ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року

м. Київ

справа №160/18300/23

адміністративне провадження №К/990/13775/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Врони О.В., і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів Божко Л.А., Суховарова А.В.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:

- визнати протиправним і скасувати наказ Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 28 квітня 2023 року №323 в частині «про звільнення та призначення майора ОСОБА_1 , помічника командира бригади з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби НОМЕР_2 Дніпропетровської зенітної ракетної бригади повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - помічником командира полку з фінансово-економічної роботи - начальником фінансово-економічної служби НОМЕР_3 окремого полку зв`язку та радіотехнічного забезпечення імені ОСОБА_2 повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Повітряних Сил Збройних Сил України, ВОС 3101013»;

- поновити ОСОБА_1 на службі у військовій частині НОМЕР_1 на посаді майора, помічника командира бригади з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби НОМЕР_2 Дніпропетровської зенітної ракетної бригади повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 08 липня 2023 року.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що оскаржуваний наказ від 28 квітня 2023 року №323 є протиправним, таким, що суперечить приписам Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), із аналізу якого вбачається, що призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення. При прийнятті наказу про подальше просування позивача по службі мало бути встановлено наявність або відсутність обставин, передбачених пунктами 112 та 114 Положення №1153/2008, чого зроблено не було. Усупереч приписам пункту 114 Положення №1153/2008 ОСОБА_1 переміщено на нове місце служби без чоловіка та без його згоди, хоча вони обоє проходять військову службу та мають дитину віком до 18 років. Окрім того, позивачем 28 квітня 2023 року було подано рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами, проте звільнення вчасно не реалізовано. ОСОБА_1 також посилалася на правила складання наказів, указувала, що правові підстави, які можуть слугувати для прийняття рішення щодо призначення військовослужбовців на нижчі посади, є чітко визначеними та мають вичерпний перелік, що в оскаржуваному наказі відсутні причини призначення (переміщення) її відповідно до вимог, передбачених Положенням №1153/2008.

ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 07 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовив.

4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний наказ Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 28 квітня 2023 року №323 винесений в умовах воєнного стану. Відповідно до пункту 112 Положення №1153/2008 військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення (у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій). Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1- 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно із цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. Військовослужбовці можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули, виключно у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби. Аналіз абзацу 2 пункту 257 Положення №1153/2008 дозволяє зробити висновок, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують. Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди. Водночас позивачем не надано доказів на підтвердження можливості застосування будь-якого з перелічених випадків. Щодо посилання позивача на пункт 114 Положення №1153/2008, суд першої інстанції зазначив, що цим пунктом передбачено, що у разі коли переміщення військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, на нове місце військової служби передбачає зміну місця проживання його сім`ї, а дружина (чоловік) військовослужбовця також проходить військову службу за контрактом, одночасно з прийняттям рішення про переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби, крім випадків переміщення на підставі висновку атестування чи у порядку реалізації накладеного дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також якщо може виникнути обставина, що порушує вимоги частини першої статті 27 Закону України «Про запобігання корупції», вирішується (за їх згодою) питання щодо переміщення у цю ж місцевість його (її) дружини (чоловіка). Переміщення на нове місце військової служби не здійснюється також, якщо військовослужбовці, які перебувають у шлюбі, не можуть бути одночасно призначені на військові посади в межах одного населеного пункту (гарнізону) та в разі відмови одного з них від звільнення з військової служби. З довідки військової частини НОМЕР_4 від 11 липня 2023 року №111/д неможливо встановити за яким видом військової служби (за контрактом чи за призовом під час мобілізації, на особливий період) проходить службу чоловік позивача, а тому суд погоджується з відповідачем, що на час прийняття оскаржуваного наказу були відсутні підстави для застосування вказаної норми. Окрім того, норма пункту 114 Положення №1153/2008 передбачає можливість переведення у іншу місцевість чоловіка (дружину) за їх згодою, а не передбачає обов`язкову згоду чоловіка (дружини) на переведення одного з подружжя. Позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявність підстав для застосування пункту 114 Положення №1153/2008. До того ж, у пункті 257 Положення №1153/2008 відсутні як виняток норми пункту 114 цього Положення. Підстави для призначення на нижчі посади наведені у підпункті 3 пункту 82 Положення №1153/2008. Разом із тим, Положення №1153/2008 містить і окремі самостійні підстави для призначення військовослужбовців на посади, зокрема, підпункт 6 пункту 82 Положення №1153/2008 - у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану. Щодо вимог позивача поновити її на службі у військовій частині НОМЕР_1 , то такі вимоги, як указав суд першої інстанції, не можуть бути застосовані не лише враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог визнати протиправним і скасувати наказ Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 28 квітня 2023 року №323 в частині «про звільнення та призначення ОСОБА_1 », а й у зв`язку із наявністю наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому) від 19 липня 2023 року №556 і наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 01 серпня 2023 року №215 щодо звільнення позивача з військової служби у запас та виключення з 01 серпня 2023 року зі списків особового складу військової частини. Вказані накази позивачем не оскаржуються в цій справі.

5. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року - без змін.

6. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що згідно із пунктом 82 Положення №1153/2008 призначення військовослужбовців на посади на підставі введення правового режиму воєнного стану визначено окремим підпунктом 6 цього пункту, відповідно до якого призначення здійснюється у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану. Враховуючи приписи Положення №1153/2008, військовослужбовці можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули, виключно у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби. З огляду на приписи пункту 112 Положення №1153/2008, доказів наявності у позивача випадків при яких для переміщення на нове місце військової служби необхідна саме згода військовослужбовця матеріали справи не містять та позивачем не доведено. На виконання норми пункту 109 Положення №1153/2008, на підставі кадрового рішення військовою частиною НОМЕР_1 видано наказ від 08 липня 2023 року №195, який фактично є технічною реалізацією наказу від 28 квітня 2023 року №323 (по особовому складу). До того ж, до повноважень суду не належить надання оцінки доцільності переміщення військовослужбовців, тим більше під час воєнного стану в Україні. Аналізуючи норми Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, та Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року №124, суд апеляційної інстанції констатував, що накази розробляються за рішенням командира (керівника) військової частини для вирішення необхідних питань, усунення можливих невідповідностей у чинних наказах, уникнення великої кількості наказів з одного й того самого питання або в ініціативному порядку з відповідним обґрунтуванням. Накази підписуються командиром (керівником) військової частини (установи), а в разі його відсутності - посадовою особою, яка виконує його обов`язки згідно з письмовим наказом. Апеляційний суд зауважив, що обґрунтовуючи протиправність наказу, який є предметом оскарження, позивач обмежилася лише аналізом його змісту (конкретних слів) і вказує на недоліки діловодства. При цьому позивач не наводить жодних обставин, які б указували саме на протиправність такого наказу та вирішених ним питань, як рішення суб`єктів владних повноважень, яким порушено її права, обов`язки та законні інтереси. Недоліки у формулюванні в наказі чи/або порядку складання та ведення особистих справ під час виконання оскаржуваного наказу, не можуть бути самостійною підставою для визнання такого наказу протиправним та його скасування. Суд апеляційної інстанції вказав, що жодні наведені позивачем доводи щодо зазначення неповних відомостей в наказах відповідачів не можуть бути підставою для їхнього скасування по суті, оскільки такі порушення не мають характеру значущих або фундаментальних, своєю чергою, за змістом оскаржуваний наказ видано на підставі положень законодавства, в межах повноважень відповідачів та у спосіб, установлений законом. При цьому вказані позивачем порушення її прав у зв`язку з неналежним, на її думку, оформленням та формулюванням наказу, не можуть бути захищені шляхом скасування такого наказу, оскільки не впливають на правомірність його прийняття. Апеляційний суд зауважив, що позивачем жодним чином не обґрунтовано, яким саме чином указані недоліки оскаржуваного наказу вплинули чи/або порушили її права, та які саме права були порушені. Зміст позову та підстави звернення ОСОБА_1 до суду фактично зводяться до її непогодження з наказом, яким її перевели до іншої військової частини.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

8. Як підставу оскарження судових рішень скаржник визначила пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 114 Положення №1153/2008.

9. ОСОБА_1 стверджує, що при прийнятті наказу про подальше її просування по службі мало бути встановлено наявність або відсутність обставин, передбачених пунктами 112 та 114 Положення №1153/2008. Із аналізу пункту 114 Положення №1153/2008 випливає, що одночасно з прийняттям відповідачем рішення про переміщення позивача на військову службу до міста Києва повинно було вирішуватися питання щодо переміщення також її чоловіка ОСОБА_3 (за його згодою), який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , місто дислокації - Дніпро. Проте суд першої інстанції дійшов висновків, які не узгоджуються із приписами пункту 114 Положення №1153/2008, не надав належної уваги обставинам справи, а апеляційний суд взагалі не проаналізував і не надав правової оцінки пункту 114 Положення №1153/2008, хоча ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилалася на цю підставу, не дослідив зібрані докази у справі, зокрема, щодо наявності у позивача чоловіка військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом.

10. Скаржник указує, що саме на службу персоналу військової частини покладено обов`язок проведення перевірок та внесення записів про зміну в облікових даних особового складу військової частини. Окрім того, що в автобіографії позивача було зазначено, що в неї є чоловік військовослужбовець. Відповідачу 28 квітня 2023 року було відомо, що у ОСОБА_1 є чоловік військовослужбовець, тим більше, ця інформація наявна в її особовій справі, проте суд першої інстанції цього не врахував, а апеляційний суд дані докази взагалі не дослідив та не взяв до уваги. Оскільки ОСОБА_1 та її чоловік проходять військову службу на підставі контракту, а позивача оскаржуваним наказом переміщено на нове місце військової служби зі зміною місця проживання з міста Дніпра на місто Київ, у спірних відносинах підлягає застосуванню пункт 114 Положення №1153/2008, проте відповідач не надав до суду жодних належних і допустимих доказів виконання приписів цього пункту. Щодо позовної вимоги про поновлення на військовій службі, скаржник зауважила, що її звільнення було вимушеним, у зв`язку незаконним переміщенням до міста Києва, що її чоловік проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 та немає змоги доглядати за їхнім сином, який залишився в місті Дніпрі, а тому вона була змушена написати рапорт на звільнення.

11. ОСОБА_1 зазначає, що враховуючи усі її аргументи та відсутність будь-якого належного аналізу з боку суду змісту позовної заяви, оскаржувані судові рішення у цій справі порушують її право на справедливий судовий захист, захист її прав та інтересів.

IV. Рух справи у суді касаційної інстанції

12. Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2024 року для розгляду справи №160/18300/23 (провадження №К/990/13775/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Губської О.А., суддів Білак М.В., Мацедонської В.Е.

13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Губської О.А., суддів Білак М.В., Мацедонської В.Е. ухвалою від 25 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

14. Військовою частиною НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 подано відзиви на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року - без змін, оскільки оскаржувані судові рішення, на переконання відповідачів, є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

15. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2024 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року №1383/0/78-24 (у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А. (Рішення зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді від 06 грудня 2024 року №16), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг), для розгляду справи №160/18300/23 (провадження №К/990/13775/24) визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Кашпур О.В., судді Уханенко С.А., Соколов В.М.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 11 березня 2025 року справу №160/18300/23 прийнято до провадження, а ухвалою від 16 квітня 2025 року її призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 17 квітня 2025 року.

V. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

17. 15 листопада 2021 року між Міністерством оборони України в особі Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_4 і громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 , старшим лейтенантом, помічником командира частини з фінансово-економічної роботи - начальником фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 5 років.

18. 21 квітня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 затверджено План переміщення військовослужбовців Повітряних Сил Збройних Сил України на посади, до якого на підставі пункту 257 Положення №1153/2008 включено також ОСОБА_1 .

19. Згідно з витягу із наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 28 квітня 2023 року №323 (по особовому складу) відповідно до пунктів 82 та 257 Положення №1153/2008 нижчепойменованих осіб офіцерського складу Повітряних Сил Збройних Сил України звільнено з займаних посад і призначено, зокрема, майора ОСОБА_1 , помічника командира бригади з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - помічником командира полку з фінансово-економічної роботи - начальником фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_5 Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Повітряних Сил Збройних Сил України, ВОС - 3101013. Призначено на нижчу посаду у зв`язку із введенням правового режиму воєнного стану з шпк «майор» на шпк «майор».

20. 28 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення її з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) - через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) - один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

21. Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 08 грудня 2011 року чоловіком ОСОБА_1 є ОСОБА_3 , вони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 28 серпня 2012 року.

22. Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_4 від 11 липня 2023 року №111/д підполковник ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 АДРЕСА_1 з 08 квітня 2023 року по теперішній час.

23. Рапорт ОСОБА_1 від 28 квітня 2023 року про звільнення з військової служби у запас був розглянутий командуванням військової частини НОМЕР_1 і матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 направлені до управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 , при опрацюванні яких були виявлені недоліки та матеріали направлені для доопрацювання.

24. Згідно з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08 липня 2023 року №195 (по стройовій частині) майора ОСОБА_1 , помічника командира частини з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби, призначену наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) №323 від 28 квітня 2023 року на посаду помічника командира полку з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_5 , визнано такою, що з 08 липня 2023 року вибула до нового місця служби - військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_2 . З 08 липня 2023 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

25. Після повторного надходження 14 липня 2023 року матеріалів на звільнення ОСОБА_1 , наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 19 липня 2023 року №556 (по особовому складу) відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII майора ОСОБА_1 , помічника командира полку з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_5 повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Повітряних Сил Збройних Сил України, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) - один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років).

26. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 01 серпня 2023 року №215 (по стройовій частині) майора ОСОБА_1 , помічника командира частини з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби, звільнену наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 19 липня 2023 року №556 у запас, визнано такою, що посаду здала, з 01 серпня 2023 року її виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

27. Уважаючи протиправним наказ Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 28 квітня 2023 року №323, що відповідачем порушено процедуру переміщення військовослужбовця, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

VІ. Джерела права й акти їхнього застосування

28. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-XII (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у статті 2 якого, зокрема, встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина перша). Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга). Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта). Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята).

30. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

31. Відповідно до частин п`ятої, сьомої та тринадцятої статті 6 Закону №2232-XII військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками. Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.

32. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діє до цього часу.

33. Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі визначаються і регулюються Положенням №1153/2008 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби (пункт 1 цього Положення).

34. Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

35. Згідно із підпунктом 1 пункту 81 Положення №1153/2008 призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців, яка затверджується Міністром оборони України.

36. Відповідно до пункту 82 Положення №1153/2008 призначення військовослужбовців на посади здійснюється: 1) на вищі посади - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби); для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця; за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; за сімейними обставинами - на особисте прохання; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов`язків на займаних посадах; у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій; у разі відсутності можливості поновлення на попередній посаді у зв`язку з незаконним звільненням або переміщенням по службі - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України; 3) на нижчі посади: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання; у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов`язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад; за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду - на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання; 5) у зв`язку із закінченням строку перебування на посаді; 6) у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану; 7) у зв`язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу; 8) у зв`язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України; 9) у разі запровадження нового військового звання. Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд). Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами 102 і 104 цього Положення.

37. За приписами абзацу 2 пункту 257 Положення №1153/2008 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

38. Пунктом 112 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують. Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

39. Згідно із пунктом 114 Положення №1153/2008 у разі коли переміщення військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, на нове місце військової служби передбачає зміну місця проживання його сім`ї, а дружина (чоловік) військовослужбовця також проходить військову службу за контрактом, одночасно з прийняттям рішення про переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби, крім випадків переміщення на підставі висновку атестування чи у порядку реалізації накладеного дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також якщо може виникнути обставина, що порушує вимоги частини першої статті 27 Закону України «Про запобігання корупції», вирішується (за їх згодою) питання щодо переміщення у цю ж місцевість його (її) дружини (чоловіка). Переміщення на нове місце військової служби не здійснюється також, якщо військовослужбовці, які перебувають у шлюбі, не можуть бути одночасно призначені на військові посади в межах одного населеного пункту (гарнізону) та в разі відмови одного з них від звільнення з військової служби. Порядок організації контролю за прибуттям військовослужбовців до нового місця служби визначається Міністерством оборони України.

40. У пункті 109 Положення №1153/2008 визначено, що вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця. До зазначеного строку не включається час перебування військовослужбовця у відпустці, відрядженні, на лікуванні чи під вартою.

VІІ. Позиція Верховного Суду

41. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

42. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

43. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

44. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №160/18300/23 стало посилання ОСОБА_1 на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

45. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

46. Як установлено статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (частини перша-четверта).

47. Отже, судове рішення є законним і обґрунтованим тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин.

48. Закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується.

49. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 червня 2021 року в справі №11-104сап21, вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

50. За правилами статті 308 КАС України, яка визначає межі перегляду судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

51. Відповідно до вимог, установлених у пункті 3 частини першої статті 322 КАС України, у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються: а) встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини; б) доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

52. За приписами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року в справі №160/18300/23 - без змін. Суд апеляційної інстанції зазначив, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

54. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі, ОСОБА_1 зазначила про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 114 Положення №1153/2008 у подібних правовідносинах. Водночас, посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 вказала, зокрема, про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані докази у справі, а саме щодо наявності у позивача чоловіка військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, і не проаналізував пункт 114 Положення №1153/2008 та не надав йому правової оцінки, хоча скаржник в апеляційній скарзі посилалася на цю підставу.

55. Як слідує зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 наполягала на тому, що вона переміщена на нове місце військової служби оскаржуваним наказом відповідача з порушенням норм законодавства, у тому числі пункту 114 Положення №1153/2008.

56. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , дійшов висновків, що призначення військовослужбовців на посади на підставі введення правового режиму воєнного стану визначено окремим підпунктом 6 пункту 82 Положення №1153/2008. З огляду на приписи пункту 112 Положення №1153/2008, доказів наявності у позивача випадків при яких для переміщення на нове місце військової служби необхідна саме згода військовослужбовця матеріали справи не містять та позивачем не доведено. Поряд із тим, висновків щодо наявності/відсутності підстав для застосування у відповідних правовідносинах приписів пункту 114 Положення №1153/2008, на чому наполягала ОСОБА_1 , постанова апеляційного суду не містить.

57. Досліджуючи питання наявності у ОСОБА_1 випадків, визначених пунктом 112 Положення №1153/2008, та правомірності оформлення оскаржуваного наказу, суд апеляційної інстанції у своїй постанові взагалі не проаналізував норми пункту 114 Положення №1153/2008 та не надав жодної оцінки аргументам ОСОБА_1 щодо необхідності врахування цієї правової норми при її переміщенні на нове місце військової служби, зважаючи на наявність у неї чоловіка військовослужбовця, про що, за твердженнями ОСОБА_1 , було відомо ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте проігноровано при прийнятті оскаржуваного наказу, чим порушено процедуру переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби.

58. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не перевірив усі доводи, викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, не надав правової оцінки висновкам, зробленим судом першої інстанції щодо недоведення позивачем належними і допустимими доказами наявності підстав для застосування пункту 114 Положення №1153/2008, не дослідив усі докази, що стосуються обставин, на які посилалася ОСОБА_1 , не надав вичерпної відповіді на усі її аргументи, наведені в апеляційній скарзі.

59. Позиція відповідачів, викладена у відзивах на касаційну скаргу про те, що відсутність оцінки наявності у позивача чоловіка військовослужбовця та надання правової оцінки пункту 114 Положення №1153/2008 не призвело до прийняття неправомірного судового рішення, оскільки судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття справедливого і законного судового рішення, є помилковою, так як відповідні порушення апеляційним судом норм процесуального права впливають на правильність вирішення цієї справи. Суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на доводах та вимогах апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, та, за наслідками розгляду апеляційної скарги, у своїй постанові повинен зазначати, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

60. Третій апеляційний адміністративний суд порушив норми процесуального права, не виконав належним чином приписів статей 242 308 322 КАС України, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 28 лютого 2024 року не відповідає вимогам статей 242 322 КАС України, а тому, з огляду на приписи статті 353 КАС України, підлягає скасуванню із направленням справи №160/18300/23 на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду, під час якого необхідно врахувати викладене у цій постанові, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , і, за наслідками розгляду апеляційної скарги, прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.

61. Ураховуючи наведене та зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, Верховний Суд не розглядає і не надає оцінку іншим доводам, викладеним ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

VІІІ. Судові витрати

62. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

63. Оскільки Верховний Суд скасовує постанову суду апеляційної інстанції та направляє справу на новий розгляд до цього ж суду, тобто не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року в справі №160/18300/23 скасувати.

3. Справу №160/18300/23 направити на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В. М. Соколов

С. А. Уханенко