ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2023 року
м. Київ
справа №160/5223/19
провадження № К/9901/23944/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Сафронової С.В., суддів Чепурнова Д.В., Мельника В.В.)
у справі № 160/5223/19
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович,
про відшкодування банківського вкладу за деліктним зобов`язанням та моральної шкоди.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просила:
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 суму (гарантовану суму відшкодування) згідно з договором банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у євро № 003-03616-2502015 від 25.02.2015 у розмірі 45 282 грн. 00 коп.;
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні витрати) у розмірі 50 122 грн. 67 коп.;
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 5385 грн. 46 коп.;
-стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
2. Дніпропетровського окружний адміністративний суд рішенням від 10.01.2020 позов задовольнив частково:
- визнав протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування згідно із договору банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у євро № 003-03616-2502015 від 25.02.2015.
- стягнув з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми грошового зобов`язання згідно із договором банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у євро № 003-03616-2502015 від 25.02.2015 у розмірі 5 068,24 грн (п`ять тисяч шістдесят вісім гривень 24 коп).
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
3. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 13.08.2020 скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволені позову.
4. Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення її позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли в рамках договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» № 003-03616-250215, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» 25.02.2015 на суму 1500 євро.
6. На виконання умов пункту 1.6. укладеного договору, позивачу було відкрито вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 .
7. Відповідно до пункту 1.8 договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку або готівкою через касу банку в день укладання сторонами договору.
8. Одночасно, між позивачем та банком було укладено додаткову угоду №1 до договору №003-03616-250215 від 25.02.2015, відповідно до якої зарахування вкладу на рахунок може бути здійснено шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента.
9. 25.02.2015, в день укладення договору та додаткової угоди №1, згідно платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 46449567 від 25.02.2015, - на рахунок позивача перераховано суму вкладу у розмірі 1500 євро.
10. 02.03.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».
11. На підставі означеної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича.
12. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно.
13. 08.04.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 внесені зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51, змінено пункт 2 та зазначено: тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015.
14. 02.10.2015 постановою Правління Національного банку України № 664 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Дельта Банк».
15. Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з відшкодуванням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб та призначено Кадирова Владислава Володимировича уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на 2 календарних роки, а саме з 05.10.2015 до 04.10.2017 включно.
16. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 розпочата процедура ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.
17. На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено повідомлення, згідно з якого, буде розпочато виплати вкладникам ПАТ «Дельта Банк» за Загальним реєстром (незалежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 8 жовтня 2015 року.
18. Проте, на виконання статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» здійснено перевірку правочинів на предмет виявлення їх нікчемності та встановлено здійснення операцій з перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в банку, в період дії Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», в той час як банку було заборонено проведення будь-яких операцій за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності вказаною постановою.
19. У зв`язку з встановленими обставинами, комісія дійшла висновку про нікчемність укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» Договору № 007-07529-240215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США.
20. Листом уповноваженої особи тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» від 23 вересня 2015 року №8821/1824 позивачу надійшло повідомлення про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та АТ «Дельта Банк», згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
21. Протоколом засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» від 15 вересня 2015 року встановлено, що за операціями, що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не можливо здійснити реституцію, а саме - повернення коштів платникам, які перерахували кошти на поточні (карткові) рахунки фізичних осіб, з огляду на те, що рахунки отримувачів за такими операціями арештовані відповідно до вимог чинного законодавства України. Внаслідок цього необхідно здійснити обмеження до виплат коштів вкладникам під час ліквідації за рахунками, на яких обліковуються кошти, отримані внаслідок нікчемних правочинів, та кошти на яких арештовані.
22. Наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» № 813 від 16.09.2015 «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» застосовано наслідки нікчемності Договорів по банківському вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та перелік яких наведено у додатку № 1. Згідно додатку № 1 до Наказу № 813 від 16.09.2015 договір №007-07529-240215 від 24.02.2015 внесено до реєстру договорів до якого застосовано наслідки нікчемності.
23. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними позивач звернулася до суду.
24. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в частині визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" включити позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк" для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" згідно договору банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у євро №003-03616-250215 від 25 лютого 2015 року у розмірі 45282 грн., а також зобов`язано надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» згідно договору банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у євро №003-03616-250215 від 25 лютого 2015 року у розмірі 45282 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
25. Позивач, вважаючи, що у зв`язку із затримкою виплати коштів на відшкодування за вкладом відповідач повинен виплатити їй заподіяні збитки, звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
26. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виплати вкладникам ПАТ «Дельта Банк» за Загальним реєстром (незалежно від часу закінчення строку депозитного договору) розпочалися з 08 жовтня 2015 року, а виплата позивачу гарантованої суми відшкодування згідно із договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро №003-03616-2502015 від 25.02.2015 відбулась лише 01.11.2019
27. З посиланням на норми Цивільного кодексу України, суд першої інстанції зазначив, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
28. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні договірні відносини, оскільки свої обов`язки останній здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» який є спеціальним нормативним актом. Певні строки виплати суми відшкодування коштів за вкладами даним Законом не встановлені. Суди виснували, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має фінансових зобов`язань перед позивачем, а нараховані на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України три проценти річних та інфляційні не можуть бути стягнуті з відповідача як шкода.
29. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує, що:
- у Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відсутнє застереження щодо неможливості застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України до правовідносин, врегульованих зазначеним законом;
- статтею 625 Цивільного кодексу України чітко передбачено відповідальність за несвоєчасне виконання, у тому числі, грошових зобов`язань, на що суди уваги не звернули.
30. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить рішення суду апеляційного суду залишити без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
32. При вирішенні цієї справи, Суду слід дати відповідь на такі питання:
а) чи розповсюджуються норми Цивільного кодексу України на спори пов`язані з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, чи норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у цих правовідносинах є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах?
б) чи зобов`язаний Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплачувати збитки від інфляції, три відсотки річних від простроченої суми грошового зобов`язання у разі запровадження у банку, визнаному неплатоспроможним, тимчасової адміністрації?
33. Розв`язуючи зазначені питання, Суд зазначає таке.
34. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
35. Згідно пунктів 1, 2, 3, 5 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);
нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку;
нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
36. Пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
37. Згідно із частиною п`ятою статі 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
38. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенні ліквідаційної маси.
39. Частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
40. Як передбачено частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
41. В свою чергу, за змістом положень статей 524, 533 - 535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.
42. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
43. За правилами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
44. Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
45. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
46. Так, у постанові від 04.05.2022 у справі №600/794/20 Верховний Суд на підставі аналізу зазначених вище норм права дійшов таких висновків:
«…У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах».
47. Зі змісту зазначених правових норм убачається, що у період дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування фінансових санкцій, передбачених в тому числі і статтею 625 Цивільного кодексу України».
48. Колегія суддів звертає увагу, що за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
49. Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
50. Підставою застосування передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.
51. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц суд прийшов до висновку, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України). Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
52. Своєю чергою, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
53. Фонд виконує свої зобов`язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.
54. Саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина сьома статті 26, частина третя статті 28 Закону).
55. У справі №761/31569/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.
56. Аналогічні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 04.05.2022 у справі №600/794/20 та від 08.09.2022 у справі №761/8558/17.
57. Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №761/24881/16 аналогічні цьому спори між фізичними особами та Фондом гарантування вкладів щодо стягнення коштів за несвоєчасне виконання зобов`язань віднесені до юрисдикції адміністративних судів.
58. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги ґрунтуються на невірному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.
59. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
60. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
61. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 350 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 у справі № 160/5223/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб