ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 160/331/23

адміністративне провадження № К/990/20154/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М. В.,

суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В. Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року (головуюча суддя - Кадникова Г.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року (головуючий суддя - Щербак А.А., судді: Баранник Н.П., Малиш Н.І.)

у справі № 160/331/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У груді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168) у розмірі до 100 000 грн за вересень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- зобов`язати нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою № 168, у розмірі до 100 000 грн за вересень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

2. У обґрунтування позову зазначив, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної, зокрема, у вересні 2022 року, а тому має право на додаткову винагороду відповідно до пункту 1 постанови № 168. Проте відповідач спірну допомогу не нарахував та не виплатив, що свідчить про його протиправну бездіяльність, зважаючи і на те, що положеннями цієї постанови не встановлено позбавлення військовослужбовця додаткової винагороди у разі вчинення адміністративного або іншого правопорушення.

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій представник позивача - адвокат Кириленко А.В. звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2025 року для розгляду справи №160/331/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, з 13 липня 2022 року - у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).

8. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 18 грудня 2022 року № 40/35/9/1/2945 солдат ОСОБА_1 дійсно з 14 липня по 24 жовтня, з 29 жовтня по 06 листопада, з 14 листопада 2022 року бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в м. Слов`янськ Донецької області.

9. 12 вересня 2022 року командиром патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 складено протокол серії НГУ № 241422 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), про те, що 12 вересня 2022 року приблизно о 16.30 год військовослужбовець ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, виконуючи обов`язки військової служби, був виявлений біля АДРЕСА_2 в стані алкогольного сп`яніння.

10. Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 3 655 грн.

11. За даними Єдиного реєстру судових рішень така постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась.

12. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04 жовтня 2022 року № 282 дск солдата ОСОБА_1 позбавлено грошової винагороди за вересень 2022 року (вчинення військово-адміністративних правопорушень).

13. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 15 грудня 2022 року № 53 та довідки про грошове забезпечення позивачу за вересень 2022 року не було виплачено додаткову винагороду у розмірі до 100 000 грн.

14. Не погодившись із такою бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 168, за вересень 2022 року, представник ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України відповідно до постанови № 168 було визначено Інструкцією з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженої наказом командувача Національною гвардією України від 29 березня 2022 року № 89 (далі - інструкція № 89).

16. Виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на такі виплати, з урахуванням дотримання ними норм чинного законодавства та належного виконання покладених на них обов`язків.

17. Позбавлення позивача винагороди є наслідком накладення на нього адміністративного стягнення з огляду на вимоги пункту 8 інструкції № 89.

18. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки пунктом 2-1 постанови № 168 передбачено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, встановленої цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів, то інструкція № 89 може бути застосована до спірних правовідносин.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Підставою касаційного оскарження у цій справі представник позивача зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених:

1) пунктом 1 постанови № 168, статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статтею 24 КУпАП в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, внаслідок: як власне притягнення їх до юридичної відповідальності (накладення дисциплінарного стягнення та/або накладення адміністративного стягнення), так і вирішення питання про притягнення до юридичної відповідальності (проведення службового розслідування, складення протоколу);

2) пунктом 2-1 постанови № 168, в цілому наказом № 89, яким затверджено інструкцію № 89 та Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі - порядок № 89), в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеного наказу для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, одноразової допомоги згідно пункту 2-1 постанови № 168.

20. Представник позивача вказує на те, що у період з лютого 2022 року по січень 2023 року не діяв жодний наказ Міністерства внутрішніх справ України, який би одночасно: стосувався порядку та умов виплати додаткової винагороди або одноразової грошової допомоги, передбачених постановою № 168; був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України в установленому порядку, а тому суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми наказу № 89, які не підлягали застосуванню.

21. До того ж зазначає, що ані положеннями КУпАП, ані іншими законами України, не передбачено такий вид адміністративного стягнення для військовослужбовців як обмеження у виплаті додаткової винагороди, а тому застосування такого є незаконним, ні як основний вид стягнення, ні як додатковий.

22. На переконання представника позивача, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми постанови № 168 у сукупності із положеннями КУпАП та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оскільки норми зазначених нормативно-правових актів не передбачають можливості позбавити військовослужбовця права на отримання додаткової грошової винагороди за безпосередню учать у бойових діях. Натомість за діяння, вчинене позивачем КУпАП передбачена самостійна відповідальність.

23. Відповідач не надіслав відзив на касаційну скаргу.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

25. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

26. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України постановою № 168 врегульовав питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану.

27. Так, відповідно до пункту 1 постанови № 168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

28. Конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 доповнено постанову № 168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

29. 29 березня 2022 року командувач Національної гвардії України наказом № 89 затвердив Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (інструкція № 89) та Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (Порядок № 89).

30. Відповідач, вирішуючи питання про позбавлення позивача додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови № 168, за вересень 2022 року, спирався на приписи наказу командувача Національної гвардії України від 29 березня 2022 року № 89.

31. Представник позивача у обґрунтування касаційної скарги вказував на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права з огляду на застосування ними положень наказу № 89 незважаючи на відсутність його державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

32. З цього приводу слід звернути увагу на постанову Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23, в якій зроблено висновок про те, що затверджені наказом № 89 для реалізації положень пункту 1 постанови № 168 акти (Інструкція і Порядок) підлягають застосуванню до спірних відносин.

33. Так, частиною першою статті 7 Закону України від 13 березня 2014 року № 876-VII «Про Національну гвардію» (далі - Закон № 876-VII) визначено, що безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України.

34. Відповідно до пункту 10 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014 "Питання головного органу військового управління Національної гвардії України" командувач Національної гвардії України у межах повноважень видає накази, директиви, розпорядження та доручення, організовує і контролює їх виконання.

35. Вказане положення не передбачає оприлюднення цих актів, зокрема і як умову, з якою пов`язується їхня чинність.

36. Командувач Національної гвардії України відповідальний за очолюване ним військове формування і наказ № 89, який він видав в умовах дії воєнного стану на виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 і № 69 та постанови № 168, має правну основу.

37. Командувач Національної гвардії України, який здійснює безпосереднє військове керівництво Національною гвардією України, організовує виконання покладених на неї завдань і функцій, затверджує кошториси, плани використання бюджетних коштів, штатні розписи територіальних управлінь Національної гвардії України, з`єднань, військових частин (підрозділів), своїм Наказом № 89 затвердив акти, якими мало б керуватися командування військових частин для належного підтвердження участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях і заходах, за що цим військовослужбовцям належить виплатити додаткову винагороду, а також підстави для позбавлення такої виплати, що ніяким чином не звужує прав військовослужбовців на її отримання.

38. Пам`ятаючи також про те, що Національна гвардія України є військовим формуванням і виконує свої завдання в умовах дії воєнного стану, колегія суддів не має підстав заперечити обов`язковість дотримання вимог наказу № 89 і затверджених ним актів.

39. Аналогічний висновок щодо застосування пункту 2-1 постанови № 168 та наказу № 89 викладений також у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2024 у справі № 520/117/23 та від 22 січня 2025 року у справі № 520/16481/23.

40. Пунктом 2 інструкції № 89 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн (у розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах, розмір цієї винагороди збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.

41. Відповідно до пункту 3 інструкції № 89 виплата додаткової винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження військової служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ, а командирам військових частин - на підставі наказів командирів вищого рівня.

42. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються не пізніше 10 числа поточного місяця (абзац другий пункту 4 інструкції № 89).

43. Пунктом 8 інструкції № 89 визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, щодо яких складено матеріали про військове адміністративне правопорушення - за увесь місяць в якому вчинені такі дії.

44. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 04 жовтня 2022 року № 282 дск солдата ОСОБА_1 позбавлено грошової винагороди за вересень 2022 року за вчинення військово-адміністративного правопорушення, тобто за місяць в якому допущено таке правопорушення. Наказ військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 04 жовтня 2022 року № 282 дск є не скасованим та чинним.

45. Вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, підтверджується актом огляду, протоколом про військове адміністративне правопорушення від 12 вересня 2022 року та постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2022 року.

46. Також Суд уважає необґрунтованими посилання представника позивача у касаційній скарзі на те, що застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткової винагороди не передбачена нормами Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України. У цьому контексті Суд зауважує, що наказ про позбавлення позивача виплати додаткової винагороди за вересень 2022 року був прийнятий з урахуванням вимог пункту 8 інструкції № 89, а не на підставі Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України як вид дисциплінарного стягнення за вчинене правопорушення.

47. З приводу посилань представника позивача про подвійне притягнення до відповідальності слід звернути увагу на постанову Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 380/2691/23, в якій зазначено, що такі аргументи основані на хибній інтерпретації правової природи юридичної відповідальності та її видів, що, у підсумку, призвело до помилкового висновку про те, що невиплата додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, було формою (способом) покарання військовослужбовця за адміністративне правопорушення.

48. Аналогічний висновок Верховний Суд зробив також у постановах від 28 листопада 2024 року у справах № 420/19827/23, № 420/23119/23.

49. Притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності, зокрема, за військово-адміністративне правопорушення, не виключає (не заперечує) можливості настання (за наявності нормативних підстав для цього) інших юридичних наслідків за тим самим фактом (діянням), зокрема й позбавлення (невиплати) додаткової винагороди (пункт 1 постанови №168), що ніяким чином не може позиціонуватися як повторне (подвійне) застосування юридичної відповідальності.

50. Ураховуючи викладене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

51. Обставини відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваних судових рішень з огляду на сформовану Верховним Судом практику на час розгляду цієї касаційної скарги.

52. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.

53. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 160/331/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

І.В. Желєзний

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду