№ 160/23417/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 160/23417/23

адміністративне провадження № К/990/2859/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року, прийняте у складі судді Ількова В.В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Чередниченка В.Є. (головуючий), Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у незастосуванні вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, якою було передбачено за виконання бойових завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями виплачувати винагороду у розмірі 100000 грн (пропорційно часу участі у таких діях або заходах) при обчисленні підполковнику ОСОБА_1 грошового забезпечення у відношенні виплати додаткової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі 100000 грн. (пропорційно часу участі військовослужбовців у таких діях або заходах) в період військової служби з 01.05.2022 року по 31.10.2022 року;

1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі до 100000 гривень щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.05.2022 року по 31.10.2022 року, з врахуванням раніше виплачених сум;

1.3. зобов`язати військову частину НОМЕР_2 , після здійснення відповідного нарахування військовою частиною НОМЕР_1 , виплатити ОСОБА_1 належну додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, в розмірі до 100000 гривень щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.05.2022 року по 31.10.2022 року, з врахуванням раніше виплачених сум.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що при виключенні із списку особового складу військової частини НОМЕР_1 , позивачу за період військової служби з 01.05.2022 року по 31.10.2022 року, включно не було нараховано та сплачено у повному розмірі додаткові види грошового забезпечення, що передбачені вимогами постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Позивач у період з 06.01.2022 року по 12.08.2023 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника адміністративного відділу штабу.

5. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 08 серпня 2023 року № 282 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", за підпунктом "г" через сімейні обставини.

6. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2023 року №227 позивача виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення з 12.08.2023 року.

7. Згідно з матеріалами справи, військова частина НОМЕР_1 стоїть на повному забезпеченні, в тому числі і на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 на підставі рішення Міністра оборони України від 13.06.2022 року №12653/з про включення Командування Сил територіальної оборони до мережі розпорядників коштів другого рівня та окремого доручення Міністра оборони України від 02.03.2022 року №248/1200 щодо надання права начальнику фінансового органу розпорядника коштів другого ступеня зараховувати військові частини на фінансове забезпечення до інших військових частин та з метою оптимізації фінансового забезпечення військових частин Сил територіальної оборони Збройних сил України.

8. Відповідно до довідки військовій частині НОМЕР_1 від 25.09.2023 року за №162, встановлено, що починаючи з травня по жовтень 2022 року позивачу була виплачена додаткова винагорода, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року у розмірі - по 30000 гривень, щомісячно.

9. У відповідь на запит позивача військовою частиною НОМЕР_1 було надано відповідь від 06.09.2023 року №1542/8916, якою надано роз`яснення, що згідно телеграми Міністра Оборони України від 25.03.2022 року №248/1298, від 23.06.2023 року №912/з/29, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, тощо); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (утому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

10. Командиром підрозділу були надані рапорти про фактичне виконання позивачем бойових завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) оборони Держави, тому додаткову винагороду позивач отримав за той період, коли був залучений для виконання завдань, що визначає командир. А саме рапорт є одної із підстав для нарахування її згідно з "Порядком документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів", що затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України 16.03.2023 року. Тому перерахунку додаткової винагороди відносно позивача - не передбачено.

11. Вважаючи дії відповідачів щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за умовами постанови КМУ №168 у період з 01.05.2022 року по 31.10.2022 року протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів на підтвердження прийняття безпосередньої участі позивачем в заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації за спірний період з 01.05.2022 року по 31.10.2022 року, що дає право на отримання збільшеної грошової винагороди у відповідності до постанови КМУ № 168.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву - задовольнити у повному обсязі.

15. Нормативними підставами для касаційного оскарження судових рішень в цій справі вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо питань про те, що відноситься до поняття "які беруть безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії", крім ведення бойових дій, що визначені п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168; чи відноситься фактичне виконання військовослужбовцями, що проходять військову службу у військових частинах які одночасно є органом військового управління своїх службових обов`язків, що визначені їм за посадою, до забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

16. Позивач вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій мали застосовувати приписи саме нормативно-правових актів, у тому числі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, а не рішення Міністра оборони України, які не зареєстровані в установленому порядку в Міністерстві юстиції як нормативно-правові акти.

17. Скаржник звертає увагу, що фактично нормативно-правовий акт для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди згідно з Постановою № 168 прийнятий Міністерством оборони України лише 25 січня 2023 року. Саме цього числа прийнято наказ № 44, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, і яким внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197. Натомість судами першої та другої інстанції застосовані рішення Міністра оборони України (від 25.03.2022 року № 248/1298 та від 23.06.2023 року №912/з/29), які не є нормативно-правовими актами.

18. При цьому, скаржник наголошує, що військова частина НОМЕР_1 (дійсне найменування - Регіональне управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") є органом військового управління. Виконання органом військового управління бойових завдань під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) полягає виключно в управлінні, всебічному забезпечені створених (діючих) угруповань військ Сил оборони держави та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підпорядкованими підрозділами (військовими частинами). Тобто, виконання бойових (спеціальних) завдань посадовими особами органу військового управління фактично полягає саме у виконанні своїх функціональних обов`язків, зокрема управління, всебічне забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підпорядкованими підрозділами (військовими частинами), а не виконання бойових (спеціальних) завдань на рівні взводу, роти, батальйону, бригади, у тому числі перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником тощо. Таким чином, відсутність рапорту командира підрозділу щодо підтвердження участі позивача у виконанні ним бойових завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ Сил оборони по перше - підтверджує протиправні дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у незастосуванні вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, по друге - не може нести негативних наслідків для військовослужбовця та впливати на його особисті права, в тому числі й на право отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі саме через недотримання законодавчих вимог.

19. Позивач зазначає, що судом першої інстанції не досліджувалися питання, яким чином органом військового управління у період з травня по жовтень 2022 року забезпечувалося всебічне забезпечення підпорядкованих (діючих) угруповань військ Сил оборони держави згідно з бойовими розпорядженнями командувача ОСУВ «Хортиця» від 09.03.2022 № 313/238/124, командувача ОУВ «Дніпро». Так, наявність бойового розпорядження командувача ОСУВ «Хортиця» від 09.03.2022 № 313/238/124, бойового розпорядження командувача ОУВ «Дніпро» від 22.07.2022 № 116/1/277т/ПКП, позатермінового бойового донесення від 09.03.2022 № 32 (вих. № 44дск від 09.03.2022 року), перебування позивача у травні-жовтні 2022 року у складі органу військового управління (військовій частині НОМЕР_1 ), враховуючи безпосередню участь у здійсненні управління, всебічного забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підпорядкованими підрозділами (військовими частинами), перебуваючи в районі ведення бойових дій, у своїй сукупності є достатньою правовою підставою для видачі наказу командиром про виплату збільшеної додаткової винагороди військовослужбовцю.

20. Відповідачі подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

23. Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

24. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

24.1. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

24.2. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

25. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

26. Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

27. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

28. Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

29. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

30. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

31. За пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 (яке діяло до 01 червня 2022 року) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

32. Згідно з пунктом 2 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

33. За пунктом 3 Окремого доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

34. Згідно з пунктом 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

35. Пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

36. У пункті 1 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (яке діяло з 01 червня 2022 року) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

37. У пункті 3 цього Окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

38. Пунктом 5 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

39. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

41. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

42. З аналізу наведених норм законодавства убачається, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів.

43. Спірні правовідносини у цій справи виникли у зв`язку із відмовою відповідача виплатити позивачу збільшену додаткову винагороду за травень-жовтень 2022 року, пояснюючи це відсутністю документів, які підтверджують час його безпосередньої участі у бойових діях та заходах.

44. Суди першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які визначені пунктом 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, що б підтверджували безпосередню участь позивача протягом травня-жовтня 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що давало б йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168.

45. Верховний Суд уважає вказані висновки судів першої й апеляційної інстанцій таким, що ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи, які у сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.

46. За приписами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

47. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (частина п`ята статті 77 КАС України).

48. Так, згідно з пунктом 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойового наказу (бойового розпорядження);

журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

49. Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період без належного з`ясування обставини щодо яких виник спір, а саме: які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач упродовж спірного періоду, та якими доказами це підтверджується.

50. Отже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, але не виконував бойових чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час, а також чи перебував у зоні бойових дій.

51. Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а указав, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

52. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

53. Судами також не надано оцінки бойовим розпорядження командувача ОСУВ «Хортиця» від 09.03.2022 № 313/238/124 та ОУВ «Дніпро» від 22.07.2022 № 116/1/277т/ПКП, які були надані позивачем та доводам позивача про перебування його у травні-жовтні 2022 року у складі органу військового управління (військовій частині НОМЕР_1 ) та про безпосередню участь у здійсненні управління, всебічного забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підпорядкованими підрозділами (військовими частинами), перебуваючи в районі ведення бойових дій.

54. Сам факт існування наказів №266, №320, №362, №417, №473, №526, відповідно до яких позивачу було призначено додаткову винагороду передбачену постановою КМУ №168 у розмірі 30000 грн. не є беззаперечним доказом відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу у спірний період винагороди у розмірі 100000 грн передбаченої постановою КМУ №168.

55. За наведеного Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

56. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

57. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

58. Водночас критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

59. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

60. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

61. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

62. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

63. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

VIІ. Судові витрати

64. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 238 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

В. Е. Мацедонська