Постанова

Іменем України

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 153/155/19

провадження № 61-6936св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління соціального захисту населення в Ямпільському районі Вінницької області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року в складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та призначити його опікуном ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він є сином ОСОБА_2 , який хворіє хронічним психічним захворюванням, внаслідок якого не має можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому потребує щоденного догляду та допомоги.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ямпільськогорайонного суду Вінницької області від 19 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, строком на два роки з дня ухвалення судового рішення.

Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для визнання ОСОБА_2 недієздатним, оскільки висновком судово-психіатричної експертизи підтверджено, що він за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 , який не був учасником справи, оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2019 року закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , тому апеляційне провадження за його апеляційною скаргою підлягає закриттю.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року і передати справу до суду апеляційної інстанції для її справи по суті.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що він є онуком визнаного судом недієздатним ОСОБА_2 05 листопада 2018 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування подарував належний йому будинок та земельну ділянку своїй дочці ОСОБА_5 , яка 11 травня 2019 року подарувала це майно йому.

Вважає, що рішення суду в цій справі безпосередньо впливає на його права та обов`язки, оскільки відразу після отримання цього рішення ОСОБА_1 , як опікун ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до нього та ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів дарування, підставою якого зазначив наявність рішення суду від 19 червня 2019 року, яким ОСОБА_2 визнано недієздатним.

Проте, суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не надав оцінки тому факту, що за відсутності рішення суду від 19 червня 2019 року заявник ОСОБА_1 не міг поставити під сумнів волю ОСОБА_2 щодо розпорядження своїм майном, а тому дійшов неправильного висновку про те, що рішення суду в цій справі не впливає на його права та обов`язки, чим порушив його конституційне право на судовий захист.

Також зазначає, що апеляційний суд порушив основні засади цивільного судочинства, а саме забезпечення права на апеляційний перегляд, оскільки він, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, як близький родич особи, визнаної судом недієздатною, перш за все намагався захистити права, інтереси та честь свого дядька, так як жоден інший член сім`ї, окрім самого заявника, не був залучений до участі в справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

28 травня 2020 року справа № 153/155/19 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Установлено, що рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2019 року ОСОБА_2 визнано недієздатним строком на два роки з дня ухвалення судового рішення і призначено ОСОБА_1 його опікуном.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішенням суду вирішено питання про його права та обов`язки, оскільки він є онуком ОСОБА_2 і за своїм статусом може бути заінтересованою особою, однак його не було залучено до участі в розгляді цієї справи. Разом з тим, ухвалене рішення в цій справі стало підставою для звернення заявника ОСОБА_2 до суду з позовом до нього про визнання недійсними правочинів, внаслідок чого він може бути позбавлений права власності на належне йому майно.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями реалізації права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Установивши, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_3 , оскільки рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано недієздатним станом на два роки з дня ухвалення рішення, тобто з 19 червня 2019 року, а договір дарування, який на думку заявника, може бути визнано недійсним на підставі цього рішення суду, вчинено ОСОБА_2 05 листопада 2018 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження.

При цьому Верховний Суд зазначає, що питання дієздатності ОСОБА_1 на час укладення договору дарування від 05 листопада 2018 року може бути вирішено судом в межах розгляду справи про визнання цього правочину недійсним, а тому безпідставним є посилання заявника в касаційній скарзі на порушення його права на судовий захист.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а зводяться до невірного розуміння заявником вимог чинного законодавства, власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

В. О. Кузнєцов

В. А. Стрільчук