ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа №160/10446/23

адміністративне провадження № К/990/9270/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/10446/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року (головуючий суддя: Головко О.В., судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І.)

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неприйнятті рішення та невиплаті грошового забезпечення полоненого військовослужбовця ОСОБА_2 законному представнику його малолітніх дітей ОСОБА_1 ;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виплату грошового забезпечення полоненого військовослужбовця ОСОБА_2 законному представнику його малолітніх дітей ОСОБА_1 з дня захоплення ОСОБА_2 у полон - з 2квітня 2022 року та до дня його звільнення із полону;

- зобов`язати військову частини НОМЕР_1 виплачувати щомісяця грошове забезпечення полоненого військовослужбовця ОСОБА_2 законному представнику його малолітніх дітей ОСОБА_1 з дня захоплення ОСОБА_2 у полон - з 2 квітня 2022 року та до дня його звільнення із полону.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 27 жовтня 2023 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_1 від 22 грудня 2022 року. Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 грудня 2022 року у встановленому порядку, за наслідками розгляду прийняти рішення. В решті позовних вимог відмовив.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою від 6 лютого 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та залишив апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 без руху. Надав скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків. Зокрема, скаржнику пропонувалось усунути недоліки шляхом подання до суду: документа про сплату судового збору у визначеному судом розмірі та письмових пояснень із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження з підтвердженням таких обставин належними доказами.

10 лютого 2024 року, на виконання вимог ухвали від 6 лютого 2024 року, від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження. Разом з поданим клопотанням, військовою частиною було долучено платіжну інструкцію про сплату судового збору.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 лютого 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, визнати причини пропуску строку поважними і направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Військова частина НОМЕР_1 вказує, що копію повного тексту рішення суду першої інстанції не отримувала, до розділу «Повідомлення» підсистеми «Електронний суд» текст оскаржуваного рішення не надходив. Стверджує, що з текстом оскаржуваного рішення ознайомилася через Єдиний державний реєстр судових рішень. Поряд з цим зауважує, що відсутня технічна можливість постійного моніторингу «Електронного кабінету» та Єдиного державного реєстру судових рішень в умовах воєнного стану, оскільки посадові особи відповідача, уповноважені на представництво його інтересів (командир частини, помічник командира частини з правової роботи та офіцер юридичної служби) з 24 лютого 2022 року постійно, відповідно до Указу Президента України № 66/2002 від 24 лютого 2022 року, виконують завдання у районах ведення бойових дій та здійснення заходів з відсічі і стримування збройної агресії рф, де або переважно відсутнє покриття операторів мобільного зв`язку, отже, доступ до електронних мереж, або доступ для таких мереж означає ідентифікацію місця знаходження для технічних засобів розвідки противника.

Ухвалою Верховного Суду від 8 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ОСОБА_1 не подала відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції. Ухвалу Верховного Суду від 8 квітня 2024 року про відкриття касаційного провадження у цій справі отримана позивачкою 16 квітня 2024 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0600260390799).

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Надаючи правову оцінку встановленим апеляційним судом обставинам справи щодо подання апеляційної скарги та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.

Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов`язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху, відмовивши військовій частині у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на те, що апелянт не надав доказів, які підтверджують поважність причин пропуску строку. Крім того, суд зазначив, що такі доводи спростовані матеріалами справи.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху військова частина подала до апеляційного суду заяву із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та доказами сплати судового збору.

Відмовляючи оскаржуваною ухвалою від 20 лютого 2024 року у задоволенні клопотання військової частини про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції встановив, що апелянт не надав належних доказів, які підтверджують поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Так, суд виснував, що поданий апелянтом доказ - скриншот з особистого кабінету підсистеми «Електронний суд», не спростовував встановлені судом обставини, адже такий документ охоплює період з 8 січня 2024 року до 8 лютого 2024 року, в той час як матеріалами справи підтверджується, що оскаржуване рішення доставлено до електронного кабінету відповідача 30 жовтня 2023 року. Щодо доводів апелянта про не неможливість вчасно здійснювати контроль за відомостями з електронного кабінету в режимі введення воєнного стану в Україні, суд звернув увагу, що місце дислокації Військової частини НОМЕР_1 : АДРЕСА_1 , на територіях якої не ведуться активні бойові дії. При цьому, як зауважив суд апеляційної інстанції, апелянтом не надано жодного належного доказу на підтвердження пояснень апелянта, що уповноважені діяти від імені Військової частини НОМЕР_1 в судах представники були відряджені в райони ведення бойових дій.

Суд апеляційної інстанції, з-поміж іншого, зазначив, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Отже, оцінивши доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку та відкриття апеляційного провадження.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається на особу, яка звертається із апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, у випадку пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення, підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин пропущення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій та підтверджені належними і допустимими доказами.

Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку на подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Ураховуючи вищезазначене, Верховний Суд уважає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що військовою частиною не було доведено таких обставин, які б давали підстави для поновлення їй строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у цій справі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 була обізнана про наявність судового провадження у справі №160/10446/23 й суд першої інстанції виконав процесуальний обов`язок щодо надсилання судового рішення учаснику справи (відповідачу).

Так, копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року в справі №160/10446/23 доставлена до Електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 30 жовтня 2023 року о 12:33 год, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою відповідального працівника Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

За правилами частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Оскільки Вищою радою правосуддя затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи і з 5 жовтня 2021 року почали функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС, а копія рішення була доставлена на офіційну електронну адресу скаржника, то відлік строку на оскарження судового рішення розпочався саме з такої дати.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що поданий відповідачем доказ - скриншот з особистого кабінету підсистеми «Електронний суд», не спростовує встановлені судом обставини, адже такий документ охоплює період з 8 січня 2024 року до 8 лютого 2024 року, в той час як оскаржуване рішення доставлено до електронного кабінету відповідача 30 жовтня 2023 року.

Щодо посилання скаржника на поважність причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні, Суд зазначає наступне.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Зокрема факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Уведений в Україні воєнний стан, звичайно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між іншим, сама собою ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при оцінювані поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.

Таким чином, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках. Указані Військовою частиною НОМЕР_1 обставини, пов`язані з воєнним станом в Україні, ураховуючи її завдання та функції, могли утруднити дотримання установленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення, водночас у цьому питанні необхідно враховувати й інші обставини, а також тривалість пропущеного строку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що така зазначена відповідачем обставина як велика навантаженість, неможливість вчасно здійснювати контроль за відомостями з електронного кабінету в режимі введення воєнного стану в Україні, оскільки посадові особи відповідача, уповноважені на представництво його інтересів з 24 лютого 2022 року постійно, відповідно до Указу Президента України № 66/2002, виконують завдання у районах ведення бойових дій не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у межах цієї справи.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного й обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження. Наведені відповідачем аргументи є проблемою внутрішньої організації роботи Військової частини НОМЕР_1 та не можуть слугувати свідченням наявності об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції. При цьому скаржником не надано жодного належного доказу на підтвердження пояснень військової частини, що уповноважені діяти від імені Військової частини НОМЕР_1 в судах представники були відряджені в райони ведення бойових дій.

Приписи статті 44 КАС України передбачають обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку (аналогічні висновки зроблено у постанові Верховного суду від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22, від 8 серпня 2024 року у справі №440/15583/23).

Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі, нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

До того ж, у пункті 49 постанови від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказав, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

З огляду на зазначене, наведені Військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року, не можна розцінювати як обставини, які об`єктивно унеможливили звернення відповідача з апеляційною скаргою аж до 7 січня 2024 року.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив Військовій частині НОМЕР_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки відповідач не навів достатніх обґрунтувань та не надав допустимих і переконливих доказів, які б доводили підстави для поновлення йому строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №160/10446/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

……………………………

…………………………..

…………………………..

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду