ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2024 року
м. Київ
справа № 1540/3382/18
адміністративне провадження № К/9901/14195/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
суддя-доповідач - Стародуб О.П.,
судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 (суддя - Білостоцький О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 (судді - Бойко А.В., Осіпов Ю.В., Шевчук О.А.)
у справі за позовом обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Лотос" до Головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Лотос" звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області № ОД 379/130/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 27.06.2018 про накладення штрафу у розмірі 223380,00 грн.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Лотос" зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.08.2009 за номером №15561020000036484. Основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є: комплексне обслуговування об`єктів (а.с. 74-79 т. 1).
27.04.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області направило до Головного управління Держпраці у Одеській області лист №6625/04 від 24.04.2018, яким надало інформацію щодо страхувальників, у яких застраховані особи виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами станом на 01.03.2018, серед яких, у тому числі, був зазначений обслуговуючий кооператив "ЖБК "Лотос" (а.с. 27-30 т. 2).
З урахуванням вищезазначеного листа, в період з 07.06.2018 по 14.06.2018 на підставі наказу №693 від 06.06.2018 (а.с. 31 т. 2) та направлення на проведення інспекційного відвідування від 06.06.2018 №15/01-29-1226 (а.с.92 т.1, а.с. 32 т.2) головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Одеській області Алі Т.В. було здійснено вихід до обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Лотос" за адресою: м. Одеса, вул. Плієва, 1 та проведено виїзне інспекційне відвідування щодо питань оформлення трудових відносин.
За результатами інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Одеській області було складено акт №ОД379/130/АВ від 14.06.2018 (а.с.81-91 т.1, а.с.33-53 т.2), в описовій частині якого зазначено, що адміністрація обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Лотос" у період з 08.06.2017 по 07.06.2018 вчинила дії з приховування трудових відносин з паспортистом ОСОБА_1 та начальником котельні ОСОБА_2 шляхом укладення із зазначеними особами договорів про надання послуг та використання праці цих осіб без належного оформлення трудових відносин, що свідчить про порушення позивачем ст.ст. 21 24 Кодексу законів про працю України.
На підставі акту перевірки відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень №ОД379/130/АВ/П від 14.06.2018, яким встановлено позивачу строки для усунення порушень вимог Кодексів законів про працю України (а.с. 68 т. 1, а.с. 54-55 т. 2).
18.06.2018 Головним управлінням Держпраці у Одеській області прийнято повідомлення №59 (а.с. 59 т. 2) та рішення №ОД379/130/АВ/П/ПТ/ТД щодо розгляду справи про накладення на позивача штрафу (а.с. 60-64 т. 2).
27.06.2018 начальником Головного управління Держпраці у Одеській області у відповідності до п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД379/130/АВ/П/ПТ/ТД-ФС (а.с. 71-73 т. 1, а.с. 65-70 т. 2).
Вказаною постановою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на позивача накладено штраф у розмірі 223 380,00 гривень.
Крім того, щодо директора обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Лотос" До ОСОБА_3 було складено протокол №ОД379/130/АВ/П/ПТ від 14.06.2018 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.41 ч.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо порушення законодавства про працю при оформленні трудових відносин з найманими працівниками за період з 08.06.2017 року по 07.06.2018 року (а.с. 179-181 т. 2).
Не погоджуючись із постановою відповідача про накладення штрафу №ОД379/130/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 27.06.2018, позивач звернувся до суду.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019, позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову №ОД 379/130/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 27.06.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області на обслуговуючий кооператив "ЖБК "Лотос" у розмірі 223 380,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладені між позивачем та паспортистом ОСОБА_1 , начальником котельні ОСОБА_2 договори про надання послуг від 08.06.2017 № 02/2017 та № 05/2017 носять ознаки саме цивільно-правових договорів, за яким працівник сам організовує роботу і виконує її на власний ризик та розсуд, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку.
Також суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 13.09.2018 у справі №521/16359/18 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП, відносно керівника обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Лотос".
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги відповідач покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, відповідач покликається на те, що працівникам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 14.12.2017 виплачувалась заробітна плата за листопад 2017, 04.12.2017 виплачувалась заробітна плата за листопад 2017, 03.01.2018 виплачувалась заробітна плата за січень 2018, 05.02.2018 виплачувалась заробітна плата за лютий 2018, 03.04.2018 виплачувалась заробітна плата за квітень 2018, 04.05.2018 виплачувалась заробітна плата за травень 2018.
Також відповідач покликається на те, що представленими адміністрацією кооперативу актами прийому - передачі виконаних робіт за період з червня 2017 по травень 2018 не визначено жодних результатів роботи, за які здійснюється оплата.
Відповідач просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентована ст. 265 КЗпП України, за правилами якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За змістом ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Згідно частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
У постанові від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а Верховний Суд дійшов наступних висновків:
"… основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
З аналізу наведених норм Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України."
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 22.06.2021 у справі №420/6605/18.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що працівники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у трудових відносинах з позивачем не перебували, правилам внутрішнього трудового законодавства не підпорядковувались, надавали позивачу послуги на підставі цивільно-правових угод, актів прийому передачі виконаних робіт та відомостей про виплату винагороди за цивільно-правовими угодами.
Такі обставини судами встановлено в тому числі на підставі показів зазначених працівників, допитаних в судовому засіданні як свідків.
Також судами встановлено, що позивачем подавалась звітність про зазначених працівників та надсилались до податкового органу повідомлення про прийняття працівників на роботу за цивільно-правовими договорами без трудової книжки.
Крім того, постановою Малиновського районного суду м. Одеси 13.09.2018 у справі №521/10465/18 (помилково вказана судами попередніх інстанцій як №521/16359/18) встановлено що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не були допущені до роботи без укладення трудового договору, а надавали послуги.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано дійшли висновку щодо протиправності притягнення позивача до відповідальності за допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору та постановили рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги в цілому не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів - без змін.
Керуючись статтями 343 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі № 1540/3382/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук