ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
справа № 160/3251/22
адміністративне провадження № К/990/38058/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Берназюка Я.О., Стародуба О.П., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у складі судді Сліпець Н.Є. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Дурасової Ю.В. (головуючий), суддів: Білак С.В., Лукманової О.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позов, у якому просив:
- визнати протиправними рішення та дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області стосовно виплати пенсії позивача, який проживає за кордоном, на відділення поштового зв`язку 50074 та її припинення в грудні 2020 року;
- визнати протиправними рішення та дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, які вказані в листі №27433-20919/М-01/8-0400/21 від 12 серпня 2021 року стосовно відмови у поновленні виплати пенсії позивача на його банківський рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 ;
- визнати дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області стосовно відмови у виплаті пенсії позивачу на визначений ним банківський рахунок - протиправними та дискримінаційними;
- зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» та виплатити недоотримані пенсійні кошти з перерахунком на момент виплати та з компенсацією втрат частини доходів.
2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року закрив провадження у справі.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії не можуть бути розглянуті за правилами адміністративного судочинства шляхом подачі окремої позовної заяви, у зв`язку з чим, провадження у справі у слід закрити. Роз`яснив позивачу (його представнику) його право звернутися до суду із відповідною заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 30 червня 2020 року у справі №160/10726/19 частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Визнав протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, визнав протиправним та скасував рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене у листі ГУ ПФУ в Дніпропетровської області від 31 липня 2019 року, зобов`язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 7 жовтня 2009 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням компенсації втрати частини доходів. У іншій частині позовних вимог відмовив.
3.2 Рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
3.3 Під час виконання рішення суду у справі №160/10726/19 від 30 червня 2020 року, 11 вересня 2020 року позивач звертався до відповідача із заявою про виплату пенсії, шляхом уповноваження представника банка передати від імені позивача цю заявою до відповідного органу ПФУ.
3.4 16 листопада 2020 року представник позивача - Меламед В.Б. звертався із листом, у якому повідомляв про неможливість отримати пенсію відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року № 160/10726/19.
3.5 21 грудня 2020 року представник позивача також просив перераховувати пенсію позивача на його особистий банківський рахунок.
3.6 27 квітня 2021 року позивач подав заяву про перерахування належної йому суми пенсії на особистий рахунок в АТ «Ощадбанк».
3.7 На кожне звернення відповідач надавав відповідь, у тому числі з посиланням на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №160/10726/19.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що оскаржувані рішення відповідають вимогам норм матеріального і процесуального права, тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
7. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
9. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
10. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
11. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
12. У частині першій статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
13. З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
14. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
15. Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
16. Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
17. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
18. Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
19. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
20. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
21. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
22. Як убачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року (справа №160/10726/19) визнано протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене у листі ГУ ПФУ в Дніпропетровської області від 31 липня 2019 року, зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 7 жовтня 2009 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням компенсації втрати частини доходів.
23. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що аналіз вказаного судового рішення у справі №160/10726/19 свідчить про те, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем щодо поновлення виплати пенсії вже було вирішено рішенням Дніпропетровського окружного суду від 30 червня 2020 року, а спір у цій адміністративній справі виник лише у зв`язку з неналежним, на думку представника позивача, виконанням відповідачем зазначеного рішення суду, а саме: щодо обов`язку виплати пенсії через банківський рахунок.
24. З аналізу наведених у позовній заяві доводів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спір у цій справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо неперерахування пенсії на банківський рахунок, зводяться до незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання судового рішення.
25. Тобто, у спірних відносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
26. За приписами частини п`ятої статті 383 КАС України розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
27. Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
28. Суд також ураховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
29. З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
30. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року (справа № 355/1648/15-а) та від 21 листопада 2019 року (справа № 802/1933/18-а).
31. Як зазначено вище, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
32. Отже, у спірних відносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
33. Відповідно, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
34. Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.
35. Тобто, якщо позивач уважав дії відповідача протиправними стосовно виплати пенсії позивача, який проживає за кордоном, на відділення поштового зв`язку 50074 та її припинення в грудні 2020 року, вчинені на виконання вищевказаного рішення суду у справі №160/10726/19, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.
36. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.
37. З огляду на вказане, колегія суддів уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки заявлені вимоги не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства.
38. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
39. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а тому ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: Я.О. Берназюк
О.П. Стародуб