ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05 липня 2022 року

справа № 160/18326/21

адміністративне провадження № К/990/13404/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «Дніпро»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у складі судді Бондар М. В.,

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у складі суддів Чабаненко С. В., Чумака С. Ю., Юрко І. В.,

у справі № 160/18326/21

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «Дніпро»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАТАРІНІ ГРУП»

про визнання протиправною бездіяльність, скасування реєстрації податкових накладних та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Рух справи

06 жовтня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ ДНІПРО» (далі - Товариство, позивач у справі) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - контролюючий орган, перший відповідач у справі), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, другий відповідач у справі), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "КАТАРІНІ ГРУП", в якій просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо розгляду заяви Товариства від 28 вересня 2021 року та зобов`язати вчинити певні дії - розглянути заяву ТОВ «КСГ «ДНІПРО» від 28 вересня 2021 року; скасувати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені Товариством, зобов`язати ДПС України внести до єдиного реєстру податкових накладних відомості про скасування реєстрації податкових накладних, складені Товариством, визнати право Товариства на зменшення суми податкових зобов`язань (на податковий кредит) з податку на додану вартість в загальній сумі 8 135 799,55 грн, за період червень 2018 року - квітень 2020 року, зобов`язати ДПС України відновити/збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість показника на суму, на яку Товариство має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (реєстраційний ліміт) у розмірі 8135799,55 грн та відобразити відповідне відновлення/збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (СЕА ПДВ).

15 грудня 2021 року представником Державної податкової служби України надано заяву про залишення позову без розгляду.

В підготовчому засіданні 17 грудня 2021 року суд першої інстанції запропонував представнику позивача надати пояснення та докази на підтвердження додержання строку звернення до суду з цим позовом; ухвалив про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 18 січня 2022 року.

17 січня 2022 року представником ДПС України надано доповнення до клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.

18 січня 2021 року на електронну адресу суду надійшли пояснення представника Товариства на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року задоволено клопотання представника ДПС України про залишення позову без розгляду та позов Товариства залишено без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року апеляційну скаргу Товариства задоволено частково, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №160/18326/21 скасовано в частині залишення без розгляду позовної вимоги Товариства щодо розгляду заяви Товариства від 28 вересня 2021 року та зобов`язання розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" від 28 вересня 2021 року та в цій частині справу направлено для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №160/18326/21 залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій, залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, виходили з того, що про порушення права, яке стало підставою для звернення до суду з цим позовом, позивач був обізнаний ще в червні 2020 року.

31 травня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі №160/18326/21, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року.

29 червня 2022 року справа №160/18326/21 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

В касаційній скарзі позивач, аналізуючи положення частини другої статті 122 КАС України, зазначає, що закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення (в даному випадку з реєстрацією незаконних податкових накладних без фактичного здійснення господарських правовідносин), а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав позивача особою, яка його порушила (в даному випадку з бездіяльністю органів ДПС України щодо розгляду заяви позивача, що є передумовою застосування інших способів захисту порушеного права позивача).

Скаржник наголошує, що дізнався про своє порушене право органами ДПС України щодо розгляду його заяви (вих. б/н від 28.09.2021) саме після направлення заяви до органів ДПС України та неотримання відповіді від органів ДПС України на заяву, у зв`язку з чим 06 жовтня 2021 року і було подано позов до суду з метою захисту порушених прав органами ДПС України, тобто передумовою звернення до суду була саме бездіяльність органів ДПС щодо розгляду заяви.

Посилаючись на судові рішення Верховного Суду по справам №640/20468/18 (постанова від 11 жовтня 2019 року), №1.380.2019.006119 (постанова від 02 липня 2020 року), №640/20721/19 (постанова від 15 липня 2021 року), №380/5397/20 (постанова від 12 лютого 2021 року), №824/803/19-а (постанова від 23 квітня 2021 року), позивач зауважує, що передумовою подання позовів у цих справах були саме рішення органів ДПС (про відмову/зупинення реєстрації податкових накладних), тобто позивачі у даних справах довідались (стали обізнані про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав позивача) про порушення своїх прав саме органами ДПС за результатом прийняття органами ДПС оскаржуваних рішень (про відмову/зупинення реєстрації податкових накладних).

Крім того, заявник касаційної скарги вважає, що суди попередніх інстанцій порушили статтю 56, статтю 102, абз.11 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Зокрема позивач стверджує, що спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України. Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Позивач звертає увагу на те, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОУЮ-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ (абз.11 п.52-2 підрозд. 10 розд.ХХ «Перехідні положення» ПК України). Таким чином, на думку скаржника, навіть якщо відраховувати строк позовної давності (як зазначено в клопотанні про залишення позову без розгляду) від дати складання висновку від 01 червня 2020 року (за результатами проведеного службового розслідування позивача, та встановлення факту незаконних дій головного бухгалтера підприємства, щодо реєстрації податкових накладних без фактичного здійснення господарських правовідносин), то платником податків (в даному випадку позивачем) також не було порушено строку звернення до суду, оскільки зупинено строк давності, визначений статтею 102 ПК України, який припадає на період починаючи з 18 березня 2020 року і по останній календарний день місяця карантину.

Скаржник просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року (в частині часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ «КСГ «ДНІПРО» та залишення без змін ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року в іншій частині) по справі №160/18326/21 та направити справу до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідач не надав суду відзив на касаційну скаргу позивача.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Позиція Верховного Суду

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою цієї статті встановлено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів..

Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Вказуючи на відсутність поважних підстав для поновлення строку звернення до суду, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з того, що про порушення права, яке стало підставою для звернення до суду з цим позовом позивач був обізнаний ще в червні 2020 року. Про це свідчать долучені до матеріалів справи докази, зокрема, квитанції про реєстрацію спірних податкових накладних; запити Товариства за період 2018-2020 роки на отримання інформації з ЄРПН щодо реєстрації спірних податкових накладних та отримані на електронну адресу витяги з ЄРПН щодо підтвердження їх реєстрації; розрахунки коригування до спірних податкових накладних, виписані Товариством, згідно з проведеним позивачем службовим розслідуванням, за наслідками якого був складений акт від 01 червня 2020 року.

Суди попередніх інстанцій зауважили, що усвідомлення позивачем права на звернення до суду за захистом порушеного права підтверджує справа №160/6673/20 за позовом ТОВ «КСГ «Дніпро», яка засвідчує факт звернення позивача у червні 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому заявлялись тотожні вимоги - скасування реєстрації податкових накладних, виписаних щодо іншого контрагента з обґрунтуванням позовних вимог тими ж доказами, що і в цій справі: матеріалами того ж службового розслідуванням та у відношенні нібито «несумлінних дій» тієї ж посадової особи.

Товариство пов`язує момент подання заяви 28 вересня 2021 року до контролюючого органу і відповідну бездіяльність останнього з моментом, коли позивач дізнався про порушення його права реєстрацією спірних податкових накладних, однак ці доводи скаржника спростовані судом першої інстанції і наведеними вище обґрунтуваннями. Як правильно зауважив суд першої інстанції направлення заяви не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через рік з моменту обізнаності про порушення свого права.

Щодо доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій статті 56, статті 102, абз.11 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що стаття 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Податковий кодекс України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).

Судова палата у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 вказала, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України.

Абзац 11 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачає, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 здійснив аналіз статті 102 ПК України і дійшов висновку, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Отже, строки давності, передбачені статтею 102 цього Кодексу, та відповідно зупинення їх перебігу, не розповсюджуються на строки звернення Товариства до суду із позовом по цій справі, які встановлені статтею 122 КАС України.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій норми пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України в редакції, що діяла з 02 квітня 2020 року визначали, що під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема процесуальні строки звернення до суду, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто в разі закінчення процесуального строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року №731-IX, який набрав чинності 17 липня 2020 року, пункт 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України було викладено в новій редакції.

Положення пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу в редакції, що діє з 17 липня 2020 року, вже не передбачали продовження процесуальних строків на період дії карантину. Пункт 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону встановлює, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06 серпня 2020 року.

Таким чином, якщо брати до уваги продовження процесуального строку відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу в редакції, що діяла з 02 квітня 2020 року, то такий строк сплинув 06 серпня 2020 року.

Отже, колегія суддів визнає, що суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи питання про поважність підстав для поновлення строку звернення до суду, установив конкретні обставини, хронологію та послідовність дій Товариства перед зверненням до суду за захистом свого права, які свідчать про те, що суб`єкт звернення до суду знав про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду у визначені законом строки, але цього він не зробив.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 123 КАС України, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3 242 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «Дніпро» залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі №160/18326/21 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк