ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року

м. Київ

справа № 160/24165/23

адміністративне провадження № К/990/16370/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОКРОВЛЯ" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року (суддя: Єфанова О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року (судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є., Шальєва В.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОКРОВЛЯ" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОКРОВЛЯ" (далі - ТОВ "УКРЄВРОКРОВЛЯ", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці (далі - Митниця, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.05.2023 року №UA110130/2023/000093/1.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).

В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач звертає увагу на застосування судами норм права без урахування наступних висновків, висловлених Верховним Судом у постановах: від 29.07.2020 року у справі № 420/1709/19, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 04.11.2021 року у справі №120/2634/19-а, від 21.04.2021 року у справі №809/1838/15, від 04.11.2021 року у справі № 120/2634/19-а, від 29.07.2020 року у справі №420/1709/19, від 17.04.2018 року у справі № 815/329/17, від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18, від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15, від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16, від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Так, позивач стверджує, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки тій обставині, що, усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні спірного товару. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не визначено, яких саме документів, визначених положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України) не надав декларант. Разом з тим, витребування документів, передбачених положенням ч.3 ст. 53 МК України, можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Позивач стверджує, що вказане свідчить про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржувані рішення - ухваленими із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.01.2023 року між ТОВ "УКРЄВРОКРОВЛЯ" (покупець) та L.I. INVEST COMPANY SP.Z.O.O., (продавець) укладено договір купівлі-продажу №23-09К щодо продажу товару (кран), який зазначений у пункті 2.1. Договору.

З метою митного оформлення товару, 16.05.2023 ТОВ "УКРЄВРОКРОВЛЯ" було подано до Дніпровської митниці декларацію №UA110130/2023/009575, якою до митного оформлення було заявлено товар «Кран баштовий SOIMA, мод.SGT 85, заводський номер 4485, рік виробництва - 2004, вживаний, з баластними блоками, без кабіни, на дистанційному керуванні, у розібраному стані» (країна походження - Португалія) відповідно до договору купівлі від 18.01.2023 №23-09К.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем разом з митною декларацією надано наступні документи:

1) Рахунок-проформа (FPF/26/2023) від 18.01.2023 року;

2) Автотранспортна накладна №56816 від 10.05.2023 року, №57363 від 10.05.2023 року, №943544 від 10.05.2023 року, №943546 від 10.05.2023 року, №943567 від 10.05.2023 року, №943578 від 10.05.2023 року;

3) Декларація про походження товару FP/1/05/2023 від 10.05.2023 року;

4) Банківський платіжний документ, що стосується товару від 27.03.2023 року;

5) Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору від 16.05.2023 року;

6) Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями ГО-449 від 16.05.2023 року;

7) Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №23-09К від 18.01.2023 року;

8) Договір (контракт) про перевезення 02/01/2023 від 02.01.2023 року; 05/11/2021 від 24.01.2022 року; 08/05/2023 від 08.05.2023 року; П-09/10/18 від 09.10.2018 року;

9) Специфікація D від 10.05.2023 року; F від 10.05.2023 року; А від 10.05.2023 року; В від 10.05.2023 року; Е від 10.05.2023 року; С від 10.05.2023 року;

10) Заява підприємства 366/3ЄД/7.5-28-08 від 16.05.2023 року;

11) Копія митної декларації країни відправлення 23PL45101005272771 від 10.05.2023 року, 23PL45101005272798 від 10.05.2023 року, 23PL451010E00530622 від 10.05.2023 року, 23PL4510100530630 від 10.05.2023 року, 23PL451010E0530649 від 10.05.2023 року, 23PL4510100530657 від 10.05.2023 року.

Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України - за основним методом.

Перевіривши документи, Дніпровська митниця запитала додаткові документи (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 6) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 7) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

На вимогу митного органу додаткових документів декларантом надіслано не було.

19 травня 2023 року, у зв`язку з непідтвердженням числових значень задекларованого товару, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2023/000093/1, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована митницею (збільшена) за другорядним методом визначення митної вартості - другим резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що неподання декларантом на запит митного органу жодних додаткових документів свідчить про те, що сумнів митниці щодо правильності обрання методу визначення митної вартості та правильності її обчислення не був усунутий, що, своєю чергою, виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість. Суд зазначив, що позивачем до митного оформлення не надано банківське платіжне доручення, що стосується товару, та констатував відсутність доказів оплати за придбаний товар. Також, судом враховано відсутність документального підтвердження всіх складових транспортних витрат. Як наслідок, суд дійшов висновку, що коригування митної вартості товарів позивача здійснене митницею відповідно до статей 52-64 МК України та Методичних рекомендацій, а оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Перевіряючи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (за переліком).

За приписами частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналіз наведених вище положень МК України зумовив висновок апеляційного суду про те, що підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати: заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі неправильне визначення митної вартості товарів, неправильне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 МК України; відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів тощо. При цьому, на думку суду, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та зазначалося вище, враховуючи, що надані декларантом документи, на думку митного органу, не містили усіх відомостей щодо ціни товару, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за цей товар, позивачу було направлено відповідне повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, однак така вимога посадових осіб контролюючого органу не була виконана позивачем.

Оцінюючи ж документи, надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів за зовнішньоекономічним договором від 18.01.2023 №23-09К, суди зауважили, що такі документи не давали відповідачу можливості зробити висновок про підтвердження заявленої митної вартості товару, а, відтак, відповідач правомірно відмовив у митному оформленні (випуску) товарів та скоригував митну вартість товару.

Наведений вище висновок судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була сплачена за цей товар, а саме: наявні розбіжності в умовах оплати, які не підтверджені документально, відсутнє документальне підтвердження всіх складових транспортних витрат; відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат, понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України, тощо.

Так, судами встановлено, що поставлений позивачу товар був ввезений на територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту №23-09К від 18.01.2023 року.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2 договору сторони узгодили, що загальна вартість крана складає 25000 євро. Ця сума буде виплачена продавцю на умовах попередньої оплати на підставі рахунку-фактури, виставленого продавцем та відправленого по електронній пошті.

За умовами пункту 4.1. договору продавець зобов`язується відправити кран протягом 7 календарних днів після отримання оплати. Витрати по навантаженню крана на автомобілі покупцю несе продавець.

Декларантом надано рахунок-проформу від 18.01.2023 №FPF/26/2023, де зазначено, що термін оплати авансу до 18.01.2023. Разом з тим, до митного оформлення надано платіжну інструкцію від 27.03.2023 №30 щодо наміру здійснити оплату на суму у розмірі 25 000,00 євро. Відповідно до наданого рахунку-фактури від 10.05.2023 №FP/1/05/2023 термін оплати авансу триває до 10.05.2023.

За таких обставин, суди констатували, що декларантом не підтверджено здійснення 100% передплати вартості оцінюваного товару, оскільки дата створення платіжної інструкції не кореспондується з датою, зазначеною у рахунку-проформі від 18.01.2023 №FPF/26/2023, до того ж, платіжну інструкцію неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром.

Також, судами було враховано, що рахунок-проформа від 18.01.2023 №FPF/26/2023 не засвідчена печаткою та підписом уповноваженої посадової особи компанії «L.I. INVEST COMPANYSPOLKA ZOGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» (Польща). Вартість товару зазначена у національній валюті Польщі - злотий та валюті контракту євро. Разом з тим, рахунок-фактура від 10.05.2023 №FP/1/05/2023 не містить відомостей щодо курсу перерахунку за курсом Національного Польського Банку, як це зазначено у рахунку-проформі від 18.01.2023 №FPF/26/2023.

До митного контролю декларантом надано копії митних декларацій країни відправлення від 10.05.2023 №MRN 23PL451010E0527271, від 10.05.2023 №23PL451010E0527298, від 11.05.2023 №23PL451010E0530622, від 11.05.2023 №23PL451010E0530630, від 11.05.2023 №23PL451010E0530649, від 11.05.2023 №23PL451010E0530657, у яких відсутнє посилання на рахунок від 10.05.2023 №FP/1/05/2023 чи на проформу-рахунок від 18.01.2023 №FPF/26/2023, натомість наявне посилання на літерні найменування рахунків: A,B,C,D,E,F після коду документу « 0380».

Декларантом надано до митного контролю специфікації із зазначенням відповідних літер A,B,C,D,E,F, які посилаються на рахунок від 10.05.2023 NoFP/1/05/2023, але не містять інформації щодо дати та місця їх складання. Графи даних специфікацій передбачають завірення покупцем підписом та печаткою. Разом з тим, підпис та печатка ТОВ «Укрєврокровля» на таких документах, - відсутні.

Окремо суди акцентували увагу на тому, що в кожній копії митної декларації країни відправлення вартість кожної з 6 розподілених частин товару на комерційних умовах поставки FCA Wroclaw (Польща) оцінено продавцем у 20 282,00 злотих, відтак, загальна вартість зібраного товару складає 121692,00 злотих.

Однак, під час перерахунку даної суми у євро за курсом Міністерства фінансів Польщі на травень 2023, встановленого для використання в митних цілях згідно офіційного сайту www.podatki.gov.pl)-1 євро=4,6278 польських злотих, становить 26295,86 євро, що не відповідає числовому значенню, наведеному у рахунку-проформі від 18.01.2023 №FPF/26/2023 та рахунку-фактурі від 10.05.2023 №FP/1/05/2023.

Декларантом також надіслано акт технічного стану від 10.05.2023 б/н, підписаний директором імпортера В.О. Трубіциним. Відповідно до інформації даного документу, директором засвідчено фізичний стан та комплектність крану, його дефекти. Разом з тим, відповідно до товаросупровідних документів, оцінюваний товар перетнув кордон лише 13.05.2023, що хронологічно пізніше та, відповідно, унеможливлює засвідчення технічного стану відповідного товару 10.05.2023.

При цьому, наданий до митного оформлення висновок торгово-промислової палати від 16.05.2023 №ГО-449 базується на висновках акту технічного стану від 10.05.2023 б/н.

До того ж, наданий до митного контролю опис товару від 15.05.2023 містить розбіжності у найменуванні моделі крану: SOT 85, в той час як заявлено модель SGT 85.

Досліджуючи питання повноти та відповідності задекларованих позивачем транспортних витрат за зовнішньоекономічним контрактом №23-09К від 18.01.2023 року, судами було встановлено, що пунктом 4.2. вказаного договору поставка крану здійснюється відповідно до міжнародних правил доставки вантажів Інкотермс 2010 за умовами СРТ.

В свою чергу, в митній декларації позивач вказує умови поставки за правилами Інкотремс-2010 FCA.

Згідно Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11. при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України.

Відтак, відповідно до умов поставки FCA до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України. Проте, в наданих декларантом рахунках експедитора ТОВ «Тір Логістик» відсутні відомості щодо наявності/відсутності витрат на страхування товару.

Окрім того, відповідно до п.1.1,п.4.2 договору транспортного експедирування у міжнародних сполученнях від 24.01.2022 №05/11/2021, укладеного між ТОВ «Укрєврокровля» та експедитором ТОВ «Тір Логістик», умови та вартість перевезення зазначаються у заявках. Заявки до митного оформлення декларантом не надано, що унеможливлює здійснення перевірки числових значень транспортних витрат, зазначених експедитором у рахунках від 16.05.2023 №622-627.

Усе перелічене вище у своїй сукупності зумовило висновок судів попередніх інстанцій про те, що в даному випадку у митного органу були сумніви щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, а тому, митний орган мав законні підстави для витребування додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості товару та, відповідно, коригування такої вартості.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що судами правильно застосовано норми матеріального права. Висновки судів попередніх інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з висновками судів щодо неможливості врахування як доказу додаткової угоди від 12.05.2023 року №2, оскільки така угода не була надана позивачем ані під час розмитнення товару, ані на момент звернення до суду з цим позовом.

При цьому, суд касаційної інстанції, враховуючи приписи статей 79 173 КАС України визнає, що суд першої інстанції вжив всіх необхідних заходів, спрямованих на реалізацію принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі щодо виявлення та витребування доказів.

Неподання представником позивача копії відповідної додаткової угоди під час проведення підготовчого провадження не було жодним чином обґрунтовано, а, відтак, відповідно до приписів частини восьмої статті 79 КАС України така додаткова угода правомірно не була врахована судами під час вирішення справи по суті.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що судами ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах за подібними правовідносинами. Дослідивши матеріали цієї справи та встановлені судами фактичні обставини спору, Суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що спірні правовідносини в означених справах та у справі, що розглядається, регламентуються більшою мірою одними й тими ж нормами МК України, обставини цих справ в кожній окремій ситуації все ж є відмінними. Більше того, аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях КАС ВС свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Наведені позивачем цитати із вказаних судових рішень не доводять, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Як зазначалось вище, Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 328 КАС України. Інших порушень судами норм процесуального права, про які йдеться у касаційній скарзі, Судом за наслідками касаційного перегляду справи не встановлено.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОКРОВЛЯ" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська