Постанова

Іменем України

31 березня 2022 року

м. Київ

справа № 158/139/21

провадження № 61-15851св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня № 1 міста Ківерці, гуманітарний відділ Ківерцівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 червня 2021 року у складі судді Поліщук С. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня № 1 міста Ківерці (далі - ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці) про визнання незаконними і скасування наказів та зобов`язання вчинити дії.

Позов обґрунтовано тим, що з 01 вересня 1997 року ОСОБА_1 працює в ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці на посаді вчителя музичного мистецтва. Із 18 квітня 1991 року він є інвалідом ІІ групи загального захворювання. У 2010 році, досягнувши пенсійного віку, продовжував працювати у вказаному навчальному закладі до 19 червня 2020 року за безстроковим трудовим договором, а, починаючи з 19 червня 2020 року, перебував у трудових відносинах за строковим трудовим договором. Зазначав, що наказом директора ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці від 30 серпня 2019 року № 114 «Про розподіл педагогічного навантаження у 2019/2020 навчальний рік» йому визначено педагогічне навантаження у кількості 9 навчальних годин, а в подальшому, наказом від 10 жовтня 2019 року № 46-к/тр «Про зміни в тарифікації педагогічних працівників», йому дораховано ще 1 годину, відповідно за які йому нараховувалась заробітна плата. У квітні 2020 року адміністрацією навчального закладу його попереджено про зміну істотних умов праці у зв`язку з прийняттям Закону України «Про повну загальну середню освіту», припинення дії укладеного з ним безстрокового трудового договору та укладення з ним договору строком на 1 (один) рік, на що 24 квітня 2020 року він надав свою згоду на укладення строкового трудового договору. Наказом директора ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці від 19 червня 2020 року № 22-к/тр «Про переведення на строковий трудовий договір ОСОБА_1 » його переведено на строковий трудовий договір строком на один рік, до 19 червня 2021 року. Наказом директора ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці від 03 червня 2020 року № 46 «Про педагогічне навантаження у 2020/2021 н. р.» йому надано 2 навчальні години, а в подальшому, наказом директора ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці від 28 серпня 2020 року № 77 «Про розподіл педагогічного навантаження у 2020/2021 н. р.», йому встановлено тижневе педагогічне навантаження у кількості 7 навчальних годин, у зв`язку з чим, починаючи з вересня 2020 року, відбулось зменшення його заробітної плати. З метою з`ясування причин та правової підстави зменшення йому кількості навчальних годин, 15 жовтня 2020 року він звернувся з приводу порушення його трудових прав із заявою до директора вказаного навчального закладу, 24 листопада 2020 року він звернувся зі скаргою на дії директора ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці до начальника Гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради, 23 листопада 2020 року він звернувся зі скаргою в управління Держпраці у Волинській області. Проведеними перевірками не встановлено порушень його трудових прав.

На підставі зазначеного ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив поновити строк на звернення до суду за захистом його порушених трудових прав; визнати незаконними та скасувати накази директора ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці від 03 червня 2020 року № 46 та від 28 серпня 2020 року № 77, зобов`язати уповноважену особу ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці відновити його порушені трудові права шляхом прийняття нового наказу про встановлення йому з 01 вересня 2020 року кількості навчальних годин (педагогічне навантаження) відповідно до статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту», з одночасним перерахунком розміру заробітної плати, починаючи з 01 вересня 2020 року, по день прийняття рішення судом; стягнути судові витрати у справі з відповідача.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 квітня 2021 року до участі у справі за клопотанням представника позивача залучено гуманітарний відділ Ківерцівської міської ради як співвідповідача.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 червня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був своєчасно повідомлений про зміну істотних умов праці, також в поновленні позивачу тижневого педагогічного навантаження у кількості 18 годин відмовлено, оскільки таке навантаження на 2020-2021 навчальний рік не було передбачене наказом від 28 серпня 2020 року № 77, і позивач такого навантаження не мав відповідно до робочого навчального плану та проведеної тарифікації педагогічних працівників.

Постановою Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що зменшення педагогічного навантаження позивача не є саме для нього зміною істотних умов праці, оскільки відбулося загальне зменшення кількості учнів школи та визначене педагогічне навантаження позивача є пропорційним до навантаження інших вчителів. На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наказ про зменшення педагогічного навантаження прийнято відповідачем із дотриманням вимог трудового законодавства і без порушення трудових прав ОСОБА_1 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Як підставу касаційного оскарження судових рішень, ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 559/321/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, заявник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема не досліджено зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник також вказує на те, що:

- зміна педагогічного навантаження є істотною зміною умов праці і відповідно до частини третьої статті 32 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України) про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменувань посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Натомість відповідач повідомив позивача про зміну ним істотних умов його праці вже по факту, шляхом повідомлення заявника про прийняті накази, а не про наміри їх прийняти;

- суд першої інстанції та апеляційний суд приходять до різних висновків щодо підстав для відмови у задоволенні позову з посиланням на різні/протилежні висновки Верховного Суду. Так, суд першої інстанції, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 559/321/16-ц, у своєму рішенні встановлює, що зменшення педагогічного навантаження є істотною зміною умов праці, але про такі зміни заявника було повідомлено з дотриманням законодавства, а суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги позивача, посилаючись у свою чергу на постанову Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 672/1174/16-ц, вказує на те, що зменшення педагогічного навантаження не є істотною зміною умов праці. При цьому, апеляційний суд, встановлюючи інші підстави для відмови у задоволенні позову ніж ті, які встановив суд першої інстанції, не змінює рішення суду першої інстанції щодо підстав відмови у позові;

- предмет, який викладає заявник у школі, - музичне мистецтво, навчальною програмою ані у 2019-2020, ані у 2020-2021 навчальних роках у 10-11 класах не передбачений. Якщо у 2020-2021 навчальному році немає 10 класу, то на кількість педагогічного навантаження позивача це не може вплинути, оскільки він і у 2019-2020 навчальному році у 10 класі музичне мистецтво не викладав, разом з тим мав педагогічне навантаження у кількості 10 начальних годин на тиждень, а нині - всього 7;

- з аналізу статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» випливає, що норма педагогічного навантаження позивача має бути не нижчою за 18 навчальних годин на тиждень, оскільки він працює на повну ставку. Менша кількість педагогічного навантаження може бути встановлена йому за його письмовою згодою, якої у нього ніхто на запитував. Відповідно встановлення йому семигодинного педагогічного навантаження є незаконним;

- оскаржувані накази мали би готуватися на бланках з підпорядкуванням навчального закладу гуманітарному відділу Ківерцівської міської ради, а не відділу освіти Ківерцівської районної державної адміністрації, що свідчить про порушення ведення діловодства директором навчального закладу, визнане гуманітарним відділом Ківерцівської міської ради у листі від 23 грудня 2020 року № Я-17/01-19, чому суди попередніх інстанцій не надали оцінки.

Станом на дату розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 158/139/21 із Ківерцівського районного суду Волинської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2021 року матеріали справи № 158/139/21 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанційустановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01 вересня 1997 року працював на посаді вчителя музики ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці на умовах безстрокового трудового договору, про що наявний запис у його трудовій книжці.

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , а також копії пенсійного посвідчення вбачається, що позивач є пенсіонером, інвалідом ІІ групи загального захворювання, отримує пенсію за віком.

Згідно з додатком до наказу директора ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці від 30 серпня 2019 року № 114 «Про розподіл педагогічного навантаження у 2019/2020 н. р.» ОСОБА_1 тижневе педагогічне навантаження визначено у кількості 9 навчальних годин.

Наказом директора ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці від 10 жовтня 2019 року № 46-к/тр «Про зміни в тарифікації педагогічних працівників» ОСОБА_1 додатково надано 1 годину тижневого педагогічного навантаження (факультативні заняття вчителя музичного мистецтва).

У квітні 2020 року директором ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці ОСОБА_1 направлений лист-попередження про зміну істотних умов праці у зв`язку з прийняттям Закону України «Про повну загальну середню освіту», відповідно до статті 32 КЗпП України, підпункту 2 пункту 2 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, а саме припинення укладеного з ним безстрокового трудового договору та укладення трудового договору строком на 1 рік. Також повідомлено, що у разі відмови від продовження роботи за строковим трудовим договором трудовий договір буде припинено на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України.

З копії наказу директора ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці від 03 червня 2020 року № 46 «Про педагогічне навантаження у 2020/2021 н. р.» вбачається, що згідно з рішенням комісії для проведення тарифікації педагогічних працівників у 2020/2021 н. р., на підставі комплектування штату педпрацівників, робочого навчального плану на 2020/2021 н.р., розподілено попередньо педагогічне навантаження між педпрацівниками школи, зокрема ОСОБА_1 попередньо визначено педнавантаження у кількості 2-х навчальних годин (музичне мистецтво у 3-4 класах).

03 червня 2020 року на засіданні комісії для проведення тарифікації педагогічних працівників в ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці попередньо здійснено розподіл годин інваріантної частини навчального плану між педагогічними працівниками навчального закладу у 2020-2021 н. р. (протокол від 03 червня 2020 року № 1), на підставі якого директором школи виданий відповідний наказ.

Наказом директора ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці від 19 червня 2020 року № 22-к/тр «Про переведення на строковий трудовий договір ОСОБА_1 », на підставі Закону України «Про повну загальну середню освіту», відповідно до статті 32 КЗпП України, позивача переведено на строковий трудовий договір строком на один рік, із 19 червня 2020 року по 19 червня 2021 року.

Із цим наказом ОСОБА_1 ознайомлений 23 червня 2020 року, про що свідчить його підпис.

З копії акта від 23 червня 2020 року вбачається, що комісія у складі директора школи Люшук С. Ф., заступника директора з навчальної роботи Маховської В. В. та секретаря школи Павелко Ж. В., склали даний акт про те, що ОСОБА_1 17 червня 2020 року ознайомився із наказом від 03 червня 2020 року № 46 «Про педагогічне навантаження у 2020/2021 н.р.», проте поставити свій підпис про ознайомлення з наказом відмовився. Дану обставину в суді першої інстанції підтвердив і сам позивач.

Згідно з додатком № 1 до наказу директора ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці від 28 серпня 2020 року № 77 «Про розподіл педагогічного навантаження у 2020/2021 н. р.» ОСОБА_1 - вчителю музичного мистецтва визначено тижневе педагогічне навантаження у кількості 7 навчальних годин. Даний наказ був виданий на підставі рішення засідання комісії для проведення для проведення тарифікації педагогічних працівників в ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці(протокол від 28 серпня 2020 року № 2). Як вбачається із навчального плану на 2020-2021 навчальний рік вивчення музичного мистецтва становить 7 годин, які і було надано позивачу.

Відповідно до акта від 02 вересня 2020 року, складеного комісією ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. КіверціОСОБА_1 ознайомлений із наказом від 28 серпня 2020 року № 77 «Про розподіл педагогічного навантаження у 2020/2021 н. р.», проте свій підпис поставити відмовився.

Причиною зменшення тижневого педагогічного навантаження вчителя музичного мистецтва ОСОБА_1 стало зменшення класів - комплектів з 12-ти у 2019-2020 н. р. до 10-ти у 2020-2021 н. р., зменшення кількості навчальних годин за предметом музичне мистецтво, що підтверджується навчальним планом ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерціу 2020-2021н. р., затвердженим директором ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. КіверціЛюшук С. Ф.

Відповідно до підпункту 2.1.19 колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці на 2018-2022 роки, попередній розподіл навчального навантаження на наступний рік проводиться в кінці поточного навчального року, про що повідомляється працівникам.

Згідно з підпунктом 2.1.18 колективного договору передавання уроків з окремих предметів у початкових класах, в т. ч. уроків іноземної мови, фізичної культури, музичного мистецтва, інформатики, лише спеціалістам за наявності об`єктивних причин, забезпечуючи при цьому оплату праці відповідно до діючого законодавства та інструкцій щодо обчислення заробітної плати, та обов`язкової згоди учителів початкових класів.

Підпунктом 2.1.26 колективного договору визначено, що згідно з чинним законодавством жінкам, які перебувають у відпустці по догляду за дітьми до 3-х років (до 6-ти років згідно зі статтею 179 КЗпП України), щорічно визначати обсяг педагогічного навантаження в розмірі, який вони мали до виходу у відпустку по догляду за дитиною. Вносити прізвища жінок, які перебувають у згаданих відпустках, до тарифікаційних відомостей на початок кожного навчального року з визначенням відповідного навантаження і заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2.1.29 колективного договору при встановленні вчителям навчального навантаження на новий навчальний рік дотримуватися принципу наступності роботи, викладання предметів у класах і групах.

Згідно з копіями відповідей на письмові звернення ОСОБА_1 до гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради від 03 листопада 2020 року № 85/01-29/20, від 16 грудня 2020 року № 99/01-29/2-20/, від 23 грудня 2020 року № я-17/01-19 порушень трудового законодавства при розподілі тижневого педагогічного навантаження між педагогічними працівниками ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці, з якою він перебуває у трудових відносинах, перевіркою не встановлено.

Відповідно до акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, від 16 грудня 2020 року № ВЛ 1975/399 АВ, проведеного головним державним інспектором управління Держпраці у Волинській області Мосур М. О. на підставі звернення ОСОБА_1 з приводу зменшення його тижневого педагогічного навантаження на посаді вчителя музичного мистецтва, проведено інспекційне відвідування в ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці, яким встановлено, що зменшення педагогічного навантаження відбулось внаслідок зменшення класів-комплектів з 12 у 2019-2020 н. р. до 10 у 2020-2021 н. р., що вбачається із затвердженого навчального плану школи на 2020-2021 н. р. За результатами даної перевірки порушень вимог чинного трудового законодавства відповідачем по відношенню до позивача не встановлено.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 29 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Статтею 25 Закону України «Про загальну середню освіту» передбачено, що педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності - час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу.

Педагогічне навантаження вчителя включає 18 навчальних годин протягом навчального тижня, що становлять тарифну ставку.

Розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому навчальному закладі затверджується його керівником.

Зменшення педагогічного навантаження є наслідком зміни режиму роботи вчителя, і як наслідок - відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог частини третьої статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 559/321/16.

Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що зменшення встановленого законом педагогічного навантаження ОСОБА_1 було зумовлене реальними змінами в організації праці школи (зменшення кількості класів у 2019-2020 роках та зменшення кількості навчальних годин за предметом «музичне мистецтво»), про які він був повідомлений з дотриманням вимог частини третьої статті 32 КзПП України, і, незважаючи на таку зміну істотних умов праці, продовжив працювати у новому навчальному році, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів директора школи про педагогічне навантаження між педагогічними працівниками (щодо ОСОБА_1 ).

Доводи касаційної скарги про те, що роботодавець повідомив позивача про зміну істотних умов праці лише постфактум, шляхом повідомлення заявника про прийняті накази, а не про наміри їх прийняти, спростовуються матеріалами справи, зокрема тим, що з оскаржуваним наказом директора ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці від 03 червня 2020 року № 46 «Про педагогічне навантаження у 2020-2021 н. р.» про попереднє розподілення педагогічного навантаження між педагогічними працівниками закладу у 2020-2021 навчальному році, відповідно до якого за ОСОБА_1 було закріплено 2 години (музичне мистецтво 3-4 класи), позивач був ознайомлений 17 червня 2020 року, про що свідчить акт комісії від 23 червня 2020 року про відмову ОСОБА_1 поставити підпис про ознайомлення з ним (а. с. 26), а також сама письмова заява позивача до директора ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці від 23 червня 2020 року із приводу цього наказу (а. с. 25).

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, оскаржуваний наказ за своїм змістом є повідомленням позивача про зміну істотних умов праці, тим документом, яким фактично попереджено ОСОБА_1 про зміну його навантаження з нового навчального року. При цьому, позивач погодився із такими умовами, оскільки згідно з наказом директора ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці від 19 червня 2020 року № 22-к/тр ОСОБА_1 , на підставі його заяви, переведено на строковий трудовий договір, строком на один рік.

Окрім цього, ОСОБА_1 був ознайомлений і з оскаржуваним наказом директора ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці від 28 серпня 2020 року № 77, про що свідчить акт комісії від 02 вересня 2020 року про відмову ОСОБА_1 від підписання зазначеного наказу (а. с. 31), яким (разом із додатком 1) затверджений педагогічний розподіл навантаження вчителів у 2020-2021 навчальному році між педпрацівниками цього навчального закладу і відповідно до якого за ОСОБА_1 було закріплено вже 7 годин тижневого навантаження.

Зміна педагогічного навантаження, що викликано зменшенням кількості класів та відповідно вплинуло на тижневе навантаження вчителів, є об`єктивною передумовою для зміни умов праці позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції та апеляційний суд прийшли до різних висновків щодо підстав для відмови у задоволенні позову з посиланням на різні/протилежні висновки Верховного Суду, не приймаються, оскільки зводяться до незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи та оцінкою ними доказів. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Окрім цього, фактичні обставини у справах, на які посилається заявник, відрізняються від тих, що установлені судами у цій справі, яка переглядається в касаційному порядку. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так, у справі № 559/321/16, на яку посилався суд першої інстанції, судами установлено, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про попередження позивачки не менш як за два місяці про зміну істотних умов праці, а також надання позивачкою згоди на такі зміни, що істотно відрізняється від обставин, установлених у цій справі, яка переглядається в порядку касаційного провадження, оскільки зменшення педагогічного навантаження позивача за спірних обставин відбулось із дотриманням трудового законодавства.

Отже, висновки суду першої інстанції не суперечать правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній у касаційній скарзі постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 559/321/16 (провадження № 14-367цс18), щодо того, що зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи вчителя, і як внаслідок - відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог пункту 3 статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці.

У справі № 672/1174/16-ц, на яку посилався апеляційний суд, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу, відновлення педагогічного навантаження, а тому колегія суддів Верховного Суду не вважає таке посилання суду апеляційної інстанції помилковим. Заявником не враховано, що у справі № 672/1174/16-ц суд установив, що зменшення педагогічного навантаження позивача не є зміною істотних умов праці, оскільки відбулося загальне зменшення кількості учнів школи та визначене педагогічне навантаження позивача є пропорційним до навантаження інших вчителів, та дійшов висновку про те, що наказ про зменшення педагогічного навантаження прийнято відповідачем із дотриманням вимог трудового законодавства і без порушення трудових прав позивача. Окрім цього, посилання апеляційного суду на те, що зменшення педагогічного навантаження позивача не є саме для нього зміною істотних умов праці, не вплинуло на правильність висновку апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог та необхідність залишення без змін рішення суду першої інстанції, й не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Доводи касаційної скарги про те, що музичне мистецтво не було перебачено навчальною програмою у 10-11 класах ні у 2019-2020 навчальному році, ні у 2020-2021 навчальному році, відповідно, на думку заявника, якщо у 2020-2021 навчальному році немає 10 класу, то на кількість його педагогічного навантаження це не може вплинути, зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що згідно з приписом статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій з`ясовували зазначене питання на підставі наданих сторонами доказів. Окрім того, причина зменшення педагогічного навантаження заявника не є предметом спору у цій справі, а сам позивач, як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, погодився із зміною істотних умов його праці та продовжив працювати на посаді вчителя музичного мистецтва.

Посилання на те, що оскаржувані накази оформлені навчальним закладом не на тому бланку, не приймаються, оскільки у цьому випадку недотримання правил діловодства не може бути підставою для скасування оскаржуваних наказів, зміст яких (в частині щодо ОСОБА_1 ) з підстав, зазначених у позовній заяві, не суперечить законодавству. Окрім цього, у відповіді гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради від 23 грудня 2020 року № я-17/01-19 (а. с. 39) на звернення ОСОБА_1 зазначено про те, що директору ЗОШ І-ІІІ ступеня № 1 м. Ківерці вказано на порушення вимог ведення ділової документації.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що інші позовні вимоги заявника також не підлягають задоволенню, оскільки носять похідний характер, у тому числі немає правових підстав щодо поновлення позивачу тижневого педагогічного навантаження у кількості 18 годин, оскільки таке навантаження на 2020-2021 навчальний рік не було передбачене наказом від 28 серпня 2020 року № 77, і позивач такого навантаження не мав відповідно до робочого навчального плану та проведеної тарифікації педагогічних працівників, у свою чергу, якщо працівник не виконував певний обсяг роботи, то підстави для її оплати відсутні.

Наведені у касаційній скарзі позивача доводи є аналогічними із доводами його позовної заяви та апеляційної скарги, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваних судових рішень, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, переоцінки доказів у справі, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, чи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовими рішеннями.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик