ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 160/25662/21
адміністративне провадження № К/990/35021/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 160/25662/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.09.2022, ухвалену у складі: судді-доповідача Іванова С.М., суддів Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП у Дніпропетровській області, відповідач) з вимогами:
- визнати протиправними дії ГУ НП у Дніпропетровській області щодо вилучення 06.08.2021 у ОСОБА_1 транспортного засобу марки HONDA CR-V (країна реєстрації - Чеська Республіка), номерні знаки НОМЕР_2, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 та поміщення його на майданчик тимчасового зберігання;
- визнати протиправною бездіяльність щодо неповернення ОСОБА_1 автотранспортного засобу марки HONDA CR-V (країна реєстрації - Чеська Республіка), номерні знаки НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 на вимоги від 13.08.2021 та 20.09.2021;
- зобов`язати повернути ОСОБА_1 автотранспортний засіб марки HONDA CR-V (країна реєстрації - Чеська Республіка), номерні знаки НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 .
На обґрунтування позову позивач зазначив, що транспортний засіб у нього вилучено незаконно.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
2. 04.08.2021 позивачем був розмитнений автомобіль марки Hоnda CR-V (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та отримано посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 04.08.2021.
3. 06.08.2021 позивач з`явився до Територіального сервісного центру у м. Кам`янське для реєстрації транспортного засобу.
4. Під час оформлення транспортного засобу уповноваженою особою сервісного центру було встановлено, що він заходиться у розшуку Інтерполу у Словацькій Республіці.
5. 06.08.2021 оперативно-слідчою групою транспортний засіб марки Hоnda CR-V (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) було вилучено.
6. Не погоджуючись з діями щодо вилучення транспортного засобу, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 у задоволенні позову відмовлено.
8. Суд першої інстанції зазначив, що затримання і вилучення транспортного засобу відповідачами здійснено на підставі інформації Інтерполу про його викрадення і розшук, відповідно до Порядку дій органів (підрозділів) Національної поліції в разі виявлення осіб, транспортних засобів і документів, відомості щодо яких містяться в банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.10.2018 № 808 (далі - Порядок №808).
9. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.09.2022 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 скасовано, а провадження у справі - закрито.
10. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що за своїм змістом дії відповідача щодо затримання і вилучення транспортного засобу вчинені в межах міжнародної правової допомоги щодо розшуку транспортного засобу, порядок якої врегульовано Главою 43 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України), та на підставі Порядку №808, що розроблений відповідно до статей 208 та 582 КПК України.
11. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції уважав, що до процедур оскарження дій, рішень, бездіяльності, учинених під час надання міжнародної правової допомоги, мають застосовуватися положення КПК України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати його рішення та направити справу для продовження судового розгляду.
13. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що для оскарження рішень, дій, бездіяльності, пов`язаних із вилученням транспортного засобу у зв`язку з інформацією Інтерполу про його розшук у спірних правовідносинах, мають застосовуватися положення КПК України.
14. Позивач зауважує, що передбачений КПК України порядок оскарження застосовується у випадках, коли відповідні рішення, дії чи бездіяльність учинені в межах кримінального провадження. Водночас у спірних правовідносинах кримінальне провадження не порушувалося, транспортний засіб вилучено за відсутності ухвали суду (слідчого судді) про накладення арешту, позивач не має статусу ані підозрюваного / обвинуваченого, ані свідка чи потерпілого у кримінальному провадженні.
15. Наведені обставини, за доводами позивача, унеможливлюють застосування передбачених КПК України механізмів для оскарження дій (бездіяльності), що є предметом цього позову.
16. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що дії (бездіяльність), які є предметом спору, учинені в межах міжнародного співробітництва. До порядку вчинення таких дій застосовується спеціальне законодавство та спеціальні поліцейські інструкції.
17. Касаційна скарга надійшла до Суду 12.12.2022. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
18. Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
20. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: 1) хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або 2) хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або 3) хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
21. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
22. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
23. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
24. Згідно з частиною першою, другою статті 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
25. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
26. Частиною третьою статті 168 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов`язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.
27. Відповідно до статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
28. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
29. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.10.2018 №808, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.10.2018 за №1202/32654, затверджено Порядок дій органів (підрозділів) Національної поліції в разі виявлення осіб, транспортних засобів і документів, відомості щодо яких містяться в банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу (далі - Порядок №808).
30. У преамбулі вказаного наказу зазначено, що Порядок №808 затверджується відповідно до статей 208 та 582 КПК України, статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, з метою визначення чіткої послідовності дій поліцейських органів (підрозділів) Національної поліції в разі виявлення осіб, транспортних засобів і документів, відомості щодо яких містяться в банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу.
31. Пунктом 6 Порядку №808 передбачено, що у разі виявлення транспортного засобу, щодо якого в банках даних є інформація як про викрадений, поліцейський:
- затримує транспортний засіб в установленому законодавством порядку та вживає заходів щодо встановлення особи водія та осіб, які знаходяться в транспортному засобі;
- про факт виявлення транспортного засобу інформує за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» та доповідає керівнику територіального органу (підрозділу) рапортом, який надалі реєструє в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події згідно з вимогами Інструкції.
32. Чергова служба підрозділу поліції:
- надсилає електронне повідомлення про виявлення зазначеного транспортного засобу з інформацією про транспортний засіб та про всіх осіб, які знаходяться в транспортному засобі, на адресу електронної пошти або факсимільним зв`язком уповноваженому підрозділу та черговій службі територіального органу (підрозділу) поліції, у межах територіальної юрисдикції якого виявлено транспортний засіб;
- реєструє факт виявлення транспортного засобу в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події згідно з вимогами Інструкції.
33. Територіальний орган (підрозділ) поліції:
- приймає та реєструє інформацію про викрадений транспортний засіб у порядку, визначеному Інструкцією;
- негайно направляє на місце події слідчо-оперативну групу для проведення огляду та тимчасового вилучення транспортного засобу;
- забезпечує збереження транспортного засобу відповідно до вимог законодавства.
34. Уповноважений підрозділ:
- підтверджує наявність в банках даних інформації про розшук транспортного засобу черговій службі підрозділу, який затримує транспортний засіб, а також надсилає цю інформацію уповноваженому територіальному підрозділу;
- здійснює перевірку щодо розшуку виявленого транспортного засобу із використанням каналів міжнародного поліцейського співробітництва, про результати перевірки інформує територіальний орган (підрозділ) поліції через уповноважений територіальний підрозділ (у виняткових випадках - безпосередньо територіальний орган (підрозділ) поліції).
35. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначено главою 26 КПК України.
36. Статтею 303 КПК України встановлений перелік рішень, дій (бездіяльності) слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.
37. Пунктами 1-11 частини першої статті 303 визначені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.
38. Частиною другою статті 303 КПК України передбачено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
39. Правила статей 314-316 КПК України визначають порядок проведення підготовчого провадження. Так, відповідно до частини першої статті 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
VI. Позиція Верховного Суду
40. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
41. Публічно-правовим уважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
42. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
43. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань (Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011).
44. У Рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6рп/2001 роз`яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього випливає, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
45. Зазначаючи, що спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувані дії (вилучення транспортного засобу) відповідачем були вчинені в межах «міжнародної правової допомоги щодо розшуку транспортного засобу», правила надання якої встановлено Главою 43 КПК України, та на підставі Порядку №808 який затверджено, відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (основні повноваження поліції) та статей 208 та 582 КПК України, у зв`язку з чим оскарження таких дій має також відбуватися в порядку, установленому КПК України.
46. Суд не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції.
47. Суд зазначає, що встановлений главою 43 КПК України порядок надання міжнародної правової допомоги передбачає наявність запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу, за наслідками розгляду якого центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати відповідні зносини, приймає рішення щодо: 1) доручення його виконання органу досудового розслідування, прокуратури або суду з одночасним вжиттям заходів щодо забезпечення умов конфіденційності, 2) можливості виконання запиту із застосуванням законодавства іноземної держави; 3) відкладення виконання, якщо це може перешкоджати кримінальному провадженню на території України, або погоджує з компетентним органом іноземної держави можливість виконання запиту на певних умовах; 4) відмови у виконанні запиту з підстав, передбачених статтею 557 цього Кодексу; 5) можливості виконання запиту, якщо витрати на таке виконання явно перевищуватимуть завдану кримінальним правопорушенням шкоду або явно не відповідатимуть тяжкості кримінального правопорушення (якщо це не суперечить міжнародному договору України); 6) вчинення інших дій, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
48. Таким чином, наявність у банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерполу) інформації про викрадення транспортного засобу не дає підстав вважати, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з міжнародною правовою допомогою, у значенні КПК України.
49. З обсягу встановлених у цій справі фактичних обставин також випливає, що транспортний засіб позивача не був вилучений з підстав і в порядку, установленому статтями 167-168 КПК України, зокрема у зв`язку з тим, що він є предметом кримінального правопорушення.
50. Водночас аналіз викладених положень глави 26 КПК України дає підстави вважати, що КПК України передбачено можливість оскарження лише тих рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора, що ухвалені, вчинені (допущені) у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні (за винятком оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань).
51. Отже, нормами КПК України не передбачено ані можливості, ані механізму оскарження дій органів Національної поліції України під час вилучення транспортного засобу, якщо таке вилучення не пов`язане з процесуальними діями у межах кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР.
52. Оскільки законодавством не визначено іншого порядку судового захисту прав і законних інтересів особи у цих публічних правовідносинах, то, за загальним принципом, визначеним у статті 19 КАС України, таку справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
53. Подібні висновки були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 815/3591/17.
54. Предметом указаної справи були дії органу Державної прикордонної служби щодо затримання та проведення обшуку особи у зв`язку зі спрацюванням бази даних Інтерполу щодо автомобіля, яким керувала така особа. За наслідками затримання та обшуку було складено протокол про затримання особи з посиланням на статті 40 104 131 132 207- 211 213 582 КПК України. Водночас відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися. Як установила ВП ВС у вказаній справі, відповідні процесуальні дії посадовими особами Державної прикордонної служби України вчинялися на підставі положень статей 208- 213 КПК України [затримання особи без ухвали слідчого судді, суду] та Інструкції про порядок дій посадових осіб органів (підрозділів) охорони державного кордону під час затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, без ухвали слідчого судді або суду та порядок подальшої взаємодії органів (підрозділів) охорони державного кордону з органами досудового розслідування, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.11.2012 №931, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.07.2016 за №1052/29182.
55. Вирішуючи питання юрисдикції вказаного спору, ВП ВС дійшла висновку, що КПК України передбачено можливість оскарження лише тих рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора, що прийняті, вчинені в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні.
56. Аналогічні висновки були сформульовані у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 640/31193/20.
57. У цій справі Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, аналізуючи правозастосовну практику Великої Палати Верховного Суду з приводу предметної юрисдикції спорів щодо оскарження дій, рішень чи бездіяльності правоохоронних органів, зазначив, що спільною ознакою спірних правовідносин, у яких ВП ВС дійшла висновку, що захист тих чи інших прав особи має відбуватися в порядку, визначеному КПК України, був факт реєстрації кримінального провадження. Оперативно-розшукові дії, якщо й були предметом оскарження, то мали своїм процесуальним продовженням внесення відомостей у ЄРДР, початок кримінального переслідування й набуття сторонами статусу учасників кримінального провадження.
58. Узагальнивши правозастосовну практику ВП ВС, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що за загальним правилом передумовою оскарження дій, рішень чи бездіяльності правоохоронних органів у порядку кримінального судочинства є факт реєстрації кримінального провадження. У рамках цього провадження особа має право оскаржити як певні рішення, дії чи бездіяльність, так і поставити під сумнів докази, отримані під час проведення оперативно-розшукових заходів.
59. Водночас якщо внаслідок проведення оперативно-розшукових дій не було подальшої реєстрації кримінального провадження та набуття скаржником відповідного процесуального статусу, оскарження цих дій у кримінальному судочинстві видається неефективним способом правового захисту. Без початку досудового розслідування така процедура оскарження не буде ні доступною, ні здатною привести до безпосереднього вирішення спору скаржником.
60. Отже, у випадку, коли поза межами кримінального провадження стосовно особи були проведені певні процесуальні дії кримінально-правового характеру та після цього матеріали такої діяльності не призвели до початку досудового розслідування, то особа має право на судовий захист в адміністративному суді. Такий підхід є гарантію ефективного захисту прав людини.
61. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі за своєю суттю не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами кримінального судочинства, навіть за відсутності відкритого кримінального провадження, є помилковим.
62. Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
63. З урахуванням викладеного, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 15.09.2022 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
VII. Судові витрати
64. Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
65. Ураховуючи, що Суд не змінював і не ухвалював нового рішення суду, судові витрати не розподіляються.
66. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
67. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
68. Скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.09.2022, а справу направити для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.
69. Судові витрати не розподіляються.
70. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко