виконання ухвали, незгоди із ухвалою) з метою усунення недоліків її позовної заяви та у визначений в ухвалі строк, до суду не надала.

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернено позивачу відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України (позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк); позивачу роз`яснено право повторно звернутися до суду із позовом, поданим і оформленим відповідно до статті 175 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині другій статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області, ПП «Золотий колос» про визнання права на земельну частку (пай).

Шаргородський районний суд Вінницької області ухвалою від 28 травня 2021 року залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху з тих підстав, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статті 175 ЦПК України; надано строк для усунення недоліків позовної заяви, який не міг перевищувати семи днів з дня отримання копії ухвали та роз`яснено, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Копію ухвали суду про залишення її позову без руху ОСОБА_1 отримала 02 червня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 2350001263780 (а. с. 10).

ОСОБА_1 будь-яких заяв (клопотань) з приводу виконання вимог ухвали суду про залишення її позову без руху (або: неможливості виконання ухвали, продовження строку на виконання ухвали, незгоди із ухвалою) з метою усунення недоліків її позовної заяви та у визначений в ухвалі строк, до суду не надала.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З огляду на викладене та враховуючи, що протягом встановленого судом строку - не пізніше семи днів з дня отримання копії ухвали, тобто до 10 червня 2021 року (до 09 червня 2021 року включно), позивач не усунула недоліки позовної заяви, про які суд першої інстанції зазначив в ухвалі від 28 травня 2021 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильних та обґрунтованим висновків про повернення позовної заяви на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

Разом із цим, ОСОБА_1 роз`яснено її право повторно звернутися до суду з позовом, поданим і оформленим відповідно до вимог ЦПК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача із підставами залишення її позовної заяви без руху. Проте, у разі незгоди позивача із постановленням судом першої інстанції ухвали про залишення позовної заяви без руху, вона не була позбавлена можливості подати до суду першої інстанції у встановлений судом строк заяву (клопотання) з викладом своєї позиції щодо такої ухвали (неможливості виконання ухвали, продовження строку на виконання ухвали), які б могли бути враховані судом першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Однак, ОСОБА_2 , отримавши ухвалу суду про залишення її позову без руху, фактично на неї не відреагувала та не подала будь-яких заяв (клопотань) до суду першої інстанції, а про помилковість залишення позовної заяви без руху зазначила лише в апеляційній та касаційній скаргах.

Доводи, зазначені заявником у його касаційній скарзі, в цілому є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку і його висновки суду є достатньо аргументованими. У зв`язку із цим Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, і при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа Пронінапроти України, № 63566/00 § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.

Верховним Судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які є підставою для обов`язкового скасування оскаржуваних судових рішень.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми процесуального права та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій повно встановлено відповідні обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 червня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук