ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року

м. Київ

справа №160/25408/24

адміністративне провадження № К/990/51058/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 (суддя - Врона О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 (головуючий суддя - Семененко Я.В., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі №160/25408/24.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №3983-п «Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО».

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив:

зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №3983-п про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384) до набрання законної сили рішенням у даній справі;

заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області вчиняти будь які дії на виконання наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №3983-п про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384) до набрання законної сили рішенням у даній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що предметом оскарження у вказаній справі є наказ від 05.09.2024 №3983-п «Про проведення планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384)» прийнятий на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77, пункту 69.35-2 Податкового кодексу України, пункту 2 частини першої статті 13 розділу IV, пункту 9-23 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку з включенням до плану - графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2024 рік. Позивач зазначав, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, поновлення порушених прав буде неможливим, оскільки у разі проведення контролюючим органом перевірки позивач взагалі втратить право на подальше оскарження спірного наказу, так як у такому випадку можливо буде оскаржувати лише результати самої перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024, заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №3983-п про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384) до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Заборонено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області вчиняти будь які дії на виконання наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №3983-п про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384) до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Рішення судів мотивовано тим, що у разі, якщо наказ про проведення перевірки який є предметом спору, буде реалізовано контролюючим органом шляхом його застосуванням (фактичне проведення перевірки), то його подальше оскарження буде неможливим, оскільки такі позовні вимоги не будуть підлягати розгляду в порядку жодного судочинства, відтак це призведе до неможливості відновлення порушеного права платника податків. При цьому, суд дійшов висновку про те, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки стосуються саме наказу, правомірність винесення його є предметом спору у цій справі.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» про забезпечення позову відмовити.

У доводах касаційної скарги Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не погоджується з обґрунтуванням ухвали про забезпечення позову та вважає, що судами не зазначено в чому полягає протиправність оскаржуваного наказу та порушення прав, свобод та інтересів особи, яка звернулась до суду.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу контролюючого органу - без задоволення.

У додаткових поясненнях позивач зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024, яке набрало законної сили згідно з ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2025, позовні вимоги у даній справі задоволено, таким чином судом підтверджено наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень на які посилався позивач, прохаючи застосувати заходи забезпечення позову.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Висновки судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин для вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку є помилковими, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №3983-п «Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» заплановано провести перевірку позивача тривалістю 20 робочих днів з 26.09.2024.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтували наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову настанням для позивача негативних наслідків в разі проведення перевірки на підстав оспорюваного наказу, тоді як норма статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує підстави забезпечення позову не з негативними наслідками, які настали або можливо настануть для позивача, який оскаржує рішення, дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень, а з реальною можливістю виникнення таких обставин, які унеможливлять ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Верховний Суд звертає зауважує, що безумовно, рішення, дії та/чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно. Водночас, позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та/або витрат, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.

Колегія суддів не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу може убезпечити Товариство від понесення ним майнових витрат (у разі необхідності оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки), проте варто врахувати, що такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі наказу.

Суд також звертає увагу, що за своєю сутністю саме лише проведення перевірки не створює незворотних наслідків, не зупиняє господарську діяльність платника податків; у разі виявлення у ході такої перевірки порушень платник не позбавлений права захистити свої права у випадку їх порушення, зокрема, шляхом судового оскарження наслідків такої перевірки із зазначенням, в тому числі, обставин про процедурні порушення при призначенні перевірки.

Отже, колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено, а судами першої та апеляційної інстанцій належно не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО».

За правилами пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частинами першою та другою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню із прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі №160/25408/24 скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду