ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
справа № 160/29710/23
адміністративне провадження № К/990/17538/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Коваленко Н.В., Бучик А.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 160/29710/23
за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Міністерства юстиції України ОСОБА_5
до Міністерства юстиції України
третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування пункту наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року (головуючий суддя: Маковська О. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року (колегія у складі: головуючого судді: Божко Л. А., суддів: Олефіренко Н. А., Суховаров А. В.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2023 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міністерства юстиції України ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи Міністерства юстиції України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 Наказу Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2023 року №3753/5.
2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуваний наказ є протиправним та прийнятий без з`ясування всіх обставин.
Позивач вказує, що вчинені ним нотаріальні дії відповідають положенням чинного законодавства, а тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного наказу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 10 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року позов задовольнив.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуваний наказ не містить мотивувальної частини, а лише резолютивну частину з посиланням на висновок Колегії Міністерства юстиції.
Крім того, суди зазначили, що такий висновок без поважних причин прийнятий поза встановлений чинним законодавством строк, є не мотивованим, а застосування заходу реагування у вигляді анулювання приватному нотаріусу ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру прав є безпідставним, суворим та непропорційним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 06 травня 2024 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Так, на думку відповідача, суди неправильно застосували норми матеріального права, що полягає у незастосуванні до спірних правовідносин частини 5 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 22 липня 2023 року, котра підлягала застосуванню, та що мало своїм наслідком неправильне вирішення спору в даній справі.
Також відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували невідповідність рішення державного реєстратора вимогам законодавства.
Крім того, скаржник зазначив, що суд першої інстанції помилково розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, а суд апеляційної інстанції помилково провів розгляд справи в порядку письмового провадження.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. 06 травня 2024 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 травня 2024 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Бучик А. Ю., Коваленко Н. В.
9. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року.
10. 05 червня 2024 року до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
11. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 25 червня 2024 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 здійснює приватну нотаріальну діяльність, що підтверджується копію свідоцтва від 05 червня 2009 року, яке міститься в матеріалах справи.
13. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 02 травня 2023 року позивачем посвідчено та проведено реєстрацію договору купівлі-продажу квартири ( АДРЕСА_1 ) серія та номер 16047 від 02 травня 2023 року за новим власником ОСОБА_2 .
14. В подальшому, ОСОБА_3 (продавець квартири відповідно до договору купівлі-продажу) звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргами (зареєстровано 13 липня 2023 року за №СК-2847-23 та 17 липня 2023 року №СК-2877-23), в яких просила:
-провести перевірку правомірності прийнятого рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1;
-скасувати рішення про державну реєстрацію 67433435 від 02 травня 2023 року прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
15. Листом від 18 вересня 2023 року № 122524/33.2.2/1-23 на адресу позивача направлено лист, яким повідомлено позивача, що 04 жовтня 2023 року відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги ОСОБА_3 .
16. Позивачем на адресу відповідача направлено письмові пояснення на скаргу ОСОБА_3 , в яких зазначено, що реєстраційна дія полягала у державній реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 67433435 від 02 травня 2023 року, яка проводилась на підставі ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою визначено, що підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав, серед іншого, є укладений в установленому порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації.
Також, в поясненнях вказано, що нотаріусом вчинялись дії у повній відповідності до чинного законодавства та діючого Порядку, а тому позивач не вбачає порушень при вчиненні реєстраційної дії щодо нерухомого майна.
17. За результатами розгляду скарг ОСОБА_3 , центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг складено Висновок від 04 жовтня 2023 року, яким рекомендовано:
-скарги задовольнити;
-визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 02 травня 2023 року № 67433435 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1;
-анулювати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У висновку викладено мотиви його прийняття, а саме:
« ОСОБА_3 є власницею квартири, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).
На підставі оскаржуваного рішення приватним нотаріусом ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру за ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) на підставі договору купівлі-продажу.
Скаржниця вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки нею не проводились дії щодо відчуження належної їй квартири, крім іншого на підтвердження таких доводів надає докази щодо невідповідності документів поданих для державної реєстрації.
З відомостей Державного реєстру прав Колегією встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 було порушено законодавство, оскільки ним не було дотримано вимоги постанови «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» від 03 березня 2022 року № 187 (далі - Постанова №187) щодо заборони відчуження майна належного громадянам пов`язаними з державою-агресором.
Так, під час проведення реєстраційних дій приватним нотаріусом ОСОБА_1 з відомостей Державного реєстру прав було встановлено, однак, проігноровано, що право власності на квартиру було зареєстрованого за скаржницею, яка є громадянкою російської федерації.
Таким чином, оскаржуване рішення прийнято з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) та підлягає анулюванню, оскільки воно не відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав.
Зважаючи на порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, Колегією вбачаються достатні підстави для анулювання йому доступу до Державного реєстру прав.
Отже, скарги слід задовольнити».
20. На підставі даного висновку, наказом Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2023 року № 3753/5 «Про задоволення скарги»:
1. Скарги ОСОБА_3 від 13 липня 2023 року задоволено.
2. Визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 02 травня 2023 року № 67433435 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
3. Анульовано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
21. Вважаючи пункт 3 Наказу Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2023 року № 3753/5 «Про задоволення скарги» протиправним, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
23. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
25. Частиною 1 статті 7 Закону № 1952-IV визначено, що Міністерство юстиції України:
1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;
2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;
3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;
4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;
5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;
7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;
9-1) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
26. Згідно зі ч. 1-3 ст. 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
27. Частинами четвертою та шостою статті 37 Закону № 1952-IV визначено, що днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.
28. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, скарги ОСОБА_3 надійшли до Міністерства юстиції України 13 та 17 липня 2023 року, проте, лише 18 вересня 2023 року скаржниця ОСОБА_3 та позивач були повідомлені про дату розгляду скарги 04 жовтня 2023 року і 20 вересня 2023 року копії скарги направлені на адресу позивача.
29. 21 вересня та 03 жовтня 2023 року надійшли доповнення до скарги та пояснення ОСОБА_1 на скаргу ОСОБА_3 та 04 жовтня 2023 року Центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора сформований висновок за результатами розгляду скарг ОСОБА_3 .
30. Отже, судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено, що відповідач, безпідставно, без поважних причин, розглянув скарги ОСОБА_3 , що надійшли в липні 2023 року аж в жовтні 2023 року, жодним чином не обґрунтувавши причини не розгляду скарг у встановлені чинним законодавством строки.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості для підтвердження причин не розгляду скарг в строк з моменту отримання скарг з липня по вересень 2023 року - дня повідомлення скаржника та нотаріуса про дату розгляду скарги.
Судами не встановлено, що в цей період відповідач робив якісь запити для можливого встановлення необхідних фактів для вирішення скарг.
31. Поряд з цим, у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 280/2030/21 Верховний Суд зазначив, що невиконання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства у частині дотримання строків подачі та розгляду скарги, а також безпідставне поновлення строків звернення зі скаргою, ставить під сумнів законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення, зокрема, у частині анулювання доступу позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
32. Також, у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 821/1490/17 та від 20 травня 2019 року у справі № 826/9046/16 Верховний Суд дійшов висновку про те, що у справах про оскарження наказів Мін`юсту, прийнятих за наслідком розгляду скарг на реєстраційні дії державного реєстратора, адміністративні суди, у першу чергу, перевіряють правомірність дій Мін`юсту під час розгляду скарги на рішення та дії державного реєстратора. При цьому, оцінку діям державного реєстратора може бути надано судами цивільної або господарської юрисдикцій у справах за позовами осіб, яких стосуються відповідні реєстраційні дії.
33. Колегія суддів також зазначає, що у випадку, якщо в одному акті суб`єкта владних повноважень вирішуються одночасно питання у сфері публічно-правових та приватно-правових відносин, адміністративні суди, вирішуючи спір виключно у частині правомірності акта, що стосується публічно-правової сфери, повинні, у першу чергу, надати оцінку дотриманню суб`єктом владних повноважень встановленої процедури прийняття рішення; недотримання такої процедури може бути достатньою підставою для скасування тієї частини акта, що стосується публічно-правової сфери. Водночас, з урахуванням завдання та основних засад адміністративного судочинства, адміністративні суди мають перевірити рішення суб`єкта владних повноважень по суті. Встановлені під час вирішення такого публічно-правового спору обставини можуть мати преюдийційне значення під час розгляду справи у частині, що стосується приватно-правових відносин, у судах цивільної чи господарської юрисдикції.
34. Застосовуючи вказані висновки до розгляду цієї справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що порушення строку розгляду скарги Колегією Міністерства юстиції України може у сукупності оцінюватися, як підстава для скасування наказів Міністерства юстиції України за розглядом скарг у сфері державної реєстрації.
35. Колегія суддів критично ставиться до посилань скаржника на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин частину 5 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 22 липня 2023 року, оскільки норми права підлягають застосуванню у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто в даному випадку, у редакції чинній на момент звернення ОСОБА_3 до відповідача зі скаргами.
36. За приписами ч. 8, 9 ст. 37 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною 5 цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
37. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок № 1128), який визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).
38. Згідно з п. 2 Порядку № 1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.
Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.
39. Відповідно до п. 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
40. Пунктами 13, 14 Порядку № 1128 передбачено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
41. Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів звертає увагу, що за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає вмотивоване рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
42. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, що ані висновок Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, ані оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України не містять мотивів прийняття рішення щодо анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як найсуворішого рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги, аналізу наявних під час розгляду скарги документів, аналізу пояснень, спорів в судах, тощо.
Отже, відповідачем прийнято рішення про анулювання доступу до реєстру, без належного аргументування мотивів його прийняття.
43. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для скасування пункту 3 Наказу Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2023 року №3753/5.
44. Щодо доводів скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували невідповідність рішення державного реєстратора вимогам законодавства, слід зазначити таке.
45. Так, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 травня 2023 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міністерства юстиції України ОСОБА_1 за зверненням ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області від 20 квітня 2023 року за реєстровим № 325 посвідчив та провів реєстраційні дії договору купівлі - продажу квартири, розташованої в м. Києві, що належала ОСОБА_3 .
Зі змісту поданої довіреності вбачається, що в ній були зазначені паспортні дані та громадянство України власника нерухомого майна - ОСОБА_3 .
46. Поряд з цим, за приписами статті 22 Закону № 1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.
Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.
47. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач, вчинивши реєстраційні дії договору купівлі - продажу на підставі наданої йому довіреності не порушив вимог чинного законодавства.
48. Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції помилково розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, а суд апеляційної інстанції помилково провів розгляд справи в порядку письмового провадження, слід зазначити таке.
49. Так, статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
50. Із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
51. Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
52. У цій справі суд першої інстанції не відносив цю справу до категорії справ незначної складності однак, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, немає. За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).
53. Таким чином, доводи скаржника щодо безпідставного розгляду судом першої інстанції цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження є помилковими
54. За приписами ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
55. Враховуючи те, що апеляційну скаргу було подано Міністерством юстиції України на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, то суд апеляційної інстанції мав можливість розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
56. Решта доводів, наведених у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки.
57. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
58. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
59. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
60. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
61. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
62. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
63. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
64. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Н.В. Коваленко А.Ю. Бучик