№ 160/12912/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 160/12912/19

адміністративне провадження № К/9901/28898/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №160/12912/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Промсервіс"

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 (головуючий суддя Прогонній В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 (колегія у складі: головуючого судді Малиш Н.І., суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс" Промсервіс" (далі - позивач, ТОВ "Виробничий комплекс" Промсервіс") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Дніпропетровській області), в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у сумі 751 140, 00 грн. уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН2912/1854/АВ/ТД-ФС/591 від 27.11.2019.

2. В обґрунтування адміністративного позову позивач вказував, що ГУ Держпраці у Дніпропетровській області проведено інспекційне відвідування позивача, за результатом якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН2912/1854/АВ від 28.10.2019 та протокол про адміністративне правопорушення № ДН2912/1854/АВ/П/ПТ від 28.10.2019. В ході інспекційного відвідування відповідачем було виявлені випадки укладання цивільно-правових договорів, які мають ознаки трудових договорів, та, як наслідок, відсутність офіційного працевлаштування шести працівників. 06.11.2019 інспектором праці винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН2912/1854/АВ/П, згідно з яким зобов`язано генерального директора ОСОБА_1 усунути такі порушення у строк до 15.11.2019, а саме офіційно працевлаштувати наступних фізичних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Позивач наголошував, що оскільки позивачем з вищевказаними особами були укладені цивільно-правові договори про виконання робіт, предметом яких є послуги з виготовлення певної, визначеної у договорі, кількості деталей. Тобто, громадяни, вказані в акті, повинні були виконати конкретну роботу із кінцевим результатом, а саме виготовлення певної кількості деталей. Позивач зазначив, що нормами цивільного законодавства укладання такого роду договорів не заборонено, а тому, у відповідача були відсутні підстави для притягнення ТОВ «ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС «ПРОМСЕРВІС» до відповідальності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №ДН2912/1854/АВ/ТД-ФС/591 від 27.11.2019 у сумі 751 140,00 грн.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 залишено без змін.

5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що висновки ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про порушення позивачем вимог статей 21 24 КЗпП України є помилковими та необґрунтованими, а оскаржена постанова прийнята без врахування всіх істотних обставин, оскільки законодавство не містить обов`язкових приписів у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ Держпраці у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

7. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що на підставі Акту №ДН2912/1854/АВ від 28.10.2019 та у відповідності до постанови КМУ «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17.07.2013 № 509 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2912/1854/АВ/ТД-ФС/591 від 27.11.2019 за порушення вимог частини першої статті 21, частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки позивачем допущено укладення з фізичними особами договорів цивільно-правового характеру, хоча виконувана робота за цими договорами притаманна трудовій діяльності.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. 02.11.2020 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2020 вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання доказу сплати судового збору та обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження згідно статті 328 КАС України.

11. Скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.

12. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020.

13. Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 12.01.2022.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі інформації, наданої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2019 № 17516/05-05/26 (вх. № 18556 від 05.09.2019 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) (а.с.175, т.2), щодо фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року, за № ДН-2912 внесення до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, відповідачем прийнято наказ від 07.10.2019 №711-І (а.с.173, т.2) про призначення інспекційного відвідування та направлення від 07.10.2019 №375-Н (а.с.25, т.1; а.с.174, т.2) на проведення інспекційного відвідування ТОВ «ВК «ПРОМСЕРВІС».

15. За результатами проведення інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 28.10.2019 №ДН2912/1857/АВ (а.с.28-32, т.1).

16. Перевіркою встановлено наступні порушення: між ТОВ «ВК «ПРОМСЕРВІС», як Замовником, та шістьма фізичними особами, як Виконавцями, було укладено типові цивільно-правові договори (далі по тексту - Договори ЦПХ) на виготовлення деталей з використанням обладнання Замовника, а саме: з ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (і.п.н. НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_5 ), ОСОБА_7 (і.п.н. НОМЕР_6 ). У зазначених Договорах ЦПХ не вказано, які саме деталі виготовляє Виконавець на замовлення Замовника. Враховуючи вищенаведене, у діях керівництва ТОВ «ВК «ПРОМСЕРВІС» при укладенні договорів ЦПХ з зазначеними особами вбачаються порушення вимог статей 21 та 24 КЗпП України, внаслідок наступного:

- для ТОВ «ВК «ПРОМСЕРВІС» виробництво виробів із пластмас, відповідно до КВЕД 22.29, є основним видом господарської діяльності, на який Підприємство має дозвіл. Отже, праця фізичних осіб за вищевказаними Договорами ЦПХ не є юридично самостійною, а здійснюється у межах господарської діяльності ТОВ «ВК ПРОМСЕРВІС», при цьому, відповідно до штатних розкладів в штаті підприємства зазначається посади ливарників на машинах лиття під тиском;

- відповідно до умов зазначених Договорів ЦПХ виготовлення деталей Виконавцями здійснюється з використанням обладнання Замовника (п.2.2 Договорів ЦПХ) та за адресою місцезнаходження Замовника (п. 2.3 Договорів ЦПХ), отже фізичні особи виконують роботи під керівництвом ТОВ «ВК «ПРОМСЕРВІС», що прийняло на себе обов`язок організовувати працю:

- договори цивільно-правового характеру зазвичай укладаються для виконання разових робіт, а відповідно до п. 6.1 зазначених Договорів ЦПХ строк їх дії встановлюється на три місяця, а потім Договір ЦПХ з тим же Виконавцем укладається знову та знову, що свідчить про постійний характер виконання робіт;

- відповідно до умов п. 5.3 зазначених Договорів ЦПХ Виконавець мас право у будь-який час перевіряти хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність Виконавця, отже, ТОВ «ВК «ПРОМСЕРВІС» прийняло на себе обов`язок контролювати працю Виконавця.

Таким чином, фізичні особи, з якими ТОВ «ВК «ПРОМСЕРВІС» укладено Договори ЦПХ, фактично виконували трудові функції штатних працівників з договірною оплатою праці, а саме ливарників, які працюють по трудовим договорам. Отже директором ТОВ «ВК «ПРОМСЕРВІС» фактично допущено до роботи шість фізичних осіб, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що порушує вимоги частини першої статті 21, частин першої, третьої статті 24 КЗПП України та свідчить про відсутність офіційного працевлаштування шести працівників.

17. 28.10.2019 відповідачем складено протокол про адміністративне порушення №ДН2912/1854/АВ/П/ПТ, відповідно до якого 28.10.2019 під час проведення перевірки ТОВ «Виробничий комплекс «ПРОМСЕРВІС», яке розташоване в м. Дніпро на пр. Богдана Хмельницького, 151, директором якого є ОСОБА_1 , щодо додержання законодавства України про працю було виявлено порушення, а саме: фактично допущено до роботи шість працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що порушує вимоги частини першої статті 21, частин першої, третьої статті 24 КЗпП України та свідчить про відсутність офіційного працевлаштування найманих працівників.

18. Не погодившись із висновками, викладеними в Акті інспекційного відвідування, позивачем подано заперечення за вих. № 31/10 від 31.10.2019 (а.с.34-40, т.1), які розглянуті листом відповідача від 05.10.2019 № 113/4.1-3 (а.с.41-42, т.1), відповідно до якого надані заперечення не прийнято до уваги.

19. 06.11.2019 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис про усунення виявлених порушень № ДН2912/1854/АВ/П (а.с.43-44, т.1), згідно з яким зобов`язано генерального директора ОСОБА_1 усунути такі порушення: у строк до 15.11.2019, офіційно працевлаштувати наступних фізичних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

20. Не погоджуючись із даним приписом, позивач подав скаргу (а.с.45-48, т.1) на припис про усунення виявлених порушень № ДН2912/1854/АВ/П на ім`я керівника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області. Відповіді на вказану скаргу матеріали даної адміністративної справи не містять.

21. 27.11.2019 на підставі статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України 27.11.2019 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2912/1854/АВ/ТД-ФС/591 згідно з якою, на ТОВ «Виробничий комплекс «ПРОМСЕРВІС» накладено штраф у розмірі 751 140,00 грн.

22. Вважаючи вказану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2912/1854/АВ/ТД-ФС/591 протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

26. Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

27. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

28. Частиною першою статті 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

29. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013.

30. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

31. З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

32. За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

33. Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

34. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

35. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

36. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

37. Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

38. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

39. Положеннями частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

40. За змістом частини другої статті 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

41. У відповідності до частини першої статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

42. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

43. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

44. При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

45. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

46. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.

47. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «ВК ПРОМСЕРВІС» (замовник) та громадянами України (виконавець) було укладено цивільно-правові договори (договори про надання послуг) на виготовлення деталей з використанням обладнання замовника, а саме:

- з ОСОБА_2 : від 01.01.2018 № 01/01-2 зі строком дії до 31.03.2018 (а.с.164-166, т.1); від 01.04.2018 № 01/04-02/18 зі строком дії до 30.06.2018 (а.с.170-172, т.1); від 02.07.2018 № 02/07-3 зі строком дії до 30.09.2018 (а.с.176-178, т.1); від 01.10.2018 № 01/10-2 зі строком дії до 31.12.2018 (а.с.182-184, т.1); від 01.01.2019 № 01/01-2 зі строком дії до 31.03.2019 (а.с.188-190, т1); від 01.04.2019 № 01/04-2 зі строком дії до 30.06.2019 (а.с.194-196, т1); від 01.07.2019 № 01/07-2 зі строком дії до 30.09.2019 (а.с.200-202, т1);

- з ОСОБА_3 : від 01.01.2018 № 01/01-3 зі строком дії до 31.03.2018 (а.с.206-208, т.1); від 01.04.2018 № 01/04-3/18 зі строком дії до 30.06.2018 (а.с.212-214, т.1); від 02.07.2018 № 02/07-4 зі строком дії до 30.09.2018 (а.с.218-220, т.1); від 01.10.2018 № 01/10-3 зі строком дії до 31.12.2018 (а.с.224-226, т.1); від 01.01.2019 № 01/01-3 зі строком дії до 31.03.2019 (а.с.230-232, т.1); від 01.04.2019 №01/04-3 зі строком дії до 30.06.2019 (а.с.236-238, т1); від 01.07.2019 № 01/07-3 зі строком дії до 30.09.2019 (а.с.242-244, т.1);

- з ОСОБА_4 :, від 01.01.2018 № 01/01-4 зі строком дії до 31.03.2018 (а.с.248-250, т.1); від 01.04.2018 № 01/04-4/18 зі строком дії до 30.06.2018 (а.с.4-6, т.2); від 02.07.2018 № 02/07-1 зі строком дії до 30.09.2018 (а.с.10-12, т.2);

- з ОСОБА_5 : від 01.10.2018 № 01/10-5 зі строком дії до 31.12.2018 (а.с.16-18, т.2); від 01.01.2019 № 01/01-5 зі строком дії до 31.03.2019 (а.с.22-24, т.2); від 01.04.2019 № 01/04-5 зі строком дії до 30.06.2019 (а.с.28-0, т.2); від 01.07.2019 № 01/07-5 зі строком дії до 30.09.2019 (а.с.33-35, т.2);

- з ОСОБА_6 : від 01.10.2018 № 01/10-6 зі строком дії до 31.12.2018 (а.с.39-41, т.2); від 01.01.2019 № 01/01-6 зі строком дії до 31.03.2019 (а.с.45-47, т.2); від 01.04.2019 № 01/04-6 зі строком дії до 30.06.2019 (а.с.51-53, т.2); від 01.07.2019 № 01/07-6 зі строком дії до 30.09.2019 (а.с.57-59, т.2);

- з ОСОБА_7 : від 01.01.2018 № 01/01-5 зі строком дії до 31.03.2018 (а.с.63-65, т.2); від 01.04.2018 № 01/04-5/18 зі строком дії до 30.06.2018 (а.с.69-71, т.2); від 02.07.2018 № 02/07-5 зі строком дії до 30.09.2018 (а.с.75-77, т.2); від 01.10.2018 № 01/10-4 зі строком дії до 31.12.2018 (а.с.81-83, т.2); від 01.01.2019 № 01/01-4 зі строком дії до 31.03.2019 (а.с.87-89, т.2); від 01.04.2019 №01/04-4 зі строком дії до 30.06.2019 (а.с.93-95, т.2); від 01.07.2019 № 01/07-4 зі строком дії до 30.09.2019 (а.с.99-101, т.2).

48. За умовами вказаних договорів фізичні особи - Виконавці зобов`язуються надати Замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах, передбачених даним договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи) (п.1.).

49. Пунктом 1.2 договорів передбачено, що Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали. Конкретні роботи визначено у пункті 2.2 кожного договору (виготовлення деталей у відповідній кількості з використанням обладнання Замовника).

50. У розділі 4 договорів визначено ціну та порядок оплати послуг. Так, вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору визначається згідно з Актом приймання - передачі наданих послуг (робіт). Оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Замовник виступає податковим агентом по відношенню до Виконавця та здійснює сплату та нарахування всіх передбачених законодавством платежів.

51. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що встановивши укладення між позивачем та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 цивільно-правових договорів, судами попередніх інстанцій не з`ясовувалося, чи є вищевказані договори такими, які врегульовуються положеннями ЦК України, або укладені для «приховування» трудових відносин, тобто суди не досліди, чи відповідали зазначені правочини реальним правовідносинам між позивачем та іншими сторонами цих договорів.

52. Встановивши зі змісту цивільно-правових договорів, що виконавці виконують роботи на свій ризик, самостійно організовують безпечне виконання робіт, а також те, що на них не поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку товариства, суди попередніх інстанцій не перевірили, чи дійсно для виконавців не був встановлений режим роботи і яким чином виконавці за цивільно-правовими договорами могли самостійно організовувати роботи на власний ризик.

53. Поряд з цим, суди не звернули увагу та не надали оцінку доводам відповідача про те, що для ТОВ «ВК «ПРОМСЕРВІС» виробництво виробів із пластмас, відповідно до КВЕД 22.29, є основним видом господарської діяльності, на який Підприємство має дозвіл. Отже, праця фізичних осіб за вищевказаними Договорами ЦПХ не є юридично самостійною, а здійснюється у межах господарської діяльності ТОВ «ВК ПРОМСЕРВІС», при цьому, відповідно до штатних розкладів в штаті підприємства зазначається посади ливарників на машинах лиття під тиском.

54. Також, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на умови зазначених договорів, відповідно до яких виготовлення деталей Виконавцями здійснюється з використанням обладнання Замовника (п.2.2 Договорів ЦПХ) та за адресою місцезнаходження Замовника (п. 2.3 Договорів ЦПХ), що свідчить про те, що фізичні особи виконують роботи під керівництвом ТОВ «ВК «ПРОМСЕРВІС», що прийняло на себе обов`язок організовувати працю.

55. Крім того, зазначені обов`язки відповідають обов`язкам роботодавця, передбаченим частиною першою статті 21 КЗпП України, відповідно до яких роботодавець зобов`язується забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

56. Також колегія суддів звертає увагу, що договори цивільно-правового характеру зазвичай укладаються для виконання разових робіт, а відповідно до п. 6.1 зазначених договорів строк їх дії встановлюється на три місяця, а потім договір з тим же Виконавцем укладається знову та знову, що свідчить про постійний характер виконання робіт.

57. Також суди не надали оцінку тій обставині, що відповідно до умов п. 5.3 зазначених договорів Виконавець має право у будь-який час перевіряти хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність Виконавця, отже, фактично ТОВ «ВК «ПРОМСЕРВІС» прийняло на себе обов`язок контролювати працю Виконавця.

58. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що при виконанні робіт за цивільно-правовим договором, виконавець організовує свою роботу самостійно, здійснює її на власний страх та ризик, та для цивільно-правових відносин не характерні такі ознаки як підзвітність та підконтрольність.

59. Крім того, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , які підтвердили, що для виконання робіт їх особисто викликали в цех, що розташований за адресою позивача, де вони отримували певні завдання. Вказаним показам свідків судами не надано жодної оцінки.

60. Як було зазначено вище, однією з основних ознак, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

61. Таким чином, суди попередніх інстанцій не перевірили чи дійсно робота, яка виконувалась ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , була самостійною, не надавалася в процесі виконання певної трудової функції, а також чи поширювалися на вказаних виконавців правила внутрішнього розпорядку.

62. Тобто суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що зміст укладених цивільно-правових угод містить положення, які притаманні саме трудовим договорам.

63. При тому, що на зазначені обставини звертав увагу відповідач під час інспекційного відвідування позивача та під час судового розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, однак суди не надали оцінку таким доводам відповідача.

64. Крім того, колегія суддів зазначає, що незарахування працівників до штатного розпису підприємства не може бути безумовним доказом того, що між сторонами відсутні трудові відносини. Вказане може свідчити про неналежне оформлення роботодавцем трудових відносин із працівником, який виконує роботу на постійній основі.

65. Отже, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що без установлення зазначених вище обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо їх законності і обґрунтованості.

66. Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

67. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

68. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

69. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

70. При цьому, при новому розгляді справи, суди повинні також враховувати концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment).

71. Дана концепція знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення №198 (далі - Рекомендації) Міжнародної організації праці (далі - МОП), де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються «підпорядкованість» та «залежність». У пункті 13 Рекомендацій «підпорядкованість» проявляється, якщо робота: 1. виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; 2. передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; 3. виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи; 4. виконується працівником особисто; 5. виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; 6. має характерну тривалість/продовжуваність; 7. вимагає особисту присутність працівника; 8. передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником. При встановленні трудових відносин за допомогою критерію «залежності» беруться до уваги наступні елементи: 1. періодичність виплати винагороди працівнику; 2. той факт, що така винагорода являється єдиним або основним джерелом доходів працівника; 3. виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів; 4. реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку; 5. оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи; 6. відсутність фінансового ризику у працівника. Встановлення вказаних обставин у сукупності може безумовно свідчити про наявність трудових відносин.

72. При цьому, Верховний Суд зазначає, що без оформлених трудових відносин особа позбавляється конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні).

73. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

74. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

75. Отже, як установлено колегією суддів Верховного Суду суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили їх без дослідження належних доказів, що у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

76. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

77. Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 242 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 скасувати, а справу №160/12912/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій