ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 160/12146/19
касаційне провадження № К/9901/46069/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року (головуючий суддя - Юхно І.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дурасова Ю.В.; судді: Божко Л.А., Лукманова О.М.)
у справі № 160/12146/19
за позовом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області
про стягнення податкового боргу,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2019 року Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - СМУ ДПС по РВПП, позивач, податковий орган, контролюючий орган) звернулося до адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі - ПрАТ «ДТРЗ», відповідач, платник, товариство), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача податковий борг за рахунок коштів, які перебувають на рахунках у обслуговуючих банках, та за рахунок готівки, що належить ПрАТ «ДТРЗ», в загальній сумі 9 804 818,37 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, позов задоволено частково.
Стягнуто податковий борг з ПрАТ «ДТРЗ» за рахунок коштів, які перебувають на рахунках у обслуговуючих банках, та за рахунок готівки, що належить платнику, в загальній сумі 9 307 008,37 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення суду не надано.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що судами неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, крім того, судовими інстанціями не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 1340/5767/18.
Верховний Суд ухвалою від 31 січня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «ДТРЗ».
21 лютого 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 14 листопада 2019 року в інтегрованих картках ПрАТ «ДТРЗ» обліковується податковий борг на загальну суму 19 828 183,25 грн, з яких:
з податку на додану вартість 5 586 703,62 грн;
із земельного податку з юридичних осіб 9 508 188,85 грн;
з податку на прибуток підприємств 4 733 290,78 грн.
Під час судового розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість та із земельного податкку з юридичних осіб було в повному обсязі погашено відповідачем, що підтверджується витягами з інтегрованих карток ПрАТ «ДТРЗ» та поясненнями позивача.
Судами також встановлено, що станом на 11 лютого 2021 року податковий борг відповідача з податку на прибуток підприємств складає 10 324 675,27 грн.
Надаючи оцінку правовідносинам щодо яких виник спір, Верховний Суд виходить із такого.
Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
За приписами пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 статті 95 ПК України).
Відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені в постановах від 19 лютого 2019 року у справі № 807/495/17, від 03 лютого 2022 року у справі № 560/4343/19, від 14 лютого 2022 року у справі № 826/9711/17, предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення податкового боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати (несплати) податкового боргу в добровільному порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в порядку, встановлених ПК України.
Судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 04 січня 2019 року № 13-46, яка була направлена засобами поштового зв`язку на юридичну адресу платника та отримана останнім 15 січня 2019 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наявності у товариства заборгованості з податку на прибуток у сумі, заявленої до стягнення (9 307 008,37 грн). При цьому, судові інстанції встановили, що матеріали справи не містять доказів, що після направлення податкової вимоги у ПрАТ «ДТРЗ» був відсутній податковий борг з усіх видів податків, у зв`язку з чим правильно відхилили посилання відповідача на наявність у контролюючого органу обов`язку направлення нової податкової вимоги, оскільки платником не надано доказів погашення суми податкового боргу, заявленого до стягнення, а також доказів скасування податкового боргу чи його складових у судовому порядку.
Суди обґрунтовано зазначили, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 818/1117/16.
Варто зазначити, що з огляду на правове регулювання порядку направлення податкових вимог, повторне направлення податкової вимоги не передбачено виключно у випадку, якщо з моменту направлення першої вимоги, податковий борг, визначений у ній, не погашено у повному обсязі з урахуванням і того боргу, який виник після її направлення. Проте у разі, якщо після направлення податкової вимоги податковий борг був погашений у повному обсязі, вважається, що правовідносини з його погашення вичерпали своє значення (припинилися). Відповідно, у разі виникнення в подальшому у платника податків нового податкового боргу, порядок вжиття контролюючим органом заходів щодо його погашення розпочинається спочатку - шляхом, зокрема, направлення платникові податків нової податкової вимоги.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 1340/5767/18.
Разом з тим, платником не надано доказів погашення суми податкового боргу, визначеного в податковій вимогі.
Виходячи з наведеного, твердження відповідача про те, що податковий орган повинен був направляти інші податкові вимоги, є безпідставним.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова