ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 160/12521/19

адміністративне провадження № К/9901/39971/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 (головуючий суддя: Єфанова О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 (головуючий суддя: Круговий О.О., судді: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.) у справі № 160/12521/19 за позовом Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національні інформаційні системи», Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У грудні 2019 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі - ДП «НАІС» або відповідач-1), Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст України або відповідач-2), в якому просила визнати протиправним і скасувати наказ Мін`юсту України № 3536/5 від 15.11.2019 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» та відновити відповідний доступ.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 18.06.2020 позов задовольнив:

визнав протиправним і скасував наказ Мін`юсту України від 15.11.2019 № 3536/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»;

зобов`язав ДП «НАІС» відновити доступ ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 01.10.2020 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 14.06.2021 скасував постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання Мін`юсту України про розгляд справи за його участі дійшов висновку, що з огляду на те, що дана справа має незначну складність, не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного провадження, обґрунтованим є розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін (в порядку письмового провадження) діяв помилково, порушив принцип змагальності сторін при розгляді даної справи без участі сторін, та без належного повідомлення скаржника про час та місце розгляду справи.

За результатами нового розгляду справи, Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 28.09.2021 залишив без змін рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2020.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач-2 (Мін`юст України) подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

Іншою ухвалою Верховного Суду від 15.11.2021 відмовлено у задоволенні заяви Мін`юсту України про зупинення дії оскаржуваних судових рішень.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка стверджує, що оскаржуваний наказ № 3536/5 від 15.11.2019 прийнято відповідачем-2 упереджено, без дослідження обставин, що мають значення для прийняття рішення, без жодного мотивування, а також без повідомлення позивачки про проведення камеральної перевірки, що позбавило останню права приймати участь в процесі перевірки шляхом надання відповідних пояснень та зауважень щодо виявлених порушень. Просила позов задовольнити.

Відповідач-2 позов не визнав. Зазначив, що ним оприлюднено інформацію про моніторинг реєстраційних дій позивачки.

На підставі наказу Мін`юсту України від 12.11.2019 № 3949/7, який розміщений на веб-сайті Мін`юсту та копія якого була надіслана позивачці, проведена камеральна перевірка, за результатами якої встановлено порушення приватним нотаріусом вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно під час розгляду заяв №№ 35239170, 35174570, 35149612, 35131270, 35469065, 35302241, а саме: рішення за результатом розгляду заяви прийнято без жодних пошуків відомостей у Державному реєстрі прав (відсутні сформовані пошуки відомостей у державному реєстрі прав).

Також відповідач-2 зазначив, що у довідці від 14.11.2019 міститься інформація про те, що 12.07.2019 приватним нотаріусом ОСОБА_1 у розділі № 1849803301101 видалено запис про право власності № 31952929 та видалено розділ №1849803301101 у зв`язку з помилкою та уточненням розташування будівлі без відповідного рішення суду, що також є порушенням.

Власне наслідком встановлених порушень і стало прийняття оскаржуваного наказу про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» строком на 1 рік та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю, про що винесено наказ від 15.11.2019 № 3536/5.

Вважає оскаржуваний наказ таким, що прийнятим у відповідності до вимог законодавства.

Відповідач-1 (ДП «НАІС») також подав відзив на позов, у якому просив визнати його неналежним відповідачем у цій справі.

Зазначив, що на адресу ДП «НАІС» надійшов оскаржуваний наказ, враховуючи необхідність негайного виконання розпорядчого документа, відсутність жодних правових підстав для його невиконання, позивачу було заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі наказу Мін`юсту України від 06.11.2019 № 3927/7 «Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», головним спеціалістом відділу контролю у сферах державної реєстрації Управління акредитації, контролю та моніторингу суб`єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату О.І. Рябоконь, відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 990, було проведено моніторинг реєстраційних дій державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - приватний нотаріус ОСОБА_1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

За результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідачем-2 складено акт від 11.11.2019, в якому встановлено порушення вимог статей 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (у редакції, чинній на момент проведення реєстраційних дій; далі - Порядок № 1127) та пункту 21 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (далі - Порядок № 1141).

На підставі зазначено, наказом Міністерства юстиції України від 12.11.2019 №3949/7 «Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1» вирішено провести камеральну перевірку позивача та утворено Комісію для проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1

За результатом проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, відповідачем-2 була складена довідка від 14.11.2019, якою встановлено порушення позивачкою вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до резолютивної частини довідки, Комісія пропонує тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік та направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

На підставі цих висновків, 15.11.2019 Міністерством юстиції України було видано наказ № 3536/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Відповідно до пункту 1 цього Наказу вирішено тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік.

Вважаючи наказ Мін`юсту України від 15.11.2019 № 3536/5 протиправним, позивачка звернулася із цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем-2 протиправно та з порушенням прав позивачки, що свідчить про необхідність його скасування.

Суди констатували, що камеральну перевірку позивачки проведено з порушенням встановленої процедури, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт направлення та отримання позивачкою наказу про проведення камеральної перевірки.

При вирішенні справи, суди попередніх інстанцій застосували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 814/2229/17, від 17.07.2019 у справі № 420/5711/18 та № 820/2306/17.

Відповідно, оскільки наказ № 3536/5 від 15.11.2019 є протиправним та підлягає скасуванню, то вимога до відповідача-1 ДП «НАІС» є похідною, а отже має бути відновлено право позивачки на доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга Мін`юсту України (відповідач-2) обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми матеріального права, а саме: пункти 6 та 7 Порядку № 990, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 820/5866/17.

Скаржник зазначив, що на виконання пункту 6 Порядку № 990 наказом Міністерства юстиції України від 12.11.2019 № 3949/7 «Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1» було призначено камеральну перевірку ОСОБА_1 та утворено відповідну комісію для проведення зазначеної перевірки. Примірник зазначеного наказу було розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

На виконання пункту 7 Порядку № 990 копія наказу № 3949/7 була надіслана ОСОБА_1 разом із супровідним листом від 12.11.2019 № 10172/19.3.2/34-19 простим поштовим відправленням, доказом чого є копія витягу із Журналу вихідної кореспонденції Управління акредитації, контролю та моніторингу суб`єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України та копія Відомості про пересилання поштових відправлень від 14.11.2019 і копія фіскального чеку «Укрпошти» 000009085 00024 від 14.11.2019, що були долучені до матеріалів справи.

Одночасно у контексті наведених доводів, скаржник наголосив, що Порядком № 990 не передбачено обов`язку Міністерства юстиції України очікувати докази отримання державним реєстратором/приватним нотаріусом наказу про проведення камеральної перевірки, як і не передбачено обов`язку направляти наказ про проведення камеральної перевіри рекомендованим або цінним поштовим відправленням, що дають змогу відслідкувати шлях пересилання поштового відправлення.

Своєю чергою, у процесі камеральної перевірки, державний реєстратор надає пояснення у випадку, якщо останні витребовуються комісією, що відповідно до пункту 8 Порядку № 990 є правом, а не обов`язком Комісії.

Тобто, Порядком № 990 не встановлено конкретно визначених прав суб`єкта - державного реєстратора, який перевіряється в процесі проведення камеральної перевірки. Витребування пояснень є правом перевіряючого органу, а не обов`язком. Усі документи, що подаються для проведення державної реєстрації містяться у електронній формі та відображаються у Державному реєстрі речових прав, а камеральна перевірка за своєю правовою природою є перевіркою, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних відповідно державного реєстру.

Так, за результатом проведеної камеральної перевірки встановлено порушення позивачкою вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.

За таких аргументів, скаржник вважає, що у процесі проведення камеральної перевірки, Мін`юстом України було дотримано вимоги чинного законодавства, а оскаржуваний наказ винесено правомірно та у межах визначених законом повноважень.

Відповідач-1 скористався правом та подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить задовольнити вимоги Мін`юсту України скасувавши рішення судів попередніх інстанцій з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову. Зазначив, що на адресу ДП «НАІС» надійшов оскаржений наказ, згідно із пунктом 1 якого було вирішено тимчасово заблокувати доступ Позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік. Відтак, враховуючи необхідність негайного виконання наказу №3536/5, позивачці було заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав.

При цьому, у Відповідача-1 не було жодних правових підстав для невиконання вищезазначеного наказу Мін`юсту України. Крім того, у ДП «НАІС», як технічного адміністратора Державного реєстру прав, відсутні правові підстави перевіряти законність та обґрунтованість положень розпорядчих актів Міністерства юстиції України, як органу, на який покладені повноваження щодо здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації прав.

Наполягає, що ДП «НАІС» не здійснює владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та законодавчо не уповноважене владно керувати поведінкою, зокрема, позивача.

Зазначене на переконання відповідача-1 свідчить, що при виконанні покладених на ДП «НАІС» діючим законодавством повноважень адміністратора Систем, останнє не здійснювало порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивачки, у зв`язку із чим зобов`язання судом ДП «НАІС» вчинити дії з відновлення доступу приватного нотаріуса ОСОБА_1 до ДРРП є безпідставними.

Позивачка процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалася. Поштова кореспонденція, направлена судом на зазначену позивачкою адресу, повернулася на адресу Верховного Суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

VIІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює Закон України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV).

Відповідно до приписів статті 341 Закону № 755-IV контроль у сфері державної реєстрації здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації.

За результатами моніторингу реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації Міністерство юстиції України проводить камеральні перевірки суб`єктів державної реєстрації.

Свою чергою, за визначенням, наведеним у пункті 18 частини першої статті 1 Закону № 755-IV камеральна перевірка - це перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Єдиного державного реєстру.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 371 Закону № 1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

У разі, якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.

Частиною другою статті 37-1 Закону № 1952-IV установлено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:

1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав;

4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

5) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав.

Процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації, визначає Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 (далі - Порядок №990).

Відповідно до приписів пунктів 2-5 Порядку № 990, контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.

У разі виявлення під час розгляду скарг відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту чи моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації з прийняттям обов`язкових до виконання рішень, передбачених Законами.

Моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб`єкти державної реєстрації, визначені Мін`юстом.

Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін`юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті.

За результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін`юсту, що проводила такий моніторинг.

У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації.

Пунктами 6, 7 Порядку № 990 визначено, що камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін`юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін`юсту. Наказ Мін`юсту про проведення камеральної перевірки в обов`язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті.

Копія наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації.

Під час проведення камеральної перевірки комісія має право: 1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів; 2) витребувати у суб`єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; 3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб`єктів державної реєстрації надання пояснень (пункт 8 Порядку № 990).

Відповідно до пункту 9 Порядку № 990 результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії. У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.

За результатами проведеної камеральної перевірки Мін`юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу (пункт 10 Порядку № 990).

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що Мін`юст як суб`єкт владних повноважень за наслідками камеральної перевірки має право тимчасово обмежувати доступ до Державного реєстру прав.

Водночас в силу приписів Закону 1952-IV таке рішення повинно бути вмотивованим, тобто мати зрозуміле і обґрунтоване пояснення.

Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону 1952-IV, підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Мін`юст має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

У такому аспекті є підстави вважати, що обсяг дискреції Мін`юсту України обумовлюється конкретними обставинами/ситуацією (як-от суть, характер порушень, їх наслідки), за яких тимчасове обмеження у доступі до Державного реєстру прав є виправданим і найбільш дієвим способом реагування.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій констатували, що наказ від 12.11.2019 № 3949/7 направлено позивачці разом із супровідним листом №10172/19.3.2/34-19 від 12.11.2019, на підтвердження чого відповідачем надано копію самого листа та наказу, однак доказів поштового відправлення (реєстр поштових відправлень з відміткою поштового відділення) чи рекомендоване повідомлення про отримання означеного листа суду не надано.

Суди також констатували, що докази на підтвердження отримання приватним нотаріусом вищевказаного поштового відправлення у матеріалах справи відсутні.

Отже, у контексті надання оцінки правомірності оскаржуваного наказу судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що позивачці не було направлено копію наказу про призначення камеральної перевірки.

Також, судами встановлено, що в межах камеральної перевірки комісія, яка її проводила, не вимагала від позивачки як уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації надати пояснення по суті виявлених порушень.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що неповідомлення позивачки про проведення камеральної перевірки та ненадсилання їй копії наказу про її проведення є порушенням пункту 7 Порядку №990, яке позбавило приватного нотаріуса взяти участь у процесі прийняття спірного наказу шляхом надання пояснень щодо виявлених порушень.

Такий правовий висновок відповідає раніше сформованій Верховним Судом позиції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (постанова від 09.11.2020 у справі № 160/9698/19).

Не заслуговують на увагу покликання Мін`юсту України на застосування судами попередніх інстанцій пунктів 6 та 7 Порядку № 990 без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 820/5866/17.

Так у справі № 820/5866/17 Верховний Суд , на відміну від цієї справи, судами було встановлено, що державному реєстратору - приватному нотаріусу, який був позивачем у тій справі, було направлено копію наказу про проведення камеральної перевірки у відповідності до вимог Порядку № 990.

Натомість у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності доказів, які б свідчили про належне поштове відправлення або нарочне вручення такого наказу позивачці, так само як і доказів на підтвердження отримання нею цього наказу.

Суди попередніх інстанцій, цілком слушно дійшли висновку, що сам по собі супровідний лист про відправлення наказу на адресу позивача без сукупності відповідної інформації про його направлення і отримання не є належним доказом підтвердження виконання обов`язку щодо направлення наказу.

Водночас розміщення наказу про проведення камеральної перевірки на офіційному веб-сайті не замінює направлення його копії на адресу суб`єкта контролю.

Верховний Суд у постановах від 14.11.2018 у справі № 814/2229/17, від 16.04.2020 у справі № 420/912/19, висловлював правову позицію, що доводи Мін`юсту України щодо можливості позивачів в аналогічних справах ознайомитися зі змістом відповідних наказів на офіційному сайті Міністерства юстиції України є безпідставним, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а отже позивач не зобов`язаний здійснювати моніторинг сайту Мін`юсту щодо розміщення на ньому такої інформації.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що неповідомлення приватного нотаріуса про проведення стосовно неї камеральної перевірки, що позбавило останню права приймати участь у процесі прийняття спірного наказу шляхом надання пояснень щодо виявлених порушень не є формальним порушенням, а тому посилання відповідача на те, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом; порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення, є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 29.03.2023 у справі №580/3884/19.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного наказу.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги Мін`юсту.

Фактично скаржник у касаційній скарзі зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Надаючи правову оцінку поясненням ДП «НАІС», поданим у ході касаційного розгляду скарги Мін`юсту, колегія суддів зазначає таке.

Так, зі змісту касаційної скарги вбачається, що Мін`юст фактично оскаржує рішення судів попередніх інстанцій в частині наказу від 15.11.2019 № 3536/5. Водночас касаційна скарга Мін`юсту не містить доводів та мотивів щодо незгоди із рішенням судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, заявлених до ДП «НАІС».

Своєю чергою, ДП «НАІС» правом на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій не скористалося. Натомість наведені у поданих до Верховного Суду поясненнях доводи щодо невідповідності висновків судів щодо задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідач-1 відновити доступ ОСОБА_1 до ДРРП колегія суддів не ототожнює із самою касаційною скаргою за правовою природою та наслідками, відповідно у суду відсутні правові підстави виходити за межі доводів касаційної скарги Мін`юсту та надавати оцінку аргументам ДП «НАІС» в контексті оцінки повноважень та функцій.

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 349 350 354 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі №160/12521/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Кравчук

В. М. Шарапа