ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2020 року
м.Київ
справа №160/33/19
провадження №К/9901/32649/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Стародуба О.П., Стеценка С.Г.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 (суддя Бондар М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 (головуючий суддя Чабаненко С.В., судді Чумак С.Ю., Юрко І.В.)
у справі №160/33/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний"
до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування пунктів припису.
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, у якому просило визнати протиправним і скасувати п.п. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28 припису від 11.10.2018 №4-10793-4-3, винесеного Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 у справі №160/33/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано п. 1, 3, 8, 9, 10, 11, 23, 28 припису Державної екологічної інспекції від 11.10.2018 №4-10793-4-3, в решті позову відмовлено.
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний" частково не погодилося з судовими рішеннями, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення окружним та апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин справи, просить суд скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 у справі №160/33/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог і в цій частині прийняти рішення про задоволення позову.
4. До Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною екологічною інспекцією за результатами акту планової перевірки від 12.12.-30.12.2016 складено акт від 08.10.2018 №/536/4-8/18 та припис від 05.01.2017 №4-54-8-3, якими встановлені наступні порушення:
- проектну документацію з розділом ОВНС на господарську діяльність, погоджену відповідно вимог законодавства на розгляд не надано;
- згідно зі звітом про виробництво продукції тваринництва та кількості сільськогосподарських тварин станом на 01.10.2018 на свинарнику утримується 888 голів свиней, 5 голів овець, 2 голови коней; проектна документація з розділом ОВНС на влаштування тваринницького комплексу, погоджена згідно вимог законодавства, відсутня;
- правовстановлюючі документи на користування земельними ділянками під розміщення вищезазначеного нерухомого майна відсутні;
- договори на оренду сільськогосподарських угідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний" на розгляд не надано;
- дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел утворення викидів, які належать Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний", відсутній;
- контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, розрахунок податкового зобов`язання з екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря не здійснюється;
- на балансі підприємства нараховуються 15 одиниць автотранспорту; із них дизельних - 6 од., бензинових - 9 од. Перевірка автотранспорту на вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах проводиться на договірних умовах спеціалізованою організацією, але протоколи результатів вимірювань у відповідності ДСТУ 4276:2004 та ДСТУ 4277:2006 не надані;
- на підприємстві в наявності дозвіл на спеціальне водокористування від 25.05.2018 №260/ДП/499-18 терміном дії до 25.05.2024 на забір води з р.Інгулець (НС №1, №2) с.Лозуватка Криворізького району. Таким чином, в період до 25.05.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний" здійснювалось спеціальне водокористування без наявності спеціального дозволу;
- інформацію щодо відведення госпобутових стічних вод, журнали первинного обліку водовідведення, інформацію щодо моніторингу стічних вод на розгляд не надано;
- статзвітність за формою 2-ТП (водогосп) складається не у повному обсязі та не відповідає фактичному стану підприємства;
- технологічні нормативи використання води на одиницю продукції (індивідуальні балансові) норми водоспоживання та водовідведення на підприємстві відсутні;
- територіальні підрозділи підприємства не обладнані зливоприймальниками та твердим суцільним покриттям, очищення зливових вод не здійснюється, відведення зливових вод частково не здійснюється по рельєфу місцевості, документи щодо відведення стічних вод до системи зливової каналізації на розгляд не надано; промділянки розташовані в зоні впливу потенційних забруднювачів навколишнього середовища (джерела викидів, місця зберігання відходів, рух транспорту та здійснення робіт з розвантаження (навантаження) сировини, продукції та відходів виробництва тощо). Зазначені факти свідчать про можливий негативний вплив промділянок на стан вод, не вжиття достатніх заходів з охорони вод на підприємстві та не запровадженні достатніх заходів запобігання забруднення водних об`єктів стічними (зливовими, сніговими) водами, що відводяться з територій;
- контроль за станом та впливом заглиблених ємностей на ґрунти та підземні водоносні горизонти не здійснюється; акти скритих робіт щодо влаштування вищезазначених ємностей відсутні;
- інвентаризація відходів, що утворюються при діяльності підприємства відсутня, норми утворення, їх склад, властивості та ступінь небезпечності для навколишнього природного середовища не визначено, технічні паспорти відходів відсутні, декларація про утворення відходів не складається, реєстрові картки не розроблені, первинний поточний облік кількості відходів, які утворюються на підприємстві не ведеться;
- інформація та підтверджуючі документи щодо остаточного місця видалення чи утилізації відходів на розгляд не надані;
- відходи тваринництва (продукти життєдіяльності) здійснюється на бетонному обваловному майданчику та в подальшому вивозяться на поля у вигляді добрив, технічні умови щодо можливого використання відходів тваринництва у якості добрив відсутні;
- роботи з проведення ідентифікації підприємства як об`єкта підвищеної небезпеки не виконані, свідоцтво про Державну реєстрацію об`єкта підвищеної небезпеки або висновок Держгірпромнагляду підприємством не одержано;
- інформацію щодо переліку препаратів, що використовуються на розгляд не надано;
- на момент проведення перевірки не забезпечено огляд місць зберігання небезпечних речовин та використаної тари;
- інформацію щодо транспортування (постачання) небезпечних речовин, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, паспорта якості тощо під час перевірки на розгляд не надано;
- інформація і документи щодо місць остаточного видалення чи утилізації відходів використаної такриз під хімічних ЗЗР на розгляд не надані;
- статзвітність згідно форми 9сг (річна) "Звіт про використання добрив і пестицидів" на розгляд не надано;
- договір обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров`ю людей під час застосування пестицидів і агрохімікатів на розгляд не надано;
- всі роботи з пестицидами слід проводити в ранні ранкові (до 10) і вечірні години при мінімальних висхідних повітряних потоках. Як виняток, допускається проведення обробок у денні години у похмурі і прохолодні дні з температурою навколишнього повітря нижче +10 град. С. Завчасно, але не менше чим за дві доби до початку проведення кожної хімічної обробки, адміністрація господарств сповіщає населення, власників суміжних сільськогосподарських угідь та об`єктів про місця, строки і методи застосування пестицидів. У період проведення робіт у радіусі 200 м від меж ділянок, що обробляються, повинні бути встановлені попереджувальні написи. Забороняється допуск сторонніх осіб до місць застосування пестицидів. Інформацію щодо виконання вищезазначених вимог на розгляд не надано;
- кожне господарство, яке використовує в роботі пестициди, повинно мати затверджений комплексний план з визначенням заходів щодо обмеження забруднення пестицидами навколишнього середовища (атмосферне повітря, ґрунт, водойми) з урахуванням асортименту пестицидів, їх властивості, обсяг, строки і методи застосування; культури, що обробляються, їх площі і розташування по відношенню до суміжних населених пунктів та дотримання зон санітарного розриву до них, а також інші джерела надходження пестицидів у повітряне середовище (склади, відділення та ділянки протруєння насіння, пункти заправки і інше). Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний" вищезазначений комплексний план на розгляд не надано.
6. Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області з 25.09.2018 по 08.10.2018 проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний" щодо стану виконання припису від 05.01.2017 №4-54-8-3.
7. 11.10.2018 посадовою особою відповідача винесено припис №4-10793-4-3, в якому позивача зобов`язано вчинити наступні дії, зокрема:
1) до 01.03.2019 розробити в установленому порядку проекту документацію з розділом ОВНС на влаштування тваринницького комплексу, складу зберігання агрохімікатів та пестицидів та погодити згідно чинного законодавства;
2) до 01.12.2018 правовстановлюючі документи щодо землекористування оформити згідно вимог законодавства;
3) до 11.10.2018 виробничу діяльність здійснювати за наявності оцінки впливу на довкілля;
4) до 01.03.2019 розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів;
5) до 01.03.2019 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
6) до 11.10.2018 не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел викидів та джерел утворення викидів забруднюючих речовин;
7) до 01.11.2018 забезпечити проведення контролю за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;
8) до 20.11.2018 забезпечити здійснення розрахунку податкового зобов`язання з екологічного податку в повному обсязі відповідно з вимогами законодавства;
9) до 20.01.2019 статистичну звітність складати в повному обсязі;
10) до 11.10.2018 водокористування та водовідведення здійснювати у відповідності до вимог діючого законодавства;
11) до 01.03.2019 розробити технологічні норми водокористування відповідно до фактичного стану підприємства;
12) до 30.12.2018 забезпечити контроль за станом вигрібних ям та їх впливом на підземні горизонти та ґрунти;
13) до 01.02.2019 забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з території підприємства в повному обсязі у відповідності до вимог законодавства;
14) до 30.12.2018 забезпечити здійснення контролю за впливом промділянки на навколишнє середовище джерелами впливу на підземні водоносні горизонти та ґрунти;
15) до 01.11.2018 запровадити контроль за якістю та кількістю зливових та стічних вод і забруднюючих речовин;
18) до 01.03.2019 розробити та погодити згідно вимог законодавства нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства;
19) до 01.03.2019 розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) на всі види відходів, що утворюються при діяльності підприємства;
20) до 25.10.2018 забезпечити ведення первинного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві за формою 1-ВТ в повному обсязі;
21) до 10.11.2018 забезпечити здійснення моніторингу місць утворення, зберігання і видалення відходів у повному обсязі;
22) до 30.10.2018 місця тимчасового зберігання відходів обладнати у відповідності до вимог законодавства;
23) до 20.11.2018 розробити технічні умови щодо можливого використання відходів тваринництва у якості добрив;
24) до 20.02.2019 забезпечити подання декларації про відходи за формою та в порядку згідно вимог законодавства;
25) до 01.11.2018 укласти договори щодо утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установа, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів у відповідності до вимог законодавства;
26) до 11.10.2018 операції у сфері поводження з відходами здійснювати у відповідності до вимог екологічної безпеки;
27) до 11.10.2018 дотримуватись правил зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, токсичних, хімічних речовин та інших препаратів при здійсненні діяльності агрофірми;
28) до 01.11.2018 надати на розгляд до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області інформацію та копії документів, які розглядаються в ході інспекційної перевірки в повному обсязі.
8. Позивач, не погоджуючись з п. 1-15, 18-28 припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 11.10.2018 №4-10793-4-3, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
9. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п. 1, 3, 8, 9, 10, 11, 23, 28 оскаржуваного припису, суд першої інстанції керувався тим, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 2, 4, 5, 6, 7, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 20, 21, 22, 24, 25, 26, 27, суди першої та апеляційної інстанції виходили з їх правомірності.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
11. У касаційній скарзі позивач зазначає про такі порушення:
- при розгляді позовних вимог стосовно п. 2 оскаржуваного припису, суди попередніх інстанцій не застосували положення ст. ст. 5, 6 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель», не надали належної оцінки Положенню про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру і помилково не виявили перевищення відповідачем своїх повноважень;
- стосовно п. 4, 5, 6, 7 оскаржуваного припису суди попередніх інстанцій не застосовані норми матеріального права, які повинні бути застосовані, зокрема, Порядком розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел визначено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди. На виконання зазначеного Порядку Міністерством охорони навколишнього природного середовища України було видано наказ від 16.08.2004 № 317, яким затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Перелік є вичерпним, до цього переліку не входить обладнання, перелічене в Акті. Перелічене обладнання не використовується в процесі виробництва, а тому обладнання законсервоване як непридатне для використання. Припис планової перевірки в частині невикористання такого обладнання без отримання дозволу виконується. В актах планової та позапланової перевірки відсутня інформація щодо виду викидів та їх шкідливих властивостей. Тобто, на викиди, які не є шкідливими дозвіл не вимагається;
- висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності вимог п. 12 припису зроблені за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів. Єдине обґрунтування, яке вказане в рішенні, це посилання на таке порушення відповідача в акті позапланової перевірки;
- суди не врахували, що п. 13-15, 18-19, 21 оскаржуваного припису не містять вимог щодо усунення конкретних порушень, ув`язку з чим підлягають скасуванню. Пункт 27 припису є декларативним, також не вказує на конкретне порушення, а також відповідачем на підприємстві відбувається зберігання пестицидів та агрохімікатів;
- судами не надано оцінки тому, що п. 20 оскаржуваного припису «забезпечити ведення первинного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві за формою 1-ВТ в повному обсязі» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки на підприємстві розпорядженням від 14.03.2018 про введення в дію «Інструкції про заповнення форм первинної облікової документації в сфері поводження з відходами» призначено відповідальних осіб за веденням і зберіганням форм облікової документації, передбачених даною Інструкцією. Відповідні документи контролюючим органом під час проведення перевірки не запитувалися. Пункт 22 припису з вимогою «місця тимчасового зберігання відходів обладнати у відповідності до вимог законодавства» є протиправним та підлягає скасуванню, так як на підприємстві відповідно до розпорядження від 12.03.2018 про організацію зберігання та видалення відходів з господарства, організовані єдині місця тимчасового зберігання відходів, що потребують вивезення з господарства, з роздільним зберіганням відходів різного морфологічного складу, контейнери для зберігання відходів помічені табличками з найменуванням видів відходів;
- висновки судів щодо правомірності пункту припису 24 - «забезпечити подання декларації про відходи за формою та в порядку згідно вимог законодавства» є помилковими, так як діяльність позивача не підпадає під дію ст. 17 Закону України «Про відходи»;
- висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності п. 25, 26 припису є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи. До матеріалів справи надані відповідні договори. Небезпечні відходи на підприємстві відсутні, перевіркою не виявлені.
12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про те, що п. 4, 5, 6 оскаржуваного припису кореспондуються з п. 3 припису від 05.01.2017 №4-54-8-3. Наявність порушення обґрунтована посиланням на ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Доводи щодо перевищення повноважень відповідачем не узгоджуються з абз.3 пп.2 п. 2 розділу ІІ Положення про Державну державну екологічну інспекцію в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Скаржником до матеріалів справи не надавалися документи на підтвердження виведення з експлуатації та консервації обладнань, які є джерелом підвищеної небезпеки саме на момент перевірки, натомість матеріалами справи підтверджено, що відповідні об`єкти законсервовано після проведення перевірки.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах щодо п. 2, 4, 5, 6, 7, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 20, 21, 22, 24, 25, 26, 27 припису від 11.10.2018 №4-10793-4-3, виходить з такого.
14. Правові та організаційні засади оцінки впливу господарської діяльності на довкілля встановлені Законом України «Про оцінку впливу на довкілля»
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.
15. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
До розпорядчих документів органів контролю щодо усунення виявлених порушень належить припис. Вимоги до припису і рішення органу контролю встановлено в ч.ч. 8 та 9 ст. 7 Закону №877-V.
Припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного контролю суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку, і не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання.
Заходи в приписі керівнику суб`єкта господарювання, спрямовані на забезпечення суб`єктом господарювання належних умов своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і документів, повинні бути сформульовані конкретно і в стислій формі.
Терміни виконання припису визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з реальних можливостей суб`єкта господарювання, умов його діяльності та кількості і характеру порушень.
16. Пунктом 2 оскаржуваного припису зобов`язано позивача до 01.12.2018 правовстановлюючі документи щодо землекористування оформити згідно з вимогами законодавства. Позивач вважає цей пункт таким, що прийнятий Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області з перевищенням повноважень.
17. Відповідно до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про використання та охорону земель.
Частина 1 ст. 188 ЗК України виокремлює, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
18. Аналогічні розмежування повноважень контролюючих органів визначені також і ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», згідно з якою державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
19. Відповідно до п. «а», «д» ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання <…> фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.
20. Пунктом «а» ч. 7 ст. 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належать здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині: додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель; консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів.
21. Тобто, обставини, які перевірялися у межах спірної перевірки, та обов`язок позивача оформити правовстановлюючі документи на землю, встановлений в оскаржуваному приписі, виходять за межі повноважень відповідача.
22. За подібних правовідносин Верховний Суд у постановах від 29.04.2020 у справі №816/1976/16 і від 14.08.2020 у справі № 820/432/17 також наголошував на тому, що зобов`язання оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки не пов`язане із повноваженнями територіального органу Державної екологічної інспекції.
23. Отже, доводи касаційної скарги стосовно протиправності п.2 оскаржуваного припису знайшли своє підтвердження.
24. Пунктами 4, 5, 6, 7 оскаржуваного припису зобов`язано позивача у вказаний строк розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів; отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел викидів та джерел утворення викидів забруднюючих речовин; забезпечити проведення контролю за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря. Наявність порушення обґрунтовано посиланням на ст. ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
25. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем під час перевірки було встановлено, що при візуальному огляді території Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зарічний» виявлено обладнання, яке є джерелами утворення викидів, а саме:
- на території механічного току виявлено джерела викиду - центробіжний сепаратор, бункери в кількості 4 од., даховий дефлектор (на момент перевірки не експлуатуються);
- на території ферми (свинарник) виявлено в приміщенні охорони - твердопаливний котел Bulleterm, в корпусі для маленьких поросят обладнаний даховими дефлекторами в кількості 5 од та встановлено твердопаливний котел Bulleterm; в корпусі маточнику - твердопаливні котли Bulleterm в кількості 2 од., корпус обладнано даховими дефлекторами в кількості 8 од.; в корпусі зерносховища - дробарна установка ДКУ-2, бункер та дахові дефлектори в кількості 10 од. (на момент перевірки не експлуатуються);
- на території автогаражу виявлено джерела викиду - колонки паливороздатні в кількості 2 од., джерела викиду - резервуари з ПММ в кількості 11 од., в майстерні джерело утворення - зварювальний піст в кількості 1 од;
- на території теплиць виявлено в приміщенні охорони - твердопаливний котел по типу "буржуйка";
- на території току - відкритий склад для зберігання пестицидів та агрохімікатів.
Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від вищезазначених джерел відсутні, що не заперечується позивачем.
26. Судами досліджено, що позивачем до матеріалів справи надано копії наказів на підтвердження виведення з експлуатації та консервації вищевказаних об`єктів, та заперечуючи щодо виявлених порушень позивач посилається саме на те, що наведені об`єкти не експлуатуються, а підприємство займається виключно вирощуванням сільгоспкультур.
Накази на консервацію об`єктів винесені вже після проведення позапланової перевірки на виконання вимог оскаржуваного припису, тобто після проведення перевірки.
27. Водночас, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги стосовно того, що на виконання Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел Міністерством охорони навколишнього природного середовища України було видано наказ від 16.08.2004 № 317, яким затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.
Перелік є вичерпним, до цього переліку не входить обладнання, перелічене в Акті.
28. Пунктами 1.2.,1.3 Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об`єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом від 10.05.2002 № 177 Міністерства екології та природних ресурсів встановлює критерії взяття на державний облік об`єктів у залежності від видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, та обов`язкові вимоги щодо єдиного на території України порядку подання матеріалів для взяття на державний облік підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел. Дані про види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, готуються на підставі матеріалів інвентаризації викидів забруднюючих речовин. Узяття на державний облік здійснюється за такими критеріями: об`єктів - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік (додаток 1); видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.
Відповідач не надав доказів того, що означене устаткування позивача є стаціонарним джерелом забруднення атмосфери, що позивач відноситься до певної групи, якій необхідно отримати дозвіл, що забруднюючі речовини, які викидаються в атмосферне повітря позивачем підлягають державному обліку.
29. Отже, доводи касаційної скарги щодо протиправності п. 4, 5, 6 оскаржуваного припису знайшли своє підтвердження.
30. Пунктом 12 припису зобов`язано позивача забезпечити контроль за станом вигрібних ям та їх впливом на підземні горизонти та ґрунти.
31. За приписами ст. 96 Водного кодексу України під час розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів, а також під час впровадження нових технологічних процесів повинно забезпечуватися раціональне використання вод. При цьому передбачаються технології, які забезпечують охорону вод від забруднення, засмічення і вичерпання, попередження їх шкідливої дії, охорону земель від засолення, підтоплення або переосушення, а також сприяють збереженню природних умов і ландшафтів як безпосередньо в зоні їх розміщення, так і на водозбірній площі водних об`єктів.
Забороняється проектування і будівництво прямоточних систем водопостачання промислових підприємств, за винятком підприємств, які за технологією виробництва не можуть бути переведені на оборотне водопостачання. Забороняється здійснення проектів господарської та іншої діяльності без оцінки їх впливу на стан вод.
Відповідно до ч. 1 ст. 105 Водного кодексу України підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.
32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з акту перевірки відомо, що на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний" експлуатуються заглиблені ємності: септики (на території контори та тракторної бригади). Контроль за станом та впливом заглиблених ємностей на ґрунти та підземні водоносні горизонти не здійснюється. Акти скритих робіт щодо влаштування вищезазначених ємностей, документи щодо їх об`єму, інформація з яких матеріалів були виготовлені ємності відсутні.
33. З огляду на те, що позивач не спростував зазначених вище обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про недоведеність порушення позивачем, тому висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності п. 12 припису є вірними.
34. Пунктами 13, 14, 15 припису зобов`язано позивача у визначений строк забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з території підприємства в повному обсязі у відповідності до вимог законодавства; забезпечити здійснення контролю за впливом промділянки на навколишнє середовище джерелами впливу на підземні водоносні горизонти та ґрунти; запровадити контроль за якістю та кількістю зливових та стічних вод і забруднюючих речовин.
В обґрунтування порушення відповідачем зазначено ст.ст. 44 70 71 95 96 98 105 Водного кодексу України, ст. 35 Закону України "Про охорону земель" та ст. 164 ЗК України.
35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з акту перевірки відомо, що на території товариства експлуатуються заглиблені ємності: септики (на території контори та тракторної бригади). Контроль за станом та впливом заглиблених ємностей на ґрунти та підземні водоносні горизонти не здійснюється. Акти скритих робіт щодо влаштування вищезазначених ємностей, документи щодо їх об`єму, інформація з яких матеріалів були виготовлені ємності відсутні.
36. Позивач не спростував вказаних порушень, тому висновки судів попередніх інстанцій про правомірність цих пунктів припису є вірними. При цьому посилання у касаційній скарзі на те, що пп. 13-15 не містять вимог щодо усунення конкретних порушень і через це підлягають скасуванню, оцінюється Верховним Судом як необґрунтоване.
37. Пунктами 18, 19, 20 оскарженого припису зобов`язано позивача у визначений термін розробити та погодити відповідно до вимог законодавства нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства; розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) на всі види відходів, що утворюються при діяльності підприємства; забезпечити ведення первинного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві за формою 1-ВТ в повному обсязі.
В обґрунтування порушення зазначено ст.ст. 7, 17, 26 Закону України "Про відходи", постанову КМУ від 01.11.1999 №2034.
38. У ст. 7 Закону України "Про відходи" визначено, що у сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи: граничні показники утворення відходів у технологічних процесах; питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах; інші нормативи, передбачені законодавством.
Нормативи у сфері поводження з відходами розробляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за погодженням із уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Приписами ст. 17 Закону України "Про відходи" зобов`язано суб`єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, зокрема, визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з акту перевірки відомо, що при візуальному огляді території позивача виявлено: промащене ганчір`я, відпрацьовані автомобільні фільтри, відходи автомобільних шин, мішкотара, відходи полімерів, люмінесцентні лампи відпрацьовані тощо. На момент перевірки інвентаризація відходів, що утворюються при діяльності підприємства відсутня, норми утворення, їх склад, властивості та ступінь небезпечності для навколишнього природного середовища не визначено.
До перевірки та суду не надано документацію з розроблення та погодження згідно вимог чинного законодавства нормативи граничних показників утворення всіх відходів при діяльності підприємства та у технологічних процесах.
Крім того, перевіряючими в акті зазначено, що на підприємстві відсутні паспорти відходів, декларація про утворення відходів не складається, первинний облік кількості відходів, які утворюються на підприємстві (за формою 1-ВТ) не ведеться.
40. Положеннями ст. 26 Закону України «Про відходи» державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України. Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів» від 01.11.1999 № 2034, яка розроблена відповідно до ст.26 Закону України «Про відходи», визначено що цей Порядок встановлює єдині правила ведення державного обліку та паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов`язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними.
У Порядку передбачено, що інвентаризація відходів -це комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об`єктів поводження з ними.
В ході ідентифікації відходів, що є складовою частиною інвентаризації відходів, здійснюються заходи з віднесення відходів до певних категорій та класифікаційних груп, виходячи з їх походження, складу, стану, небезпеки для довкілля, здоров`я людини, технологічних можливостей утилізації, знешкодження.
Відповідно до Порядку паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів».
41. Судами попередніх інстанцій було встановлено та позивачем не спростовано, що станом на час розгляду справи паспорти відходів, докази належного обліку відходів відсутні.
При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно того, що п. 20 припису є необґрунтованим через наявність розпорядження позивача від 14.03.2018 про введення в дію «Інструкції про заповнення форм первинної облікової документації в сфері поводження з відходами», яким призначено відповідальних осіб за веденням і зберіганням форм облікової документації, передбачених цією Інструкцією, оскільки у п. 20 припису акцентовано увагу відповідачем, що необхідно забезпечити введення первинного обліку у повному обсязі, тоді як введення в дію Інструкції та призначення посадових осіб, відповідальних за ведення документації є неповним виконанням вимог законодавства, оскільки не свідчить про фактичне ведення первинного обліку кількості відходів, а є тільки підготовчим етапом до цього.
42. З огляду на викладене, є правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що вимоги п. 18, 19, 20 припису є правомірними та скасуванню не підлягають. Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
43. Пунктами 21, 22 припису зобов`язано позивача у визначений термін забезпечити здійснення моніторингу місць утворення, зберігання і видалення відходів у повному обсязі; місця тимчасового зберігання відходів обладнати у відповідності до вимог законодавства. В обґрунтування порушення зазначено ст. 105 Водного кодексу України, ст.ст. 17, 29, 33 Закону України "Про відходи", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
44. Так, згідно зі ст. 29 Закону України "Про відходи" з метою визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх власники, а також центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів. Моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів є складовою єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища.
Частинами 1 та 5 ст. 33 Закону України "Про відходи" встановлено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).
Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
Пунктами "з", "и" ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" зобов`язано суб`єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, зокрема, не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів.
45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що до матеріалів справи надано розпорядження від 12.03.2018 "Про організацію зберігання та видалення відходів з господарства", яким зобов`язано організувати єдині місця зберігання відходів, що потребують вивезення з господарства (цех рільництва (склад), автогараж (склад).
Станом на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції доказів належного обладнання місць тимчасового зберігання відходів не надано.
46. За таких обставин, суди дійшли вірного висновку про те, що підприємством виконано вимоги п. 21 та 22 припису не у повному обсязі, внаслідок чого останні скасуванню не підлягають. Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
47. Пунктом 24 припису зобов`язано позивача у визначений термін забезпечити подання декларації про відходи за формою та в порядку згідно вимог законодавства.
В обґрунтування порушення зазначено ст. 17 Закону України «Про відходи».
48. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» декларація про відходи - документ, який згідно з цим Законом подають суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів в межах від 50 до 1000.
Показник загального утворення відходів (далі - Пзув) - критерій обсягу утворення відходів, що розраховується за формулою Пзув = 5000 х М1 + 500 х М2 + 50 х М3 + 1 х М4, де М1, М2, М3, М4 - маса в тоннах відходів 1, 2, 3 та 4 класів небезпеки відповідно, утворених за попередній рік.
У ч. 2 ст. 17 Закону України «Про відходи» визначено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов`язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.
На підставі п. 3 Порядку подання декларації про відходи та її форми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 118 суб`єкти господарювання у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів становить від 50 до 1000 умовних одиниць, щороку подають декларацію про відходи (далі - декларація) за формою згідно з додатком до постанови; Декларація подається один раз на рік до 20 лютого року, що настає за звітним.
49. Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на час розгляду справи позивачем не надано доказів подання декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.
50. Натомість колегія суддів вважає, що ні відповідачем, ні судами попередніх інстанцій не було встановлено того, що на позивача поширюється дія ч. 2 ст. 17 Закону України «Про відходи», а саме те, що на агрофірмі позивача існує показник загального утворення відходів в межах від 50 до 1000.
51. Зважаючи на обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити і обґрунтовувати правомірність своїх дій, Верховний Суд вважає, що суб`єктом владних повноважень не підтверджено правомірність п. 24 припису, у зв`язку з чим він підлягає скасуванню.
52. Пунктами 25, 26 припису зобов`язано позивача у визначений термін укласти договори щодо утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів у відповідності до вимог законодавства; операції у сфері поводження з відходами здійснювати у відповідності до вимог екологічної безпеки.
В обґрунтування такої вимоги міститься посилання на ст.ст. 17, 31, 32, 33, 34 Закону України «Про відходи», ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
53. Серед обов`язків суб`єкта господарювання у сфері поводження з відходачами у ч. 1 ст. 17 Закону України „Про відходи, зокрема, визначено: забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів;
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України „Про відходи" суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об`єкт утворення відходів.
За приписами ч. 1 ст. 33 Закону України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).
54. Судами попередніх інстанцій встановлено, що первісним приписом від 05.01.2017 було зобов`язано позивача укласти договори зі спеціалізованими організаціями на видалення чи утилізацію всіх видів відходів, що утворюються на підприємстві, на виконання якого позивачем укладено договір від 11.01.2018 №НВ11/01/2018 на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРРЕСУРСИ-2011" з терміном дії до 31.12.2018.
За умовами договору виконавець зобов`язався надати, а замовник прийняти та сплатити за послуги зі збирання та зберігання окремих видів відходів, що виникли внаслідок господарської діяльності замовника для передачі їх на подальшу утилізацію чи видалення.
Вказаний договір містить додатки від 11.01.2018 №1 та №2 з переліком відходів, що підлягають подальшій утилізації.
У договорі зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРРЕСУРСИ-2011" (виконавець) для здійснення господарської діяльності отримано ліцензію Міністерства екології та природних ресурсів України серія АЕ №288598 від 26.02.2014 та ліцензія, видана на підставі наказу від 25.07.2016 №288598.
В акті перевірки встановлено, що ліцензія Міністерства екології та природних ресурсів України серія АЕ №288598 від 26.02.2014 та ліцензія, видана на підставі наказу від 25.07.2016 №288598 на збирання, перевезення та зберігання відходів. Проте, такі види діяльності як операції із оброблення та утилізації небезпечних відходів в ліцензіях відсутні. Інформація та підтверджуючі документи остаточного місця видалення чи утилізації відходів не надані.
55. З огляду на те, що на час розгляду справи висновки, викладені в акті перевірки, не спростовані; доказів на підтвердження остаточного місця видалення чи утилізації відходів не надано і доводи касаційної скарги таких обставин не спростовують належним чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність п.25, 26 оскарженого припису.
56. Пунктом 27 припису зобов`язано позивача дотримуватись правил зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, токсичних, хімічних речовин та інших препаратів при здійсненні діяльності агрофірми.
В обґрунтування порушення зазначено ст. 52 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 11 Закону України "Про пестициди і агрохімікати".
57. Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані додержувати правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування.
У ч. 1 ст. 11 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" регламентовано, що транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами.
58. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент проведення перевірки не забезпечено огляд місць зберігання небезпечних речовин та використаної тари; інформації щодо переліку препаратів, що використовуються на розгляд не надано; інформації щодо транспортування (постачання) небезпечних речовин, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, паспорта якості тощо.
В судовому засіданні Дніпропетровського окружного адміністративного суду представником позивача визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний" використовує у господарській діяльності агрохімікати та пестициди, проте позивач не має спеціальних місць для зберігання засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів.
59. Отже, суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок про те, що вимоги п. 27 припису є правомірними.
60. За правилом ч.ч. 1, 2 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
61. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення підлягають частковому скасуванню щодо п. 2, 4, 5, 6, 7, 24 припису Державної екологічної інспекції від 11.10.2018 №4-10793-4-3 із залишенням без змін судових рішень в іншій частині.
Керуючись ст.ст. 3 341 345 349 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зарічний" - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 у справі №160/33/19 скасувати в частині відмови у визнанні протиправним і скасуванні пунктів 2, 4, 5, 6, 7, 24 припису Державної екологічної інспекції від 11.10.2018 №4-10793-4-3.
Визнати протиправними і скасувати пункти 2, 4, 5, 6, 7, 24 припису Державної екологічної інспекції від 11.10.2018 №4-10793-4-3.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 у справі №160/33/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.Г. Стеценко