ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 156/4766/21

провадження № 61-15464 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник ОСОБА_3 - адвокат Романюк Леонід Сергійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Романюка Леоніда Сергійовича,

про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2023 року у складі судді Волкової Ю. Ф. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2021 року.

Додатковим рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області

від 13 липня 2023 року заяву представника ОСОБА_3 - адвоката

Романюка Л. С., задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_3 65 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти заяви відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2023 року та додаткове рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2023 року скасовано

та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано

від ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 9,8062 га, кадастровий номер 0710400000:15:008:0108,

яка розташована по АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати

по сплаті судового збору по 14 414,50 грн із кожного.

Додатковою постановою Волинського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу по 40 493,06 грн

із кожного.

Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Романюка Л. С., задоволено. Постанову Волинського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року, додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року скасовано, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2023 року, додаткове рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області

від 13 липня 2023 року залишено в силі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 22 700,00 грн судового збору. Заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Романюка Л. С., про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

У березні 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Романюк Л. С., звернувся до Верховного Суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просить вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_3 у суді апеляційної (32 500,00 грн) та касаційної (35 000,00 грн) інстанцій. Заявник просить також поновити йому строк для подання відповідної заяви.

Заява мотивована тим, що за результатом касаційного перегляду судових рішень

у вказаній справі Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_3 , скасував судові рішення суду апеляційної інстанції та залишив у силі судові рішення суду першої інстанції. Тобто по суті спору у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у вказаній справі оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР)

14 березня 2024 року. Саме з цього часу ОСОБА_3 дізнався про ухвалене Верховним Судом судове рішення, а тому наявні підстави для поновлення йому строку на подання відповідної заяви.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 зазначав про те, що він користується правничою допомогою адвоката, просив вирішити питання понесених ним судових витрат,

як зі сплати судового збору, так і витрати на правничу допомогу, вказавши розмір відповідних витрат.

Верховний Суд вищевказаною постановою залишив без розгляду заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Романюка Л. С., про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Разом із цим, у касаційній скарзі заявник указав про понесення ним відповідних витрат, а в силу вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України докази понесення цих витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,

що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат на правничу допомогу, зокрема: 32 500,00 грн у суді апеляційної інстанції, 35 000,00 грн у суді касаційної інстанції, погоджений сторонами

у додатковій угоді від 23 жовтня 2023 року до договору про надання правової допомоги від 14 липня 2021 року, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатським бюро «Леонід Романюк», та підтверджується підписаним сторонами договору актом приймання-передачі наданих послуг від 16 березня 2024 року. Ця сума

є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи.

Заявником надано докази отримання ОСОБА_1 цієї заяви разом

із додатками в електронному кабінеті системи «Електронний суд».

Щодо поновлення строку

Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду,

крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною третьою статті 127 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Встановлено, що постанову Верховного Суду від 28 лютого 2024 року зареєстровано в ЄДРСР та забезпечено надання загального доступу 14 березня 2024 року. Відповідну заява надійшла до Верховного Суду 18 березня 2024 року.

Перевіривши доводи заявника про поновлення строку на подання заяви

про розподіл судових витрат, Верховний Суд вважає їх обґрунтованими, а тому наявні підстави для поновлення процесуального строку.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 20 грудня 2023 року у справі № 753/2677/21 (провадження № 61-13008св22), від 21 лютого 2024 року у справі № 947/26932/20 (провадження № 61-10758св23).

Щодо заяви про стягнення витрат на правничу допомогу

Вивчивши матеріали цивільної справи та вищевказану заяву представника

ОСОБА_3 , Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати

на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво)

та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник

(частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю

або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні

для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва

та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі

про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених

цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи

для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом,

що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат

на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами

(стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору

та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані

з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи

або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані

з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги

на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,

які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається

без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи

та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу

за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року

у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження

№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження

№ 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження

№ 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року колегія суддів залишила

без розгляду заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Романюка Л. С.,

про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вказавши,

що заявником касаційної скарги не обґрунтовано відповідне клопотання,

не надано доказів на підтвердження понесення витрат та їх розміру, а клопотання не відповідає вимогам статей 137 141 ЦПК України.

Разом із цим, про сам факт понесення витрат на правничу допомогу та фактично про орієнтовний їх розмір заявником указано відповідно до вимог процесуального закону (а. с. 1-16, т. 5).

Станом на день ухвалення вказаної постанови інших заяв та доказів

на підтвердження остаточного розміру витрат на правничу допомогу

до Верховного Суду не надійшло.

Верховний Суд ураховує, що адвокатське бюро «Леонід Романюк»надавало ОСОБА_3 правничу допомогу при розгляді даної справи, зокрема у суді касаційної інстанції, що підтверджено належними та допустимими доказами.

ОСОБА_3 фактично виграв справу, так Верховний Суд залиш у силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції, склав 35 000,00 грн (гонорар), що погоджено сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг від 16 березня 2024 року. У вказаному акті сторони підтвердили факт надання правничої допомоги та зазначили, що вони

не мають зауважень та скарг одна до одної стосовно надання відповідних послуг.

При цьому позивач отримав указану заяву.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді

до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено

за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання

є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими,

що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Питання гонорару та рахунків визначено сторонами у вищевказаних додаткових угодах до договорів про надання правової допомоги, клієнти прийняли

від адвокатського об`єднання відповідні послуги за актами приймання-передачі, сплатили їхню вартість.

Таким чином, заявником надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді касаційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено,

що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи

та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З урахуванням наведеного, вищевказаних висновків Верховного Суду та правових висновків Великої Палати Верховного Суду з указаного процесуального питання, понесені ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у суді касаційної інстанції підлягають стягненню з позивача.

При цьому позивач не подав до Верховного Суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

У пунктах 150-151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) вказано,

що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу має бути належним чином мотивовано.

Загальні заперечення щодо заяви про розподіл витрат на правничу допомогу

не можуть бути правовою підставою для зменшення розміру цих витрат,

так як принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами,

а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

Разом із цим, заявник просить стягнути з позивача на його користь витрати

на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд уважає, що правові підстави для задоволення заяви у цій частині відсутні, так як у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 не обґрунтував належним чином відповідне клопотання, не надав суду апеляційної інстанції докази понесення таких витрат, їх розміру.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 указав про загальний розмір витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції (а. с. 69-81, т. 3), проте в подальшому не обґрунтував відповідне клопотання, не надав доказів

на підтвердження понесення відповідних витрат та їх розміру, що не відповідає вимогам статей 137 141 ЦПК України..

Верховний Суд, з урахуванням наведеного, вважає за можливе задовольнити частково заяву представника ОСОБА_3 та ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 35 000,00 грн витрат

на правничу допомогу.

Такі висновки узгоджуються з вищевказаною сталою судовою практикою Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частини друга, третя статті 270 ЦПК України).

Керуючись статтями 137 141 270 271 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Романюка Леоніда Сергійовича, про поновлення строку на подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити.

Поновити представнику ОСОБА_3 - адвокату Романюку Леоніду Сергійовичу, строку на подання заяви.

Заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Романюка Леоніда Сергійовича, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції

у розмірі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець