ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 1540/3642/18
адміністративне провадження № К/9901/8945/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу № 1540/3642/18
за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 (суддя Катаєва Е.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019 (головуючий суддя Турецька І.О., судді: Стас Л.В., Шеметенко Л.П.),
ВСТАНОВИВ:
В липні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса (далі також - відповідач, Управління), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління №831278 від 02.04.2018 про відмову йому, як судді у відставці, у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням доплати за почесне звання «Заслужений юрист України»;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку та виплати щомісячно довічного грошового утримання з урахуванням почесної нагороди «Заслужений юрист України» в розмірі 15% посадового окладу згідно довідки Апеляційного суду, починаючи з моменту звернення -28.03.2018;
- зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання з урахуванням почесної нагороди «Заслужений юрист України» у розмірі 15% посадового окладу згідно довідки Апеляційного суду, починаючи з моменту звернення - 28.03.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період роботи суддею Апеляційного суду Одеської області Указом Президента України №696/2006 від 19.08.2006 йому було присвоєно звання «Заслужений юрист України» та виплачувалась надбавка у розмірі 15% посадового окладу відповідно до п. «в» ч. 3 Постанови КМУ№2288 від 13.12.1999 та наказу голови Апеляційного суду Одеської області № 124-е від 18.09.2006. Отримавши довідку Апеляційного суду Одеської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням доплати за почесне звання «Заслужений юрист України», позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок його утримання, з урахуванням доплати за вказане почесне звання, однак, відповідач протиправно відмовив у здійсненні такого перерахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з квітня 1976 року по червень 1982 року працював народним суддею Великомихайлівського районного народного суду Одеської області, з червня 1982 року по вересень 1986 року - народним суддею Овідіопольського районного народного суду Одеської області, з липня 1983 року по вересень 1986 року обіймав також посаду голови суду, з вересня 1986 року - суддею Апеляційного суду Одеської області.
15 травня 1997 року обраний безстроково суддею Одеського обласного суду (Апеляційний суд Одеської області).
Указом Президента України №696/2006 від 19 серпня 2006 року позивачу присвоєно звання «Заслужений юрист України».
Наказом голови Апеляційного суду Одеської області №124-ос від 18 вересня 2006 року, з 19 серпня 2006 року позивачу була встановлена надбавка за почесне звання «Заслужений юрист України» у розмірі 15 відсотків його посадового окладу відповідно до постанови КМУ від 13.12.1999 року №2288.
Згідно з архівними відомостями по заробітній платі ОСОБА_1 , вказану надбавку він отримував у період з 19 серпня 2006 року по 31 грудня 2011 року.
Рішенням Вищої Ради Юстиції № 301/0/15-13 від 16 травня 2013 року до Верховної Ради України внесено подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Постановою Верховної Ради України №313-VII від 23 травня 2013 року ОСОБА_1 звільнений з посади судді Апеляційного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
15 березня 2018 року позивач отримав довідку Апеляційного суду Одеської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вихід.№154, в якій зазначено, що станом на 15.03.2018 розмір його суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав 35786,00 грн, у тому числі щомісячна доплата за почесне звання «Заслужений юрист України» у розмірі 2640,00 грн.
ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі вказаної довідки Апеляційного суду Одеської області.
Відповідач рішенням №831278 від 02 квітня 2018 року у здійснені такого перерахунку відмовив.
У рішенні зазначено, що згідно із ст. 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 та ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат: за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в судді; науковий ступінь; за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. При цьому врахування при обчисленні довічного грошового утримання судді у відставці в суддівську винагороду інших виплат, окрім зазначених, чинним законодавством не передбачено. Таким чином, щомісячна доплата за почесне звання «Заслужений юрист України» не може бути врахована для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, не передбачало врахування у склад суддівської винагороди щомісячної доплати за почесне звання «Заслужений юрист України», а відтак підстави для проведення перерахунку довічного грошового утримання позивача з урахуванням такого звання відсутні.
Не погодившись з судовими рішеннями, вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням фактичних обставин справи, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи рішення у цій справі, не надали належної оцінки основному аргументу позову, який ґрунтується на положеннях Конституції України, зокрема, щодо неможливості звуження прав суддів у відставці на належне соціальне забезпечення, оскільки матеріальне забезпечення суддів у відставці не відповідає матеріальному забезпеченню діючих суддів.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у ч.1 ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься суддівська винагорода та щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування.
Відповідно до п.14 ч.1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює питання, зокрема, суддівської винагороди та призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Так, на час видання наказу голови Апеляційного суду Одеської області №124-ос від 18.09.2006 року, яким з 19.08.2006 позивачу була встановлена надбавка за почесне звання «Заслужений юрист України» у розмірі 15 відсотків його посадового окладу, оплата праці суддям визначалась ст. 44 Закону України №2862-ХІІ «Про статус суддів».
Статтею 44 цього Закону було визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою КМУ №865 від 03.09.2005 передбачалася надбавка за почесне звання "Заслужений юрист України" у розмірі 15 відсотків посадового окладу.
Вказана постанова втратила чинність згідно з постановою КМУ від 01.12.2010 №1097 «Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України».
Пунктом 3 постанови КМУ від 01.12.2010 №1097 встановлено, що ця постанова набирає чинності з 1 січня 2011, крім абзацу третього пункту 1, пункту 5 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів, пунктів 7 - 9, 11 - 15, 17, 19, 20, 22 - 24 переліку актів Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, які набирають чинності одночасно із статтями 129 і 130 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ (далі - Закону №2453-VІ) був прийнятий 07.07.2010 та згідно з п.2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визнаний таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Як вже було зазначено в цій постанові, позивач звільнений з посади судді Апеляційного суду Одеської області постановою Верховної Ради України №313-VII від 23.05.2013, тобто під час дії Закону України №2453-VІ
Статтею 129 Закону України №2453-VІ («Суддівська винагорода») визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2 ст.129 Закону України №2453-VІ суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Розділом XII « Прикінцеві положення» Закону України №2453-VІ встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім, зокрема, статей 129 та 130 цього Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, які вводяться в дію з 1 січня 2011 року. Суддівська винагорода, нарахована судді відповідно до цього Закону з 1 січня 2011 року за повний відпрацьований місяць, не може бути меншою, ніж його середній дохід за попередні 12 місяців (абз.6 пункту 1 розділу XII).
Законом України від 23.12.2010 року № 2856-VI «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» внесені зміни в абз.6 пункту 1 розділу XII та він викладений у наступній редакції «статей 129 та 130 цього Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, які вводяться в дію з 1 січня 2012 року. Суддівська винагорода, нарахована судді відповідно до цього Закону з 1 січня 2012 року за повний відпрацьований місяць, не може бути меншою, ніж його середній дохід за попередні 12 місяців».
Стаття 129 Закону №2453-VІ щодо суддівської винагороди та її складових набрала чинності з 01.01.2012.
Таким чином, оскільки ч.2 ст.129 Закону визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, з 01.01.2012 суддям визначалась суддівська винагорода тільки зі складових, визначених цим Законом, а саме з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Відтак, з набранням чинності Законом №2453-VІ суддям припинено виплату щомісячної надбавки за почесне звання "Заслужений юрист України".
Аналогічні правові норми закріплені у чинному Законі України від 02 червня 2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому утримання.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спеціальним законом , який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні такого утримання, до якого не входить щомісячна доплата за почесне звання «Заслужений юрист України».
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що з 01.01.2012 доплату за почесне звання «Заслужений юрист України» позивач не отримував, її було виключено зі складу суддівської винагороди останнього.
Погоджується колегія суддів і з висновками суддів попередніх інстанцій про відсутність, у даному випадку, звуження змісту та обсягу прав позивача під час прийняття оскарженого рішення відповідачем, оскільки на час виходу ОСОБА_1 у відставку та призначення довічного грошового утримання підстав для включення надбавки за почесне звання «Заслужений юрист України» не існувало.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341 343 350 356 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року у справі №1540/3642/18- залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.Л. Мороз А.І. Рибачук А.Ю. Бучик