ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 160/13141/22
провадження № К/990/22937/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року, ухваленого у складі головуючого судді Олійника В. М., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Баранник Н. П., суддів: Малиш Н. І., Щербака А. А.,
І. Суть спору
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08 липня 2022 року № 318-о, яким переведено позивача на посаду начальника відділу супроводження судових спорів щодо відмови у реєстрації податкових накладних управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області про припинення державної служби та звільнення начальника відділу супроводження судових спорів щодо відмови у реєстрації податкових накладних управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 від 12 серпня 2022 року № 498-о за угодою сторін;
1.3. зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області видати новий наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - КЗпП України), частини третьої статті 86 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 889-VIII) за власним бажанням у зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю, в якому зазначити днем його звільнення 12 серпня 2022 року;
1.4. зобов`язати відповідача внести до трудової книжки запис про скасування раніше внесеного запису про звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу від 12 серпня 2022 року № 498-о за угодою сторін;
1.5. внести до трудової книжки запис про звільнення ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, частини третьої статті 86 Закону № 889-VIII за власним бажанням у зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю, в якому зазначити днем його звільнення 12 серпня 2022 року;
1.6. нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку;
1.7. стягнути з ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 000,00 гривень;
1.8. стягнути з ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 2580,30 грн., що неправомірно утримані відповідачем;
1.9. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні у сумі 21 225,66 грн. за період з 13 серпня 2022 року по 30 серпня 2022 року;
1.10. стягнути з ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31 серпня 2022 року по день ухвалення судом рішення у справі.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23 лютого 2021 року № 175-о переведено позивача з посади заступника начальника відділу супроводження в судах податкових спорів за перевірками з питань адміністрування податку на додану вартість управління супроводження судових справ ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рівнозначну посаду начальника відділу супроводження в судах податкових спорів за перевірками з питань адміністрування податку на додану вартість управління супроводження судових справ ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
В подальшому, наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08 липня 2022 року № 318-о позивача переведено на посаду начальника відділу супроводження судових спорів щодо відмови у реєстрації податкових накладних управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області з порушенням процедур визначених статтями 43, 87 Закону № 889-VIII.
Стверджує, що наказ в частині переведення його з посади начальника відділу супроводження в судах податкових спорів за перевірками з питань адміністрування податку на додану вартість управління супроводження судових справ ГУ ДПС у Дніпропетровській області на посаду начальника відділу супроводження судових спорів щодо відмови у реєстрації податкових накладних управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині з огляду на недотримання ГУ ДПС у Дніпропетровській області процедури, передбаченої статтею 43 Закону № 889-VIII та рекомендацій Національного агентства з питань державної служби, зазначених у роз`ясненні Національного агентства з питань державної служби від 14 лютого 2018 року № 48-р/з щодо застосування положень статей 43 та 87 Закону № 889-VIII.
Разом з цим позивач вказує на протиправність наказу відповідача про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 від 12 серпня 2022 року № 498-о у зв`язку зі систематичним невиконанням ГУ ДПС у Дніпропетровській області законодавства про працю, оскільки позивачем подано 08 серпня 2022 року у поштову скриньку, розташовану на вході ГУ ДПС у Дніпропетровській області, заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України та частини третьої статті 83 Закону № 889-VIII та додатково іншу заяву направлено поштою з описом вкладення, яку ГУ ДПС у Дніпропетровській області отримало 11 серпня 2022 року та зареєструвало за вх. № 57110/6 у системі управління документами ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Проте, незважаючи на вказану заяву, відповідач відповідно до наказу від 12 серпня 2022 року № 498-о звільнив позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, а не на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України та частини третьої статті 83 Закону № 889-VIII.
Позивач зазначає, що відсутність належного волевиявлення та недосягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору не дає підстави вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за угодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін).
Крім того, вказує на порушення відповідачем приписів статей 127 128 КЗпП України, адже на підставі пункту 2 наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12 серпня 2022 року № 498-о згідно з розрахунком про нараховані суми з позивача утримано 2580,30 грн компенсації за відпустки, що перевищує 20 % загальної суми відрахувань.
На переконання ОСОБА_1 , відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116 117 КЗпП України, оскільки відповідач протиправно не здійснив з ним своєчасного розрахунку при звільненні в сумі 21225,66 грн та вказує, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Щодо відшкодування моральної шкоди позивач вважає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області умисно допускались порушення законодавства про працю. Психологічний дискомфорт, напруженість позивач відчував не один місяць, під час яких тривав процес формування, введення в дію організаційної структури та штатного розпису управління правого забезпечення, а після звільнення взагалі погіршилося здоров`я та психологічний стан. Сукупність обставин, що передували звільненню та після цієї події, свідчать про існування у позивача сильних емоційно-психологічних переживань, крім того, можливість захисту від протиправних дій роботодавця в умовах війни дуже низька.
Крім того, під час звільнення 12 серпня 2022 року позивачу повідомили, що наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 31 грудня 2021 року № 141-с позивачу оголошено догану.
На думку позивача, вказане свідчить про наявність фактичних обставин, які викликали у позивача сильні емоційно-психологічні переживання, а тому розмір відшкодування моральної шкоди оцінює у 25000,00 грн, як такий, що в повній мірі відповідає та є співмірним завданій протиправним звільненням шкоді.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 , починаючи з 23 лютого 2021 року, обіймав посаду начальника відділу супроводження в судах податкових спорів за перевірками з питань адміністрування податку на додану вартість управління супроводження судових спорів ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
4. Відповідно до пункту 1 наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06 травня 2022 року № 95 «Про введення в дію організаційної структури Головного управління ДПС у Дніпропетровській області» введено в дію затверджену в.о. Голови Державної податкової служби України 29 квітня 2022 року організаційну структуру ГУ ДПС у Дніпропетровській області, згідно з підпунктом 2.2.3. якого управління супроводження судових справ (72 шт.од.) та юридичний відділ (8 шт.од.) реорганізовано шляхом злиття та утворено на їх базі управління правового забезпечення зі штатною чисельністю 71 шт.од. та перерозподілено чисельність окремих підрозділів.
5. З урахуванням змін в організаційній структурі та штатним розписом ГУ ДПС у Дніпропетровській області відповідно до наказів від 06 травня 2022 року № 95, від 27 червня 2022 року № 123 «Про введення в дію штатного розпису на 2022 рік ГУ ДПС у Дніпропетровській області», від 28 червня 2022 року № 125 «Про введення в дію переліку змін № 1 до організаційної структури ГУ ДПС у Дніпропетровській області», від 28 червня 2022 року № 126 «Про введення в дію переліку змін № 1 до штатного розпису на 2022 рік ГУ ДПС у Дніпропетровській області» 08 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до керівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою, в якій перевести із займаної посади на рівнозначну посаду начальника відділу супроводження судових спорів щодо відмови у реєстрації податкових накладних управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області з 08 липня 2022 року. Вказана заява погоджена з начальником управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області Миколою Обертовичем (т.1 а.с. 180).
6. Наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08 липня 2022 року № 318-о «Про переведення працівників» позивача на підставі поданої ним заяви 08 липня 2022 року переведено на посаду начальника відділу супроводження судових спорів щодо відмови у реєстрації податкових накладних управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області. З вказаним наказом позивача ознайомлено 08 липня 2022 року, про що свідчить його особистий підпис.
7. Крім того відповідно до вказаного наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області також на підставі поданих заяв переведено ще 51 працівника управління супроводження судових справ ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
8. Пунктом 4.3.20. розділу IV Положення про управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області, затвердженого наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 07 липня 2022 року № 171 «Про затвердження Положення про управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області» передбачено, що начальник управління правового забезпечення вносить пропозиції керівництву ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо удосконалення роботи, оптимізації організаційної структури та чисельності управління.
9. Після введення в дію організаційної структури та штатного розпису ГУ ДПС у Дніпропетровській області, управління персоналу ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом від 30 червня 2022 року № 681/04-36-11-31 запросило надати пропозиції щодо штатної розстановки працівників управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області з метою здійснення комплексу заходів щодо призначення, переведення та звільнення працівників згідно із змінами у штатному розписі відповідно до Закону № 889-VIII.
10. Таким чином, 01 липня 2022 року начальником управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області на ім`я начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області надано пропозиції до штатної розстановки працівників управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Надані пропозиції були погоджені начальником ГУ ДПС у Дніпропетровській області та до управління персоналу ГУ ДПС у Дніпропетровській області ці пропозиції надійшли з резолюцією «Для опрацювання та здійснення заходів щодо призначення/переведення працівників» (вх. управління персоналу ГУ ДПС у Дніпропетровській областівід 01 липня 2022 року № 1450).
11. 14 липня 2022 року за вих. № 5616/04-36-20-08-07 та 21 липня 2022 року за вих. № 5849/04-36-20-08-07 заступником начальника управління - начальником відділу правового супроводження діяльності управління правового забезпечення ГУ ДПС Богданом Нагорним та начальником управління правового забезпечення ГУ ДПС Миколою Обертовичем відповідно надано уточнені пропозиції до штатної розстановки працівників управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області, при цьому, жодна з них не стосувалася працівників відділу супроводження судових спорів щодо відмови у реєстрації податкових накладних управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області, який очолював позивач.
12. Зазначені пропозиції погоджено керівником ГУ ДПС у Дніпропетровській області та надійшли до управління персоналу ГУ ДПС у Дніпропетровській області з резолюцією «Для опрацювання та здійснення заходів щодо призначення/переведення працівників» (вх. управління персоналу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14 липня 2022 року № 1660 та від 21 липня 2022 року № відповідно).
13. 11 серпня 2022 року до ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_1 від 08 серпня 2022 року, у якій останній просив звільнити його за власним бажанням у строк два дні з дня отримання заяви, з підстав передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України та частиною третьою статті 86 Закону № 889-VIII, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, а саме: зміна істотних умов служби без попередження; систематичне покладення виконання обов`язків непередбачених функціональними обов`язками. Вказана заява зареєстрована 11 серпня 2022 року за вх. № 57110/6.
14. 12 серпня 2022 року ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив відкликати подану ним заяву від 08 серпня 2022 року про його звільнення (т.1 а.с. 207).
15. Крім того, 12 серпня 2022 року позивачем подано заяву, в якій просив припинити державну службу та звільнити його 12 серпня 2022 року із займаної посади за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України (т.1 а.с. 208).
16. Вказана заява погоджена в.о. начальника управління правового забезпечення Богданом Нагорним.
17. Наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12 серпня 2022 року № 498-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 " припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , начальника відділу супроводження судових спорів щодо відмови у реєстрації податкових накладних управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області, 12 серпня 2022 року за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону № 889-VIII та пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Утримано зі ОСОБА_1 кошти за використані наперед 03 календарних дні щорічної основної відпустки за період роботи з 22 грудня 2021 року по 12 серпня 2022 року (т.1 а.с. 209). Із вказаним наказом позивач ознайомлений 12 серпня 2022 року.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
18. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року, позовні вимоги задоволено частково.
18.1. Стягнуто з ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 13405,68 грн.
18.2. В решті позову - відмовлено.
19. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Разом з цим суд першої інстанцій, вирішуючи позовні вимоги, які стосуються дій з приводу оскаржуваних наказів, зазначив, що в спірному випадку не відбувалось зміни істотних умов державної служби в межах тієї ж посади. При цьому, після реорганізації посада начальника відділу супроводження в судах податкових спорів за перевірками з питань адміністрування податку на додану вартість управління супроводження судових спорів ГУ ДПС у Дніпропетровській області скорочена та не існує, а переведення позивача на іншу посаду відбувалось за його власною заявою.
Крім того відповідачем, з урахуванням вимог статті 22 Закону України "Про відпустки", при звільненні з позивача правомірно утримано заборгованість за 3 дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Оскільки позивачем під час розгляду справи не надано жодного доказу на підтвердження понесення моральних страждань, не конкретизовано, які саме дії відповідача нанесли йому моральну шкоду, не надано обґрунтувань заявленого розміру моральної шкоди та доказів того, що саме така сума є співмірною із завданою шкодою, суд зазначив, що підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
20. Зазначена позиція підтримана Третім апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
21. Позивач подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
22. Так, автор скарги вказує на застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні положень статті 43 Закону № 889-VIII та статті 32 КЗпП України без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постанові від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17.
Крім того, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 38 КЗпП України відносно осіб, що проходять державну службу, а також щодо питання застосування норми права у цих правовідносинах щодо звільнення з підстав, передбачених частиною другою статті 86 Закону № 889-VIII та пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України відносно осіб, що проходять державну службу, з урахуванням обставин, які склалися у спірних правовідносинах.
23. Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2023 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
24. У доповненнях до касаційної скарги позивач, серед іншого, зазначає, що у своїй заяві про звільнення від 08 серпня 2022 року він просив звільнити його 10 серпня 2022 року. При цьому, будь-які інші заяви які подавались (в тому числі заява про відкликання, заява про звільнення за згодою сторін тощо) не зареєстровані у СЕД ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що, на думку автора скарги, свідчить про порушення ГУ ДПС у Дніпропетровській області власних порядків та процедур, що робить неможливим проконтролювати факт їх належного розгляду ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
25. Представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
26. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
29. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
30. Так, частиною першою статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
31. Згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
32. Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 частини першої статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
33. Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом № 889-VIII.
34. В силу частин першої-третьої статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
35. Пункт 3 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виокремлює припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).
36. Так, приписами статті 86 Закону № 889-VIII обумовлено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.
Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.
Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
37. Загальні підстави припинення трудового договору визначені положенням статті 36 КЗпП України, пунктом 1 частини першої якої підставою припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.
38. Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
39. У пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).
40. За змістом статті 43 КЗпП України зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов`язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).
Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.
У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.
Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.
41. В силу статті 32 Закону № 889-VIII переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.
У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
{У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022}
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус.
Працівник, який повідомив про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", вчинених іншою особою, не може бути звільнений чи змушений до звільнення, притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з таким повідомленням або підданий іншим негативним заходам впливу, або загрозі таких заходів впливу. Викривачі корупції користуються також іншими правами та гарантіями захисту, встановленими Законом України "Про запобігання корупції".
42. Приписами частини першої статті 235 КЗпП України обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
43. Згідно з частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
44. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки" у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
45. За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
46. Статтею 117 КЗпП України обумовлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
47. Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
48. Так, економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці, визначає Закон України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», відповідно до статті 1 якого заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
49. Статтею 2 «Структура заробітної плати» зазначеного Закону в редакції, яка була чинна на час звільнення позивача, надані такі визначення.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
50. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
VI. Позиція Верховного Суду
51. У справі, що розглядається, позивача звільнено з посади начальника відділу супроводження судових спорів щодо відмови у реєстрації податкових накладних управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області, 12 серпня 2022 року за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону № 889-VIII та пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
52. Натомість позивач вказує на неправомірність його звільнення з підстав частини другої статті 86 Закону № 889-VIII та пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, вважаючи, що відповідач мав звільнити його із займаної посади на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України та частини третьої статті 86 Закону № 889-VIII.
53. З наведених правових норм висновується, що основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється.
54. Також аналіз статті 86 Закону № 889-VIII дає підстави для висновку, що передбачене її частиною другою правило, що за змістом відповідає сенсу словосполучення "за угодою сторін", означає домовленість між суб`єктом призначення та державним службовцем щодо звільнення останнього із займаної посади в інший, ніж передбачений частиною першою цієї статті, строк, і саме з цих підстав.
55. Тобто, підстава звільнення та дата звільнення є обов`язковими умовами домовленості щодо звільнення державного службовця за частиною другою статті 86 Закону № 889-VIII.
56. Отже, спірним питанням у цій справі є правомірність/протиправність звільнення позивача за угодою сторін. Позивач вважає, що оскільки він подав заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України та частини третьої статті 86 Закону № 889-VIII, то відповідач не мав права звільнити його за угодою сторін.
57. Варто зазначити, що позивач окрім оскарження наказу про звільнення за угодою сторін, заявив інші позовні вимоги, які є похідними. При цьому, Суд з урахуванням приписів частини першої статті 341 КАС України переглядає судові рішення у частині, в якій відмовлено у задоволенні позовних вимог.
58. Отже, розглядаючи позовні вимоги, які стосуються припинення трудового договору за угодою сторін, потребують з`ясуванню такі обставини: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.
59. Так, згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
60. З аналізу наведеної правової норми висновується, що розірвання трудового договору відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.
61. При цьому, враховуючи зміст статті 38 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.
62. При незгоді роботодавця звільнити працівника з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.
63. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08 серпня 2022 року позивач скористався наданим частиною третьою статті 38 КЗпП України правом і подав заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.
Вказана заява зареєстрована 11 серпня 2022 року за вх. № 57110/6, що підтверджується матеріалами справи. Факт надходження цієї заяви 11 серпня 2022 року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями поштового конверту, витягом з сайту Укрпошти (трекінг, поштовий ідентифікатор: 4903307704603) та вхідним номером реєстрації від 11 серпня 2022 року № 57110/6 (т.1 а.с. 203а).
64. Судами попередніх інстанцій також встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12 серпня 2022 року ОСОБА_2 подав до ГУ ДПС у Дніпропетровській області заяву, в якій просив відкликати подану ним заяву від 08 серпня 2022 року про його звільнення (т.1 а.с. 207).
Цього ж дня, тобто 12 серпня 2022 року позивачем подано заяву, в якій він просив припинити державну службу та звільнити його 12 серпня 2022 року із займаної посади за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону № 889-VIII та пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України (т.1 а.с. 208).
65. Верховний Суд звертає увагу, що заява про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за угодою сторін містить дату її написання (12.08.2022), а також волевиявлення (пропозиції) позивача на визначення строку, з якого трудовий договір пропонується розірвати, а саме з 12 серпня 2022 року. Вказана заява погоджена в.о. начальника управління правового забезпечення Богданом Нагорним. Разом з цим заява містить резолюцію відповідача "Л. Лучиніна до наказу", що свідчить про погодження заяви про розірвання трудового договору.
66. Варто зазначити, що звільнення працівника обов`язково оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця. Підставою для видання такого наказу є відповідна заява працівника, а за потреби - й інші документи.
67. Таким чином, згідно з наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12 серпня 2022 року № 498-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 " припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , начальника відділу супроводження судових спорів щодо відмови у реєстрації податкових накладних управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області, 12 серпня 2022 року за угодою сторін відповідно до частини другої статті 86 Закону № 889-VIII та пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Утримано зі ОСОБА_1 кошти за використані наперед 03 календарних дні щорічної основної відпустки за період роботи з 22 грудня 2021 року по 12 серпня 2022 року (т.1 а.с. 209). Із вказаним наказом позивач ознайомлений 12 серпня 2022 року.
68. Варто зазначити, що як заява від 08 серпня 2022 року, так і заяви від 12 серпня 2022 року, написані позивачем власноруч. Доказів здійснення тиску з боку працівників управління персоналу ГУ ДПС у Дніпропетровській області на позивача при написанні заяв від 12 серпня 2022 року судами попередніх інстанцій не встановлено та матеріали справи не містять.
69. Доводи автора скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17, не приймаються до уваги, оскільки у вказаній справі оскаржувався наказ про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Щодо висновку Верховного Суду, викладених у постанові від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17 про те, що сама лише трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження, варто зауважити, що після реорганізації посада начальника відділу супроводження в судах податкових спорів за перевірками з питань адміністрування податку на додану вартість управління супроводження судових спорів ГУ ДПС у Дніпропетровській області скорочена та не існує.
У спірних правовідносинах, які склались у цій справі, переведення позивача на іншу посаду відбувалось за його власною заявою, а відтак відсутні порушення законодавства з боку відповідача при винесенні наказу від 08 липня 2022 року № 318-о.
70. Необґрунтованими є доводи касаційної скарги, що позивачу протиправно відмовлено у звільненні відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України, в результаті чого незаконно звільнено за угодою сторін, оскільки звільнення за власним бажанням на підставі заяви від 08 серпня 2022 року не було реалізовано у зв`язку з її відкликанням. Заява позивача від 12 серпня 2022 року про відкликання заяви про його звільнення від 08 серпня 2022 року є чіткою, зрозумілою та не викликає неоднозначного тлумачення. При цьому будь-яких інших заяв стосовно заяви від 08 серпня 2022 року про звільнення позивач не надавав.
71. Як встановлено судами, на дату звільнення позивач мав використані наперед 3 календарних дні щорічної основної відпустки за період роботи з 22 грудня 2021 року по 12 серпня 2022 року.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку суми 3 дні відпустки використаних наперед, заборгованість за 3 дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, становить 2580,30 грн.
Таким чином, враховуючи вимоги статті 22 Закону України "Про відпустки", при звільненні з позивача правомірно було утримано заборгованість за 3 дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Разом з цим варто зазначити, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесення моральних страждань, а також не наведено обґрунтувань щодо заявленого розміру моральної шкоди, доказів того, що саме така сума є співмірною із завданою шкодою.
72. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
73. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
74. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
75. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 160/13141/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська