ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 160/13399/19
адміністративне провадження № К/9901/32313/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 160/13399/19
за адміністративним позовом Обласного комунального підприємства «Фармація» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Обласного комунального підприємства «Фармація» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Е. О. Юрков) від 02 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: А. А. Щербак, Н. П. Баранник, Н. І. Малиш) від 11 листопада 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 27 грудня 2019 року Обласне комунальне підприємство «Фармація» (далі - ОКП «Фармація», позивач або скаржник) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, податковий/контролюючий орган, відповідач), в якому позивач просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23 вересня 2019 року № 000138504, яким збільшено грошове зобов`язання по земельному податку на суму 1769558,50 грн. і застосування штрафної санкції у розмірі 884779,25 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю винесення спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню, оскільки власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, в даному випадку таке право зареєстровано лише 11 грудня 2019 року. Вказує, що рішення Дніпровської міської ради № 13/27 від 06 грудня 2017 року та № 8/30 від 21 лютого 2018 року, якими встановлено земельний податок на території міста Дніпро, може бути застосовано лише з 01 січня 2019 року, з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. Також зазначає, що при визначенні суми земельного податку за 2018 рік за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:02:036:0028 ОКП «Фармація» добровільно розраховувало і сплачувало земельний податок, при цьому, керуючись чинними на той час нормами податкового законодавства України, зокрема статтями 285 286 287 Податкового кодексу України, ОКП «Фармація» правомірно застосовано ставку земельного податку у розмірі 1 відсотка від її нормативної грошової оцінки. При цьому, ОКП «Фармація» не вчинило жодного порушення норм податкового законодавства України, за яке органи Державної фіскальної служби мають право застосувати фінансові санкції.
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, у задоволені позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 27 листопада 2020 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі не передаючи справи на новий розгляд.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 27 січня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови суду апеляційної інстанції до закінчення касаційного розгляду даної справи, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 14 серпня 2019 року по 20 серпня 2019 року на підставі підпунктів.19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, підпункту 78.1.1, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та у відповідності до наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 13 серпня 2019 року № 4807-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Обласного комунального підприємства «Фармація» з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває в користуванні ОКП «Фармація» на підставі державного акта на право постійного користування землею площею 6,4682 га (кадастровий номер 1210100000:02:036:0028) за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, за результатом якої було складено акт від 28 серпня 2019 року № 48187/04-36-14-04/01976358, у висновках якого вказано про наступні порушення:
- підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, абз.1 пункту 284.1 статті 284, пункту 286.1, пункту 286.2 статті 286, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження земельного податку за земельну ділянку, розташовану на території Шевченківського району м. Дніпра за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року на суму 1 769 558,50 грн.
9. На підставі акта перевірки № 48187/04-36-14-04/01976358 від 28 серпня 2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 000138504 від 23 вересня 2019 року, яким ОКП «Фармація» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 2 654 377,75 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями: 1 769 558,50 грн., за штрафними санкціями 884 779,25 грн.
10. Разом з тим, судами встановлено, що ОКП «Фармація» є користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:02:036:0028, площею 6,4681 га, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ДП№001609 від 28 лютого 2003 року, що було посвідчено в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 28 лютого 2003 року, запис № 001334.
11. Дніпровською міською радою прийнято рішення від 06 грудня 2017 року № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста». Згідно вказаного рішення, для земель з цільовим призначенням землі громадської забудови 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури ставка податку за користування земельними ділянками для юридичних осіб складає 1,00 відсоток від нормативної грошової оцінки.
12. 21 лютого 2018 року Дніпровською міською радою прийнято рішення № 8/30 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06 грудня 2017 року № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», яке набрало чинності з 01 березня 2018 року. Згідно з додатком № 1 до рішення міської ради від 21 лютого 2018 року № 8/30, ставка земельного податку для земель з цільовим призначенням землі громадської забудови 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури встановлена у розмірі 3,00 відсотків від нормативної грошової оцінки землі.
13. Водночас, як було встановлено судами, згідно витягу відділу у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11 липня 2019 року № 1107-4465, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2018 рік становить 105 486 472,85 грн. Вказаний витяг у встановленому законом порядку не оскаржено, за формою та змістом відповідає приписам Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489. Матеріали справи не містять іншого витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
14. Зазначені дані були використані відповідачем під час здійснення розрахунку земельного податку, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 23 вересня 2019 року № 000138504.
15. Проте, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
17. Доводи позивача про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 1210100000:02:036:0028 перебуває у постійному користуванні лише з 11 грудня 2019 року, а тому протягом 2018 року не була об`єктом оподаткування суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, оскільки ОКП «Фармація» є користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:02:036:0028, площею 6,4681 га, на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ДП№001609 від 28 лютого 2003 року, що було посвідчено в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 28 лютого 2003 року, запис № 001334.
18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав відмови у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
19. Зокрема скаржник зазначає, що питання застосування пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII було також предметом розгляду у Верховному Суді у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в адміністративному провадження № К/9901/20508/19 у справі № 0940/2301/18. При цьому колегія суддів Касаційного адміністративного суду у вказаній справі, в своїй ухвалі від 12 лютого 2020 року, дійшла висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду та передати справу № 0940/2301/18 на розгляд палати.
20. Враховуючи те, що у справі № 160/13399/19 також підлягало дослідженню можливість застосування пункту З розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII позивач, з метою об`єктивного розгляду даної справи і забезпечення сталості та єдності судової практики, подав суду апеляційної інстанції клопотання (вих. № 4/992 від 21 вересня 2020 року) про зупинення провадження у справі № 160/13399/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 0940/2301/18. Проте апеляційний суд, в порушення частини другої статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України, не розглянув та не прийняв жодного рішення щодо вказаного клопотання.
21. З урахуванням норм Податкового кодексу України, а також податкового обов`язку платника податку, підстав для його виникнення, зміни, припинення та виконання податкового обов`язку, визначених статтями 36 37 38 Податкового кодексу України, виконання рішень Дніпровської міської ради від 06 грудня 2017 року № 13/27 і від 21 лютого 2018 року № 8/30, як складових податкового законодавства України, для ОКП «Фармація», яке добровільно сплачувало земельний податок, стало можливим лише з 01 січня 2019 року. До того часу, а саме з 01 січня 2018 року до 31 грудня 18 року включно, діяли ставки плати за землю, встановлені пунктом 4.2. рішення Дніпровської міської ради від 15 лютого 2017 року № 12/18 (рішення розміщене на офіційному веб сайті Дніпровської міської ради).
22. Застосування органами Державної фіскальної служби та її правонаступником норм пункту З розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07 грудня 2017 року 2245-VIII, для обґрунтування правомірності донарахування земельного податку в м. Дніпро за 2018 рік на підставі рішень Дніпровської міської ради від 06 грудня 2017 року № 13/27 і від 21 лютого 2018 року № 8/30 свідчить про те, що цими органами застосовується неоднозначне (множинне) трактування нормативно-правових актів щодо складу податкового законодавства України, власних прав та обов`язків, а також прав та обов`язків платника податків стосовно порядку обчислення, декларування та сплати земельного податку в 2018 році.
23. Неоднозначне (множинне) трактування нормативно-правових актів має наслідком безумовне застосування презумпції правомірності рішень платника податку (підпункту 4.1.4. Податкового кодексу України), який у 2018 році не застосовував ставки земельного податку, встановлені рішеннями Дніпровської міської ради від 06 грудня 2017 року № 13/27 і від 21 лютого 2018 року № 8/30. При цьому, відповідно до пункту 56.21 Податкового кодексу України, наявність цих обставин має приводити до прийняття рішень виключно на користь платника податків. Проте суд, у порушення частини другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, не застосував цю норму податкового законодавства до спірних правовідносин.
24. Крім того, скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі зазначає пункт З частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування:
пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (зазначено на першій сторінці касаційної скарги) та пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України (зазначеної на четвертій сторінці касаційної скарги) у подібних правовідносинах.
25. Також, у порушення пункту З частини першої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано мотивованої оцінки аргументам позивача про те, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17 грудня 2019 року № 193466197, 11 грудня 2019 року за ОКП «Фармація» зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:02:036:0028), розташованою за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 171, що, відповідно до пункту 14.1.73. статті 14 і статті 269 Податкового кодексу України, свідчить про набуття позивачем статусу землекористувача і платника земельного податку з 11 грудня 2019 року.
26. Разом з тим, у порушення частини четвертої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, не оцінено та не наведено жодних мотивів відхилення наступних доказів: витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17 грудня 2019 року № 193466197, яким підтверджується факт реєстрації за ОКП «Фармація» права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:02:036:0028); листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 04 листопада 2019 року № 2/13-520, яким було повідомлено, що ОКП «Фармація», станом на 2019 рік, не є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:036:0028; витяг про нормативну грошову оцінку № 1107-4465 станом на 2018 рік, який містить виключно інформацію про нормативно-грошову оцінку конкретної земельної ділянки і не може підміняти собою відомості Державного земельного кадастру про об`єкт оподаткування та відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо платника земельного податку, які мають бути отримані відповідачем згідно Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року № 1386.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
28. Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
29. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
30. Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
31. Підпунктом 270.1.1. пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
32. Відповідно до пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, а також площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
33. Згідно з пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
34. Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.
34. Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
35. Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
36. Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
37. Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
38. Аналіз податкового законодавства приводить Суд до висновку про безпідставність доводів позивача - скаржника про відсутність підстав для нарахування податку на землю за 2018 рік у зв`язку з тим, що позивач набув статус землекористувача з часу його реєстрації відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17 грудня 2019 року № 193466197.
39. Суди попередніх інстанцій прийшли обґрунтованого висновку, що ОКП «Фармація» є користувачем спірної земельної ділянки на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ДП№001609 від 28 лютого 2003 року, що було посвідчено в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 28 лютого 2003 року, запис № 001334, а тому є платниками такого податку.
40. Згідно з пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
41. На підставі підпункту 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
42. Підпунктом 12.4.3. пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
43. Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII встановлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
44. Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на землю, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.
45. Однак, як вбачається з оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції, надаючи оцінки спірним відносинам, судами не витребувано, не перевірено та не надано оцінки рішенням відповідної Дніпровської міської ради щодо визначення ставки земельного податку у 2018 році за відповідною категорією та цільовим призначенням земельної ділянки з огляду на нормативне-правове визначення спірного питання.
46. Окрім того, у матеріалах справи також відсутні державний акт на право постійного користування, звітна податкова декларація з плати за землю, яку сформовано та подано позивачем 16 лютого 2018 року (зареєстровано 19 лютого 2018 року), витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, якою позивач користувався при розрахунку земельного податку.
47. Суд зазначає, що враховуючи наявність у позивача обов`язку щодо сплати земельного податку, суди попередніх інстанцій не встановили правильність обрахунку земельного податку, враховуючи усі вихідні дані для визначення правильного розміру вказаного платежу та їх елементи (нормативна грошова оцінка землі, її площа, призначення, та ін).
48. Також слід звернути увагу про невідповідність розміру площі земельної ділянки позивача як то 6,4681 га та 6, 4682 га у документах, що містяться в матеріалах справи, що також має значення правильного визначення розміру податку на землю.
49. Зазначене вказує на неповноту встановлення судами обставин, які входять до предмета доказування при розгляді адміністративного позову та мають значення для правильного вирішення справи, а також на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.
50. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що за приписами статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
51. Згідно із частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
52. Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
53. Частиною другою статті 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
54. Разом з тим, суд повинен не лише надати оцінку доказам, але й перевірити достовірність доказів.
55. Статтею 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
56. Верховний Суд акцентує увагу на тому, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
57. За змістом частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
58. Пунктом 3 частини другої статті 353 вказаного Кодексу передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
59. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 3 344 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства «Фармація» задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 160/13399/19 - скасувати, а справу № 160/13399/19 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов