ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 158/1811/22

провадження № 51-1029км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

засудженого ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 вересня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030590000360, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз - 20 квітня 2015 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна, звільнений 10 березня 2020 року умовно-достроково з невідбутим строком 8 місяців 14 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Короткий зміст історії справи

За вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 вересня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Стягнуто процесуальні витрати, а також вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року вирок районного суду залишено без змін.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, орієнтовно в першій декаді червня місяця 2022 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), будучи на неогородженої території житлового будинку АДРЕСА_2 , умисно, шляхом вибиття дерев`яних дошок з тильної сторони господарської споруди, зробив отвір, через який проник у приміщення сараю. У подальшому реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, в умовах воєнного стану, умисно, повторно, таємно здійснив крадіжку запчастин до транспортного засобу марки ИЖ-49, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 11006,07 грн.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, порушує питання про зміну оскаржених судових рішень у зв`язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність судами через незастосування положення ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість.

Свої доводи мотивує тим, що суди належним чином не врахували конкретних обставин кримінального провадження, обставин, які пом`якшують покарання, дані про його особу: одружений та має на утриманні малолітню дитину, що у свої сукупності, на його думку, давало судам підстави для звільнення його відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.

У судовому засіданні засуджений підтримав подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються судовий розгляд було проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Мотиви Суду

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судами через незастосування положення ст. 75 КК України при призначенні йому покарання є такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК України означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

За правилами ст. 75 КК України у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, районний суд, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, за результатами перегляду вироку щодо ОСОБА_6 дотримався наведених вимог матеріального права.

Обираючи останньому покарання, врахував: дані про особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності у тому числі за вчинення корисливих злочинів, що свідчить про сталість злочинної поведінки та не бажання дотримуватися правил та норм поведінки у суспільстві, за місцем проживання характеризується задовільно, має на утриманні малолітню дитину, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання визнано - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування шкоди, обставин, що обтяжують покарання - не встановлено.

Урахувавши всі обставини, які за законом мають правове значення, районний суд, дотримуючись принципу індивідуалізації та, виходячи з особливостей конкретних обставин кримінального правопорушення, враховуючи також систематичність його злочинної діяльності, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, дійшов правильного висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі за ч. 4 ст. 185 КК України у мінімальних межах санкції вказаної статті та не встановив підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в межах поданої апеляційної скарги засудженого, надала відповіді на всі доводи скарги, погодилась з призначеним судом першої інстанції покаранням та також не встановила підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, зазначивши, що виправлення ОСОБА_6 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, приймаючи своє рішення в частині призначеного засудженому покарання, діяв в межах своїх дискреційних повноважень.

Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується з вказаним рішенням судів щодо відсутності підстав для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України, тому касаційні доводи засудженого в цій частині є безпідставні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У даному кримінальному провадженні суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженому покарання, яке він має відбувати реально.

Судові рішення в частині призначеного засудженому покарання без застосування положень ст. 75 КК України належним чином мотивовані й відповідають вимогам статей 370 419 КПК України.

Призначене засудженому ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам

ст. ст. 50 65 КК України. Таке покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не допущено, призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, а тому касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 вересня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3