№ 160/5021/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

111

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 160/5021/19

адміністративне провадження № К/990/11001/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Пасічник С.С., Васильєвої І.А.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 (суддя Озерянська С.І.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 (судді: Щербак А.А. (головуючий), Баранник Н.П., Малиш Н.І.) у справі №160/5021/19 за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 866280,01 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявна сума заборгованості відповідача є узгодженою, у встановлені строки до бюджету не сплачена, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Заборгованість в сумі 866280,01 грн виникла у зв`язку із несплатою відповідачем грошових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб за період з 2013 по 2018 роки, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 10.03.2016 № 17/1302, від 19.05.2016 № 4547-1302, від 31.07.2017 №10833-1302 та від 23.02.2018 № 271811-1319-0464.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021, позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь бюджету податковий борг по орендній платі з фізичних осіб у сумі 866280,01 грн.

4. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що податкові повідомлення-рішення, якими було визначено податкові зобов`язання, були направлені на адресу відповідача, в адміністративному або судовому порядку останнім не оскаржувалися, а отже податкові зобов`язання є узгодженими. Враховуючи, що податковий борг в добровільному порядку позивачем не сплачений, а позивачем дотримано процедуру його стягнення наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, де вказуючи на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом позивачу було визначено орендну плату (за земельну ділянку) за 2013 - 2015 роки у сумі 163130,43 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 17/1302, за 2016 рік у сумі 225368,46 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.05.2016 № 4547-1302, за 2017 рік у сумі 238890,56 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 10.06.2017 №10833-1302, за 2018 рік у сумі 238890,56 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.02.2018 № 271811-1319-0464.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були направленні на адресу ОСОБА_1 .

Податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 17/1302 було отримано відповідачем 30.03.2016, що підтверджується поштовим повідомленням.

Податкові повідомлення-рішення від 19.05.2016 № 4547-1302, від 31.07.2017 № 10833-1302 та від 23.02.2018 № 271811-1319-0464 були надіслані відповідачу за її адресою з повідомленням про вручення, однак не були вручені за закінченням терміну зберігання, що підтверджується копіями поштових конвертів, які повернулися до позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 11-13).

ОСОБА_1 в установлені законом строки податкові зобов`язання визначенні податковими повідомленнями-рішеннями від 10.03.2016 № 17/1302, від 19.05.2016 № 4547-1302, від 31.07.2017 № 10833-1302 та від 23.02.2018 № 271811-1319-0464 не сплатила та як встановлено судами попередніх інстанцій, не оскаржувала в адміністративному чи судовому порядку.

Позивачем надано розрахунки суми боргу по орендній платі з фізичних осіб ОСОБА_1 (зворотній бік ІКП з орендної плати за 2016-2019 роки, а.с. 14-17), відповідно до яких у відповідача існує заборгованість у сумі 866280,01 грн.

Також судами встановлено, що позивачем у відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України було сформовано та направлено відповідачу засобами поштового зв`язку податкову вимогу від 03.11.2017 року № 35379-17 на суму 627389,45 грн, що підтверджується поштовим конвертом, який повернувся до позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 8).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328, пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.04.2022 у справі №160/12072/20, від 30.09.2021 у справі № 640/23566/19.

Відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права в частині не дослідження зібраних доказів у справі, зокрема: рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 у справі № 804/4425/16, яким було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 10.03.2016 № 17/1302; договорів оренди землі, договорів купівлі - продажу нерухомого майна, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Відповідач також вказує, що податкове повідомлення - рішення від 10.03.2016 № 17/1302 було оскаржено в суді, а решти податкових повідомлень - рішень взагалі не було отримано, а отже такі є неузгодженими, проте суди вказаного до уваги не взяли. Суди також не встановили причин невручення податкових повідомлень - рішень.

Відповідач зазначає, що ним 22.11.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду було подано позовну заяву про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.05.2016 № 4547-1302, від 31.07.2017 № 10833-1302 та від 23.02.2018 № 271811-1319-0464 (справа № 160/22892/21), що також свідчить про неузгодженість податкових зобов`язань визначених такими податковими повідомлення - рішеннями.

З урахуванням зазначеного скаржник вказує на порушення судами норм процесуального права, щодо не встановлення всіх обставин справи, що складають предмет доказування у цій справі (факти існування земельної ділянки, укладення договору оренди, його державної реєстрації, укладення договорів купівлі - продажу, обставини щодо обов`язку зі сплати податку у зв`язку з орендою земельної ділянки, обставини вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення боргу на підставі та в черговості встановленій Податковим кодексом України, та ін.), а також неправильне застосування судами положень Податкового кодексу України статей 54, 56, 57 (щодо узгодження грошових зобов`язань), 42,45, 58, 59 (щодо надсилання рішень, вимог платнику податків).

9. Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому контролюючий орган зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги та вказує на правильність рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

Вказує, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом доказування у цій справі, суд позбавлений процесуальної можливості у межах розгляду цієї справи здійснювати оцінку податкових повідомлень - рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).

Таким чином, грошове зобов`язання, визначене контролюючим органом, яке оскаржене платником податків в судовому порядку, набуває статусу узгодженого з дня набрання судовим рішенням законної сили, у разі якщо процедуру оскарження платник податку не розпочинає, останній має сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 вказаного Кодексу визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Як встановлено судами ОСОБА_1 визначена орендна плата за 2016 рік у сумі 225368,46 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.05.2016 № 4547-1302, за 2017 рік у сумі 238890,56 грн, на підставі податкового повідомлення-рішення від 10.06.2017 № 10833-1302, за 2018 рік у сумі 238890,56 грн, на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.02.2018 № 271811-1319-0464.

Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачу з повідомленням про вручення, однак вони не були вручені за закінченням терміну зберігання, що підтверджується копіями поштових конвертів, які повернулися до позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 11-13).

Також судами встановлено, що на адресу відповідача засобами поштового зв`язку було податкову вимогу від 03.11.2017 № 35379-17 на суму 627389,45 грн, що підтверджується поштовим конвертом, який повернувся до позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 8).

Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (пункт 58.3 статті 58 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42).

З урахуванням зазначеного, колегія суддів не приймає до уваги покликання відповідача в касаційній скарзі на те, що суди не встановили причин невручення податкових повідомлень - рішень, оскільки такі причини було встановлено - «за закінченням терміну зберігання» та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкові зобов`язання з орендної плати, визначені відповідачу згідно податкових повідомлень - рішень від 19.05.2016 № 4547-1302, від 10.06.2017 № 10833-1302 та від 23.02.2018 № 271811-1319-0464, є узгодженими, оскільки такі не були оскаржені відповідачем в адміністративному чи судовому порядку. Врученою також вважається і податкова вимога від 03.11.2017 № 35379-17.

Щодо посилання відповідача в касаційній скарзі на оскарження в судовому порядку податкових повідомлень - рішень від 19.05.2016 № 4547-1302, від 31.07.2017 № 10833-1302 та від 23.02.2018 № 271811-1319-0464 (справа № 160/22892/21), то колегія суддів зазначає, що на час прийняття рішень, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції податкові повідомлення - рішення були узгодженими та не оскаржені відповідачем, як не було оскаржено і податкову вимогу, доказів зворотного відповідачем не надавалось, як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції.

Слід також зауважити, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення, вимоги, чи іншого рішення у спосіб, визначений статтями 42 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції (у разі застосування пунктів 42.4, 58.3) від органів ДПС України.

З огляду на зазначене колегія суддів не вбачає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень було допущено неправильне застосування положень Податкового кодексу України статей 54, 56, 57 (щодо узгодження грошових зобов`язань), 42,45, 58, 59 (щодо надсилання рішень, вимог платнику податків), на що посилався відповідач в касаційній скарзі.

Щодо покликань відповідача в касаційній скарзі на не встановлення судами всіх обставин справи, що складають предмет доказування у цій справі, а саме щодо існування земельної ділянки, укладення договору оренди, його державної реєстрації, укладення договорів купівлі - продажу, обставини щодо обов`язку зі сплати податку у зв`язку з орендою земельної ділянки слід зазначити наступне.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У межах розгляду справи про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових (податкових) зобов`язань, наявність правових підстав для нарахування грошового (податкового) зобов`язання з орендної плати фізичних осіб має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження податкового повідомлення-рішення. Саме такий спосіб захисту прав платника податків визначений положеннями статей 55 56 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16 та інших.

Отже нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу, а отже саме такі обставини і складають предмет доказування у цій справі. У спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.

З урахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій в повній мірі встановили обставини справи щодо стягнення податкового боргу в сумі 703 149,58 грн з орендної плати з фізичних осіб за 2016-2018 роки, податкові зобов`язання з якої (орендної плати) були визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 19.05.2016 № 4547-1302, від 31.07.2017 №10833-1302 та від 23.02.2018 № 271811-1319-0464 та дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу в зазначеній частині.

11. Проте колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи відповідача в частині не дослідження та ненадання правової оцінки рішенню Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 у справі № 804/4425/16, яким було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 10.03.2016 № 17/1302 щодо визначення ОСОБА_1 орендної плати (за земельну ділянку) за 2013 - 2015 роки у сумі 163130,43 грн.

Вказані обставини щодо податкового повідомлення - рішення від 10.03.2016 № 17/1302 є визначальними, оскільки впливають на факт узгодженості грошового (податкового) зобовязання.

Таким чином висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у сумі 163 130,43 грн є передчасними, оскільки судами у межах спірних правовідносин не встановлено зазначені обставини справи, у той час як їх встановлення безпосередньо впливає на правильність вирішення спору в частині стягнення з відповідача заборгованості в зазначеній сумі.

З огляду на зазначене ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в зазначеній частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

12. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

13. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зазначеній вище частині вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не встановлено обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

14. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

15. Колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, що є порушенням норм процесуального права, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі №160/5021/19 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь бюджету податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в сумі 163 130,43 грн скасувати та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі №160/5021/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер С.С. Пасічник І.А. Васильєва