ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 154/1461/23
провадження № 61-268св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа- приватний нотаріус Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Гордійчук Богдан Іванович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Качмара Івана Остаповича на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Лутая А. М., та постанову Волинського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання зобов`язання припиненим та стягнення коштів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щоміж ним, як позичальником, та відповідачем ОСОБА_2 , як позикодавцем, 17 серпня 2018 року укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Гордійчуком Б. І., зареєстрований за № 1937
У порядку та на умовах, визначених цим договором, він отримав від позикодавця у власність грошові кошти у розмірі 20 000,00 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 17 серпня 2018 року згідно з середнім курсом комерційних банків становить 560 000,00 грн, та зобов`язався повернути позику у визначений договором строк (пункт 1 договору позики).
Пунктом 3 договору позики визначено, що позика за цим договором є з нарахуванням відсотків, а саме: 4,5 % за перших три місяці терміну повернення позики, 5 % за четвертий та п`ятий місяці терміну повернення позики, 6 % за усі наступні місяці терміну повернення позики.
Відповідно до пункту 5.2. договору позики позичальник зобов`язаний повернути всю позику до 18 серпня 2021 року.
Позивач зазначав, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики між ним та відповідачем ОСОБА_2 17 серпня 2018 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Гордійчуком Б. І., зареєстрований за № 1938,
Згідно з пунктом 2 договору іпотеки на забезпечення виконання зобов`язань за основним договором іпотекодавець передає в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований на АДРЕСА_1 , загальною площею 64,3 кв. м, житловою площею 46,3 кв. м, та земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 0710200000:01:001:1543, яка призначена для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Вказував на те, що на виконання умов договору позики він здійснював такі платежі: 18 вересня 2018 року - 900,00 дол. США; 18 жовтня 2018 року - 900,00 дол. США; 19 листопада 2018 року - 900,00 дол. США; 20 грудня 2018 року - 700,00 дол. США; 07 березня 2019 року - 2 500,00 дол. США; 10 квітня 2019 року - 1 200,00 дол. США; 17 лютого 2020 року - 1 200,00 дол. США; 18 травня 2020 року - 1 200,00 дол. США; 17 липня 2020 року - 1 200,00 дол. США; 24 вересня 2020 року - 1 200,00 дол. США; 14 листопада 2020 року - 1 200,00 дол. США; 10 березня 2021 року - 5 600,00 дол. США; 18 червня 2021 року - 4 440,00 дол. США; 18 серпня 2021 року - 5 360,00 дол. США; 18 жовтня 2021 року - 3 920,00 дол. США.
Загалом ним на вимоги відповідача ОСОБА_2 сплачено 32 420,00 дол. США, що підтверджується письмовим розписками, написаними відповідачем.
Вважав, що відповідно до пункту 3 договору позики за весь період користування позикою він повинен був сплатити ОСОБА_2 15,5 % від суми позики.
Отже, на виконання умов договору позики, він повинен був сплатити відповідачу ОСОБА_2 20 000,00 дол. США основного боргу та 3 100,00 дол. США відсотків, що загалом становить 23 100,00 дол. США. Вказана сума була повністю сплачена відповідачу 18 червня 2021 року.
Зазначав, що відповідач, скориставшись тим, що він протягом тривалого часу хворів і лікувався за кордоном, не мав при собі розписок про повернення коштів і тому не міг підрахувати сплачену ним суму, продовжував вимагати та отримувати без жодної правової підстави від нього грошові кошти.
Загалом після 18 червня 2021 року ОСОБА_2 отримав від нього грошові кошти у розмірі 9 320,00 дол. США без достатньої правової підстави.
Вказував на те, що його представник ОСОБА_3 звертався в його інтересах до ОСОБА_2 з вимогою від 28 лютого 2023 року про виконання умов договору та повернення коштів, у якій просив надати розписку про припинення зобов`язання за договором позики від 17 серпня 2018 року, у зв`язку з його повним виконанням та припинення іпотеки, зареєстрованої на підставі договору іпотеки від 17 серпня 2018 року, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання та повернути позивачу ОСОБА_1 безпідставно сплачені кошти у розмірі 9 320,00 дол. США, однак відповідач жодним чином на цю вимогу не відреагував.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати припиненим зобов`язання за договором позики від 17 серпня 2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Гордійчуком Б. І. та зареєстрований за № 1937, у зв`язку з його повним виконанням; визнати припиненою іпотеку, зареєстровану на підставі договору іпотеки від 17 серпня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Гордійчуком Б. І. та зареєстрований за № 1938, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь безпідставно сплачені кошти у розмірі 9 320,00 дол. США, що згідно курсу Національного банку України становить 340 180,00 грн, а також понесені у справі судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Волинського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 вересня 2023 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору позики від 17 серпня 2018 року припиненим, та, відповідно, задоволення інших вимог ОСОБА_1 , які є похідними від позовної вимоги про визнання припиненим зобов`язання за договором позики.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги про неправильне тлумачення судом першої інстанції пункту 3 договору позики, апеляційний суд виходив із того, що положення цього пункту договору, які стосуються нарахування відсотків за користування позикою, є чіткими і зрозумілими і не можуть тлумачитися двозначно. Умови договору не містять положень про нарахування відсотків за весь період користування позикою у розмірі 15,5 % від суми позики, а навпаки передбачено сплату відсотків за кожен місяць у визначеному цим пунктом договору відсотковому розмірі. Покликання представника позивача, що договором передбачена відсоткова ставка 15,5 %, є його власним тлумаченням умов договору.
Також апеляційний суд вважав безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» процентна ставка за споживчим кредитом повинна обраховуватися у річних, а не за кожен місяць, оскільки до спірних правовідносин зазначений закон не застосовується, так як договір позики укладений між фізичними особами, тоді як вказане законодавство регулює правовідносини щодо споживчих договорів, укладених між юридичними та фізичними особами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Качмар І. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно трактували умови договору позики, а саме пункту 3 договору, не застосували до спірних правовідносин положення Закону України «Про захист прав споживачів» та Методики розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженої Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 20 липня 2017 року № 3238, а тому дійшли помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за договором позики.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі № 750/5173/17 (провадження № 61-16806св21), від 27 лютого 2019 року, у справі № 2-175/213/16-ц (провадження № 61-14202св18), від 09 березня 2023 року у справі № 695/2077/21 (провадження № 61-10040св22), від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21), від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22), від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), від 03 березня 2021 року у справі № 666/5104/15 (провадження № 61-11787св20), від 03 березня 2021 року у справі № 522/799/16-ц (61-2887св20), від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), від 05 серпня 2020 року у справі № 607/4397/15-ц (провадження № 61-16586св18); суд не дослідив зібрані у справі докази.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лященко С. О. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строку для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 серпня 2018 року між ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (позикодавець) укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Гордійчуком Б. І., та зареєстрований в реєстрі за № 1937.
Пунктом 1 договору позики передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передав позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 20 000,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 17 серпня 2018 року згідно середнього курсу комерційних банків становить 560 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути позику у визначений договором строк.
Позика передана позикодавцем позичальнику перед укладенням сторонами цього договору готівкою (пункт 2 договору позики).
Згідно з пунктом 3 договору позики, позика за цим договором є з нарахуванням відсотків, а саме: 4,5 % за перших три місяці терміну повернення позики; 5 % за четвертий та п`ятий місяці терміну повернення позики; 6 % за усі наступні місяці терміну повернення позики.
Сторони домовилися, що позичальник розпочне повернення позики з 18 вересня 2018 року і продовжуватиме повертати її щомісячними рівними частинами шляхом передачі готівки особисто позикодавцю (пункт 5 договору позики).
Починаючи із другого кожен наступний платіж має бути здійснений не пізніше 18 числа місяця, що йде за звітним. Позичальник зобов`язаний повернути всю позику до 18 серпня 2021 року. Повернення позики (її частини) підтверджується розпискою позикодавця (пункти 5.1 - 5.3 договору позики).
Відповідно до пунктів 10, 11 договору позики він вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10 цього договору, та визначається часом, достатнім для належного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.
На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором позики 17 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Гордійчуком Б. І. та зареєстрований у реєстрі за № 1938, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , загальною площею 64,3 кв. м, житловою площею 46,3 кв. м, та земельну ділянку площею 0,08 га, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: земельна ділянка АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710200000:01:001:1543 (пункт 2 договору іпотеки).
Відповідно до пункту 3 договору іпотеки правовстановлюючі документи на предмет іпотеки передаються ОСОБА_2 (іпотекодержателю) та повинні бути повернені іпотекодавцю у разі належного виконання ним у повному обсязі зобов`язання за основним договором.
Зазначений договір іпотеки, згідно з пунктом 25, вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов`язання за основним договором та додатковими угодами до нього.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Качмара І. О. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
Зобов`язання припиняється, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (статті 1049 ЦК України).
У справі, яка переглядається в касаційному порядку, суди встановили, щозгідно з умовами договору позики від 17 серпня 2018 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 у борг грошові кошти у розмірі 20 000,00 дол. США зі строком повернення до 18 серпня 2021 року щомісячними рівними частинами шляхом передачі готівки особисто позикодавцю.
Договором позики передбачено, що позичальник розпочне повернення позики з 18 вересня 2018 року і продовжуватиме повертати її щомісячними рівними частинами шляхом передачі готівки особисто позикодавцю. Позика за цим договором є з нарахуванням відсотків, а саме: 4,5 % за перших три місяці терміну повернення позики; 5 % за четвертий та п`ятий місяці терміну повернення позики; 6 % за усі наступні місяці терміну повернення позики.Повернення позики (її частини) підтверджується розпискою позикодавця.
На виконання умов договору позики позивач здійснив такі платежі:
18 вересня 2018 року - 900,00 дол. США;
18 жовтня 2018 року - 900,00 дол. США;
19 листопада 2018 року - 900,00 дол. США;
20 грудня 2018 року - 700,00 дол. США;
07 березня 2019 року - 2 500,00 дол. США;
10 квітня 2019 року - 1 200,00 дол. США;
17 лютого 2020 року - 1 200,00 дол. США;
18 травня 2020 року - 1 200 дол. США;
17 липня 2020 року - 1 200,00 дол. США;
24 вересня 2020 року - 1 200,00 дол. США;
14 листопада 2020 року - 1 200,00 дол. США;
10 березня 2021 року - 5 600,00 дол. США;
18 червня 2021 року - 4 440,00 дол. США;
18 серпня 2021 року - 5 360,00 дол. США;
18 жовтня 2021 року - 3 920,00 дол. США.
Всього ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 за договором позики 32 420,00 дол. США, із яких 28 420,00 дол. США відсотків за користування позикою, що підтверджується власноруч написаними ОСОБА_2 письмовими розписками.
При цьому ОСОБА_1 , сплачуючи відповідачу вказані грошові кошти, не робив останньому будь-яких зауважень чи заперечень з приводу того, що ці кошти ним були сплачені саме як відсотки за користування позикою. Після 18 червня 2021 року позивач продовжував сплачувати ОСОБА_2 кошти за договором позики.
Установивши, що ОСОБА_1 зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, що дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання договору позики від 17 серпня 2018 року припиненим, та, відповідно, задоволення інших вимог ОСОБА_1 , які є похіднимивід позовної вимоги про визнання припиненим зобов`язання за договором позики.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до необхідності власного тлумачення умов договору позики та норм матеріального права.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Качмаря Івана Остаповича залишити без задоволення.
Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 вересня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник