ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року

м. Київ

справа №160/3479/22

адміністративне провадження № К/990/27040/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Тацій Л.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу

за касаційною скаргою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Олефіренко Н.А., Білак С.В., Шальєвої В.А. від 9 травня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2022 року Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба, позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), в якій просила стягнути з ФОП ОСОБА_1 штраф за порушення законодавства про рекламу у розмірі 210 000 грн на користь Державного бюджету України.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами розгляду справи про порушення відповідачем законодавства про рекламу, позивачем винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, якими зобов`язано відповідача сплатити до Державного бюджету України штрафи. Проте, оскільки відповідачем у встановлені строки штрафи не сплачені, позивач звернувся щодо їх стягнення в судовому порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 травня 2022 року позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума штрафної санкції, визначена за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, після закінчення строку на оскарження відповідного рішення, якщо його не було оскаржено, набуває статусу узгодженого грошового зобов`язання та підлягає сплаті до державного бюджету. Несплачені у добровільному порядку штрафні санкції за порушення законодавства про рекламу підлягають стягненню з винних осіб у судовому порядку.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 травня 2023 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 травня 2022 року скасовано, а провадження у справі № 160/3479/22 за позовом Держпродспоживслужби до ФОП ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу закрито.

6. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не застосував норми частини третьої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», яка встановлює, що у разі невиконання в добровільному порядку суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення стягнення, примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції взяв до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 816/259/18 та від 26 вересня 2018 року у справі № 826/853/17.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Держпродспоживслужби, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 травня 2023 року, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 травня 2022 року залишити у силі.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У касаційній скарзі зазначається, що судом апеляційної інстанції не застосовано положення пункту 5 частини першої статті 19 КАС України, внаслідок чого останній дійшов необґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження в адміністративній справі через відсутність у Держпродспоживслужби передбачених законом підстав для звернення до суду із цим позовом, а також про те, що вказаний спір не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

9. Скаржник зауважує, що судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18 про те, що Держпродспоживслужба діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 (далі - Порядок № 693), функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення відповідного законодавства.

Скаржник вказує, що подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19 та від 1 лютого 2023 року у справі № 260/2284/21.

10. Крім того, Держпродспоживслужба зауважує на необхідності врахування правової позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 1 травня 2023 року у справі № 520/17777/21 в аналогічних правовідносинах, в якій Суд вказав, що захист інтересів держави потребує наявності у суб`єкта владних повноважень, зокрема права на звернення до суду з позовом.

11. Від ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Держпродспоживслужби, в якому зазначено, що посилання скаржником на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду є безпідставним, оскільки суди у вищевказаних постановах не висловлювалися стосовно порядку застосування норм матеріального права, якими обґрунтована постанова суду апеляційної інстанції, яка оскаржується Держпродспоживслужбою, а саме - статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на зазначене, ФОП ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу Держпродспоживслужби без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. Касаційну скаргу подано 3 серпня 2023 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 9 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 160/3479/22, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу Держпродспоживслужби.

14. Скаржником подано клопотання про розгляд цієї справи у касаційному порядку у судовому засіданні за участю представника Держпродспоживслужби, в задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі досліджених доказів, що споживачем реклами направлено заяву на ім`я начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 22 жовтня 2020 року № 221020, в якій повідомлено про рекламу, яка містить текст «Учасниця конкурсу «Битва екстрасенсів» (другий сезон) СВІТЛАНА веде індивідуальний прийом в м. Києві». Заявник просив здійснити позапланові заходи з державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про рекламу відносно ТОВ «Фірма арт».

16. Фахівцем Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві виявлено розповсюдження цієї реклами з ознаками порушення вимог пункту 13 частини першої статті 8 Закону України «Про рекламу».

17. У порядку частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві направлено листи від 6 листопада 2020 року № 06.6/17614 на адресу ТОВ «Фірма арт» та від 6 листопада 2020 року № 06.6/17613 на адресу ТОВ «ДАЛМЕНЕР» з вимогою надати: пояснення, копію витягу про державну реєстрацію, затверджені макети реклами, документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами (договори з виробником реклами, рекламодавцем, акти виконаних робіт, квитанції про сплату тощо), а також іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві рішення.

18. З метою з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, керуючись статтею 29 Закону України «Про рекламу», Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві направлено запит від 18 грудня 2020 року № 06.6/20261 до ГО «Всеукраїнська рекламна коаліція» щодо проведення належної експертизи рекламної компанії «УЧАСНИЦЯ КОНКУРСУ «Битви екстрасенсів (другий сезон) СВІТЛАНА» на предмет відповідності вимогам Закону України «Про рекламу». Експертна комісія, дійшла висновку, що вказана реклама порушує вимоги пункту тринадцятого частини першої статті 8 Закону України «Про рекламу».

19. Щодо листа від 6 листопада 2020 року № 06.6/17614 на адресу ТОВ «Фірма арт» Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві встановлено, що відповідно до договору про надання рекламних послуг в бюлетені експрес від 25 липня 2020 року № 1, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , замовником розміщення вказаних зображень є ФОП ОСОБА_1 .

20. Відповідно до вимог пунктів 9 та 10 Порядку № 693 складено протокол про порушення законодавства про рекламу від 14 січня 2021 року. На підставі протоколу, Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

21. Листом від 14 січня 2021 року № 06.6/540 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві направлено листи на адресу ФОП ОСОБА_1 з вимогою надати: копію витягу про державну реєстрацію, затверджені макети реклами, документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами (договори з виробником реклами, рекламодавцем, акти виконаних робіт, квитанції про сплату тощо), а також іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві рішення. Зазначену вимогу відправлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

22. 26 березня 2021 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві направлено на адресу відповідача додаткову вимогу за № 06.2/4568 з повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

23. 16 квітня 2021 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві складено протоколи № 76 та № 78, якими встановлено, що ФОП ОСОБА_1 проігноровано вимоги щодо надання необхідних документів для здійснення повноважень щодо контролю за дотриманням вимоги законодавства про рекламу.

24. За результатами розгляду матеріалів справи Держпродспоживслужбою прийнято рішення № 0015 від 25 травня 2021 року, якими накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф за порушення вимог законодавства про рекламу у розмірі 110 000 грн.

25. Щодо листа від 6 листопада 2020 року № 06.6/17613 на адресу ТОВ «ДАЛМЕНЕР» судами встановлено, що між ДП «ДАЛМЕНЕР» та ФОП ОСОБА_3 існують договірні відносини, які підтверджуються копіями рахунку-фактури № СФ-0000499 від 1 жовтня 2020 року, № СФ-0000574 від 30 жовтня 2020 року та актом № ОУ-0001364 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2020 року. Між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання рекламних послуг від 8 серпня 2019 року № 72, відповідно до якого замовником виготовлення та розміщення вищезазначеної реклами на станціях Київського метрополітену є ФОП ОСОБА_1 .

26. Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві листом від 2 березня 2021 року № 06.2/3244 направлено ФОП ОСОБА_1 вимогу для надання необхідних для розгляду справи матеріалів.

27. Відповідь на зазначену вимогу Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві не отримало, у зв`язку з чим листом від 26 березня 2021 року № 06.2/4569 надіслано повторну вимогу до ФОП ОСОБА_1 .

28. Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 26 березня 2021 року відносно ФОП ОСОБА_1 .

29. Відповідно до протоколу № 75 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 16 квітня 2021 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві встановлено, що ФОП ОСОБА_1 проігноровано попередньо надіслані вимоги щодо надання необхідних документів для розгляду справи, а отже, має місце ухиляння від виконання законних вимог Головного управління, чим порушено частину другу статті 26 Закону України «Про рекламу». Як наслідок прийнято рішення № 75 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 19 квітня 2021 року.

30. Відповідно до протоколу № 77 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 16 квітня 2021 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві вирішено направити матеріали справи до Держпродспоживслужби для прийняття рішення.

31. За результатами розгляду матеріалів справи Держпродспоживслужбою прийнято рішення № 0016 від 25 травня 2021 року, якими на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф за порушення вимог законодавства про рекламу у розмірі 100 000 грн.

32. Вказані рішення листом з повідомленням направлено на поштову адресу відповідача та отримані нею.

33. У зв`язку з несплатою суми накладених штрафних санкцій у добровільному порядку, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

35. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

36. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

37. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

38. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 9 травня 2023 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими, з огляду на наступне.

39. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанцій дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у Держпродспоживслужби правових підстав для звернення до суду з позовом про примусове стягнення суми штрафу з відповідача, оскільки, на думку скаржника, суд не застосував до спірних правовідносин положення пункту 5 частини першої статті 19 КАС України, а також не врахував правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, та Верховного Суду, викладених у постановах від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19, від 1 лютого 2023 року у справі № 260/2284/21 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/17777/21.

41. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

42. Відповідно до частин першої-третьої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

43. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

44. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

45. Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

46. За правилами частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

47. Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

48. Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

49. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

50. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19 та Верховного Суду від 1 лютого 2023 року у справі № 260/2284/21.

51. Виникнення спірних правовідносин обумовлено несплатою ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення Закону України «Про рекламу» у розмірі 210 000,00 грн, застосованого рішеннями ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві № 0015 та № 0016 від 25 травня 2021 року.

52. Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу».

53. Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

54. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 8 Закону України «Про рекламу» у рекламі забороняється, зокрема розповсюджувати рекламу послуг з ворожіння та гадання.

55. За частиною першою статті 7 Закону України «Про рекламу» основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

56. Правовий висновок щодо застосування положень Закону України «Про рекламу» викладений у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 1840/2539/18, від 7 лютого 2020 року у справі № 405/4704/15-а (2-а/405/85/16), від 14 липня 2020 року у справі № 808/353/17, від 21 вересня 2021 року у справі № 420/4649/19, від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, від 18 травня 2022 року у справі № 580/1853/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 420/2004/22.

57. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

58. Питання накладення уповноваженими особами Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок № 693.

59. На підставі пункту 8 Порядку № 693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

60. Пунктом 20 Порядку № 693 визначено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

61. Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються.

62. Таким чином, на Держпродспоживслужбу покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, в тому числі щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами та стягнення штрафів у судовому порядку.

63. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1092 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держпродспоживслужби за відповідним переліком.

64. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року N 260-р «Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» Держпродспоживслужба приступила, крім іншого, до виконання функцій і повноважень Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.

65. Виходячи з аналізу наведених правових положень законодавства та беручи до уваги обставини цієї справи, Суд дійшов висновку про те, що у спірних відносинах Держпродспоживслужби діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

66. Аналогічних висновків у подібних спірних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18 та Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19, від 23 грудня 2022 року у справі № 640/19933/21, від 1 лютого 2023 року у справі № 260/2284/21 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/17777/21.

67. Звертаючись до адміністративного суду з позовом, за загальним правилом, суб`єкт владних повноважень переслідує мету захисту публічного інтересу, який охоплює суспільний та державний інтереси. Тому, відповідне право співвідноситься із завданнями адміністративного судочинства, що визначені частиною першою статті 2 КАС України.

Захист інтересів держави (публічних інтересів) потребує наявності у суб`єкта владних повноважень відповідних повноважень, у тому числі, права на звернення до суду з позовом.

В окремих випадках, коли виникає необхідність у судовому захисті охоронюваного законом інтересу, суб`єкт владних повноважень звертається до адміністративного суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень. Отже, суди мають застосовувати широкий підхід до визначення права суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду з позовом.

68. Зокрема, стосовно судового захисту охоронюваного законом інтересу у пункті 3.4 Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

69. У підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 підкреслюється, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

70. Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у законах України, згідно з п. 3.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 означає правовий феномен, який, зокрема, виходить за межі змісту суб`єктивного права; має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом; регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

71. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга стаття 3 Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

72. Колегія суддів також звертає увагу, що в постанові від 15 липня 2019 року у справа № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов до висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів

73. Враховуючи обставини цієї справи, а також висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження у справі, прийнята з порушенням норм процесуального права.

74. Стосовно застосування судом апеляційної інстанції правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 826/853/17 та від 23 вересня 2021 року у справі № 816/259/18, в яких Суд дійшов висновку про те, що ГУ Держпродспоживслужби відповідно до статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» має право самостійно у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», стягнути суму штрафу без необхідності звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

75. У постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, на підставі аналізу положень статей 346 та 347 КАС України, Верховний Суд зазначив, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів касаційного суду, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів касаційного суду, а висновки ВП ВС - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.

76. Крім того, Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 та від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

77. Даний висновок застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 804/937/16, від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962, від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, від 25 лютого 2021 року у справі № 580/3469/19, від 6 квітня 2021 року у справі № 640/14645/19 та від 18 травня 2022 року у справі № 160/5259/20.

78. На цій підставі колегія суддів доходить висновку, що оскільки правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18 у подібних спірних правовідносинах, має перевагу над висновком Верховного Суду, викладеного у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 826/853/17 та від 23 вересня 2021 року у справі № 816/259/18, суди попередніх інстанцій повинні враховувати саме висновок Великої Палати Верховного Суду.

79. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку про те, що суд апеляційної інстанції не застосував положення пункту 5 частини першої статті 19 КАС України, а також неправильно застосував положення Закону України «Про рекламу» та Порядку № 693, зокрема без урахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Великої Палати Верховного Суду, висловлених, зокрема у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, та Верховного Суду, викладених у постановах від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19, від 1 лютого 2023 року у справі № 260/2284/21 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/17777/21.

80. Крім того, суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у цій справі, необґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених доказів, ФОП ОСОБА_1 було вчинено порушення законодавства про рекламу та застосовано штрафні санкції відповідно до статті 27 Закону України «Про рекламу» та Порядку № 693.

81. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

82. Оскільки судом апеляційної інстанції ухвалено постанову про закриття провадження в адміністративній справі, але не здійснено перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку по суту, колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування цієї процесуальної постанови суду з направленням справи для продовження розгляду справи до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

83. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу Держпродспоживслужби слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанцій, якою закрито провадження у справі, скасувати та направити справу для продовження розгляду до цього суду.

84. Оскільки колегія суддів повертає справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, не ухвалюючи нового рішення, то відповідно до відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 травня 2023 року скасувати.

Справу за позовом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу направити для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Л.В. Тацій

С.М. Чиркін