ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 158/536/24
провадження № К/990/22949/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Калинюка Романа Степановича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Носа С. П., суддів: Кухтея Р. В., Шевчук С. М.
І. Суть спору
1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (далі - УДМС України в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 03 лютого 2024 року про примусове видворення з України.
2. На обґрунтування позову зазначає, що у лютому 2013 року прибув на постійне проживання в Україну ( АДРЕСА_1 ), а після окупації рф АР Крим - переїхав на постійне місце проживання на материкову частину України. За час перебування на території України позивач набув міцних соціальних зв`язків, одружений на громадянці України, має двоє малолітніх дітей громадян України, має місце роботи, офіційні доходи та сплачує податки в Україні.
Стверджує, що займає активну громадянську позицію на боці України щодо повномасштабного вторгнення рф на територію України, стосовно позивача відсутні кримінальні обвинувачення.
Позивач зазначає, що за час перебування на території України не здійснював жодних правопорушень законодавства України, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався.
Вказує, що на підставі рішення Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) від 27 грудня 2019 року № 472-19 позивача визнано особою, яка потребує додаткового захисту у зв`язку з чим видано посвідчення серії НОМЕР_1 терміном дії до 27 грудня 2024 року.
Зазначає, що 14 грудня 2023 року рішенням ДМС України ОСОБА_1 позбавлено додаткового захисту, у зв`язку з чим останній оскаржив вказане рішення в судовому порядку.
Позивач наголошує, що на виконання частини четвертої статті 12 Закону України від 08 липня 2011 року № 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон № 3671-VI) 23 січня 2024 року ОСОБА_1 видано довідку № 014120 про звернення за захистом в Україні, яка дійсна до 23 квітня 2024 року, що, на думку позивача, свідчить про його законне перебування на території України.
Однак, 03 лютого 2024 року УДМС України в Івано-Франківській області прийнято рішення відповідачем прийнято рішення про примусове видворення з України.
Вважаючи вказане рішення УДМС України в Івано-Франківській області протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про скасування рішення УДМС України в Івано-Франківській області від 03 лютого 2024 року про примусове видворення з України.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Відповідно до рішення ДМС України від 27 грудня 2019 року № 472-19 громадянина російської федерації ОСОБА_1 визнано особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
4. 14 грудня 2023 року рішенням ДМС України № 233-23 позивача позбавлено додаткового захисту.
5. Позивач оскаржив зазначене рішення в судовому порядку. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 420/37310/23 відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення № 233-23 від 14 грудня 2023 року про позбавлення ОСОБА_1 додаткового захисту.
6. 23 січня 2024 року ДМС України відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 3671-VI видано ОСОБА_1 довідку про звернення за захистом в Україні № 014120, яка дійсна до 23 квітня 2024 року.
7. 03 лютого 2024 року УДМС в Івано-Франківській області прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 / ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
8. На підставі рішення УДМС в Івано-Франківській області від 03 лютого 2024 року позивача поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території Україні.
9. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2024 року у справі № 344/2008/24 громадянина російської федерації ОСОБА_1 затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
10. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі № 420/37310/23 визнано протиправним та скасовано рішення ДМС України про позбавлення позивача додаткового захисту від 14 грудня 2023 року № 233-23.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
11. Ківерцівський районний суд Волинської області рішенням від 20 березня 2024 року позов задовольнив.
11.1. Визнав протиправним та скасував рішення УДМС в Івано-Франківській області від 03 лютого 2024 року про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія Закону № 3671-VI, а тому у відповідача не було законних підстав для застосування норм Закону України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI) та прийняття спірного рішення про примусове видворення з території України.
13. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 травня 2024 року скасував рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 березня 2024 року та ухвалив нове, яким в позові відмовив.
14. Вказану постанову суд апеляційної інстанції прийняв з огляду на зміст оскаржуваного рішення, де УДМС в Івано-Франківській області не встановлено обставин, передбачених статтями 30, 31 Закону № 3773-VI, які забороняють примусове видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , або таких, які б свідчили, що після повернення до країни громадянської належності можуть бути порушені його основні права та свободи у відповідності до критеріїв Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року та Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 1984 року.
При цьому, врахувавши постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 344/2008/24 за позовом УДМС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, суд апеляційної інстанції зазначив, що 02 лютого 2024 року працівниками управління міграційного контролю УДМС в Одеській області проведено профілактичний захід у вигляді перевірки місця перебування (проживання) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами перевірки було встановлено, факт надання недостовірних відомостей або переховування від органів влади України. 03 лютого 2024 року до УДМС в Івано-Франківській області надійшло інформування від Державного бюро розслідувань (лист № 10-3-04-01-2964 від 02.02.2024 року) в якому вказано, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у січні 2019 року нелегально перетнув російсько-український кордон, потрапивши до України, і на даний час фактично знаходиться на території Івано-Франківської області. Також, у вказаному інформуванні зазначено, що діяльність громадянина російської федерації ОСОБА_1 становить загрозу національній безпеці України та негативно впливає на міжнародний імідж України. 03 лютого 2024 року працівниками УДМС в Івано-Франківській області спільно зі співробітниками ДБР України виявлено в Івано-Франківській області в с. Поляниця Надвірнянського району та доставлено до УДМС в Івано-Франківській області в м. Івано-Франківську громадянина російської федерації ОСОБА_1 / ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою з`ясування правових підстав його перебування на території України та проведення відповідної перевірки.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність спірного рішення УДМС в Івано-Франківській області від 03 лютого 2024 року про примусове видворення позивача з України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. Представник позивача - адвокат Калинюк Роман Степанович подав касаційну скаргу на вказане судове рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його постанову, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
Так, автор касаційної скарги покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статті 30 Закону № 3773-VI у взаємозв`язку з положеннями статей 10, 14 Закону № 3671-VI, з урахуванням обставин, установлених у цій справі.
16. Верховний Суд ухвалою від 02 липня 2024 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Калинюка Р. С. на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
20. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон № 3773-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
21. Визначення нелегального мігранта міститься у статті 1 Закону № 3773-VI та означає іноземця або особу без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в України, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
22. При цьому в силу частини першої статті 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
23. Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 3773-VI строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
24. Частиною першою статті 30 Закону № 3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України.
Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.
25. Приписами частини п`ятої статті 30 Закону № 3773-VI обумовлено, що рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім рішень, прийнятих органами охорони державного кордону, що виконуються такими органами. Контроль за правильністю і своєчасністю виконання рішення про примусове видворення здійснює орган, який прийняв таке рішення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, службова особа якого супроводжувала іноземця та особу без громадянства, яку примусово видворено за рішенням органу Служби безпеки України, інформує такий орган про виконання рішення про примусове видворення.
26. При цьому частиною восьмою статті 30 Закону № 3773-VI визначено, що положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
27. Разом з цим за приписами статті 31 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
28. Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначає Закон № 3671-VI.
29. Додатковий захист, в розумінні пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI, є форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, зазначених у пункті 13 частини першої цієї статті.
30. Згідно з частиною шостою статті 10 Закону № 3671-VI іноземець або особа без громадянства визнаються біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, та вважаються такими, які постійно проживають в Україні з моменту прийняття рішення про визнання їх біженцями або які безстроково на законних підставах перебувають на території України.
31. Приписами частини четвертої статті 12 Закону № 3671-VI передбачено, що у разі якщо особа або її законний представник оскаржує рішення в судовому порядку, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні.
32. Визначення довідки про звернення за захистом в Україні міститься у статті 1 Закону № 3671-VI та означає документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов`язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.
33. Відповідно до статті 14 Закону № 3671-VI особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов`язки, як і громадяни України, крім випадків, установлених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Особи, яких визнано біженцями в Україні, вважаються такими, які постійно проживають в Україні, з дня прийняття рішення про визнання їх біженцями.
Особи, яких визнано особами, які потребують додаткового захисту, вважаються такими, які безстроково на законних підставах перебувають на території України.
VI. Позиція Верховного Суду
34. З аналізу наведених правових норм висновується, що процедурі видворення іноземця або особи без громадянства передує прийняття компетентним органом рішення про його примусове повернення, яке може бути оскаржено до суду.
35. При цьому рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону № 3671-VI.
36. Так, вказаний Закон № 3671-VI визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні.
Статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту надається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, іноземця або особи без громадянства біженцем, та підтверджує законність перебування особи на території України.
37. Своєю чергою з аналізу частини першої статті 30 Закону № 3773-VІ висновується, що рішення про примусове видворення з України ухвалюється компетентним органом стосовно іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.
38. У справі, що розглядається, позивач оскаржує рішення УДМС в Івано-Франківській області від 03 лютого 2024 року про примусове видворення його з України, вказуючи на наявність документального підтвердження законного його перебування на території України та, фактично, поширення на нього дії Закону № 3671-VI під час ухвалення відповідачем оскаржуваного рішення.
39. Отже, у цій справі спірним є питання наявності/відсутності у позивача законних підстав для перебування на території України під час ухвалення УДМС в Івано-Франківській області рішення про примусове видворення його з України.
40. Так, строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
41. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до рішення ДМС України від 27 грудня 2019 року № 472-19 громадянина російської федерації ОСОБА_1 визнано особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
14 грудня 2023 року рішенням ДМС України № 233-23 позивача позбавлено додаткового захисту, яке останній оскаржив в судовому порядку.
42. Як уже зазначалось, відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 3671-VI у разі якщо особа або її законний представник оскаржує рішення в судовому порядку, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні.
43. Таким чином, 23 січня 2024 року ДМС України, враховуючи наведені приписи законодавства, видала ОСОБА_1 довідку про звернення за захистом в Україні № 014120, яка дійсна до 23 квітня 2024 року.
44. В подальшому, 03 лютого 2024 року УДМС в Івано-Франківській області прийнято рішення про примусове видворення позивача з України, яке і є предметом спору у цій справі.
45. Наведене свідчить, що УДМС в Івано-Франківській області ухвалено рішення про примусове видворення позивача з України під час дії довідки про звернення за захистом в Україні № 014120.
46. Варто зауважити, що з визначення довідки про звернення за захистом в Україні, яке міститься у статті 1 Закону № 3671-VI висновується, що така довідка є документом, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов`язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.
47. Отже, довідка про звернення за захистом в Україні фактично засвідчує законність перебування особи на території України, що суперечить приписам статті 30 Закону № 3773-VI, в якій йдеться про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, що перебувають на території України без законних та це підстав.
48. Відмовляючи в позові, апеляційний суд врахував обставини справи № 344/2008/24 за позовом УДМС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
49. Так, у справі № 344/2008/24 УДМС в Івано-Франківській області звернулося 05 лютого 2024 року з позовом до уродженця та громадянина російської федерації ОСОБА_1 про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців.
50. Наведене свідчить, що вказаний позов, як це передбачено приписами статті 289 КАС України, виник після ухваленого 03 лютого 2024 року рішення УДМС в Івано-Франківській області про примусове видворення позивача з України, та повністю відповідає процесуальним вимогам вказаної статті КАС України.
51. Натомість варто звернути увагу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі № 420/37310/23, яким визнано протиправним та скасовано рішення ДМС України про позбавлення позивача додаткового захисту № 233-23 від 14 грудня 2023 року. Вказане судове рішення набрало законної сили.
52. Варто зауважити, що саме у зв`язку з оскарженням рішення ДМС України про позбавлення позивача додаткового захисту № 233-23 від 14 грудня 2023 року відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 3671-VI ДМС України 23 січня 2024 року видано ОСОБА_1 довідку про звернення за захистом в Україні № 014120, яка дійсна до 23 квітня 2024 року.
53. За таких обставин та правового врегулювання Верховний Суд дійшов висновку про протиправність рішення УДМС в Івано-Франківській області від 03 лютого 2024 року про примусове видворення позивача з України, адже довідка про звернення за захистом в Україні є документом, що засвідчує законність перебування особи на території України на термін її дії та унеможливлює прийняття рішення про примусове видворення в цей період.
54. При цьому у зв`язку з набранням законної сили судового рішення у справі № 420/37310/23 фактично діє рішення ДМС України від 27 грудня 2019 року № 472-19, яким позивача визнано особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, що також у випадку, що склався у цій справі, вказує на застосування приписів частини восьмої статті 30 Закону № 3773-VI, тобто заборону примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону № 3671-VI.
55. Отже, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги.
56. Восьмий апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.
57. З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року підлягає скасуванню, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 березня 2024 року - залишенню в силі.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калинюка Романа Степановича задовольнити.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі № 158/536/24 скасувати.
3. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 березня 2024 року у справі № 158/536/24 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська