ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року

м. Київ

справа № 160/15678/22

адміністративне провадження № К/990/12524/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мацедонської В. Е.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення грошового забезпечення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року (суддя Горбалінський В. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року (головуючий суддя Малиш Н. І., судді: Щербак А. А., Баранник Н. П.)

І. Суть спору

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), у якому просив:

- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача грошове забезпечення за проходження служби в нічний час за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року в сумі 2 049 600 грн, з урахуванням виплаченої суми за цей період в розмірі 5 997,90 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з огляду на норми чинного законодавства доплата за службу в нічний час входить до системи оплати праці поліцейського, а тому дані виплати повинні бути виплачені у повному обсязі, однак відповідачем цього не зроблено.

ІІ. Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судове рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення.

ОСОБА_1 проходить службу на посаді інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.

У зв`язку з тією обставиною, що відповідач не здійснив доплату до грошового забезпечення за час проходження служби у нічний час за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення такого забезпечення.

Водночас, судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 у справі № 160/9530/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Первинна професійна спілка «Правозахисники країни», про визнання дій протиправними та стягнення грошового забезпечення задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України по невиплаті компенсації (грошового забезпечення) ОСОБА_1 , інспектору взводу № 2 роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року. Зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідачем на виконання рішення суду у справі № 160/9530/18 нараховано та виплачено позивачу доплату за службу в нічний час у розмірі 5 997,90 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, у справі № 160/14791/20 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України, третя особа - Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» про визнання дій протиправними та стягнення грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року в сумі 2 049 600 грн відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначили, що позивач фактично не погоджується з порядком нарахування грошового забезпечення за службу в нічний час та розміром виплаченого забезпечення, однак спірні правовідносини вирішенні судовим рішенням у справі № 160/9530/20, яке набрало законної сили, і перейшло до стадії виконання судового рішення, а тому позивач мав вирішувати це питання в порядку статті 383 КАС України.

У подальшому, 11 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до Департаменту патрульної поліції про стягнення з відповідача грошове забезпечення за проходження служби в нічний час за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року в сумі 2 049 600 грн, з урахуванням виплаченої суми за цей період в розмірі 5 997,90 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року, заяву Департаменту патрульної поліції про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі № 160/15678/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення грошового забезпечення на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, позовні вимоги, які заявлені позивачем у цій справі, були предметом судового розгляду у справах № 160/9530/18 та № 160/14791/20, в яких прийнято відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції зауважив, що підставою для звернення до суду із зазначеним позовом у справі № 160/15678/22 слугувало також проходження позивачем служби в поліції в період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року. Спірний період та сума стягнення є ідентичними у справах № 160/9530/18 та № 160/14791/20. Посилання позивача на те, що предмети спору є різними у справах, колегія суддів відхилила, оскільки у справі № 160/14791/20 були заявлені вимоги про стягнення суми 2 049 600,00 грн з урахуванням виплаченої - 5 997,90 грн, як зазначено й у судовому рішенні від 01 лютого 2021 року (справа № 160/14791/20).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що формулювання позовних вимог, а саме зазначення в таких врахування виплаченої суми, про які у справі № 160/14791/20 позивач посилався лише в обґрунтуванні позову, по суті є штучним та не змінює предмету та підстав позову.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

05 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІV. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

На обґрунтування вимог скаржник стверджує, що вирішуючи питання про закриття провадження у цій справі, суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15 та у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 161/8523/18.

Позивач зазначає, що суди не обґрунтували те, що у справі № 160/9530/18 та в справі № 160/15768/22 позови є тотожними, а саме те, що в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет позову. На думку позивача, суди не врахували, що нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У разі зміни хоча б одного з цих елементів позови не можна вважати тотожними, що позбавляє суд права закрити провадження у справі.

Відповідачем відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає перегляду рішень суду першої та апеляційної інстанції.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Згідно з статтею129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Стаття 14 КАС України встановлює, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

VІ. Висновки Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Закриваючи провадження у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що на час розгляду справи № 160/15678/22 вже існують судові рішення, які набрали законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З цього приводу колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.

Аналізуючи вказані вище норми законодавства вбачається, що позови уважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Верховний Суд надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 240/6357/20, від 27 серпня 2021 року у справі № 580/3966/20, від 15 грудня 2020 року у справі № 804/5759/17, від 17 серпня 2022 року у справі № 520/9008/2020 та багатьох інших, зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

При цьому, не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Також, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/433/18.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 у справі № 160/9530/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Первинна професійна спілка «Правозахисники країни», про визнання дій протиправними та стягнення грошового забезпечення задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України по невиплаті компенсації (грошового забезпечення) ОСОБА_1 , інспектору взводу № 2 роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року. Зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року.

На виконання цього рішення суду відповідачем нараховано та виплачено позивачу доплату за службу в нічний час у розмірі 5 997,90 грн.

Водночас, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, у справі № 160/14791/20 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України, третя особа - Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» про визнання дій протиправними та стягнення грошового забезпечення відмовлено. У цій справі суди дійшли висновку, що підставою для звернення до суду із даними вимогами слугувала незгода позивача із діями відповідача під час виконання судового рішення по справі № 160/9530/18, а тому оскаржувані дії відповідача в даному адміністративному процесі пов`язані з виконанням судового рішення у справі № 160/9530/18, а не є самостійним предметом спору. У зв`язку з наведеним, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим адміністративним позовом не розглядаються.

Тобто, колегія суддів уважає, що повторно звертаючись з позовом (як у справі № 160/14791/20, так і в справі № 160/15678/22) фактично позивач не погоджується із сумою виплати, яка проведена на виконання рішення суду у справі № 160/9530/18, оскільки вважає, що належна до виплати сума повинна становити 2 049 600 грн.

Крім того, як вірно установлено судами попередніх інстанцій, з судових рішень у справі № 160/9530/18, серед іншого, предметом позову було стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (доплату за службу в нічний час за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року).

У справі, що розглядається, предметом позову є також стягнення з відповідача (Департаменту патрульної поліції) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за проходження служби в нічний час за той же період, що визначений у справі № 160/9530/18.

Наведене свідчить, що судами вже досліджувалась вимога та докази в частині стягнення на користь позивача грошового забезпечення за проходження служби в нічний час за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року і позивач мав змогу висловити свої доводи стосовно розрахунку такої доплати.

Більш того, ОСОБА_1 вже звертався до суду з новим позовом (справа № 160/14791/20), у якому просив визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України по невиплаті компенсації (грошового забезпечення) позивачу за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року в сумі 2 049 600,00 грн. згідно наданого розрахунку, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі № 160/9530/18, та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі № 160/9530/18 компенсацію (грошове забезпечення) за службу в нічний час за період з 01 січня 2016 по 31 травня 2018 року в сумі 2 049 600,00 грн.

У справі № 160/14791/20 суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки даний спір не є окремим предметом розгляду, а є підставою для звернення до суду в порядку приписів статті 383 КАС України. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі № 160/14791/20 набрало законної сили 20 травня 2021 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що інший словесний вигляд правових обґрунтувань позовних вимог не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому.

Щодо посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-2ц та у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 161/8523/18, колегія суддів уважає таке посилання безпідставним, оскільки висновки у цих справах Верховним Судом зроблені про те, які саме справи уважаються тотожними, при цьому правовідносини у цих справах та справі № 160/15678/22 не є подібними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у зв`язку із наявністю судових рішень у справах № 160/14791/20 та № 160/9530/18, які набрали законної сили, наявні підстави для закриття провадження у справі № 160/15678/22 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, що стосуються предмету спору, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова