ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2024 року
м. Київ
справа № 160/24838/23
адміністративне провадження № К/990/16782/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.11.2023 (суддя Брезіна Т.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 (судді: Граб Л.С. (головуючий), Смілянець Е.С., Сторчак В.Ю.) у справі №160/24838/23 за позовом Головного управління ДПС в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу до бюджету у сумі 71634,44 гривень.
2. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем не дотримано вимог статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не чітко сформовано позовні вимоги, зокрема не вказано до якого саме бюджету слід стягнути заборгованість з відповідача.
Вказаною ухвалою суд надав строк для усунення недоліків - п`ять днів з моменту отримання ухвали шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 160 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. Представником позивача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області подано клопотання від 31.10.2023, яке згідно штемпеля Чернівецького окружного адміністративного суду отримане останнім 08.11.2023 (а.с. 20), та в якому контролюючий орган вказав, що зазначення в позовній заяві на чию користь необхідно стягнути податковий борг не є обов`язковою вимогою у відповідності до статей 160 та 161 КАС України.
4. Ухвалою від 13.11.2023 позовну заяву повернуто позивачу, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, з підстав не усунення позивачем недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суд зазначив, що у спірних правовідносинах позов пред`явлено суб`єктом владних повноважень, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, а тому контролюючий орган зобов`язаний сформувати чіткі позовні вимоги в межах наданих йому повноважень для можливості ефективного виконання рішення суду. Предметом спору у даній справі є стягнення податкового боргу, при цьому контролюючим органом у прохальній частині позову не зазначено до якого бюджету державного чи місцевого підлягає стягненню сформований податковий борг.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не виконано вимоги ухвали суду від 30.10.2023 про залишення позовної заяви без руху та не сформовано позовні вимоги із зазначенням бюджету (Державного бюджету України або місцевих бюджетів) до якого підлягає стягненню податковий борг з відповідача, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу.
5. Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції від 13.11.2023 про повернення позовної заяви та оскаржив таку до суду апеляційної інстанції.
6. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Дніпропетровській області було залишено без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.11.2023 - без змін.
Залишаючи без змін ухвалу від 13.11.2023 апеляційний суд виходив з того, що на момент постановлення вказаної ухвали жодних заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем надано не було ні через канцелярію суду, ні поштовим зв`язком. Таким чином, позивачем не виконано вимог ухвали від 30.10.2023 про залишення позовної заяви без руху, що обґрунтовано стало підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач, у разі незгоди з вимогами ухвали від 30.10.2023, у строк встановлений судом для усунення недоліків, не був позбавлений права подати до суду першої інстанції відповідну заяву з своїми запереченнями та аргументами, а не ігнорувати вказаний процесуальний документ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі позивач вказує, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, що призвели до прийняття неправомірної як ухвали суду першої інстанції так і постанови суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник, зокрема зазначає, що ним своєчасно, в межах наданого строку, засобами поштового зв`язку 01.11.2023 було направлено клопотання від 31.10.2023 про усунення недоліків з обґрунтуванням щодо зазначення в позовній заяві на чию користь необхідно стягнути податковий борг. Вказане клопотання було вручено 07.11.2023. Проте суд апеляційної інстанції вказаного до уваги не взяв та помилково вказав, що на момент постановлення ухвали про повернення позовної заяви жодних заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем надано не було.
Також позивач вказує на те, що зазначення в позовній заяві на чию користь необхідно стягнути податковий борг не є обов`язковою вимогою у відповідності до статей 160 та 161 КАС України, а відтак суд першої інстанції постановив ухвалу, яка суперечить приписам процесуального Закону та помилково повернув позовну заяву. При цьому суд апеляційної інстанції зазначеного порушення не виправив.
Вищезазначене, на переконання позивача, свідчить про протиправність рішень судів попередніх інстанцій.
8. Відповідач не скористався своїм правом та не подав відзив на касаційну скаргу позивача, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
9. Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
10. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотриманню норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною четвертою статті 5 КАС України визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді (частина перша статті 168 КАС України).
Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху; в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Чернівецький окружний адміністративний суд повертаючи скаржнику позовну заяву ухвалою від 13.11.2023 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України вважав, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, а саме не сформовано позовні вимоги із зазначенням бюджету (Державного бюджету України або місцевих бюджетів) до якого підлягає стягненню податковий борг з відповідача.
При цьому суд врахував та надав оцінку доводам позивача, які були наведені ним у клопотанні, поданому на виконання вимог ухвали від 30.10.2023 про залишення позовної заяви без руху.
Натомість суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що позивачем взагалі не було надано жодних заяв (клопотань) на виконання ухвали від 30.10.2023 про залишення позовної заяви без руху, що обґрунтовано стало підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач, у разі незгоди з вимогами ухвали від 30.10.2023, у строк встановлений судом для усунення недоліків, не був позбавлений права подати до суду першої інстанції відповідну заяву з своїми запереченнями та аргументами, а не ігнорувати вказаний процесуальний документ.
Проте такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.
Як свідчать матеріали справи, копію ухвали від 30.10.2023 про залишення позовної заяви без руху позивачу доставлено в електронному вигляді через систему "Електронний суд" до електронного кабінету 30.10.2023.
Контролюючим органом в межах наданого строку, засобами поштового зв`язку 01.11.2023 було направлено клопотання від 31.10.2023 про усунення недоліків з обґрунтуванням щодо зазначення в позовній заяві на чию користь необхідно стягнути податковий борг. Вказане клопотання отримано Чернівецьким окружним адміністративним судом 08.11.2023, про що свідчить вхідний штемпель суду (а.с. 20).
Крім того, скаржником до касаційної скарги було додано скріншот з офіційного сайту Укрпошти трекінгу щодо статусу відстеження відправлення № 4900507371529, який свідчить, що клопотання про усунення недоліків вручено за довіреністю 07.11.2023.
З огляду на наведене висновки суду апеляційної інстанції щодо не надання (не направлення) позивачем заяв (клопотань) на виконання ухвали від 30.10.2023 про залишення позовної заяви без руху є помилковими та спростовуються матеріалами справи.
При цьому, як було зазначено вище, суд першої інстанції повертаючи позовну заяву врахував та надав оцінку доводам позивача, які були наведені ним у клопотанні, поданому на виконання вимог ухвали від 30.10.2023 про залишення позовної заяви без руху. Однак оцінивши такі доводи суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом не виконано вимоги ухвали суду, оскільки не сформовано позовні вимоги із зазначенням бюджету (Державного бюджету України або місцевих бюджетів), що і стало підставою для повернення позовної заяви.
Однак суд апеляційної інстанції жодної оцінки мотивам, з яких суд першої інстанції фактично виходив при поверненні позовної заяви, не надавав.
Суд апеляційної інстанції не аналізував та не робив жодних висновків щодо правомірності чи неправомірності вимог суду першої інстанції щодо необхідності в позовній заяві вказувати (зазначати) бюджет (Державний бюджету України або місцевий бюджет) до якого слід стягнути заборгованість з відповідача.
Тобто суд апеляційної інстанції не переглянув ухвалу суду першої інстанції, виходячи з тих мотивів та обґрунтувань, які фактично стали підставою для повернення позовної заяви та навів помилкові доводи щодо обґрунтованості ухвали суду першої інстанції.
При цьому колегія суддів вказує, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі також помилково дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, а саме позивачем не чітко сформовано позовні вимоги - не вказано до якого саме бюджету слід стягнути заборгованість з відповідача.
Відповідно до частини другої статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною п`ятою статті 160 КАС України встановлено перелік відомостей (інформації), які зазначаються в позовній заяві, а статтею 161 вказаного Кодексу визначено документи, що додаються до позовної заяви.
Відповідно до частини п`ятої вказаної статті в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Зазначена норма не містить імперативного припису щодо необхідності зазначення в позовній заяві на чию користь необхідно стягувати податковий борг до державного або місцевого бюджету.
При цьому як в позовній заяві так і у заяві поданій на усунення недоліків позовної зави, позивач чітко зазначив зміст позовних вимог та визначив предмет адміністративно - правового спору.
З огляду на зазначене вимога суду першої інстанції про необхідність сформулювати позовні вимоги із зазначенням бюджету (Державного бюджету України або місцевих бюджетів) до якого підлягає стягненню податковий борг з відповідача є такою, що не відповідає приписам Кодексу адміністративного судочинства України і є надмірним формалізмом, у зв`язку з чим позовна заява була безпідставно повернута позивачу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
11. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
12. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
13. За обставин, що склались у цій справі та з огляду на завдання адміністративного судочинства, Верховний Суд дійшов висновку, що Чернівецький окружний адміністративний суд та Сьомий апеляційний адміністративний суд порушили норми процесуального права, у зв`язку з чим їх рішення підлягають скасуванню із передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 343 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити.
Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі №160/24838/23 скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Васильєва С.С. Пасічник