Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 153/1194/18

провадження № 61-6522св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідачі: Михайлівська сільська рада Ямпільського району Вінницької області, виконавчий комітет Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - відділ державної реєстрації Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області на постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Стадника І. М., Панасюка О. С., Войтка Ю. Б., від 19 лютого 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ державної реєстрації Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області, про визнання недійсним рішення виконавчого комітету, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 січня 2015 року виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області прийнято рішення про оформлення права комунальної власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, в якому зазначено, що його власником є Михайлівська сільська рада Ямпільського району Вінницької області й належить воно останній на праві комунальної власності. Після видачі вказаного свідоцтва 30 січня 2015 року здійснено державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно (житловий будинок) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 8557474. Позивач вважав, що такими діями відповідача порушено його права, оскільки з 1988 року він разом з сім`єю проживає та зареєстрований у спірному будинку, що перебував на балансі колгоспу «Маяк» й виділений йому і його сім`ї для проживання як спеціалісту господарства. Про порушення його прав на житловий будинок йому стало відомо лише 13 листопада 2017 року після звернення виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області до суду з позовною заявою до нього та його дружини ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення з будинку.

Посилаючись на невідповідність порядку прийняття сільською радою спірного рішення вимогам закону, а також порушення його права на приватизацію займаного житла, просив визнати недійсними рішення виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області від 12 січня 2015 року № 2, свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок по

АДРЕСА_1 від 14 січня

2015 року та скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за Михайлівською сільською радою Ямпільського району Вінницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області, у складі судді Гаврилюк Т. В., від 29 листопада 2018 року у позові ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 500 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області від 12 січня 2015 року № 2 не порушує права позивача, а вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно (житловий будинок) по АДРЕСА_1 від 14 січня 2015 року, відповідно до якого вказаний житловий будинок належить Михайлівській сільській раді Ямпільського району Вінницької області, а також вимога про скасування державної реєстрації права власності за Михайлівською сільською радою Ямпільського району Вінницької області на житловий будинок АДРЕСА_1 , є взаємопов`язаними із вимогою про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області № 2 від 12 січня 2015 року, тому і інші вимоги також не підлягають до задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області від 12 січня

2015 року № 2. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (житловий будинок) по АДРЕСА_1 від 14 січня 2015 року. Скасовано державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності 8557474) від 30 січня 2015 року, індексний номер 18981609 про реєстрацію однієї частки комунальної власності за Михайлівською сільською радою Ямпільського району Вінницької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 562364405256) на житловий будинок АДРЕСА_1

(А-житловий будинок, А1 - підвал, а1 - шия погребу, а2-а3 сх. площадка,

Б-гараж, В - сарай, Г - сарай, 1 - огорожа), загальною площею 166,2 кв. м, житловою площею 61,5 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржене рішення виконавчого комітету сільської ради прийняте безпідставно й порушує житлові права позивача, що є підставою для його скасування в судовому порядку відповідно до статті 9 ЖК Української РСР, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». У зв`язку зі скасуванням рішення виконкому про оформлення права комунальної власності на житловий будинок, підлягає визнанню недійсним свідоцтво, видане на його підставі, а також підлягає скасуванню державна реєстрація відповідного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзіМихайлівська сільська рада Ямпільського району Вінницької областіпросить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року і залишити в силі рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції, не врахувавши, що житловий будинок і до моменту прийняття спірного рішення перебував у комунальній власності, свідоцтво про право власності на нього, видане позивачу, було скасоване судом, а позивач не надав доказів на підтвердження законності підстав для його вселення до спірного будинку. Також суд апеляційної інстанції поклав в основу висновків недопустимі докази, порушив принцип диспозитивності, залишив поза увагою, що позивач з 1999 року припинив роботу у колгоспі. Також заявник вважає, що позивачем при зверненні до суду було пропущено строк позовної давності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З липня 1978 року ОСОБА_2 працював головним агрономом колгоспу «Маяк» у с. Михайлівка Ямпільського району Вінницької області. З жовтня 1978 року його прийнято в члени колгоспу, що підтверджується архівною довідкою від 31 січня 2005 року № 01-20-17.

З 1978 року по 1988 рік ОСОБА_2 з сім`єю з чотирьох осіб проживав у будинку по АДРЕСА_1 . З 1988 року - в будинку по

АДРЕСА_1 , що підтверджено довідками сільради.

У листопаді 2004 року ОСОБА_2 звернувся до органу приватизації - комісії по приватизації державного житла Ямпільської міської ради народних депутатів Вінницької області із заявою про приватизацію займаного житла. До заяви було додано довідку про склад сім`ї, видану Михайлівською сільською радою Ямпільського району Вінницької області як підприємством по обслуговуванню житла. Головою Михайлівської сільської ради було засвідчено підпис наймача та його дружини на заяві про передачу житла у приватну власність.

У листопаді 2004 року було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Відповідно до розпорядження комісії по приватизації державного житла Ямпільської міської ради народних депутатів Вінницької області

від 10 грудня 2004 року № НОМЕР_1 позивачу, а також його дружині

ОСОБА_3 14 грудня 2004 року було видане свідоцтво про право власності на житло - квартиру в будинку по

АДРЕСА_1 , яке зареєстроване Ямпільським бюро технічної інвентаризації 05 червня 2005 року.

21 грудня 2004 року Михайлівською сільською радою Ямпільського району Вінницької області прийнято рішення за номерами 160, 169, 170, відповідно до яких: прийнято в комунальну власність й на баланс Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області майно соціальної сфери - два будинки спеціаліста по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , загальною вартістю 30 271 грн, згідно акту передачі від 19 липня 2004 року та накладної від 19 липня 2004 року № 114; встановлено заборону приватизації зазначених будинків; змінено цільове призначення будинків спеціаліста по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 з будинків спеціаліста в приміщення дитячого садка; враховуючи те, що в будинку спеціаліста по АДРЕСА_1 тимчасово проживає сім`я ОСОБА_2 надати будинок для проживання даній сім`ї по АДРЕСА_3 ; відмовлено ОСОБА_2 в наданні дозволу на приватизацію будинку спеціаліста по АДРЕСА_1 , оскільки будинок спеціаліста прийнятий в комунальну власність без права на приватизацію та змінено його цільове призначення.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 01 березня 2005 року по справі № 2-90/2005 скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області

від 21 грудня 2004 року № 170 про відмову ОСОБА_2 в приватизації будинку по АДРЕСА_1 скасовано. Зобов`язано Михайлівську сільську раду Ямпільського району Вінницької області провести приватизацію будинку по АДРЕСА_1 в установленому законом порядку.

Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що рішенням Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області

від 27 жовтня 2004 року № 62 ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на житловий будинок по АДРЕСА_1 і зобов`язано його оформити документи на нього. Проте після оформлення ОСОБА_2 технічного паспорта, тобто фактичної реалізації рішення від 27 жовтня 2004 року № 62, сільська рада власним рішенням від 15 грудня 2014 року № 75 скасувала його.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 01 березня 2005 року справі № 2-90/2005 у частині зобов`язання сільської ради провести приватизацію спірного будинку не було виконане, так само як сільською радою не було реалізоване її ж рішення про забезпечення ОСОБА_2 та його сім`ї іншим житлом, яке б відповідало встановленим санітарним і технічним вимогам.

Постановою Ямпільського районного суду від 21 жовтня 2009 року у справі № 2а-1/2009 за адміністративним позовом Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області до комісії по приватизації державного житлового фонду Ямпільської міської ради народних депутатів Вінницької області визнано протиправними дії комісії по приватизації житлового фонду та визнано нечинним свідоцтво про право власності на житло від 14 грудня 2004 року № НОМЕР_1 на будинок по АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області від 12 січня 2015 року № 2 оформлено право комунальної власності на житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Цим же рішенням вирішено видати Михайлівській сільській раді свідоцтво на право комунальної власності на зазначений житловий будинок.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 січня 2015 року № 32932367

30 січня 2015 року здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за Михайлівською сільською радою Ямпільського району Вінницької області (а.с. 16).

Михайлівська сільська рада Ямпільського району Вінницької області пред`явила до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення зі спірного будинку. Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 квітня 2018 року у справі № 153/1393/17, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року, у задоволенні позову Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області про усунення перешкод у користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частинами третьою, четвертою статті 9 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 6 ЖК Української РСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Статтею 8 ЖК Української РСР встановлено, що переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу (виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів).

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, - чи не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві». Неврахування національними судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла є підставою для висновку про порушення відносно такої особи статті 8 Конвенціїпро захист прав і основоположних свобод.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 81 ЦПК України).

Постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року скасовано, а рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 квітня 2018 року залишено в силі.

Під час розгляду справи № 153/1393/17 суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають у будинку № АДРЕСА_1 на законних підставах, оскільки в 1988 році, тобто до передачі Михайлівській сільській раді в комунальну власність цього нерухомого майна, вселилися в нього як спеціалісти (працівники) колгоспу «Маяк», а позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у відповідачів іншого придатного для проживання житла, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених Михайлівською сільською радою позовних вимог про захист права власності шляхом виселення сім`ї Савінових без надання їм іншого житлового приміщення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскарженим рішенням виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області від 12 січня 2015 року № 2 було порушено житлові права позивача, оскільки на час його прийняття органу місцевого самоврядування було відомо про те, що в спірному житловому будинку на законних підставах з 1988 року проживає ОСОБА_2 з дружиною, питання щодо приватизації ними житла так і не вирішено, інше житлове приміщення, яке б відповідало встановленим санітарним і технічним вимогам, як умова для звільнення спірного будинку для використання за призначенням, позивачу не надано.

Доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки позивач довів, що про порушене право йому стало відомо після звернення у жовтні 2017 року Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області до суду з позовом до нього та його дружини про усунення перешкод у користуванні спірним будинком шляхом виселення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 402 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької областізалишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2019 рокузалишити без змін.

Поновити виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у частині стягнення з Михайлівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області на користь ОСОБА_2 судових витрат по справі - судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 5 288 грн та витрат, пов`язаних

з розглядом справи, - витрат на професійну правничу допомогу в сумі

5 тис. грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович