№ 160/5568/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

м. Київ

справа №160/5568/21

адміністративне провадження № К/990/15856/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №160/5568/21

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення №1 від 24 грудня 2020 року, наказу №290к від 10 березня 2021 року, зобов`язання вчинити певні дії, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Щербака А.А., суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №1 від 24.12.2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором Криворізької місцевої прокуратури №2 ОСОБА_1 ;

1.2. визнати прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 ОСОБА_1 такою, що успішно пройшла атестацію;

1.3. визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №290к від 10.03.2021 року про звільнення позивача з посади прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 та органів прокуратури;

1.4. зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру поновити позивача на посаді прокурора Криворізької північної окружної прокуратури та органах прокуратури з 13.03.2021 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;

1.5. стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 13.03.2021 року по день фактичного винесення рішення;

1.6. рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць звернути до негайного виконання.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що успішно пройшла два етапи атестації відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації №221 від 03.10.2019 року та допущено до третього етапу у формі співбесіди. Позивач вважає, що рішення про неуспішне проходження нею атестації є протиправним, а відповідно, є протиправним і наказ про її звільнення, оскільки вважає, що до моменту створення відповідної окружної прокуратури згідно до вимог п.3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформування органів прокуратури №113-ІХ від 19.09.2019 року (державної реєстрації нових органів прокуратури) працівників прокуратури не можна звільнити саме на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 з листопада 2003 року працювала в органах прокуратури Дніпропетровської області.

3.1. Згідно копії наказу прокуратури Дніпропетровської області від 14.12.2015 року №2341к позивача було призначено на посаду прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 з 15.12.2015 року.

3.2. 25 вересня 2019 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 року №113-IX, відповідно до якого усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 03.10.2019 року №221

3.3. На виконання пункту 10 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" позивачкою подано Генеральному прокурору письмову заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

3.4. Позивач успішно пройшла перші два етапи атестації і була допущена до третього етапу - співбесіди.

3.5. 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 приймала участь у третьому етапі атестації - співбесіді з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

3.6. 24 грудня 2020 року Восьмою кадровою комісією було прийнято рішення №1 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.

3.7. Наказом Дніпропетровської обласної прокуратури №290к від 10.03.2021 року, у зв`язку з утворенням окружних прокуратур, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 12.03.2021 року.

3.8. Вважаючи протиправними рішення Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №1 від 24.12.2020 року та наказ Дніпропетровської обласної прокуратури №290к від 10.03.2021 року про звільнення, позивач звернулася з даним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року позов задоволено частково.

4.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №1 від 24.12.2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором Криворізької місцевої прокуратури №2 ОСОБА_1 .

4.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Дніпропетровської обласної прокуратури №290к від 10.03.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 та органів прокуратури, з 12 березня 2021 року.

4.3. Поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді у органах Дніпропетровської обласної прокуратури, з 15 березня 2021 року.

4.4. Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 - середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.03.2021 року по 24.09.2021 року у розмірі 148 116 грн. 90 коп. (сто сорок вісім тисяч сто шістнадцять гривень 90 копійок) з вирахуванням обов`язкових зборів та платежів.

4.5. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в органах Дніпропетровської обласної прокуратури, а також і в частині виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць згідно до вимог статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4.6. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанцій дійшов висновку, що рішення №1 від 24.12.2020 року кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем є невмотивованим, а саме: містить інформацію, яка не відповідає дійсності, оскільки перевірена судом та спростована з посиланням на відповідні докази (щодо оформлення декларацій), проведення співбесіди відбулося з процедурними порушеннями, оскільки не надано оцінку проходженню позивачем двох перших етапів атестації успішно (інформації про складання іспитів оспорюване рішення не містить), не перевірено та не надано оцінку наявності чи відсутності дисциплінарних скарг, рішень та звернень інших осіб щодо позивача, безпідставно не прийнято до уваги виконання практичного завдання позивачем з урахуванням відведеного їй часу лише 30 хвилин на його виконання, не мотивовано рішення щодо покладення юридичної відповідальності у вигляді прийняття висновків про неуспішне проходження атестації на позивача за дії членів її сім`ї без урахуванням норм ст.ст.61 62 Конституції України, у зв`язку із чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

4.7. Також, оскільки №290к від 10.03.2021 року про звільнення позивача з посади прокурора є похідним від рішення Восьмої кадрової комісії №1 від 24.12.2020, яке судом визнано протиправним та скасовано, то відповідно, такий оспорюваний наказ, прийнятий на підставі вказаного рішення, також є протиправним та підлягає скасуванню.

4.8. Суд також зазначив, що позивач підлягає поновленню на рівнозначній посаді у органах Дніпропетровської обласної прокуратури, з огляду на те, що як встановлено судом позивача було прийнято та призначено на посаду прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 згідно наказу №2341к від 14.12.2015 року Прокуратурою Дніпропетровської області (зараз - Дніпропетровська обласна прокуратура), а згідно інформації із ЄДРПОУ Криворізьку місцеву прокуратуру №2 як державний орган припинено з 15.03.2021 року.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

5.1. Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, а тому підстави для його скасування відсутні.

5.2. Зокрема, суд зазначив, що висновки комісії щодо виконання практичного завдання в рішенні №1 від 24.12.2020 року належним чином обґрунтовані та наявними доказами підтверджені.

5.3. Також суд зазначив, що рішення Кадрової комісії містить належне обґрунтування висновків комісії, вказані висновки не пов`язані з наявністю чи відсутністю обвинувального вироку щодо дочки позивача, а стосуються дотримання норм професійної етики позивачем в частині недопущення поведінки, яка може зашкодити його репутації.

IV. Касаційне оскарження

6. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу.

6.1. Скаржник посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував:

- пункт 12 Порядку роботи кадрових комісій N 233 від 17 жовтня 2019 року без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі N 340/3563/20 щодо мотивації рішення кадрової комісії критеріям доброчесності (пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій N 233 від 17 жовтня 2019 року), згідно змісту якого, «необхідно, щоб рішення комісії про невідповідність прокурора, який проходить атестацію, критеріям доброчесності, не просто містило мотиваційну частину, а щоб ця мотиваційна частина доповнювалася документами, які перевіряються, і які містять інформацію та посилання на порушення прокурором певних стандартів професійної етики та доброчесності»;

- пункт 12 Порядку роботи кадрових комісій N 233 від 17 жовтня 2019 року без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові Верховного Суду від 15.02.2022 року у справі № 360/3344/20 (відносно застосування пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій N 233 від 17 жовтня 2019 року), в якій зазначено, що: «рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку N 221 питань, які мають бути дослідженні в рамках атестації прокурора; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура атестації; є посилання на норми права, якими керувалася Комісія», а також у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі N 640/419/20;

- пункт 5 та підпункт 3 пункту 6 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації N 221 без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі N 120/3458/20-а (відносно застосування пункту 5 та підпункту 3 пункту 6 розділу І Порядку N 221) якою зазначено, що «встановлення рівня професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок) та перевірка дотримання ним професійної етики та доброчесності мають різні критерії. Відтак, ухвалюючи рішення про неуспішне проходження атестації з підстав недостатнього рівня професійної компетентності прокурора, чи за наявності сумнівів у його доброчесності та професійної етики, комісія має зазначити на чому базуються такі висновки, тобто обґрунтувати своє рішення належним чином».

- пункти 9, 10, 11 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації N 221 не врахувавши правові висновки Верховного Суду, які викладені у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі 120/3458/20, у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі N 814/886/17, від 23 січня 2019 року у справі N 820/1783/17 (відносно використання пунктів 9, 10, 11 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації N 221), де зазначено «щодо перебирання на себе кадровою комісією повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції та обов`язкового отримання висновку НАЗК під час проходження прокурором атестації».

6.2. У зв`язку із наведеним скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

7. У відзиві на касаційну скаргу, Дніпропетровська обласна прокуратура посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

8. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Статтею 4 Закону №1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

10. Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

11. Законом України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року, далі - Закон №113-IX) до Закону №1697-VII були внесені зміни.

12. Зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно на "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".

13. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ, встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

14. Згідно із пунктом 11 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

15. Пунктом 14 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

16. На виконання вимог Закону №113-IX наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).

17. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221, атестація прокурорів - це встановлена Розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

18. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

19. Пунктами 6-8 розділу I Порядку № 221 визначено, що атестація включає в себе три етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

20. Відповідно до пункту 11 Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.

21. Згідно з пунктом 7 Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

22. Відповідно до пункту 1, 2, 4 розділу IV Порядку №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.

Для виконанням практичного завдання прокурору видається чистий аркуш (аркуші) паперу з відміткою комісії. Комісія, у разі наявності технічної можливості, може забезпечити виконання прокурорами практичного завдання за допомогою комп`ютерної техніки.

23. Пунктами 8-11 розділу IV Порядку №221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.

Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

24. Згідно з пунктами 12-16 розділу IV Порядку №221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

Співбесіда прокурора складається з таких етапів:

1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;

2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;

Співбесіда проходить у формі засідання комісії.

Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.

Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

25. Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

26. У силу приписів пп. 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

27. Крім того, пунктом 6 розділу V Порядку №221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

27.1. Частиною п`ятою статті 51 Закону №1697-VII визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

28. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VI. Позиція Верховного Суду

29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

32. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування судами норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

33. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації та звільнення з посади в органах прокуратури на підставі такого рішення.

34. Насамперед необхідно з`ясувати чи суд наділений повноваженнями здійснювати оцінку рішень кадрових комісій за результатами атестації, зокрема на предмет дотримання прокурором правил професійної етики, доброчесності та рівня його професійної компетентності.

35. Так, за змістом підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

36. Зазначене кореспондує з пунктом 6 розділу V Порядку № 221, яким визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

37. Отже, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.

38. Ураховуючи, що в силу приписів частини другої статті 2 та частини першої статті 19 КАС України спори щодо оскарження рішень кадрових комісій про неуспішне проходження прокурорами атестації належать до компетенції адміністративних судів, то під час розгляду та вирішення адміністративної справи суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень. Тобто таке рішення перевіряється не лише на предмет його законності, але й з точки зору дотримання інших критеріїв, перелік яких наведено у частині другій статті 2 КАС України.

39. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року у справі № 640/449/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 120/112/20-а і підстави для відступлення від неї немає.

40. Принагідно необхідно зауважити, що Європейським Судом з прав людини висловлено правову позицію, за якою за загальним правилом, національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31 липня 2008 року, рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» від 22 листопада 1995 року, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21 липня 2011 року, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 02 грудня 2010 року).

41. Крім того, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02 листопада 2006 року, Заява № 23543/02, рішення у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства» (Malone v. United Kingdom) від 02 серпня 1984 року, скарга № 8691/79).

42. Таким чином, оскільки предметом атестації є оцінка професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 5 розділу I Порядку № 221), а рішення про неуспішне проходження прокурором атестації приймається кадровою комісією саме з підстав невідповідності, на думку комісії, прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, то Верховний Суд наголошує на тому, що суди мають повноваження оцінювати рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації по суті.

43. Щодо оскаржуваного рішення Кадрової комісії від 24.12.2020 року про неуспішне проходження атестації позивачем слід зазначити таке.

44. За пунктами 12, 13 розділу IV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

44.1. Співбесіда проходить у формі засідання комісії.

45. Відповідно до пунктів 14-16 розділу IV Порядку № 221 члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

46. Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово надавав оцінку та висловлював правову позицію щодо застосування, зокрема, і пунктів 7, 9, 11, 12, 15, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (в рамках атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди). У постановах від 10 квітня 2020 року (справа № 819/330/19), від 10 січня 2020 року (справа № 2040/6763/18), від 21 жовтня 2021 року (справа № 640/154/20), від 02 листопада 2021 року (справи № № 120/3794/20-а, 640/1598/20), від 04 листопада 2021 року (справа № 640/537/20), від 02 грудня 2021 року (справа № 640/25187/19), від 16 грудня 2021 року (справа № 640/26168/19), від 22 грудня 2021 року (справа № 640/1208/20) Верховний Суд висловився щодо обґрунтованості і вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації як необхідної умови його відповідності критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, а також, що рішення цього органу (кадрової комісії) можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить дискреційним повноваженням цього органу під час атестування прокурорів й ухвалення за наслідками цієї процедури відповідних рішень.

47. Таким чином, оскільки предметом атестації є оцінка професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 5 розділу I Порядку № 221), а рішення про неуспішне проходження прокурором атестації приймається кадровою комісією саме з підстав невідповідності, на думку комісії, прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, то Верховний Суд наголошує на тому, що суди мають повноваження оцінювати рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації.

48. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач успішно склала іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а також іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, у зв`язку з чим була допущена до останнього етапу атестації - співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

49. В свою чергу, за результатами проведення співбесіди з позивачем, Рішенням Восьмої кадрової комісії від 24.12.2020 року № 1 про неуспішне проходження прокурором атестації, на підставі дослідження матеріалів атестації, зокрема: електронної копії особової справи, пояснень прокурора, доступних даних, відображених у електронній мережі Інтернет, встановлено, що прокурор Криворізької місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 не пройшла атестацію, оскільки не відповідає вимогам професійної компетентності та етики, у тому числі, у зв`язку з неправильним виконанням практичного завдання.

50. Підставами для прийняття зазначеного висновку слугували наступні обставини.

51. Щодо невідповідності прокурора вимогам професійної компетентності Восьма кадрова комісія зазначила, що при вирішення практичного завдання позивач продемонструвала низький рівень професійної компетенції, неналежне володіння практичними уміннями та навичками прокурора, недостатній рівень знань КПК України та правозастосовної практики, а також відсутнє належне усне обґрунтування та аргументація наданої письмової відповіді, зокрема, 1 питання: не в повній мірі розкрито питання щодо позиції прокурора з посиланням на вимоги кримінально-процесуального законодавства стосовно особливого порядку кримінального провадження відносно спеціального суб`єкта - адвоката (стаття 480 КПК України); 2 питання: не вірно зазначено відповідь на питання щодо прийняття рішення прокурором при погодженні клопотання слідчого про проведення обшуку відносно спеціального суб`єкта - адвоката; 3 питання: неналежно висвітлено відповідь на питання щодо того, яке повинен прийняти рішення суд по заявленому клопотанню захисника про визнання протоколу обшуку очевидно недопустимим доказом.

51.1. Під час проведення співбесіди з прокурором ОСОБА_1 на запитання практичного письмового завдання, остання зазначила взаємовиключні за змістом відповіді, які надала під час письмового виконання практичного завдання, не аргументувавши таку протилежність та суперечливість, продемонструвавши низький рівень професійної компетенції, неналежне володіння практичними уміннями та навичками прокурора, недостатній рівень знань у галузі кримінального процесу.

51.2. Також встановлено неналежний професійний рівень ОСОБА_1 через незнання нею змін та доповнень до антикорупційного законодавства у частині фінансового контролю. Зокрема, у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих ОСОБА_1 за 2016, 2017, 2018 роки, не зазначено місце проживання самого декларанта та членів її сім`ї.

52. Надаючи оцінку наведеним обставинам, Верховний Суд враховує, що матеріали справи містять надані копії завдання, відповідей на завдання та власноручно написаних позивачем відповідей.

53. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що висновки комісії щодо виконання практичного завдання в рішенні №1 від 24.12.2020 належним чином обґрунтовані та наявними доказами підтверджені.

54. Також, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, що відомості, які містяться в декларації, поданій прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції, поряд з іншими відомостями, які отримано кадровою комісією відповідно до положень Порядку №221, є матеріалами атестації, які досліджуються та обговорюються під час проведення співбесіди, за результатами якої кадрова комісія приймає рішення про успішне чи неуспішне проходження прокурором атестації.

55. З метою проведення атестації чинним законодавством не передбачено проведення повної перевірки декларанта на запити прокурора чи кадрових комісій. Моніторинг способу життя суб`єкта декларування передбачає лише вибіркову перевірку та на підставі повідомлень фізичних чи юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб`єктів декларування, задекларованим ним майну і доходам.

56. Так, встановлений Законом України «Про запобігання корупції» порядок перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та передбачена Законом №113-ІХ процедура атестації з проведенням співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності є двома різними, окремими, законодавчо врегульованими процедурами, які мають різні правові наслідки, не підміняють та не суперечать одна одній.

57. Тому, наявність у НАЗК виключних повноважень на здійснення повної перевірки декларацій, яка полягає, зокрема, у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення суб`єкта декларування, не обмежує кадрові комісії у здійсненні ними перевірок відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності відповідно до положень Закону №113-ІХ.

58. Вказаний висновок підтверджується правовими позиціями Верховного Суду, сформульованими у постановах від 16 грудня 2021 року у справах №640/26168/19 та №640/1787/20, від 14 липня 2022 року у справі №640/1083/20.

59. Щодо невідповідності прокурора вимогам професійної етики Восьма кадрова комісія зазначила, що прокурор ОСОБА_1. проявила нещирість при проведенні співбесіди, приховавши той факт, що її донька - ОСОБА_2 , є підозрюваною у кримінальному провадженні за частиною 2 статті 115 КК України та оголошена у міжнародний розшук з 02.07.2020 року та переховується від органів досудового розслідування.

59.1. Намагаючись ввести в оману членів комісії про справжні причини виїзду за кордон своєї доньки, прокурор зазначила, що ОСОБА_2 у 2014 році терміново виїхала для постійного проживання до Кіпру, познайомившись з чоловіком на ім`я ОСОБА_3 та влаштовує там своє особисте життя.

59.2. Обґрунтований сумнів у Комісії викликають пояснення прокурора ОСОБА_1 про те, що ні їй, ні членам її сім`ї (син - працює в органах національної поліції), нічого не відомо про факт вчинення членом її сім`ї умисного вбивства за обтяжуючих обставин ОСОБА_4 , хоча цей резонансний злочин широко висвітлювався у ЗМІ: (зокрема, на ресурсі: news.mspravka.info/,en-media.tv/).

59.3. Враховуючи вищевикладене Восьма кадрова комісія дійшла висновку, що вказані обставини, окрім іншого, свідчать про недотримання ОСОБА_1 норм професійної етики, що проявились у нещирості надання інформації, а також ухиленні від надання правдивих відповідей на запитання.

60. Зазначені обставини покладені в основу оспорюваного позивачем рішення Кадрової комісії, відтак, указаним спростовуються доводи позивача щодо неналежного обґрунтування Комісією висновку про невідповідність її критеріям професійної компетентності та етики, не зазначення обставин (мотивів), що вплинули на його прийняття.

61. Суд наголошує, що згідно з вимогами статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися Присяги прокурора, правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

62. Відповідно до статті 3 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 року (далі - Кодекс), правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів становлять Конституція України, Закони України «Про прокуратуру», «Про захист суспільної моралі», «Про запобігання корупції», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та інше законодавство, що стосується діяльності органів прокуратури, накази Генерального прокурора тощо, що стосується діяльності органів прокуратури, накази Генерального прокурора та цей Кодекс.

63. Статтею 4 Кодексу визначено, що одними із принципів, на яких ґрунтується професійна діяльність прокурорів, є доброчесність, формування довіри до прокуратури.

64. Кодексом передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність (стаття 11); при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури (стаття 16).

65. Як слідує із положень Закону № 113-ІХ, атестаційна процедура проводиться у два етапи: першим з яких є іспит, а другим - співбесіда, під час якої Комісією здійснюється оцінка професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора.

66. Проведення співбесіди здійснюється, зокрема, з метою виявлення відповідності кандидата вимогам професійної компетентності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками кандидати виконують письмове практичне завдання. При цьому, юридичний зміст та сутність співбесіди полягає у обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо рівня професійної компетентності прокурора, поставлення йому запитань та дослідження отриманої Комісією інформації про прокурора. Для проведення співбесіди кадрові комісії мають право отримувати будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора. За комісією зберігається право на надання відповідної оцінки прокурорам за результатами цього етапу атестації.

67. Кадрові комісії встановлюють відповідність прокурорів цим критеріям, щоб визначити хто з них гідний продовжувати роботу у реформованих органах прокуратури.

68. При цьому при вирішенні спірних правовідносин необхідно враховувати, що оцінка професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ) - це суб`єктивне відображення інформації про прокурора, отриманої в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті КДКП, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади, через яку може виникнути обґрунтований сумнів щодо доброчесності першого.

69. Тому завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його відповідності вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.

70. Колегія суддів зазначає, що визначення відповідності або невідповідності прокурора критеріям має відбуватися на основі сумарної оцінки всієї інформації, яка свідчить про порушення вимог професійної компетентності, професійної етики і доброчесності (за винятком грубих порушень, наявності яких самих по собі є достатньою для твердження про невідповідність прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики чи доброчесності).

71. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції ураховано те, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації на стадії співбесіди приймалося в межах проведення атестації, як одноразової події надзвичайного характеру, що зумовлена необхідністю підвищити ефективність діяльності органів прокуратури шляхом проведення оцінки усіх прокурорів на відповідність критеріям професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

72. Вказані обґрунтовані сумніви можуть виникати у тих випадках, коли наявні підстави вважати, що дії (бездіяльність) прокурора свідчать про його невідповідність критеріям навіть за відсутності з приводу таких дій (бездіяльності) офіційного рішення уповноважених посадових осіб чи органів державної влади.

73. З огляду на вказане, ухвалене за результатами проведення співбесіди з ОСОБА_1 рішення про неуспішне проходження нею атестації є вмотивованим, обґрунтованим та не суперечить вимогам чинного законодавства.

74. Верховний Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 , подаючи заяву про переведення на посаду прокурора в окружну прокуратуру та намір пройти атестацію, цілком і повністю була ознайомлена з умовами та процедурами проведення атестації та погодилась на їхнє застосування. Тобто позивач розуміла наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення з підстав, передбачених Законом №113-IX. В іншому випадку позивач мав повне право відмовитися від проведення такої атестації та не подавати відповідної заяви чи окремо оскаржувати відповідний Порядок проходження прокурорами атестації, чого він не зробив.

75. Верховний Суд зазначає, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.

76. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

77. Таким чином, враховуючи встановлені обставини щодо проходження позивачем співбесіди, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про обґрунтованість оскаржуваного рішення та відсутність підстав для його скасування.

78. На підставі указаного рішення Восьмої кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації відповідачем прийнято наказ № 290к від 10 березня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора.

79. Зважаючи на те, що звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прямо передбачене підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і пов`язане, зокрема, з наявністю рішення Комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та незаконним звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури.

80. З огляду на це Суд резюмує, що рішення суду апеляційної інстанції, яким позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

81. Оцінюючи доводи касаційної скарги позивача щодо неврахування судом апеляційної інстанції при вирішенні спору, за подібних цій справі спірних правовідносин, висновків Верховного Суду у справах № 340/3563/20, № 360/3344/20; № 640/419/20, № 120/3458/20-а, № 814/886/17 та № 820/1783/17, колегія суддів зазначає таке.

82. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

83. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

84. Кожне рішення кадрової комісії має індивідуальний характер та опосередковується у кожному конкретному випадку різними обставинними проходження атестації (етапів) прокурором.

85. Незважаючи на подібність норм правового регулювання у справах, які наводить скаржник у касаційній скарзі та у справі, яка розглядається, обставини кожної справи такої категорії є відмінними, оскільки рішення кадрової комісії носять індивідуальний (персональний) характер, а тому не можна стверджувати про релевантність наведених скаржником правових позицій Верховного Суду у справах № 340/3563/20, № 360/3344/20; № 640/419/20, № 120/3458/20-а, № 814/886/17 та № 820/1783/17.

86. За встановлених обставин у справі та з урахуванням підтвердження належними доводами та мотивами рішення Восьмої кадрової комісії від 24.12.2020 року стосовно невідповідності прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності та етики, оскаржуване рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо невідповідності позивача критеріям професійної компетентності та етики, а тому підстави для його скасування відсутні.

87. Висновок суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у справі доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ним, оскільки така оцінка судом здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

88. Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

89. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

90. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

91. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська